КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ КРИМІНАЛІСТИКИ
Проблема класифікації методів
криміналістики найбільше дискутується в методології криміналістики як науки.
Класифікаційні системи криміналістичних методів наводяться в багатьох працях,
зокрема Б. Шавера, С. Потапова, С. Митричева, А. Васильєва, В. Колмакова, Р.
Бєлкіна, М. Салтевського, І. Пантелєєва, В. Колдіна. Дискусії щодо цієї
проблеми тривають. Останні досягнення науки та узагальнення досвіду практики
свідчать, що в розв'язанні проблеми класифікації методів криміналістики слід
керуватися загальноприйнятою класифікацією з урахуванням рівнів загальності
дослідження: загальний,
загальнонаукові та окремі, власне криміналістичні (часткові, або спеціальні).
Така класифікація методів
пізнання загальновизнана; її поділяють більшість вчених-криміналістів.
Методи
криміналістики істотно різняться (особливо окремі), бо у процесі судово-слідчої
діяльності доводиться добувати та досліджувати доказову інформацію з
різноманітних матеріальних та ідеальних відображень, застосовувати безліч
технічних засобів і методів. Саме через це проблема класифікації має велике
теоретичне та практичне значення.
У
теоретичному плані класифікація методів конкретної науки свідчить про її
зрілість, сформованість інструментарію дослідження її об'єкта. На практиці така
класифікація дає змогу швидше орієнтуватися в засобах пізнання та обирати
методи й засоби дослідження, найекономічніші та найефективніші для досягнення
поставленої мети. У навчальній та криміналістичній літературі наводяться щонайменше
п'ять класифікацій
криміналістичних методів, причому деякі
з них є спірними.
1. Петербурзька школа криміналістики виокремлює загальний метод матеріалістичної
діалектики; загальнонаукові — спостереження, порівняння, експеримент,
вимірювання; окремі (спеціальні) — криміналістичної техніки, кібернетики,
математики, соціологічні та психологічні.
2. За класифікацією вузів системи МВС методи криміналістики поділяються на загальний —
матеріалістичної діалектики; загально-наукові — спостереження, порівняння,
експеримент, вимірювання, опис, моделювання; окремі — техніко-криміналістичні,
тактико-кри-міналістичі, встановлення фактів і побудови висновків.
3. Згідно з класифікацією І. Пантелєєва та
М. Селіванова, методи криміналістики поділяються на загальний —
матеріалістичної діалектики; загальнонаукові — спостереження, порівняння,
опис, експеримент, вимірювання, моделювання, ідентифікація; окремі (спеціальні)
— власне криміналістичні, природничих і технічних наук.
4. Національна Академія МВС України виокремлює загальний метод — матеріалістичної діалектики; загальні (загальнонаукові)
— спостереження, вимірювання, експеримент, порівняння, моделювання,
математичні та кібернетичні, логічні (аналіз і синтез, індукцію та дедукцію,
аналогію), групу психологічних та природничо-наукових методів, які
використовують для розв'язання криміналістичних завдань розслідування
злочинів; окремі, конкретно-наукові, або спеціальні, — криміналістичну
ідентифікацію та встановлення групової належності (групофікацію), групу методів
збирання криміналістичної інформації з матеріальних джерел, експертного
дослідження матеріальних відображень, встановлення фактів і розслідування окремих
видів злочинів, групу методів попередження злочинів криміналістичними
засобами.
У запропонованій класифікації подано розгорнутий
перелік, по-перше, загальних методів, до яких належать логічні та психологічні
методи, а також група методів природничих і технічних наук, які широко
застосовують у структурі часткових методів як пізнавальні прийоми; по-друге,
часткових методів, які, крім двох — криміналістичної ідентифікації та
криміналістичного встановлення групової належності, подано у вигляді груп,
всередині яких також можлива класифікація. Наприклад, до групи методів
збирання інформації з матеріальних джерел належать польові методи виявлення,
фіксації та попереднього дослідження слідів-відображень слідчим на місці події
та в його кабінеті. Група методів експертного дослідження джерел інформації
характеризується складністю технічних засобів, які потребують стаціонарних
умов, а фахівці — глибшої та вужчої спеціалізації в конкретній сфері знань.
Проте ця класифікація проблематична, бо за сучасного науково-технічного
розвитку дати вичерпний перелік методів майже неможливо, до того ж з'являються
нові методи.
5. М.
Яблоков і В. Колдін запропонували
чотиричленну класифікацію криміналістичних методів. Вона відрізняється від
загальновизнаної у криміналістиці класифікації та є дискусійною. її автори
спробували відмежувати окремі (часткові) методи від спеціальних. До загальних
методів вони зараховують діалектику; до загальнонау-кових — спостереження,
аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, опис, порівняння, аналогію, абстракцію,
моделювання, експеримент; до окремих (часткових) — математичні, кібернетичні,
вимірювання, геометричні, моделювання, фізичні, хімічні, антропологічні,
антропометричні та соціологічні; до спеціальних — власне криміналістичні
(техніко- та структурно-криміналістичні) і запозичені з інших наук для
дослідження криміналістичних об'єктів. Навряд чи можна вважати цю класифікацію
коректною внаслідок її термінологічної неточності та зміщення понять
загального та конкретного. Отже, методи
пізнання можна класифікувати так.
1. Загальним називають
метод пізнання взагалі будь-яких об'єктів природи та суспільного життя. Він
називається так тому, що має найвищий рівень загальності. В основі загального
методу лежить філософське знання. Першою формою пізнання була антична
філософія. Найвище досягнення цього періоду — логіка Аристотеля. Розвинуті
пізніше основні закони діалектики та категорії діалектичної логіки (закон
переходу кількості в якість, єдності протилежностей, окремого та цілого,
тотожності, загального зв'язку) використовують як інструмент пізнання природи й
суспільства. Тому матеріалістична діалектика та її категорії становлять
загальний інструмент пізнання, тобто загальний метод.
2. Загальнонаукові методи
застосовують не до всіх об'єктів, що пізнаються, а тільки до окремих груп,
систем. У криміналістиці до загальнонаукових методів зараховують спостереження,
порівняння, експеримент, опис, моделювання, ідентифікацію та ін.
3. Окремі, або
спеціальні, методи використовують в одній науці або в кількох
суміжних. Наприклад, окремі методи криміналістики (фотографічні,
дактилоскопічні, сигналетичні та ін.) часто застосовують у теорії
оперативно-розшукової діяльності, а метод криміналістичної ідентифікації — у
теорії доказів і доказуванні взагалі. Окремі методи мають бути науковими,
надійними, економічними, безпечними та етичними.
|
