ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ
КРИМІНАЛІСТИКИ
історичний аспект зародження і становлення спеціальних знань у практиці
розслідування злочинів
Пізнання події злочину — складна багатопрофільна
діяльність, яка потребує емпіричних і наукових знань з різних галузей науки,
техніки, мистецтва та ремісництва. З давніх часів для розслідування злочинів,
особливо пов'язаних із вбивством і заподіянням тілесних ушкоджень,
застосовували спеціальні знання, запрошували для цього осіб, які розумілися на
цій справі, допомагали розв'язувати складні завдання у процесі розслідування.
Перші
спеціальні знання були досить примітивні і торкалися переважно медицини. Такі
знання застосовували під час медичного огляду потерпілих, оглядів трупів для
встановлення причин смерті. Так, Папа Інокентій III (1200) для з'ясування
причин смерті особи наказував звертатися до лікарів, а відомий кодекс
"Кароліна" (1532) встановив обов'язкову участь лікарів у
розслідуванні злочинів проти життя та здоров'я.
Проте
перші спеціальні знання мали більше емпіричний, ніж теоретичний характер, тому
їх носіїв вважали обізнаними людьми. Нині їх називають спеціалістами. У цьому
зв'язку історію криміналістики прийнято розглядати через призму розвитку та
становлення спеціальних знань у кримінальному судочинстві, у взаємозв'язку з
розвитком судової експертизи й виникненням експертних установ і, отже,
формуванням і виникненням безпосередньо науки криміналістики.
Зі
створенням Аптекарського Приказу лікарів регулярно залучали
до медичного огляду живих осіб.
За часів
царювання Олексія Михайловича почали застосовувати хімічні експертизи, особливо
для досліджень "о зелье лихом", тобто про рослини, якими
користувалися знахарі й чаклуни. Отруту досліджували експериментально. Так,
для того щоб виявити, котрий із двох порошків є миш'яком, ними годували
голубів; той порошок, від якого голуб гинув, і був миш'яком.
До тих
часів належать також свідчення про виникнення психіатричної експертизи;
першими "експертами" були монахи.
Із
започаткуванням судово-медичної, хімічної та психіатричної експертизи
запроваджується й експертиза документів. Відомо, що у Давньому Римі підробка
документів була досить поширена. Існували навіть фахівці зі встановлення
підробок. Підроблені заповіти, документи про позики часто були засобами
збагачення. Навіть порядні люди не відмовлялися збагатитись у такий спосіб.
Першими
експертними установами в Росії були вже згадуваний Аптекарський Приказ та
Іванівська площа в Москві. Аптекарський Приказ — це медична установа, яка мала
забезпечувати царські аптеки ліками, засновувати польові аптеки, розподіляти у
військові полки лікарів, розглядати їх суперечки. Крім того, аптекарські
при-кази займалися експертною діяльністю за наказом царя, хоча основною
їх функцією було лікування. Однак
цей наказ не мав процесуального характеру, а сама експертиза на той час була
рідкісним явищем.
Іванівська
площа в Москві була місцем перебування дяків і піддячих, які знали грамоту.
Спочатку вони складали різні ділові папери: розписки, заставні, листи тощо. Як
експертна установа Іванівська площа виникла у другій половині XVII ст., коли
піддячі почали досліджувати підроблені документи, а також надавати
"юридичні" послуги. Підпорядковувались піддячі та дяки Стрілецькому
Приказу.
Криміналістична
експертиза виникла на основі судово-медичних досліджень, результатом чого було
створення на початку XIX ст. Медичної ради, а в 1811р. — Міністерства поліції,
при якому було засновано Другу медичну раду, що здійснювала судово-медичну
експертизу. Власне, це була перша експертна установа Росії.
Експертиза
документів (особливо підроблених) і грошей розвивалася завдяки створенню
Експедиції виготовлення державних паперів у 1818 р. Статут Кримінального
судочинства 1864 р. передбачав відсилання всіх підроблених паперів до
Експедиції виготовлення державних паперів для встановлення їх достовірності.
Велику експертну
діяльність здійснювало Руське технічне товариство, при якому в 1878 р. було
створено п'ятий відділ, що займався фотографією. Відомі російські фотографи В.
Срезневський, А. Попо-вицький, С. Левицький, А. Захар'їн були експертами з
технічного дослідження документів.
Проте справжню
судово-фотографічну експертизу документів у 1889 р. започаткував науковими
працями та відкриттям методу підсилення контрастів російський вчений Є.
Буринський. Його вважають батьком судово-дослідної фотографії, засновником технічної
експертизи документів. У 1893 р. при прокуророві Петербурзької судової палати
було створено державну судово-фотографічну лабораторію на чолі з Є.
Буринським.
|
