Основні шляхи виникнення держави
У науці розрізняють східний та західний шляхи
виникнення держави.
Перші держави східного типу виникли близько 5 тис. років тому в долинах великих
річок — Нілу, Тигру і Євфрату, Інду, Гангу, Янцзи та ін., тобто в зонах
поливного землеробства, що дозволяло різко підвищити продуктивність праці. Саме
там уперше були створені умови для виникнення державності: з' явилася
матеріальна можливість утримувати апарат управління, який не брав участі у
виробничій діяльності. Поливне землеробство потребувало будівництва каналів,
дамб, водопідйомників й інших споруджень, підтримки їх у робочому стані. Усе це
визначало насамперед необхідність об'єднання общин під єдиним централізованим
управлінням, оскільки обсяг робіт істотно перевищував можливості окремих
родоплемінних утворень. Разом з тим усе це обумовило збереження
сільськогосподарських общин і відповідно суспільної форми власності на
основний засіб виробництва — землю.
Структура
держави східного типу була подібна до піраміди: нагорі (замість вождя) —
необмежений монарх, деспот, чия влада носила божественний характер; нижче
(замість ради старійшин і вождів) — його найближчі радники; далі — чиновники
нижчого рангу і т. д., а в основі піраміди — сільськогосподарські общини.
Головний засіб виробництва — земля — формально знаходиться у власності общин,
общинники вважаються вільними, однак фактично усе стало державною власністю,
включаючи особистість і життя підданих, що виявилося в безроздільній владі
держави.
Східні
держави в деяких своїх рисах істотно відрізнялися одна від одної. В одних, як у
Китаї, рабство носило домашній, сімейний характер. В інших, як у Єгипті, було
багато рабів, які поряд з общинниками робили значний вклад в економіку. Однак,
на відміну від європейського, античного рабства, заснованого на приватній
власності, раби здебільшого були власністю держави і храмів і, порівняно з
общинниками-землеробцями, не були основною продуктивною
силою.
Водночас усі східні держави мали багато спільного: всі
вони були абсолютними монархіями, деспотіями; відрізнялись могутнім чиновницьким
апаратом; в основі їхньої економіки лежала державна форма власності на основні засоби виробництва, а приватна
власність мала другорядне значення. Східний шлях виникнення держави являв собою
плавний перехід, переростання первісного, родоплемінного суспільства на
державу.
Західний
шлях виникнення держави мав
істотні відмінності від східного. Основним державотворчим фактором на
території Європи (насамперед в античних державах) був класовий поділ
суспільства, інтенсивне формування приватної власності на землю, а також на
інші засоби виробництва: худобу, рабів. Уже на ранньому етапі общинного ладу
спостерігається економічна нерівність. Приватна власність стала базою,
фундаментом для утвердження економічного панування заможних верств населення.
Іншим
шляхом йшло становлення держави на Заході. Якщо природні умови Греції і Риму
сприяли прискореному зламу патріархального ладу, то ці умови в Західній і
Східній Європі до певного моменту створювали можливості для певного розвитку
продуктивних сил у рамках родового суспільства, тоді як рабовласництво в тому
вигляді, як воно існувало в Середземномор'ї, було економічно невигідно.
Общинники,
що розорялися, попадали в залежність від багатих, а не в рабство, що сприяло
тривалому збереженню колективної форми господарювання. Військові потреби, а
також напівкочове землеробство сприяли збереженню колективної форми
виробництва, в якій рабам просто не могло бути місця. Тому там майнова
диференціація і соціальне розмежування привели поступово до формування
прото-феодального суспільства, в якому селяни зберігають особисту свободу
і власність на землю. Таким
шляхом йшов розвиток і багатьох інших держав на території Європи (Древньої
Русі, Франції, Німеччини та ін.)
|
