ВЧЕННЯ ПРО
КРИМІНАЛІСТИЧНІ ВЕРСІЇ
ПОНЯТТЯ
ТА КЛАСИФІКАЦІЯ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ВЕРСІЙ
Розкриття злочину — процес встановлення об'єктивної істини у справі,
який здійснюють на основі загальних положень теорії пізнання. У пізнанні
обставин злочину важливе місце посідає також метод аналогії. Під час
попереднього розслідування та судового слідства звернення до аналогії досить
правомірне, бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою побудови
версій. Порівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками (способом
і знаряддям вчинення, способом
приховування та ін.) з аналогічними раніше розкритими злочинами, слідчий може
встановити нові суттєві обставини у кримінальній справі.
У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до
фактів і подій минулого, тому особливе значення має формально-логічна категорія
гіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів
гіпотеза дістала назву криміналістична
версія — обгрунтованого
припущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.
Необхідно зважати на те, що гіпотетичний метод
пізнання характерний не тільки для попереднього та судового слідства. Його широко
застосовують в
оперативно-розшуковій діяльності, а також експерти.
Версії,
що виникають у процесі дізнання та попереднього слідства, називаються слідчими, а
ті, що формуються на стадії судового розгляду, — судовими. Версії,
які висуваються під час оперативно-розшу-кової діяльності, називаються оперативно-розшуковими. В експертній практиці використовують так звані експертні версії.
Як загальну форму розвитку людського знання гіпотезу
(версію) широко застосовують у плануванні розслідування, пізнанні обставин
кожного вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесі версії відіграють роль
вірогідних інформаційно-логічних моделей розслідуваних діянь і поділяються на два види:
• загальні —
припущення, які охоплюють злочин, що розкривається, у цілому;
•
окремі, які пояснюють певні обставини злочину.
У
літературі зустрічаються також поняття версії
робочої (припущення стосовно
дрібних і другорядних обставин злочину) та розшу-кової (припущення
про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів, речей), які належать
до різновидів окремої версії.
Слідчі,
судові, експертні та оперативно-розшукові версії мають єдину логічну природу.
Деякі їх особливості й відмінності визначаються характером судової, слідчої,
експертної й оперативно-розшу-кової діяльності та функціональними відмінностями
її суб'єктів — слідчого, судді, експерта, оперуповноваженого.
Крім
зазначених у криміналістиці розрізняють ще типові версії, характерні
для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття злочинів. Наприклад,
під час розслідування справи за фактом пожежі, коли її причину не встановлено,
типовими слідчими версіями можуть бути такі:
• пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил
протипожежної безпеки;
• пожежа сталася через вплив природних факторів,
наприклад унаслідок дії блискавки, відсутності чи несправності захисних
засобів;
• пожежа сталася випадково через самозаймання, яке
неможливо було передбачити;
•
пожежа
сталася внаслідок підпалу.
Типові
версії, які є результатом наукового узагальнення слідчої, судової, експертної
та оперативно-розшукової практики, детально викладені у відповідних посібниках
із розслідування окремих видів злочинів. Здійснюючи розслідування в конкретній
кримінальній справі, слідчий висуває не типові, а конкретні версії, які
грунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.
Типові
версії можуть бути загальними й окремими. Наведені раніше версії про причини
пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версії щодо особи, винної в
підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; стороння особа).
Зазначені
різновиди версій і теоретичні положення, що стосуються їх змісту,
класифікації, стадій розвитку, а також умов достовірності, становлять учення про криміналістичні версії.
|
