onli-films.at.ua
Пятница, 29.03.2024, 07:22
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

Серед культурно-виховних заходів профілактики наркоманії зазначимо включення у програми вищих і середніх навчальних закладів курсів (розділів курсів) і тем про шкідливість вживан­ня наркотичних засобів. Фахівцями МОЗ України розроблено 10 навчальних антинаркотичних програм для учнів і батьків. На конкурсній основі слід створювати твори антинаркотичної спрямованості (художні, науково-популярні й мультиплікацій­ні фільми, плакати, проспекти, листівки, календарі тощо). До програм радіо і телебачення для молоді потрібно постійно включати передачі й рубрики про шкідливість наркоманії. Для вчителів і батьків слід видати відповідні посібники і рекомен­дації щодо антинаркоманійного виховання. До правових заходів боротьби з наркоманією передусім на­лежать три вже зазначені закони, прийняті в лютому 1995 р. Ці закони стали великим кроком вперед у регулюванні про­блем, пов'язаних з наркотиками, наркоманією й наркобізне-сом; вони приведені до вимог міжнародного стандарту і водно­час ураховують реальну ситуацію в Україні. Урегульовано легальний обіг наркотиків, психотропних речовин і прекурсо­рів, контроль за їх обігом, використанням, а також заходи з безпеки і зберігання зазначених засобів, порядок їх отримання громадянами. Передбачено заходи протидії незаконному обігу зазначених засобів органами, що ведуть боротьбу з їх незакон­ним обігом, основні напрями цієї боротьби, порядок вирішення питання про лікування осіб, хворих на наркоманію, види цьо­го лікування. Згідно з п. 76 Комплексної програми профілактики злочин­ності на 2001-2005 роки (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000) розроблюється си­стема протидії надходженню в незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів з підприємств, установ та організацій, які мають ліцензію на діяльність, по­в'язану з виробленням, виготовленням, зберіганням, переве­зенням, придбанням, пересиланням, експортом, імпортом, від­пуском та знищенням таких засобів, речовин і прекурсорів, а також культивуванням, використанням у промислових цілях наркотиковмісних рослин. У Верховній Раді України з ініціативи МВС і МОЗ України розглядається проект закону "Про обов'язкове лікування хво­рих на алкоголізм та наркоманію". Прийняття цього закону сприятиме покращенню наркотичної кон'юнктури, насамперед посиленню відповідних профілактичних заходів. У країні посилена кримінально-правова боротьба з незакон­ним обігом наркотиків. У Кримінальний кодекс України введено спеціальні норми про відповідальність за контрабанду наркотич­них засобів, психотропних речовин та прекурсорів, незаконне їх отримання, вживання, використання коштів, здобутих від їх незаконного обігу. На основі законодавства створюється нормативне регулю­вання окремих проблем за допомогою міжвідомчих і відомчих актів. Наприклад, правові та організаційні основи системи ви­явлення, обстеження й обліку різних категорій громадян, зокре­ма учнів середніх загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ та технікумів, які вживають наркотичні засоби. Щодо органів внутрішніх справ, то вирішення ними профі­лактичних проблем неможливе без всебічного аналізу ситуації з правопорушеннями, пов'язаними з наркотичними засобами, і особами, які займаються їх незаконним обігом і вживанням. У процесі аналізу збираються дані, що характеризують як зло­чинців, так і споживачів наркотиків, об'єктивні обставини, що зумовлюють порушення антинаркоманійного законодавства, й умови, які сприяють такому порушенню. Збиранням відомос­тей у цій сфері займаються всі служби міліції при виконанні своїх функцій, а також органи охорони здоров'я (насамперед наркологічна служба), освіти, керівники виробничих колекти­вів та ін. Індивідуальна профілактика наркоманії повинна здійснюва­тися щодо осіб, які зловживають наркотиками і в поведінці яких відсутні ознаки злочину, пов'язаного з наркотичними за­собами, проте виходячи з антигромадської поведінки цих осіб є ймовірність скоєння ними такого злочину. Індивідуальну профілактику треба починати з особою рані­ше, ніж вона починає зловживати наркотиками. Наркомани "прогресують" поступово і зазвичай це відбувається поетапно:
•      нездоровий інтерес до наркотиків, їх виготовлення, спо­живання тощо (група відносного ризику);
•      перебування в середовищі наркоманів, схвалення їх пове­дінки, разові прийоми наркотиків (група підвищеного ри­зику);  
•      вживання наркотиків більш-менш постійно, але без явних ознак наркоманії (група тих, хто зловживає наркотика­ми);
•      формування хворобливої психічної й фізичної залежності від наркотиків (група хворих на наркоманію). Вочевидь, виявляти і починати ранню профілактику нарко­манії треба вже з представниками групи відносного ризику, до речі, така профілактика найдієвіша. Індивідуально-профілактичну діяльність слід здійснювати серед засуджених до покарання без позбавлення волі, звільне­них з місць позбавлення волі, відносно яких прийняте рішення про звільнення від кримінальної відповідальності, притягнутих до адміністративної відповідальності, тих, хто примусово ліку­вався від наркоманії, стосовно яких є інформація, що вони орі­єнтовані на вживання наркотиків. Інформація про зазначених осіб надходить з місць позбав­лення волі, приймальників-розподільників, наркологічних служб, станцій "швидкої допомоги", медпунктів навчальних закладів, громадських організацій, окремих громадян тощо. За наявності достатніх підстав зазначені особи беруться на профілактичний облік (щодо перших двох груп облік нецентралі-зований), з ними проводять індивідуально-профілактичну роботу працівники служби боротьби з незаконним обігом наркотиків (або працівники карного розшуку), дільничні інспектори мі­ліції, працівники кримінальної міліції у справах неповнолітніх і органів, що виконують покарання. Профілактика повинна вестися за планом з урахуванням реко­мендацій лікаря-нарколога або за його безпосередньої участі в під­готовці та виконанні таких заходів. Щодо виявлених наркоманів, то першочерговим заходом повинно бути їх направлення на лі­кування з подальшою профілактикою. Роботу з особами, які перебувають на профілактичному об­ліку, слід проводити диференційовано з урахуванням їх пози­тивних і негативних якостей. При цьому методи переконання і виховання слід поєднувати з медичним, правовим і соціальним впливом. Здійснення індивідуально-профілактичних заходів перед­бачає:
•      нагляд за поведінкою і способом життя особи, яка перебу­ває на профілактичному обліку, реагування на скоєння нею правопорушень та інших протиправних дій, пов'яза­них з наркотиками;
•      здійснення оперативно-профілактичних заходів щодо осіб з найближчого оточення розглядуваної особи, які прово­кують її до вживання наркотиків та інших одурманюючих засобів або до скоєння правопорушень. Так, дільничний інспектор міліції стосовно таких осіб ви­конує профілактичну роботу з метою сприяння сім'ям, трудо­вим колективам, громадським організаціям у їх перевихову­ванні, переконанні в необхідності добровільного лікування, попереджує вчинення ними злочинів, намагається повернути їх до активної трудової діяльності; проводить бесіди за участю лі-карів-наркологів, представників трудових колективів, громад­ськості, членів сімей, інших родичів і осіб, здатних вплинути на розглядуваних осіб; вносить пропозиції щодо обговорення поведінки цих осіб на засіданнях громадських об'єднань за міс­цем їх роботи і проживання, в яких бере безпосередню участь; оформлює матеріали для направлення на примусове лікування осіб, які ухиляються від добровільного лікування або продов­жують вживати наркотичні речовини після проходження кур­су лікування і при цьому порушують громадський порядок та права інших громадян. Загальна профілактика наркоманії потребує ретельного аналізу оперативної обстановки на території обслуговування (адміністративна ділянка, район, область), пов'язаної з неле­гальним обігом наркотиків та їх немедичним вживанням. Не­обхідно вивчати причини й умови, що сприяють порушенню антинаркоманійного законодавства, а також осіб, які його по­рушують, і наслідки таких дій. Основне завдання загальної профілактики полягає в усуненні зазначених причин і умов або принаймні частковому перешкоджанні їх негативного впливу на ситуацію. Серед профілактичних заходів важливе місце повинна посі­дати роз'яснювальна робота серед населення про велику шко­ду, яку завдає немедичне споживання наркотиків, необхідність дотримання антинаркоманійного законодавства і правові на­слідки його порушення. У трудових колективах і за місцем проживання населення потрібно інформувати про стан оперативної обстановки у зазна­ченому напрямі, наводити конкретні її причини. Особливу увагу слід приділяти роботі з батьками, які мають дітей-підлітків і юнаків, роз'яснюючи їм характерні ознаки вживання наркотиків (сліди уколів на тілі, наявність на ньому характерних малюнків або татуювань, поява шприців, бинтів, хімічного посуду, різке схуднення, характерний блиск очей, постійне ковтання слини, брехливість, поява великих боргів тощо). У разі виявлення у дітей таких ознак батьки повинні не­гайно звертатися по допомогу до медичних установ і міліції. Систематично в місцях збуту і вживання наркотиків (як у приміщеннях, так і навколо них) міліція разом з громадськіс­тю повинна проводити рейди з метою встановлення і припинен­ня таких дій, застосовувати профілактичні заходи або заходи правового примусу. Слід регулярно проводити планові оперативні перевірки установ, підприємств чи організацій, діяльність яких пов'я­зана з виробництвом або використанням наркотичних засо­бів, хімічних реагентів, де можливе виробництво синтетичних наркотиків, а також житлового сектора, гуртожитків, місць проведення дозвілля, де можливе немедичне вживання нар­котиків, а також інших місць за результатами попереднього аналізу. До антинаркоманійної пропаганди треба широко залучати електронні й друковані засоби масової інформації, де разом з порушенням питань наркоманії професійними журналістами повинні постійно виступати медичні працівники, працівники міліції, прокуратури, педагоги. Лекції, бесіди, виступи, статті мають бути ретельно підготовлені, максимально враховувати аудиторію або читачів. Вони повинні бути спрямовані на роз­вінчування вживання наркотиків як нібито незвичайного за­няття для вибраних, розповідати про конкретні трагедії (уни­каючи вказівок на прізвища) без нальоту сенсаційності. В усіх без винятку заходах загальної профілактики нарко­манії активну участь повинні брати представники громадсько­сті, мікрорайону, батьківського активу. Особливо тісно повинні взаємодіяти органи внутрішніх справ і охорони здоров'я через міжвідомчі звірки облікових даних на осіб, які вживають наркотики; обмін інформацією про стан що­до наркоманії на конкретній території (об'єкті) і спільне ви­вчення цього стану; спільні виступи перед населенням і в засо­бах масової інформації; обстеження у наркологів осіб, які підозрюються у вживанні наркотиків; індивідуально-профілак­тичну роботу з хворими після їх лікування і з особами, які пе­ребувають на профілактичному лікуванні.  
12.4. Наркобізнес і заходи його запобігання
Наркобізнес можна визначити як кримінально карану ко­рисливу діяльність у сфері незаконного обігу наркотиків, яку здійснює особа (або група осіб) у вигляді промислу. Часто наркобізнесом займаються організовані злочинні фор­мування, які, отримуючи від цього великі незаконні прибутки, "відмивають" гроші, вкладаючи їх у легальний бізнес. У таких випадках наркобізнес набирає рис організованої злочинності, якій властиві ієрархічна структура, сувора дисципліна, розпо­діл ролей, утримання корумпованих чиновників тощо. Але не будь-які злочинні дії навіть групи осіб можна зара­хувати до наркобізнесу. Від нього треба відокремлювати таку злочинну діяльність, як внутрішньогруповий і міжгруповий збут наркотичних засобів. Внутрішньогруповим вважається такий збут наркотиків, коли група наркоманів, що об'єднані спільним вживанням нар­котиків (так звана сім'я), посилає за наркотичними засобами своїх заготівників ("гінців"), які їх скуповують або добувають в інший спосіб для вживання цією групою. Міжгруповий збут простежується у випадках передавання наркотиків іншим спо­рідненим "сім'ям" за винагороду, що покликана компенсувати витрати тих, хто передав наркотики, щоб поповнити їх запаси [34]. Жодний з двох розглянутих випадків (на які припадає най­більша частка обігу наркотиків) не має ознак наркобізнесу, оскільки бізнес ґрунтується на наживі, що надходить постійно і характеризується як злочинна професійна діяльність, проми­сел, постійне джерело прибутків. Наркобізнес створюється з кількох взаємопов'язаних етапів (стадій):  
•      виробництво, закупівля або викрадення наркотичних за­собів;
•      доставляння їх до місця реалізації;
•      збут (продаж) цих засобів споживачам. Залежно від певних особливостей наркобізнес класифікуєть­ся на три підвиди. Перший підвид характеризується таким розвитком (необов'яз­ково він проходить всі перелічені етапи): незаконне культивуван­ня наркотиковмісних рослин; виготовлення з них наркотичної сировини; транспортування цієї сировини; її збереження; виго­товлення придатних до вживання наркотиків (екстрагування, ра­фінування тощо); створення клієнтури, утримування наркоприто-нів; оптова і роздрібна торгівля наркотичними засобами. Другий підвид характеризується викраденням наркотичної сировини або готових лікарських препаратів наркотичної дії з хімфармпідприємств, аптек, лікувальних закладів та їх збутом скупникам-оптовикам, які, у свою чергу, продають їх своїм клієнтам-споживачам. Третій підвид характеризується викраденням хімічних реа­гентів, з яких виготовляються синтетичні наркотики в хіміч­них лабораторіях, що обладнуються безпосередньо на виробни­цтві, у дослідній лабораторії, вищому навчальному закладі або за місцем проживання злочинців. Щоправда, останнім часом спостерігається також суто спе­кулятивна діяльність, коли наркотичні засоби постачають з країн СНД або навіть далекого зарубіжжя і продають в Укра­їні. З'явились у продажу і такі "важкі" наркотики, як героїн і кокаїн, бо окремі покупці платять за них навіть вищу ціну, ніж у країнах Заходу. Розглянемо, як же на практиці здійснюються окремі стадії злочинної діяльності. Основними джерелами наркосировини є насадження маку і коноплі на всій території України, особливо в південних і західних областях. Незважаючи на заборону, частина сільського населення Ук­раїни сіє мак і після його збирання й отримання макової соло­мки самостійно або за попередньою домовленістю з посередни­ками продає сировину. Злочинці-заготовлювачі подекуди самостійно збирають сировину на державних ділянках маку чи коноплі або у при­ватних господарствах. Спостерігаються також факти безпосе­реднього культивування цих культур ділками наркобізнесу, які охороняють ділянки, а потім збирають урожай, якщо до цього моменту їх не викриє міліція. Після цього сировину транспортують у місто залізницею або автомобільним транс­портом. У місті сировину скуповують або оптовики, або про­дають її дрібними партіями. Наркопритони, як правило, утримують ватажки наркоманної "сім'ї", за їх відсутності — їх жінки або інші родичі, а також неповнолітні, які лиши­лися без догляду. Частина наркоманів активно втягує в незаконне вживання наркотиків родичів і знайомих, отримуючи за це заохочення від тих, хто збуває наркотики. Таке втягнення спочатку ро­биться безкоштовно, прищеплюючи особі "романтику" нарко­тичного вживання. Високі кримінальні прибутки іноді штовхають на злочин­ний шлях осіб, які за характером роботи причетні до нарко­тиків. Насамперед це ті, хто вирощує і збирає урожай наркотико-вмісних рослин (мак, конопля), працює на конопляних заводах, у медичних хіміко-фармакологічних підприємствах, складах і базах медичних препаратів. Вони розкрадають зібрані нарко-тиковмісні рослини, виготовлені з них препарати або, вступаю­чи у злочинну змову із "заготівельниками", дозволяють їм по­тай збирати частину врожаю. Серед медичних працівників викрадачами наркотичних засобів найчастіше є медичний персонал онкологічних ліка­рень, травматологічних пунктів, станцій "швидкої допомо­ги", працівники аптек, аптечних складів, лікарі-анастезіоло-ги, дантисти. Як засвідчують дослідження, наркобізнес може пройти у своєму розвитку чотири стадії:
•      формування злочинної групи;
•      створення злочинної групи, що "готова до дії";
•      злочинна група, яка почала виконувати окремі операції зі збуту наркотичних засобів;
•    злочинна група з повним "циклом" злочинної діяльності. Профілактичні заходи органів внутрішніх справ на першій стадії діяльності полягають у впливі на членів групи з метою викликати страх перед втратою здоров'я і життя, неминучістю покарання, дискредитувати лідера тощо. При цьому нарівні з впливом працівників міліції застосовують вплив родичів, дру­зів, вихователів та ін. На другій стадії організовують такі заходи: підрив автори­тету кримінально активних членів злочинної групи, створен­ня у групі обстановки недовіри між її членами, породження сумнівів щодо успішної реалізації "справи", вилучення зна­рядь і засобів вчинення злочинів, транспортних засобів, ле-гендування відсторонення членів злочинної групи від посад, посилення охорони об'єктів, оприбутковування надлишків наркотичної сировини тощо [15]. Щодо профілактичної діяльності на третій і четвертій ста­діях, то насамперед здійснюють заходи, пов'язані з викриттям і припиненням злочинної діяльності. Це регламентована зако­ном так звана контрольована поставка, коли правоохоронні ор­гани, маючи відомості про надходження наркотичних засобів з-за кордону або з іншого регіону країни з метою транзиту або збуту, контролюють їх транспортування і отримання співучас­никами, затримуючи злочинців у найслушніший для докумен­тування злочинної діяльності час. Для припинення злочинної діяльності застосовують також "оперативну закупку", коли спеціально надіслані працівники міліції, видаючи себе за злочинців або споживачів наркотиків, закуповують їх у оптових збутовиків і тим самим викривають їх злочинну діяльність. Ще одним заходом припинення злочинної діяльності є огляд працівниками міліції транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян за наявності достатніх підстав вважати, що за­значені особи транспортують наркотичні засоби (найчастіше це здійснюють під час збирання врожаю маку і коноплі). До важливих профілактичних заходів належать обстеження промислових об'єктів переробки наркотичної сировини, кон­троль за збиранням післяжниварських залишків наркотичних рослин, за об'єктами їх збереження і реалізації, видачею рецеп­тів громадянам на право придбання ними наркотичних або психотропних лікарських препаратів. Результативними в боротьбі з наркобізнесом є цільові опе­ративно-профілактичні операції, які щорічно проводяться в Україні в кілька етапів і мають кодові назви "Мак" і "До­пінг". їх здійснюють на основі типових планів з метою вияв­лення і перекриття джерел та каналів надходження наркотиків у нелегальний обіг, запобігання фактам злочинної діяльності наркоділків, виявлення й усунення обставин, що сприяють не­законному попиту й збуту наркотичних засобів. Під час операції "Мак" працівники міліції за допомогою міс­цевої влади і громадськості організовують сільські сходи, по­двірні обходи з метою роз'яснення населенню відповідальності за незаконне висівання маку і коноплі, виявляють місця не­законного висівання і самосіву цих культур й знищують їх, здійснюють нагляд за поведінкою осіб, яких узято на облік як учасників наркобізнесу, затримують перевізників наркотичних засобів тощо. Операцію "Допінг" проводять з метою виявлення, блокування та знищення осередків наркотизації, вилучення наркотичних засобів, запобігання розкраданню цих засобів з виробничих, дослідних, аптекарських і лікарських об'єктів, встановлення фактів і місць виготовлення наркотичних засобів, визначення причин і умов вчинення цих злочинів. На російсько-білоруському кордоні проводять спільну із си­ловими структурами цих країн оперативно-профілактичну опе­рацію "Канал", до якої залучають працівників міліції, підроз­діли внутрішніх військ і прикордонників, митну службу, службу безпеки, спеціалістів-кінологів. Мета операції — пере­крити канали надходження наркотиків, у тому числі "важ­ких", виявити і затримати наркокур'єрів. За підсумками цих операцій у відповідні інстанції вносять­ся обґрунтовані подання, де перелічуються чинники, що зумов­люють наявність проявів наркобізнесу, і пропонуються заходи їх запобігання. Результативними є також локальні профілактичні заходи: відвідування і перевірка навчальних закладів з метою виявлен­ня в них збувачів і покупців наркотиків, перевірка кафе, барів, казино, нічних клубів, дискотек, де збуваються і вживаються наркотичні засоби з подальшим висуванням питання про їх за­криття. Для правоохоронних органів пріоритетними напрямами бо­ротьби з наркобізнесом залишаються викриття організованих злочинних угруповань наркобізнесу, збувальників-оптовиків, каналів надходження "важких" наркотиків і осіб, що їх транс­портують та реалізують, підпільних лабораторій, де виготов­ляють наркотики, та ін.  

Контрольні питання

1.  Поняття наркоманії і токсикоманії як медичного й соці­ального явища.  
2.  Наркотичні засоби та психотропні речовини і поділ їх на категорії.
3.  Зв'язок наркоманії зі злочинністю.
4.  Тенденції наркоманії.
5.  Причини й умови поширення наркоманії в сучасних умо­вах.
6.  Напрями боротьби з наркоманією.  
7.  Організаційні, економічні, медичні, культурно-виховні та правові заходи профілактики наркоманії.
8.   Взаємодія різних відомств і міжнародне співробітництво у профілактиці наркоманії.
9.  Поняття наркобізнесу і етапи його злочинної діяльності.
10. Діяльність правоохоронних органів щодо запобігання нар- кобізнесу.

» Поиск
» Статистика

44.199.241.53

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2024Конструктор сайтов - uCoz