Правова
основа діяльності нотаріату
Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція
України [1], Закон
України "Про нотаріат" [9] та інші державні законодавчі акти України.
У
правовому регулюванні діяльності нотаріату велике значення мають Закони України
"Про власність" (1991 р.) [6], "Про селянське (фермерське) господарство" (1993
р.), "Про приватизацію державного
майна" (1997 р.)
[11], "Про заставу" (зі
змінами 1997 р.)
[7; 8], "Про
плату за землю" (1992 р.), а також постанови і розпорядження Кабінету Міністрів
України, зокрема Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату (1994
р.), декрети "Про приватизацію
земельних ділянок" (1992 р.) [14], "Про державне мито" (1993 р.) [13]. Джерелом правового регулювання нотаріальної діяльності
є накази і листи Міністерства юстиції України, що регламентують питання
організації та діяльності нотаріальних органів, зокрема накази про затвердження
Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату (1993 р. із змінами 1997 р.) [19], Положення про державний нотаріальний архів (1994 р.) [18], Положення про порядок видачі свідоцтва про
право на зайняття нотаріальною діяльністю (1994 р. зі змінами 1997 р.) [20], Положення
про порядок реєстрації приватної
нотаріальної діяльності (1994 р.) [21], Положення про Єдиний
реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (1997 р.)
і Положення про єдиний реєстр доручень (1998 р.). Суттєвим доповненням до
Закону України "Про нотаріат" є затверджена наказом Міністерства
юстиції України Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України (1994
р.) із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства
юстиції (1996,
1997 р.) [23], Правила ведення
нотаріального діловодства (1993 р.).
Для організації діяльності нотаріату особливе значення
мають Укази Президента України "Про впорядкування справлення плати за
вчинення нотаріальних дій" (1998 р.) [16], "Про врегулювання діяльності нотаріату в
Україні" (1998 р.)
[15].
|
