Протиправна
поведінка —
правопорушення
Правопорушення є соціальною і юридичною протилежністю
правомірної поведінки. Це поведінка, яка завдає шкоди правам та інтересам як
окремих осіб, так і суспільству в цілому. Взяті сукупно правопорушення
становлять небезпеку для суспільства, порушують режим законності, існуючий правопорядок.
На відміну
від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть
і випливати в загальній формі з "духу закону" (дозволено все, що не
заборонено законом), протиправні дії повинні бути чітко сформульовані правовими
нормами. З цього погляду про правопорушення можна говорити лише в рамках і з позиції
закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного чи іншого
правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь. Такого роду
"формалізм" протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, що
висуваються до всіх громадян і організацій.
Правопорушення
— це суспільно шкідливе
діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб'єкта, що суперечить
вимогам правових
норм. Сутністю правопорушення є свавілля суб'єкта або
зазіхання на свободу інших суб'єктів.
Отже, правопорушення має наступні
юридичні ознаки:
•
це акт
поведінки, діяння, що виявляється в неправомірній дії або бездіяльності
(утримання від дій тоді, коли закон вимагає протилежне), виявлений зовні. Не можуть бути правопорушеннями думки,
почуття, уявлення, не виражені в
конкретних діях;
•
свідомо-вольовий
характер, тобто дії повинні залежати
від волі та свідомості особи, вони мають бути добровільними;
•
поведінка
лише дієздатних деліктоздатних осіб, тих, що усвідомлюють значення своїх дій та здатні
нести юридичну відповідальність. Не є правопорушенням поведінка особи, яка не
контролює свідомо свої вчинки (душевно або психічно хворий), або поведінка в
ситуації, коли у людини немає вибору, крім протиправних дій (необхідна
оборона). Малолітні та душевнохворі не є деліктоздатними;
• усвідомлення вини з боку правопорушника — тобто наявність внутрішнього
негативного ставлення суб'єкта до інтересів окремих осіб та суспільства в
цілому. Вина відокремлює правопорушення від тих видів протиправної поведінки,
що суспільно шкідливі, свідомо вольові, порушують норми права, але не
відображають негативного ставлення суб'єкта до вимог правових приписів,
скоюються без вини (необхідна оборона або крайня необхідність);
• протиправність діяння, тобто порушення вимог правових норм. Це або
невиконання обов'язків (протиправна бездіяльність), або порушення заборон
(протиправні дії);
• соціальна шкідливість. Правопорушення наносить майнову, соціальну, моральну,
політичну шкоду. Шкода — це сукупність негативних наслідків правопорушення.
Соціальною суттю шкоди є зменшення або знищення будь-якого блага, цінності,
суб'єктивного права тощо. Шкода є обов'язковою ознакою будь-якого правопорушення.
Але за деякі правопорушення відповідальність настає і без нанесення шкоди, коли
лише була така можливість (замах на вбивство, порушення правил безпеки на
виробництві, яке могло б призвести до жертв).
• суспільна небезпека — реальна загроза інтересам держави, суспільства,
особистості.
|
