Поняття і призначення
методології
Ознайомившись
з предметом теорії держави і права, слід з'ясувати, за допомогою яких засобів,
прийомів ця наука досягає своїх цілей, тобто які методи використовуються в
науковому пізнанні явищ державно-правової дійсності. Теорія держави і права має
не лише свій предмет, але й метод. Предмет теорії держави і права дає відповідь
на запитання, яку галузь суспільного життя досліджує ця наука.
В той же час метод вказує на те,
яким чином вона це здійснює.
Предмет теорії держави і права знаходиться в тісному
взаємозв'язку з методом його дослідження. Якщо теорія держави і права розкриває
природу, сутність і закономірності державно-правових явищ і процесів, то метод
орієнтує і націлює на певні пізнавальні підходи і необхідні дії, спрямовані на
їх дослідження.
Методи
теорії держави і права — це засоби і способи пізнання держави і права,
одержання нових знань про них та логічного впорядкування наявного матеріалу з
метою глибшого і різнобічного його вивчення. Окрім специфічних, властивих кожній окремій науці,
існує сукупність універсальних методів, які використовуються всіма науками в
цілому.
Методи є основою ширшого поняття — методології. Методологія
теорії держави і права — це система підходів, принципів, прийомів і методів
вивчення загальних і специфічних закономірностей виникнення, розвитку і
функціонування державно-правових явищ і процесів, що забезпечують
об'єктивність, повноту і всебічність цих досліджень. В той же час методологію можна розглядати і як науку
про методи.
У цілому теорію держави і права щодо інших юридичних
наук можна з упевненістю назвати методологічною наукою, адже вона розробляє
конкретні засоби і прийоми вивчення державно-правової дійсності галузевими та
іншими юридичними науками.
Методологія належить до найбільш актуальних і складних
проблем не лише юридичної науки, але й юридичної практики. Методологічна
культура юристів-практиків впливає на результати практичної діяльності. Їхня
методологічна підготовка має сприяти самостійному і обґрунтованому прийняттю
рішень, правильному використанню на практиці засвоєних теоретичних положень.
Теоретичні знання і теоретична культура дозволяють практикуючому юристу
безпомилково відшукати правову норму, що підлягає застосуванню, і дати їй належне
тлумачення. Ці знання є необхідною передумовою знаходження правильного
розв'язання будь-якої правотворчої, правовиконав-чої або правоохоронної
проблеми.
Методологічна
культура юриста — це і широта його світогляду, і професійна майстерність, і
правова поінформованість. Методологічна грамотність забезпечує успішність
розв'язання поточних проблем, дозволяє займати активну громадську і професійну
позицію. Використання методів пізнання і практичної діяльності раціоналізує
пізнавальну і практичну діяльність, забезпечує її результативність.
Як відомо,
між юридичною теорією і юридичною практикою існує нерозривний зв'язок. До
різновидів дослідницької роботи ми впевнено можемо віднести і такі практичні
напрями юридичної діяльності, як попереднє розслідування злочину, судовий
розгляд справи, встановлення фактичних обставин, які є підставою для винесення
адміністративного рішення тощо.
Отже,
існує необхідність у методологічному забезпеченні не лише теоретичних пошуків,
але й практичної діяльності у правовій сфері. Діяльність юриста-практика
здійснюється на методологічній основі. Цим і пояснюється необхідність залучення
майбутніх спеціалістів юридичного профілю до науково-дослідної роботи
(написання рефератів, курсових, дипломних робіт), що сприятиме формуванню у
них навичок наукового аналізу, оволодінню юридичною методологією. Такі знання і
навички стають фундаментом, на якому будується вся професійна діяльність
юриста. Міцність цього фундаменту є вирішальним критерієм якості підготовки
правознавців.
|
