Серед культурно-виховних
заходів профілактики наркоманії
зазначимо включення у програми вищих і середніх навчальних закладів курсів
(розділів курсів) і тем про шкідливість вживання наркотичних засобів.
Фахівцями МОЗ України розроблено 10 навчальних антинаркотичних програм для
учнів і батьків. На конкурсній основі слід створювати твори антинаркотичної
спрямованості (художні, науково-популярні й мультиплікаційні фільми, плакати,
проспекти, листівки, календарі тощо). До програм радіо і телебачення для молоді
потрібно постійно включати передачі й рубрики про шкідливість наркоманії. Для
вчителів і батьків слід видати відповідні посібники і рекомендації щодо
антинаркоманійного виховання.
До правових
заходів боротьби з наркоманією
передусім належать три
вже зазначені закони, прийняті в лютому 1995 р. Ці закони стали великим кроком
вперед у регулюванні проблем, пов'язаних з наркотиками, наркоманією й
наркобізне-сом; вони приведені до вимог міжнародного стандарту і водночас
ураховують реальну ситуацію в Україні. Урегульовано легальний обіг наркотиків,
психотропних речовин і прекурсорів, контроль за їх обігом, використанням, а
також заходи з безпеки і зберігання зазначених засобів, порядок їх отримання
громадянами. Передбачено заходи протидії незаконному обігу зазначених засобів
органами, що ведуть боротьбу з їх незаконним обігом, основні напрями цієї
боротьби, порядок вирішення питання про лікування осіб, хворих на наркоманію,
види цього лікування.
Згідно з п. 76 Комплексної програми профілактики
злочинності на 2001-2005 роки (затверджена Указом Президента України від 25
грудня 2000 р. № 1376/2000) розроблюється система
протидії надходженню в незаконний
обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з підприємств,
установ та організацій, які мають ліцензію на діяльність, пов'язану з
виробленням, виготовленням, зберіганням, перевезенням, придбанням,
пересиланням, експортом, імпортом, відпуском та знищенням таких засобів, речовин
і прекурсорів, а також культивуванням, використанням у промислових цілях
наркотиковмісних рослин.
У Верховній Раді України з ініціативи МВС і МОЗ
України розглядається проект закону "Про обов'язкове лікування хворих на
алкоголізм та наркоманію". Прийняття цього закону сприятиме покращенню
наркотичної кон'юнктури, насамперед посиленню відповідних профілактичних
заходів.
У країні посилена кримінально-правова боротьба з
незаконним обігом наркотиків. У Кримінальний кодекс України введено спеціальні
норми про відповідальність за контрабанду наркотичних засобів, психотропних
речовин та прекурсорів, незаконне їх отримання, вживання, використання коштів,
здобутих від їх незаконного обігу.
На основі законодавства створюється нормативне регулювання
окремих проблем за допомогою міжвідомчих і відомчих актів. Наприклад, правові
та організаційні основи системи виявлення, обстеження й обліку різних
категорій громадян, зокрема учнів середніх загальноосвітніх шкіл,
професійно-технічних училищ та технікумів, які вживають наркотичні засоби.
Щодо органів внутрішніх справ, то вирішення ними профілактичних
проблем неможливе без всебічного аналізу ситуації з правопорушеннями,
пов'язаними з наркотичними засобами, і особами, які займаються їх незаконним
обігом і вживанням. У процесі аналізу збираються дані, що характеризують як злочинців,
так і споживачів наркотиків, об'єктивні обставини, що зумовлюють порушення
антинаркоманійного законодавства, й умови, які сприяють такому порушенню.
Збиранням відомостей у цій сфері займаються всі служби міліції при виконанні
своїх функцій, а також органи охорони здоров'я (насамперед наркологічна
служба), освіти, керівники виробничих колективів та ін.
Індивідуальна профілактика наркоманії повинна здійснюватися щодо осіб, які
зловживають наркотиками і в поведінці яких відсутні ознаки злочину, пов'язаного
з наркотичними засобами, проте виходячи з антигромадської поведінки цих осіб є
ймовірність скоєння ними такого злочину.
Індивідуальну профілактику треба починати з особою
раніше, ніж вона починає зловживати наркотиками. Наркомани
"прогресують" поступово і зазвичай це відбувається поетапно:
•
нездоровий
інтерес до наркотиків, їх виготовлення, споживання тощо (група відносного
ризику); •
перебування
в середовищі наркоманів, схвалення їх поведінки, разові прийоми наркотиків
(група підвищеного ризику);
•
вживання
наркотиків більш-менш постійно, але без явних ознак наркоманії (група тих, хто
зловживає наркотиками); •
формування
хворобливої психічної й фізичної залежності від наркотиків (група хворих на
наркоманію).
Вочевидь, виявляти і починати ранню профілактику наркоманії
треба вже з представниками групи відносного ризику, до речі, така профілактика
найдієвіша.
Індивідуально-профілактичну діяльність слід
здійснювати серед засуджених до покарання без позбавлення волі, звільнених з
місць позбавлення волі, відносно яких прийняте рішення про звільнення від
кримінальної відповідальності, притягнутих до адміністративної
відповідальності, тих, хто примусово лікувався від наркоманії, стосовно яких є
інформація, що вони орієнтовані на вживання наркотиків.
Інформація про зазначених осіб надходить з місць
позбавлення волі, приймальників-розподільників, наркологічних служб, станцій
"швидкої допомоги", медпунктів навчальних закладів, громадських
організацій, окремих громадян тощо.
За наявності достатніх підстав зазначені особи
беруться на профілактичний облік (щодо перших двох груп облік
нецентралі-зований), з ними проводять індивідуально-профілактичну роботу
працівники служби боротьби з незаконним обігом наркотиків (або працівники
карного розшуку), дільничні інспектори міліції, працівники кримінальної
міліції у справах неповнолітніх і органів, що виконують покарання.
Профілактика повинна вестися за планом з урахуванням
рекомендацій лікаря-нарколога або за його безпосередньої участі в підготовці
та виконанні таких заходів. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим заходом
повинно бути їх направлення на лікування з подальшою профілактикою.
Роботу з особами, які перебувають на профілактичному
обліку, слід проводити диференційовано з урахуванням їх позитивних і
негативних якостей. При цьому методи переконання і виховання слід поєднувати з
медичним, правовим і соціальним впливом.
Здійснення
індивідуально-профілактичних заходів передбачає:
• нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка
перебуває на профілактичному обліку, реагування на скоєння нею правопорушень
та інших протиправних дій, пов'язаних з наркотиками;
• здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осіб
з найближчого оточення розглядуваної особи, які провокують її до вживання
наркотиків та інших одурманюючих засобів або до скоєння правопорушень.
Так, дільничний інспектор міліції стосовно таких осіб
виконує профілактичну роботу з метою сприяння сім'ям, трудовим колективам,
громадським організаціям у їх перевиховуванні, переконанні в необхідності
добровільного лікування, попереджує вчинення ними злочинів, намагається
повернути їх до активної трудової діяльності; проводить бесіди за участю
лі-карів-наркологів, представників трудових колективів, громадськості, членів
сімей, інших родичів і осіб, здатних вплинути на розглядуваних осіб; вносить
пропозиції щодо обговорення поведінки цих осіб на засіданнях громадських
об'єднань за місцем їх роботи і проживання, в яких бере безпосередню участь;
оформлює матеріали для направлення на примусове лікування осіб, які ухиляються
від добровільного лікування або продовжують вживати наркотичні речовини після
проходження курсу лікування
і при цьому порушують громадський порядок та права інших громадян.
Загальна профілактика наркоманії потребує ретельного
аналізу оперативної обстановки на території обслуговування (адміністративна
ділянка, район, область), пов'язаної з нелегальним обігом наркотиків та їх
немедичним вживанням. Необхідно вивчати причини й умови, що сприяють порушенню
антинаркоманійного законодавства, а також осіб, які його порушують, і наслідки
таких дій. Основне завдання загальної профілактики полягає в усуненні
зазначених причин і умов або принаймні частковому перешкоджанні їх негативного
впливу на ситуацію.
Серед
профілактичних заходів важливе місце повинна посідати роз'яснювальна робота
серед населення про велику шкоду, яку завдає немедичне споживання наркотиків,
необхідність дотримання антинаркоманійного законодавства і правові наслідки
його порушення.
У трудових колективах і за місцем проживання населення
потрібно інформувати про стан оперативної обстановки у зазначеному напрямі,
наводити конкретні її причини.
Особливу увагу слід приділяти роботі з батьками, які
мають дітей-підлітків і юнаків, роз'яснюючи їм характерні ознаки вживання
наркотиків (сліди уколів на тілі, наявність на ньому характерних малюнків або
татуювань, поява шприців, бинтів, хімічного посуду, різке схуднення,
характерний блиск очей, постійне ковтання слини, брехливість, поява великих
боргів тощо). У разі виявлення у дітей таких ознак батьки повинні негайно
звертатися по допомогу до медичних установ і міліції.
Систематично в місцях збуту і вживання наркотиків (як
у приміщеннях, так і навколо них) міліція разом з громадськістю повинна
проводити рейди з метою встановлення і припинення таких дій, застосовувати
профілактичні заходи або заходи правового примусу.
Слід
регулярно проводити планові оперативні перевірки установ, підприємств чи організацій,
діяльність яких пов'язана з виробництвом або використанням наркотичних засобів,
хімічних реагентів, де можливе виробництво синтетичних наркотиків, а також
житлового сектора, гуртожитків, місць проведення дозвілля, де можливе немедичне
вживання наркотиків, а також інших місць за результатами попереднього аналізу.
До антинаркоманійної пропаганди треба широко залучати
електронні й друковані засоби масової інформації, де разом з порушенням питань
наркоманії професійними журналістами повинні постійно виступати медичні
працівники, працівники міліції, прокуратури, педагоги. Лекції, бесіди, виступи,
статті мають бути ретельно підготовлені, максимально враховувати аудиторію або
читачів. Вони повинні бути спрямовані на розвінчування вживання наркотиків як
нібито незвичайного заняття для вибраних, розповідати про конкретні трагедії
(уникаючи вказівок на прізвища) без нальоту сенсаційності.
В усіх без винятку заходах загальної профілактики
наркоманії активну участь повинні брати представники громадськості,
мікрорайону, батьківського активу.
Особливо тісно повинні взаємодіяти органи внутрішніх
справ і охорони здоров'я через міжвідомчі звірки облікових даних на осіб, які
вживають наркотики; обмін інформацією про стан щодо наркоманії на конкретній
території (об'єкті) і спільне вивчення цього стану; спільні виступи перед
населенням і в засобах масової інформації; обстеження у наркологів осіб, які
підозрюються у вживанні наркотиків; індивідуально-профілактичну роботу з
хворими після їх лікування і з особами, які перебувають на профілактичному
лікуванні.
12.4. Наркобізнес
і заходи його запобігання
Наркобізнес можна визначити як кримінально карану корисливу
діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків, яку здійснює особа (або група
осіб) у вигляді промислу.
Часто наркобізнесом займаються організовані злочинні
формування, які, отримуючи від цього великі незаконні прибутки,
"відмивають" гроші, вкладаючи їх у легальний бізнес. У таких випадках
наркобізнес набирає рис організованої злочинності, якій властиві ієрархічна
структура, сувора дисципліна, розподіл ролей, утримання корумпованих
чиновників тощо.
Але не будь-які злочинні дії навіть групи осіб можна
зарахувати до наркобізнесу. Від нього треба відокремлювати таку злочинну
діяльність, як внутрішньогруповий і міжгруповий збут наркотичних засобів.
Внутрішньогруповим вважається такий збут наркотиків, коли група наркоманів, що об'єднані спільним вживанням
наркотиків (так звана сім'я), посилає за наркотичними засобами своїх
заготівників ("гінців"), які їх скуповують або добувають в інший
спосіб для вживання цією групою. Міжгруповий
збут простежується у випадках
передавання наркотиків іншим спорідненим "сім'ям" за винагороду, що
покликана компенсувати витрати тих, хто передав наркотики, щоб поповнити їх
запаси [34].
Жодний
з двох розглянутих випадків (на які припадає найбільша частка обігу
наркотиків) не має ознак наркобізнесу, оскільки бізнес ґрунтується на наживі,
що надходить постійно і характеризується як злочинна професійна діяльність,
промисел, постійне джерело прибутків.
Наркобізнес створюється з кількох взаємопов'язаних
етапів (стадій):
•
виробництво,
закупівля або викрадення наркотичних засобів;
•
доставляння
їх до місця реалізації;
•
збут
(продаж) цих засобів споживачам.
Залежно
від певних особливостей наркобізнес класифікується на три підвиди.
Перший підвид характеризується
таким розвитком (необов'язково він проходить всі перелічені етапи): незаконне
культивування наркотиковмісних рослин; виготовлення з них наркотичної
сировини; транспортування цієї сировини; її збереження; виготовлення придатних
до вживання наркотиків (екстрагування, рафінування тощо); створення клієнтури,
утримування наркоприто-нів; оптова і роздрібна торгівля наркотичними засобами.
Другий підвид характеризується
викраденням наркотичної сировини або готових лікарських препаратів наркотичної
дії з хімфармпідприємств, аптек, лікувальних закладів та їх збутом
скупникам-оптовикам, які, у свою чергу, продають їх своїм клієнтам-споживачам.
Третій підвид характеризується викраденням хімічних
реагентів, з яких виготовляються синтетичні наркотики в хімічних
лабораторіях, що обладнуються безпосередньо на виробництві, у дослідній
лабораторії, вищому навчальному закладі або за місцем проживання злочинців.
Щоправда, останнім часом спостерігається
також суто спекулятивна діяльність,
коли наркотичні засоби постачають з країн СНД або навіть далекого зарубіжжя і
продають в Україні. З'явились у продажу і такі "важкі" наркотики, як
героїн і кокаїн, бо окремі покупці платять за них навіть вищу ціну, ніж у
країнах Заходу.
Розглянемо, як же на практиці здійснюються окремі
стадії злочинної діяльності. Основними джерелами наркосировини є насадження
маку і коноплі на всій території України, особливо в південних і західних
областях.
Незважаючи
на заборону, частина сільського населення України сіє мак і після його
збирання й отримання макової соломки самостійно або за попередньою домовленістю з посередниками
продає сировину.
Злочинці-заготовлювачі
подекуди самостійно збирають сировину на державних ділянках маку чи коноплі або
у приватних господарствах. Спостерігаються також факти безпосереднього
культивування цих культур ділками наркобізнесу, які охороняють ділянки, а потім
збирають урожай, якщо до цього моменту їх не викриє міліція. Після цього
сировину транспортують у місто залізницею або автомобільним транспортом.
У місті сировину скуповують або
оптовики, або продають її дрібними партіями. Наркопритони, як правило,
утримують ватажки наркоманної "сім'ї", за їх відсутності — їх жінки
або інші родичі, а також неповнолітні, які лишилися без догляду.
Частина наркоманів активно втягує в незаконне вживання
наркотиків родичів і знайомих, отримуючи за це заохочення від тих, хто збуває
наркотики. Таке втягнення спочатку робиться безкоштовно, прищеплюючи особі
"романтику" наркотичного вживання.
Високі
кримінальні прибутки іноді штовхають на злочинний шлях осіб, які за характером
роботи причетні до наркотиків.
Насамперед
це ті, хто вирощує і збирає урожай наркотико-вмісних рослин (мак, конопля), працює
на конопляних заводах, у медичних хіміко-фармакологічних підприємствах, складах
і базах медичних препаратів. Вони розкрадають зібрані нарко-тиковмісні рослини,
виготовлені з них препарати або, вступаючи у злочинну змову із
"заготівельниками", дозволяють їм потай
збирати частину врожаю.
Серед
медичних працівників викрадачами наркотичних засобів найчастіше є медичний
персонал онкологічних лікарень, травматологічних пунктів, станцій
"швидкої допомоги", працівники аптек, аптечних складів, лікарі-анастезіоло-ги,
дантисти.
Як засвідчують дослідження,
наркобізнес може пройти у своєму розвитку чотири стадії:
•
формування
злочинної групи;
•
створення
злочинної групи, що "готова до дії"; •
злочинна
група, яка почала виконувати окремі операції зі збуту наркотичних засобів; • злочинна група з повним "циклом" злочинної
діяльності. Профілактичні заходи органів внутрішніх справ на першій
стадії
діяльності полягають у впливі на членів групи з метою викликати страх перед
втратою здоров'я і життя, неминучістю покарання, дискредитувати лідера тощо.
При цьому нарівні з впливом працівників міліції застосовують вплив родичів, друзів,
вихователів та ін.
На другій стадії організовують такі заходи: підрив авторитету
кримінально активних членів
злочинної групи, створення у групі обстановки недовіри між її членами,
породження сумнівів щодо успішної реалізації "справи", вилучення знарядь
і засобів вчинення злочинів, транспортних засобів, ле-гендування відсторонення
членів злочинної групи від посад, посилення охорони об'єктів, оприбутковування
надлишків наркотичної сировини тощо [15].
Щодо профілактичної діяльності на третій і четвертій
стадіях, то насамперед здійснюють заходи, пов'язані з викриттям і припиненням
злочинної діяльності. Це регламентована законом так звана контрольована поставка, коли правоохоронні
органи, маючи відомості про надходження наркотичних засобів з-за кордону або з
іншого регіону країни з метою транзиту або збуту, контролюють їх
транспортування і отримання співучасниками, затримуючи злочинців у
найслушніший для документування злочинної діяльності час.
Для припинення злочинної діяльності застосовують також
"оперативну закупку", коли спеціально надіслані працівники міліції,
видаючи себе за злочинців або споживачів наркотиків, закуповують їх у оптових
збутовиків і тим самим викривають їх злочинну діяльність.
Ще одним заходом припинення злочинної діяльності є
огляд працівниками міліції транспортних засобів, вантажів і особистих речей
громадян за наявності достатніх підстав вважати, що зазначені особи
транспортують наркотичні засоби (найчастіше це здійснюють під час збирання
врожаю маку і коноплі).
До
важливих профілактичних заходів належать обстеження промислових об'єктів
переробки наркотичної сировини, контроль за збиранням післяжниварських залишків наркотичних
рослин, за об'єктами їх збереження і реалізації, видачею рецептів громадянам
на право придбання ними наркотичних або психотропних лікарських препаратів.
Результативними
в боротьбі з наркобізнесом є цільові оперативно-профілактичні операції, які
щорічно проводяться в Україні в кілька етапів і мають кодові назви
"Мак" і "Допінг". їх здійснюють на основі типових планів з
метою виявлення і перекриття джерел та каналів надходження наркотиків у
нелегальний обіг, запобігання фактам злочинної діяльності наркоділків,
виявлення й усунення обставин, що сприяють незаконному
попиту й збуту наркотичних
засобів.
Під час
операції "Мак" працівники міліції за допомогою місцевої влади і
громадськості організовують сільські сходи, подвірні обходи з метою роз'яснення
населенню відповідальності за незаконне висівання маку і коноплі, виявляють
місця незаконного висівання
і самосіву цих культур й знищують їх, здійснюють нагляд за поведінкою осіб,
яких узято на облік як учасників наркобізнесу, затримують перевізників
наркотичних засобів тощо.
Операцію
"Допінг" проводять з метою виявлення, блокування та знищення
осередків наркотизації, вилучення наркотичних засобів, запобігання розкраданню
цих засобів з виробничих, дослідних, аптекарських і лікарських об'єктів, встановлення
фактів і місць виготовлення наркотичних засобів, визначення причин і умов
вчинення цих злочинів.
На
російсько-білоруському кордоні проводять спільну із силовими структурами цих
країн оперативно-профілактичну операцію "Канал", до якої залучають
працівників міліції, підрозділи внутрішніх військ і прикордонників, митну
службу, службу безпеки, спеціалістів-кінологів. Мета операції — перекрити канали надходження наркотиків, у тому числі
"важких", виявити і затримати наркокур'єрів.
За підсумками цих операцій у відповідні інстанції
вносяться обґрунтовані подання, де перелічуються чинники, що зумовлюють
наявність проявів наркобізнесу, і пропонуються заходи їх запобігання.
Результативними є також локальні профілактичні заходи:
відвідування і перевірка навчальних закладів з метою виявлення в них збувачів
і покупців наркотиків, перевірка кафе, барів, казино, нічних клубів, дискотек,
де збуваються і вживаються наркотичні засоби з подальшим висуванням питання про
їх закриття.
Для правоохоронних органів пріоритетними напрямами боротьби
з наркобізнесом залишаються викриття організованих злочинних угруповань
наркобізнесу, збувальників-оптовиків, каналів надходження "важких"
наркотиків і осіб, що їх транспортують та реалізують, підпільних лабораторій,
де виготовляють наркотики, та ін.
Контрольні питання
1. Поняття
наркоманії і токсикоманії як медичного й соціального явища.
2. Наркотичні
засоби та психотропні речовини і поділ їх на категорії. 3. Зв'язок
наркоманії зі злочинністю.
4. Тенденції
наркоманії. 5. Причини й
умови поширення наркоманії в сучасних умовах. 6. Напрями
боротьби з наркоманією.
7. Організаційні,
економічні, медичні, культурно-виховні та правові заходи профілактики
наркоманії. 8.
Взаємодія
різних відомств і міжнародне співробітництво у профілактиці наркоманії.
9. Поняття
наркобізнесу і етапи його злочинної діяльності.
10. Діяльність правоохоронних органів щодо запобігання нар-
кобізнесу.
|