Правозастосування
як особлива форма реалізації норм права
Ці три названі форми правореалізації, у ході яких
юридичні норми втілюються в життя безпосередньо діями самих суб'єктів суспільних
відносин, прийнято називати формами безпосередньої реалізації права. У таких
формах реалізується багато норм права, але не всі. Є чимало випадків, коли
дотримання, виконання і використання виявляється недостатнім для забезпечення
повної реалізації юридичних норм і вимагає втручання в цей процес компетентних
органів. Наприклад, призначення пенсії, зарахування на роботу, виконання обов'язку
військової служби та ін.
Четвертою
формою реалізації норм права є його застосування, що характеризується рядом
ознак, які істотно відрізняють цю форму від дотримання, виконання і
використання норм права.
Підстави і
необхідність правозастосування.
Необхідність
у правозастосуванні виявляється у наступних випадках:
а) коли правові відносини можуть виникнути чи змінитися
тільки за
рішенням державного або іншого компетентного органу (наприклад, зарахування до навчального закладу, призов на службу до
Збройних сил);
б) коли правові відносини, що виникають між сторонами,
настільки
важливі для суспільства, що в кожному разі їх слід контролювати
з точки зору законності і закріплювати рішенням
компетентного
органу (рішення відповідного органу про приватизацію
громадянином житла, реєстрація нотаріусом заповіту);
в) коли для виникнення певних відносин потрібно офіційне
підтвер-
дження наявності або відсутності конкретних фактів (визнання
батьківства, визнання осудним та ін.);
г) коли виникає суперечка, що має юридичне значення, з
питань на-
явності певних фактів або відносин і сторони самі не можуть до-
сягти домовленості (поділ майна);
ґ) коли варто застосувати
примусові заходи (наприклад, конфіскація майна, стягнення штрафу, позбавлення
волі). Державний примус у
правовій сфері здійснюється не автоматично. Норми права лише передбачають
можливість державного примусу, а реально він застосовується відповідними
державними органами в певному порядку.
Правозастосування
як форма правореалізації має ряд ознак, що відрізняють її від інших форм.
1. Застосування норм права — це діяльність, що здійснюється тільки відповідними
державними органами чи за дорученням держави іншими організаціями.
2. Застосуванню норм права притаманний державно-владний характер.
Застосування права — один з видів
державної діяльності, спрямованої на втілення правових розпоряджень у життя.
Здійснюється від імені держави уповноваженими нею суб'єктами і тому є обов'язковим
для всіх адресатів.
3. Застосування права здійснюється у певних процесуальних
формах. Це сприяє
зміцненню законності і правопорядку в суспільстві, забезпеченню захисту прав і
свобод особистості.
4. Процес застосування норм права завершується виданням
пра-возастосовчого акта.
5. Застосування права як самостійної форми
правореалізації є складним, оскільки воно здійснюється завжди у сполученні з
іншими формами правореалізації (виконанням, дотриманням, використанням).
Із
зазначеного витікає, що правозастосування
— спрямована на реалізацію
норм права державно-владна діяльність компетентних органів, що здійснюється у
встановлених законом формах щодо прийняття індивідуальних правових рішень з
конкретних юридичних справ.
Правозастосування здійснюється на основі наступних
принципів: законності (суворе слідування закону державних органів та їх посадових
осіб у процесі правозастосування), соціальної справедливості (правозастосовча
діяльність повинна здійснюватись на користь суспільству і в його інтересах),
доцільності (врахування конкретних умов та вибір найоптимальнішого варіанта
вирішення конкретної справи) та обґрунтованості рішень, що приймаються (повне
виявлення та всебічний розгляд матеріалів справи, прийняття рішення на основі
достовірних фактів).
| 
