Поняття і структура правової
системи
Право потребує системного і цілісного вивчення.
Системний аналіз правових явищ дозволяє комплексно підходити до розкриття їх
взаємозв'язків. На цій основі було запроваджено категорію "правова
система". Правова система — складне і багатопланове явище, що складається з цілого
комплексу компонентів, яке справляє нормативно-організаційний вплив на
суспільство.
Елементами
правової системи є право як система регулювання суспільних відносин, форми
(джерела) права, правові принципи, юридична практика і юридична діяльність,
механізм правового регулювання, законність і правопорядок, правова свідомість і
правова культура, суб'єкти права, правові традиції, юридична доктрина тощо.
Поняття
правової системи відображає сукупність всіх правових явищ у їх взаємодії в масштабах
суспільства і держави. Воно є
дуже складним, усі елементи правової системи поєднані необхідними зв'язками та
відносинами. Всі юридичні явища того чи іншого суспільства об'єднуються в певну
систему.
На
формування правових систем у різних народів вплинули різні фактори, починаючи з
етнічних, расових, географічних, релігійних і закінчуючи юридичною технікою і
стилем. Звідси походить багато класифікацій. Найпопулярнішою є класифікація
правових сімей, проведена відомим французьким ученим Р. Давидом. Вона заснована
на сполученні двох критеріїв: ідеології, що включає, з одного боку, релігію, філософію, економічні й соціальні структури,
і з другого —
юридичної техніки, що включає як основну складову джерела права.
В основу
іншої класифікації правових систем покладений критерій "правового
стилю", який складається з п'яти факторів: походження й еволюції правової
системи; своєрідності юридичного мислення; специфічних правових інститутів;
природи джерел права і способів їхнього тлумачення; ідеологічних факторів.
Обидві класифікації мають багато спільного і на основі
їх узагальнення можна дійти висновку, що в основу класифікації правових систем
мають бути покладені такі чинники:
•
Спільність
генезису (виникнення і наступного розвитку). Інакше кажучи, всі правові системи
пов'язані між собою історично, мають спільні державно-правові корені
(виростають з однієї стародавньої держави, засновані на однакових правових
началах, принципах, нормах).
•
Спільність
джерел, форм закріплення і вираження норм права. Йдеться про зовнішню форму
права, про те, де і як фіксуються його норми (у законах, договорах, судових
рішеннях, звичаях), про їх співвідношення.
•
Структурна
єдність, подібність. Правові системи країн, що входять в одну правову систему,
мають подібність структурної побудови нормативно-правового матеріалу.
•
Спільність
правових принципів — ідей, що лежать в основі правового
регулювання.
•
Єдність
термінології, юридичних категорій і понять, а також техніки викладу і
систематизації норм права.
З урахуванням
викладеного в науці виділяють наступні правові системи (або сім'ї): 1) англосаксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та ін.); 2) романо-германську (країни континентальної Європи,
Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Туреччина); 3) релігійно-правову (країни, що сповідують як державну
релігію іслам, індуїзм, іудаїзм); 4) соціалістичну (Китай, В'єтнам, КНДР,
Куба); 5) систему
звичаєвого права (екваторіальна Африка і Мадагаскар).
|
