Поняття
правової свідомості
Правосвідомість — одна з форм суспільної свідомості.
Кожна особа володіє
правосвідомістю незалежно від того, усвідомлює вона це чи ні. Ставлення особи
до права може бути як позитивним (людина розуміє значення та необхідність
права), так і негативним (людина вважає, що право не потрібне). Це ставлення
може бути раціональним, розумним, емоційним, на рівні почуттів та настроїв.
Як явище
духовного життя, право належить до сфери суспільної й індивідуальної
свідомості. Норми права, нормативні акти, правоза-стосовчі рішення й інші
юридичні явища можуть розглядатися як своєрідні відображення культури, для
визначення яких використовують спеціальне поняття, що відбиває особливий вимір
правової реальності — правосвідомість.
Право — це об'єктивна реальність, а суб'єктивне ставлення до
нього людей є правосвідомістю. Правосвідомість — це внутрішній особистий
регулятор юридично значимої поведінки. Правосвідомість є невіддільною від
права, адже право є регулятором поведінки індивідів, які наділені волею та
свідомістю.
Правосвідомість
— це специфічна форма
суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у формі
юридичних знань, оцінок, правових установок, ціннісних орієнтацій, які
визначають поведінку людей в юридично значимих ситуаціях.
Правосвідомість
діє і на стадії правотворчості, і на стадії реалізації права. Однаковою мірою
правосвідомість присутня в усіх елементах механізму правового регулювання — в
нормах права, правовідносинах, актах реалізації права тощо. Правосвідомість
найбільш повно і різнобічно відбиває ідеальну, духовну сутність права як елемента
культури.
Велике значення правосвідомість має на стадії
реалізації права, у процесі втілення в життя юридичних прав та обов'язків. Від
рівня правосвідомості залежить, якою буде поведінка людини в суспільстві —
правомірною або неправомірною.
|
