onli-films.at.ua
Пятница, 29.03.2024, 11:40
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОДАЛЬШОЇ СУДОВО-ПРАВОВОЇ РЕФОРМИ     

Пакет законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою України 21 червня 2001 року, і Закон України "Про судоус-.трій України" від 7 лютого 2002 року дав змогу розпочати третій етап реформування судової системи України відповідно до ви­мог Конституції України на принципах територіальності й спеціаліза­ції, впровадити в судочинство конституційні засади здійснення право­суддя, законодавчо забезпечити вирішення ряду інших важливих пи­тань щодо посилення судового захисту прав і свобод громадян. Разом з тим окремі конституційні вимоги щодо реформування судочинства, посилення незалежності судів залишилися нереалізо­ваними. Насамперед необхідно вирішити питання законодавчого забезпе­чення конституційної вимоги щодо участі представників народу в здійсненні правосуддя судами України. Форми такої участі визначе­ні в ст. 124 Конституції України, яка проголошує: народ безпосеред­ньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. За чинним законодавством кримінальні справи про злочини, за які можливо призначити кримінальне покарання у вигляді довічно­го позбавлення волі, розглядаються апеляційними судами по першій інстанції колегією суддів у складі двох професійних суддів і трьох на­родних засідателів. Всі інші судові справи розглядаються в першій інстанції, як правило, суддею одноособово. Кримінальні справи за­лежно від тяжкості складу злочину можуть розглядатися у складі трьох професійних суддів. В апеляційній та касаційній судових інстанціях судові справи роз­глядаються у складі не менше трьох професійних суддів. Досвід залучення до судочинства народних засідателів у нас є — до 1992 р. в Україні всі справи по першій інстанції розглядалися су­дами у складі одного судді та двох народних засідателів. Повне скасування законодавства, яке передбачало участь пред­ставників народу в розгляді цивільних справ, не можна вважати вип­равданим. Окремі категорії цивільних справ стосуються інтересів суспільства або ж пов'язані із позбавленням громадян важливих пов­новажень. Так, наприклад, було б доцільно залучити представників народу до розгляду таких цивільних справ, як надання судом дозволу на уси­новлення (удочеріння) дітей — громадян України іноземними грома­дянами, визнання громадян недієздатними або обмежено дієздатни­ми, позбавлення батьківських прав та деякі інші категорії справ. Аналіз положень Закону України "Про судоустрій України" від 07.02. 2002 року свідчить про те, що народні засідателі мають залу­чатися до здійснення правосуддя місцевими загальними судами (до них належать і військові суди). Участь народних засідателів у роботі спеціалізованих судів (господарських та адміністративних) законом не передбачено. Порядок залучення народних засідателів до здій­снення правосуддя та категорії судових справ, які мають розглядати­ся з участю представників народу, має бути визначено у процесуаль­ному законодавстві. Щодо суду присяжних, то Україна має прийняти важливе рішен­ня щодо вибору форми діяльності такого суду. Світовий досвід країн, де функціонує суд присяжних, знає дві йо­го форми у кримінальному судочинстві: перша, так звана англо-аме-риканська, коли присяжні засідателі окремо від професійного судді після дослідження доказів, заслуховування представників обвинува­чення і захисту виносять свій вердикт щодо доведеності пред'явлено­го обвинувачення у скоєнні злочину (винен чи не винен), а професій­ний суддя на підставі позитивного висновку суду присяжних призна­чає міру кримінального покарання. Саме таку форму організації суду присяжних успадкувала від Російської імперії і судова система Російської Федерації. Судові системи континентальної Європи використовують іншу форму діяльності суду присяжних: представники народу у складі двох-п'яти присяжних разом з професійним суддею беруть участь у дослідженні доказів, разом приймають рішення щодо доведеності пред'явленого обвинувачення й призначають винним відповідне кримінальне покарання. Аналіз роботи суду присяжних за англо-американським типом, нинішня інформованість членів суспільства, їх взаємовідносини і можливі попередні суб'єктивні оцінки обставин справи, складність організації роботи при такій формі роботи суду присяжних, а також непомірні витрати на його утримання викликає схвальнішу оцінку та вибір суду присяжних за прикладом судочинства країн континен­тальної Європи. Законодавство України про судоустрій визначило діяльність суду присяжних на рівні загальних апеляційних судів для розгляду кримі­нальних справ по першій інстанції. Порядок здійснення правосуддя з участю присяжних, категорію кримінальних справ, які підлягають розгляду судом присяжних, має бути визначено у процесуальному законодавстві. Практика роботи судової системи України на нових засадах судо­чинства показала очевидну необхідність продовження реформуван­ня як судової системи, так і судочинства в напрямах, визначених Конституцією України. Передусім учасникам судового процесу з усіх кримінальних справ необхідно забезпечити рівність перед законом і судом, а також право на апеляційне й касаційне оскарження рішення суду. Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає розгляд апе­ляційними судами по першій інстанції кримінальних і цивільних справ, визначених законом категорій. Учасники судового процесу в таких справах позбавлені права на апеляційне оскарження рішення, вироку, ухвали суду. Їх скарги розглядає безпосередньо Верховний Суд України, який є касаційною інстанцією. Отже, для перевірки су­дових рішень, винесених апеляційним судом по першій інстанції, не­обхідно реалізувати вимоги законодавства України про судоустрій щодо створення Апеляційного суду України, унормувати його діяль­ність та створити відповідні умови для його роботи по здійсненню правосуддя. Законом України від 07.02.2002 року "Про судоустрій України" передбачено створення Касаційного суду України, який був наділе­ний спеціальною компетенцією у судовій системі по перевірці у каса­ційному порядку розглянутих загальними місцевими та апеляційни­ми судами цивільних і кримінальних справ. Указом Президента Ук­раїни від 1 жовтня 2002 р. в системі судів загальної юрисдикції такий суд утворений з місцезнаходженням його в місті Києві. Про необхід­ність функціонування касаційної інстанції в системі судів загальної юрисдикції свідчать і результати півторарічної роботи Верховного Суду України (з 01.06. 2002 р. після набрання чинності Закону Укра­їни "Про судоустрій України") про значне перевантаження судових палат, які перевіряють судові рішення судів України в касаційному порядку. За результатами роботи у 2003 р. до Верховного Суду Укра­їни надійшло понад двадцять тисяч цивільних, кримінальних і госпо­дарських справ для їх розгляду в касаційному порядку, що створило проблему своєчасного їх розгляду. Цього слід було очікувати після ліквідації багатьох наглядових інстанцій на рівні областей і держави, які раніше у спрощеному варіанті (в порядку нагляду) перевіряли су­дові рішення на предмет дотримання законності за скаргами учасни­ків судового процесу та інших громадян. Вихід зі становища, що склалося, бачився у реалізації вимог зако­нодавства про судоустрій щодо функціонування Касаційного суду України, який би займався перевіркою судових рішень, прийнятих апеляційними та місцевими судами України, на предмет правильно­го застосування ними матеріального та процесуального законодавс­тва. Верховний Суд України як найвищий судовий орган держави перевіряв би в порядку повторної касації рішення вищих спеціалізо­ваних судів і Касаційного суду України на відповідність їх Конститу­ції та законам України, забезпечував би однакове застосування зако­нодавства різних судових юрисдикцій. Проте рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 р. положення Закону України "Про судоустрій України" щодо утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду Ук­раїни та його повноваження визнані неконституційними і втратили силу з дня ухвалення конституційного рішення. Принципове значен­ня для подальшої розбудови системи судів загальної юрисдикції є визнання Конституційним Судом України того, що система судів за­гальної юрисдикції безпосередньо визначена в ст. 125 Конституції України: Верховний Суд України, вищі спеціалізовані, апеляційні та місцеві суди. Цей висновок практично унеможливлює створення будь-яких нових судів, крім названих, для забезпечення у повному обсязі основних засад судочинства, визначених в ст.129 Конституції України, зокрема апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Пошук варіантів впровадження основних засад судочинства мо­же йти в напрямі створення вищих цивільного і кримінального судів як касаційних інстанцій або ж наділення повноваженнями роз­глядати справи в касаційному порядку окремими судовими палата­ми апеляційних судів. Без вирішення цих питань неможливо розро­бити процесуальні норми, які б регулювали проходження справ у касаційній інстанції, а отже і прийняття нових процесуальних ко­дексів. На підставі нового закону про судоустрій створена та функціонує Державна судова адміністрація під контролем органів суддівського самоврядування, що сповна відповідає вимогам Конституції України, законам України по забезпеченню умов для здійснення незалежного й неупередженого правосуддя. Разом з тим розширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, реформа судо­вої системи й судочинства на засадах, визначених Конституцією Ук­раїни, вимагає інших підходів для забезпечення судової діяльності судів України, більшість яких не має придатних для правосуддя приміщень, необхідної матеріально-технічної бази та видатків, які бодай у мінімальних розмірах задовольняли б потреби судів, враховуючи і компенсаційні виплати громадянам, без яких судо­чинство здійснюватися не може (адвокати, свідки, потерпілі, оплата експертиз тощо). Збільшення штатної чисельності суддів майже на 2000 посад на ділі реалізувати виявилось проблематичним для більшості судів, ос­кільки робочих місць для суддів у судах немає. Згідно із законодавством України про судовий устрій упродовж трьох років передбачено створення мережі спеціалізованих адмініс­тративних судів на чолі з Вищим адміністративним судом. Указом Президента України від 1 жовтня 2003 р. утворено Вищий адмініс­тративний суд, у грудні 2003 р. Верховна Рада України обрала суд-   дів Вищого адміністративного суду. Щоб започаткувати роботу сис­теми адміністративних судів, слід вирішити серйозні проблеми щодо їх розміщення, кадрового забезпечення, нормативно врегулювати їх діяльність шляхом прийняття та введення в дію Адміністративного процесуального кодексу. В Україні започаткована система підготовки юристів для роботи на посаді судді, а також система перепідготовки працюючих суддів, підвищення їх кваліфікації, зокрема у новоствореній Академії суддів, які потребують суттєвого покращення організації та якості роботи. Про необхідність перепідготовки суддів і працівників судів, підви­щення їх кваліфікації свідчить не тільки рівень якості правосуддя в державі, а насамперед темпи оновлення чинного законодавства в Україні (тільки за останні роки прийняті Кримінальний, Цивільний, Господарський, Земельний, Сімейний кодекси та інші не менш важ­ливі кодифіковані законодавчі акти). Продовження судової реформи на базі нового Закону України від 07.02.2002 року "Про судоустрій України" можливе за умови внесен­ня до нього певних змін, які дадуть змогу оновити в повному обсязі процесуальне законодавство, започаткувати здійснення правосуддя нової системи спеціалізованих адміністративних судів, перейти до реформування правоохоронних органів України, органів прокура­тури, досудового слідства та адвокатури, забезпечивши тим самим правопорядок в Україні, характерний для правової держави.
» Поиск
» Статистика

3.85.215.164

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2024Конструктор сайтов - uCoz