МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИКИ ПОНЯТТЯ
МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД КРИМІНАЛІСТИКИ
Метод
будь-якої науки — це система прийомів пізнання закономірностей, що є її
предметом. Найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення
пізнають за допомогою діалектичного матеріалізму, який є всезагальним методом
пізнання. На його основі формуються методи наступного рівня, які застосовують у
пізнанні закономірностей усіх галузей наук, які також мають універсальний
характер. Це загальнонаукові методи пізнання — спостереження, вимірювання,
порівняння, експеримент. На наступному рівні (за теорією пізнання) перебуває
група найчисленніших і різноманітних методів окремих галузей науки —
спеціальних (окремих), які мають вужчу сферу застосування, але так само важливі
для розвитку науки.
Матеріалістична
діалектика — загальна
методологія, теоретичний фундамент усіх галузей знання, зокрема юридичного, складовою
якого є криміналістика. Діалектика як теорія пізнання виконує три основні функції: світоглядну,
гносеологічну і методологічну.
Світоглядна
функція передбачає розробку
системи наукових поглядів на світ, наприклад переконання, що у природі все
взаємопов'язане, усі явища та факти доступні пізнанню і будь-який злочин залишає
сліди, які допомагають розкрити його. Науковий світогляд дає змогу краще
орієнтуватися в навколишньому середовищі, правильно оцінювати конкретні
соціальні явища, проникати в їх суть і активно впливати на їх появу та
розвиток. Переконання, що будь-яка протиправна дія може бути пізнана й
попереджена, створює впевненість громадян і правоохоронних органів у тому, що
злочинність як соціальне явище може бути ліквідована завдяки не тільки
каральній діяльності, а й профілактичній роботі.
Гносеологічна функція
розкриває суть пізнавальної діяльності й закони, на основі яких вона
здійснюється. Знання законів і закономірностей пізнавальної діяльності
допомагає цілеспрямовано діяти в реальних ситуаціях, планувати кінцевий
результат, а процес, скажімо, розслідування злочинів зробити більш творчим,
доцільним, керованим.
Методологічна
функція діалектики як теорії
пізнання полягає в орієнтації людей в їх предметно-змінювальній
(перетворювальній) діяльності. Будь-який суб'єкт у пізнавальній діяльності так
чи інакше перетворює, змінює дійсність: інженер конструює новий прилад, слідчий
розкриває злочин, лікар лікує хворого, селянин обробляє землю тощо. Грунтуючись
на законах діалектики, суб'єкт створює прийоми й засоби для пізнання та
діяльності в конкретній галузі знання, які є для цієї галузі окремою
методологією.
У широкому
розумінні методологія — це система ідей і вчень про принципи побудови, форми та
способи наукового пізнання. Методологія
криміналістики репрезентується
вченням про методи пізнання під час розслідування злочинів.
Криміналістичний
метод відображає об'єктивні
закономірності, принципи, прийоми, способи, за допомогою яких визначають напрямки
теоретичного та практичного дослідження джерел криміналістичної інформації у
процесі розслідування злочинів.
Філософською основою криміналістики є діалектична
логіка, на базі якої розробляють методи криміналістики, створюють окремі
теорії, що обгрунтовують ці методи і вказують шляхи їх запровадження у
практику криміналістичного дослідження як пізнавальної діяльності. Важко
переоцінити методологічне значення для криміналістики положень формальної
логіки — науки про форми мислення, закони, прийоми та операції якої належать
до діалектичної логіки, є складовою загального методу пізнання. Найістотніше
вони впливають на формування та практичне застосування прийомів криміналістичної
тактики, зокрема методів організації та планування розслідування злочинів.
Криміналістика використовує логічні закони тотожності, суперечності та
виключення третього й такі прийоми логічного пізнання, як аналіз, синтез,
індукція, дедукція, аналогія, гіпотеза, узагальнення, систематизація,
класифікація, а також різні форми абстрактного мислення.
Широко
використовують у сучасному науковому пізнанні, у тому числі й у криміналістиці,
системно-структурний метод — спосіб пізнання та індивідуалізації (розпізнання)
об'єкта дослідження на основі опису його структурних ознак. Суть цього методу
полягає в тому, що об'єкт досліджується як елемент певної системи, що перебуває
в різноманітних і численних структурних зв'язках, які також всебічно
досліджуються. Спеціальні методи криміналістики є системно-структурними, адже
кожний з них визначає процедуру прийомів та технічних засобів дослідження
конкретного виду об'єктів. Застосовують спеціальні методи переважно в
експертній практиці, а також для ідентифікації об'єктів пам'яті (уявних
образів).
Першим з криміналістів до діалектики як теорії
пізнання звернувся професор С. Потапов. Він писав, що діалектика ставить перед
науковим дослідженням завдання: як зрозуміти та відобразити дійсність —
реальний предмет у його реальних відношеннях.
Висловивши
загалом правильне теоретичне положення, С. Потапов
звів методологію науки до методу
ідентифікації як методології криміналістики. Звичайно, ця концепція зазнала
критичного аналізу, бо методологію науки не можна замикати на одному окремому
методі, яким є ідентифікація. Метою методології є дослідження й аналіз методів
і засобів, за допомогою яких пізнають об'єктивну реальність як на теоретичному,
так і на емпіричному рівні. Вузьке й однобічне розуміння криміналістичної
методології піддав серйозній критиці дослідник Р. Бєлкін [2], який запропонував
власне визначення поняття загальної теорії криміналістики. Він довів, що
методологія криміналістики є системою принципів, теоретичних концепцій,
категорій і понять, методів і зв'язків, які застосовуються в ній. До її складу
входять учення про механізм злочину, закономірності збирання, дослідження,
оцінювання та використання доказів, а також окремі (часткові) теорії (такі як
криміналістична ідентифікація, вчення про механізм слідоутворення, спосіб
учинення злочину тощо).
|
