Оплата
вчинюваних нотаріальних дій
Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19
і 31 Закону, згідно
з якими витрати в нотаріальному процесі становлять:
•
державне
мито, що стягується за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними
конторами і виконкомами місцевих рад, а також за видачу дублікатів нотаріально
посвідчених документів (ст. 19 Закону; Декрет Кабінету Міністрів України "Про
державне мито" [13]);
•
плата за
вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій відповідно до ст. 31 Закону за
домовленістю між нотаріусом і
громадянином чи юридичною особою (у п. 1 Указу
Президента України "Про впорядкування
справлення плати за вчинення нотаріальних дій" [16] зазначено, що розмір
такої плати не може бути менший за розмір ставок державного мита, яке
справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії); • оплата
додаткових послуг правового характеру, які надають приватні нотаріуси, що
стягується за домовленістю обох сторін (ст. 31 Закону); оплата фактичних
витрат, пов'язаних з виїздом державного нотаріуса за межі нотаріальної контори
для вчинення нотаріальних дій (п. 4 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про державне мито" [13]), та інші витрати (п. 93, 99, 157 Інструкції
про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [23]).
Державне мито — це грошова сума, що стягується відповідно до Закону в
державний бюджет із заінтересованих осіб за вчинення відповідних нотаріальних
дій. Розмір державного мита визначається відповідно до Декрету Кабінету
Міністрів "Про державне мито" [13].
Чинним законодавством передбачається звільнення
окремих осіб від оплати державного мита (перелік таких осіб визначається ст. 4
Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" [13]).
Державне мито за угодами, згідно з якими одна сторона
звільняється від оплати державного мита, сплачується повністю другою стороною
(якщо вона також не звільнена від
оплати мита).
|