Види правових статусів особи
Правовий статус особи можна розглядати у трьох
аспектах — міжнародно-правовому, конституційному і галузевому.
1. Проблема забезпечення прав і свобод особи вийшла
далеко за
межі внутрішньої компетенції кожної окремої держави, стала спра-
вою усього міжнародного
співтовариства. Завдяки прийняттю ціло-
го ряду міжнародно-правових документів з цих питань внесені прин-
ципові зміни у правосуб'єктність особи, яка виступає суб'єктом не
лише внутрішньодержавного, але й міжнародного права.
Міжнародно-правовий статус особи (його ще називають "загальним") містить
права, свободи і обов'язки, закріплені у міжнародно-правових документах. Їх
охорона і захист передбачені не лише внутрішнім законодавством держав — учасниць міжнародних угод з питань прав і свобод
людини, але й нормами, які вироблені світовим співтовариством і є для цих
держав обов'язковими.
Міжнародно-правовий (загальний) статус особи містить
перелік основних прав і свобод — таких, що є універсальними, пріоритетними для захисту
як внутрішньодержавними, так і міжнародно-правовими засобами. Всі вони
відображені в Міжнародному Біллі про права людини, в Європейській конвенції із
захисту прав людини і основних свобод, Європейській соціальній хартії. Всі ці
права і свободи мають бути визнані кожною державою-учасницею незалежно від їх
конституційного закріплення. Пріоритет міжнародного права щодо
внутрішньодержавного у сфері прав людини стає загальновизнаним принципом
світового співтовариства.
2. Конституційний статус особи об'єднує
права, свободи і обов'яз-
ки, закріплені у Конституції — Основному Законі держави і суспіль-
ства. Цей статус іноді називають "базовим". Конституційні права,
свободи і обов'язки є основними правами, свободами і обов'язками.
Вони становлять юридичну базу для всієї системи прав, свобод і обо-
в'язків, закріплених кожною окремою галуззю права, мають найвищу юридичну силу
і підлягають підвищеному захисту. Конституційні права, свободи і обов'язки є
правовим базисом для прав, свобод і обов'язків, зафіксованих у чинному
законодавстві, бо вони містять вихідні, принципові положення правового
регулювання в тій чи іншій сфері суспільних відносин. Елементи конституційного
статусу особи вказують на головні напрями розвитку всієї системи прав, свобод
і обов'язків, визначають зміст і основні цілі їх спрямування. Крім того, конституційні
права, свободи і обов'язки визнаються такими, що безпосередньо діють, оскільки
норми Конституції визнаються нормами прямої дії.
Конституційно-правовий статус можна охарактеризувати
як єдиний і однаковий для всіх. Проте наявність або відсутність деяких прав,
свобод і обов' язків залежить від особливого статусу того чи іншого суб'єкта,
суть якого полягає у приналежності чи неприналеж-ності цього суб'єкта до
громадянства держави.
Громадянство —
це невід'ємний складовий елемент конституційно-правового статусу особи, що
розкриває зміст юридичного зв'язку між конкретним громадянином та державою.
Громадянство визначає постійний правовий зв'язок особи та держави, що
знаходить свій вияв у наявності в держави і конкретної особи взаємопов'язаних і
взаємообумовлених прав і обов' язків. Перебування особи у громадянстві означає
наявність у неї повного обсягу прав і обов'язків. Лише громадянин може
розраховувати на захист як всередині держави, так і за кордоном; має право
брати участь в управлінні державою і в повному обсязі володіє політичними
правами і свободами; відбуває військовий обов'язок по захисту держави у
Збройних силах.
3. Галузевий
статус особи складається
з певних повноважень, що забезпечують особі здійснення її можливостей у певній
сфері суспільних відносин, яка регулюється тією чи іншою галуззю права. Кожна
з галузей права закріплює права, свободи і обов'язки особи у певній сфері
суспільних відносин, наприклад, у майнових, сімейних, трудових та інших. Роль і
значення конституційно-правового статусу у його співвідношенні з галузевим
статусом полягає в тому, що він системно інтегрує та об'єднує головні засади
галузевого правового статусу.