створення єдиної судової системи — реалізація вимог
конституції україни
Важливим
результатом реалізації пакету законодавчих актів про внесення змін до діючого
законодавства, прийнятого в червні 2001 р., є створення в Україні єдиної
системи судів загальної юрисдикції. Відповідно до вимог ст. 124 Конституції
України судочинство має здійснюватися Конституційним судом України та судами
загальної юрисдикції. Повноваження Конституційного Суду України визначені у
ст. 150 Конституції України. Саме він як єдиний орган конституційної
юрисдикції вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції
України й офіційно тлумачить Конституцію України та закони України.
Створений
у 1996 р. Конституційний Суд України став реальним важелем політичної
стабільності в суспільстві, надзвичайно важливим інструментом стримувань і
противаг у системі здійснення державної влади, надійним гарантом найвищої
юридичної сили Конституції України як Основного Закону держави на всій її
території, гарантом захисту прав і свобод людини й громадянина.
Поряд з Конституційним Судом в Україні діяла система
загальних судів України у складі районних (міських), міжрайонних (окружних),
військових судів гарнізонів, Верховного суду Автономної Республіки Крим,
обласних, Київського та Севастопольського міських судів, військових судів
регіонів і Верховного Суду України. До їх відання відносились:
•
розгляд і
вирішення в судових засіданнях цивільних справ щодо спорів, які стосуються прав
та інтересів громадян, державних підприємств, установ, організацій, їх
об'єднань, інших громадських організацій;
•
розгляд у
судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом мір
покарання до осіб, винних у скоєнні злочину, або виправдання невинних.
Суди
загальної юрисдикції розглядали справи про адміністративні правопорушення,
вирішували питання, пов'язані з виконанням судових рішень, ухвал, постанов і
вироків.
Крім судів
загальної юрисдикції, в Україні діяла система арбітражних судів у складі
обласних арбітражних судів і Вищого арбітражного суду, які здійснювали
правосуддя в господарських відносинах, вирішували всі господарські спори, що
виникають між юридичними особами, державними та іншими органами.
Реформувавшись
із державних арбітражів в арбітражні суди на підставі закону України "Про
арбітражні суди" від 4 червня 1991 р., вони продовжували діяти в режимі арбітрування
і на засадах, далеких від
судового органу. Як складова органів управління система тепер уже арбітражних
судів зберегла методи, характерні для командно-адміністративної системи.
Вирішальне слово для прийняття рішення в господарському спорі залишалося за
керівниками судів. їм належало право одноособово скасувати або змінити рішення
арбітра у справі, поставити питання про перегляд судового рішення президією чи
Пленумом Вищого арбітражного суду. Керівники Вищого арбітражного суду, маючи
повноваження підбирати і розставляти кадри, права дисциплінарного провадження
щодо суддів та здійснюючи фінансове й матеріально-технічне забезпечення діяльності
судів нижчого рівня, — займали домінуюче становище у системі арбітражних
судів.
Конституція
України визначила єдину судову систему в Україні, яка має будуватися за
принципами територіальності й спеціалізації. Пакет змін до чинного
законодавства передбачив систему загальних судів України у складі місцевих,
апеляційних, вищих спеціалізованих судів і Верховного Суду України. Останній
має бути найвищим судовим органом у системі загальних судів і забезпечувати однакове
застосування законодавства, здійснюючи перевірку судових справ у касаційному
порядку й надаючи рекомендаційні роз'яснення судам щодо застосування чинного
законодавства.
Зроблено
важливий крок до реформування системи арбітражних судів, визначених як
спеціалізовані господарські суди.
Районні
(міські) суди, військові суди гарнізонів, арбітражні суди Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя набрали статусу місцевих судів, які
здійснюють судочинство у справах, віднесених до їх підсудності процесуальним законом.
Верховний
суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські
суди набули статусу апеляційних судів, які розглядають окремі справи у першій
інстанції, перевіряють в апеляційному порядку справи, розглянуті в першій
інстанції місцевими судами.
У системі
спеціалізованих господарських судів передбачено створення семи регіональних
апеляційних господарських судів. Указом
Президента
України від 11 липня
2001 р. визначено кількість
суддів у кожному апеляційному господарському суді, а також зазначена територія,
на яку поширюються повноваження кожного із судів.
Вищий
арбітражний суд набув статусу Вищого господарського суду і касаційної інстанції
в системі спеціалізованих господарських судів.
Змінами до
Закону України "Про судоустрій" передбачено створення системи
спеціалізованих адміністративних судів, а як перший крок визнано необхідним
утворити Вищий адміністративний суд, який би був касаційною інстанцією в
адміністративних справах, розглянутих місцевими й апеляційними судами.
Верховний
Суд України як найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції
набув повноважень перегляду в касаційному порядку рішення судів загальної
юрисдикції та за нововиявле-ними обставинами, а також розглядає справи,
віднесені до його компетенції Конституцією України та законами України.
Зокрема,
Верховний Суд України наділений повноваженнями перевіряти в касаційному
порядку господарські справи — після рішення Вищого господарського суду за умови їх
оскарження з мотивів застосування судом закону чи іншого нормативно-правового
акта, що суперечить Конституції України; у разі їх невідповідності рішенням
Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, у
зв'язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта в
аналогічних справах, а також у випадках визнання судового рішення міжнародною
судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує
міжнародні зобов'язання України.
Попередній
розгляд господарської справи, щодо якої є рішення Вищого господарського суду,
здійснюється колегією суддів Верховного Суду України у складі не менше п'яти суддів, які
правоможні прийняти справу до провадження й передати її на розгляд у складі
двох колегій суддів Верховного Суду України або відмовити в перегляді справи
через відсутність законних підстав.
За вищими
спеціалізованими судами залишено право давати судам спеціалізованої юрисдикції рекомендаційні роз'яснення
з питань застосування законодавства.
Верховний
Суд України має повноваження давати роз'яснення судам загальної юрисдикції у
питаннях застосування законодавства, що виникають під час розгляду справ. Його
рекомендаційні роз'яснення можуть зачіпати і практику застосування
законодавства спеціалізованими судами. При цьому в разі суперечності між
роз'ясненнями президій вищих спеціалізованих судів і Пленуму Верховного Суду
України — верховенство
визнається за останнім. Цим також забезпечується виконання завдань Верховного
Суду України щодо однакового застосування законодавства судами загальної юрисдикції.
|