onli-films.at.ua
Пятница, 29.03.2024, 11:45
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЖІНОЧОЇ ЗЛОЧИННОСТІ 

1.  Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки.
2.  Причини й умови вчинення злочинів жінками.
3.  Кримінологічні проблеми проституції.
4.  Попередження жіночої злочинності й проституції.  

14.1. Кримінологічна характеристика злочинів, які скоюють жінки
Хоча жіноча злочинність в жодному суспільстві не має до­мінуючого характеру, її дослідження є важливою криміноло­гічною проблемою. І насамперед тому, що рівень і структура цього виду злочинності значною мірою є показниками мораль­ного здоров'я суспільства, індикаторами його духовності, став­лення до основних людських цінностей. Злочинність жінок тісно пов'язана із загальною злочинніс­тю, особливо неповнолітніх. Разом з тим вона має певні особ­ливості, які визначаються соціально-психологічним і біологіч­ним статусом жінки. Від злочинності чоловіків, яка домінує практично в усіх по­казниках загальної злочинності, жіноча злочинність відрізня­ється кількісними показниками, особливостями структури і характеру злочинів, роллю жінок у злочинах, вчинених разом з чоловіками, способами і знаряддями вчинення злочинів. Починаючи з 90-х років показник жіночої злочинності (як і багатьох інших видів злочинності) різко підвищився з піком у 1996 р. і поступово знизився в наступні роки. Частка жіночої злочинності серед злочинності загальної по­ступово збільшувалась, але потім повернулась до показників 90-х років (1990 р. — 14,5 %, 1996 р. — 17,5 %, 2001 р. — 13,5 %). У США частка жіночої злочинності становить близько 17 %, у Німеччині й Нідерландах — близько 25 %. Жіноча злочинність відрізняється від чоловічої й за якісними показниками. Можна назвати дві сфери суспільного життя, де жіноче злочинне "прикладання зусиль" є виразнішим. По-перше, це сфера побуту, де жінок здебільшого штовхають до злочину не­гативні обставини сімейно-шлюбних, родинних і сусідських від­носин. У цій сфері жінки здебільшого вчиняють насильницькі злочини: вбивства, у тому числі й власної новонародженої дити­ни, заподіяння тілесних ушкоджень, хуліганство тощо. По-друге, це сфера, де жінка працює, виконує професійні функції, пов'язані з можливістю вільного доступу до матеріаль­них цінностей. Здебільшого це галузі торгівлі, громадського харчування, сільського господарства, легкої та харчової про­мисловості. Тут жінки найчастіше скоюють такі корисливі зло­чини, як викрадення майна шляхом крадіжок, привласнення, розтрати, або зловживання службовим становищем, обман по­купців і замовників. Поширення останнім часом впливу жінок у господарській діяльності призвело до збільшення кількості службових злочи­нів, насамперед зловживання владою або службовим станови­щем, службова недбалість, одержання хабара. Згідно зі статистичними даними, кількість злочинів, які вчиняють жінки у названих сферах, приблизно однакова. Жін­ки скоюють також чимало крадіжок особистого майна. Харак­терним злочином серед жінок є шахрайство. Щодо корисливо-насильницьких злочинів (вбивства з корисливих мотивів, грабежі, розбійні напади), то вони не характерні для жінок, особливо в суто жіночому "виконанні", але останнім часом їх кількість збільшується, причому спостерігаються випадки вчи­нення таких злочинів з особливою жорстокістю. Останнім часом у зв'язку із значним поширенням жіночої проституції на тлі загального зниження моральності збільши­лась також кількість жінок, які притягуються до відповідаль­ності за зараження іншої особи ВІЛ-інфекцією, венеричними хворобами, а також вбивство власної новонародженої дитини. Переважна більшість жінок-злочинців мешкають у містах. У сільській місцевості жінки найчастіше вчиняють крадіжки й наносять тілесні ушкодження. Жінки, які входять у змішану злочинну групу, здебільшого займають у ній другорядне стано­вище. Вони виконують ролі, пов'язані з переховуванням злочин­ців, знарядь і засобів вчинення злочину, предметів, здобутих злочинним шляхом, відіграють роль навідниць, відвертальниць уваги потерпілих тощо. Однак кількість жінок у змішаних гру­пах має тенденцію до збільшення, причому злочинна роль жі­нок подекуди стає вагомішою, а в окремих випадках вирішаль­ною (скажімо, жінка-керівник злочинної групи або організатор зґвалтування, розбійного нападу). Показник жіночого рецидиву не менш вагомий, ніж чоловічо­го. Ресоціалізація жінок-рецидивісток важча, ніж чоловіків. Чо­ловіки вдвічі частіше кидають засуджених до позбавлення волі жінок, ніж навпаки. Причому таке явище спостерігається навіть тоді, коли чоловіки користувалися злочинною здобиччю жінок. Багато жінок-повій одночасно є злодійками, продавцями наркотиків, заманювачками чоловіків у місця, де їх грабують спільники. Зауважимо, що суди, вирішуючи долю жінок-зло-дійок, загалом ставляться до них м'якше, ніж до чоловіків, і тому у більшості справ про нетяжкі злочини жінок звільняють від кримінальної відповідальності й покарання. Особливо це стосується вагітних жінок і таких, хто має малолітніх дітей. Отже, до особливостей жіночої злочинності належать:
•      відносно невелика її питома вага в загальній злочинності;
•      вужча "ділянка роботи" порівняно з чоловічою злочинністю;
•      менша суспільна небезпека; проте ця тенденція змінюєть­ся, оскільки збільшується кількість тяжких злочинів, які вчиняють жінки, і підвищується їх кримінальна роль у змішаній злочинності;
•      як і злочинність загалом, злочинність серед жінок "мо­лодшає", тобто збільшується відсоток злочинів, скоєних неповнолітніми або молоддю жіночої статі.  
14.2. Причини і умови вчинення злочинів жінками
В історичному плані розрізняють такі теорії жіночої зло­чинності: моралістичні, антропологічні (біологічні) і соціоло­гічні. Дві перші були поширені в минулі століття, нині домі­нує третя. Моралістична теорія виходила з того, що жінка здатна на злочинні вчинки з часів Єви. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інститоріс писали у "Молоті відьом" (XV ст.): "як через брак розуму жінки скоріше за чоловіків відступають од віри, так і через свої незвичайні афекти і пристрасті вони більш активно шукають, вигадують і здійснюють свою помсту за допомогою чар або іншими способами. Тому немає нічого дивного в тому, що серед жінок так багато відьом". Антропологічна (біологічна) теорія причини неповноціннос­ті жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ч. Ломброзо у творі "Жінка злодійка й повія" (кінець XIX ст.) писав, що "у жінки порівняно з чоловіком визначається відповідний ди­тині розвиток". Звідси він дійшов висновку, що жінка більшою мірою схильна до злочинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів він зарахував і проституцію). До речі зауважимо, що проведеними у США і Канаді дослі­дженнями доведено, що ділянки мозку, які "керують" вищою інтелектуальною активністю, у жінок приблизно на 11 % мають більше клітин (нейронів), ніж у чоловіків. Цим пояснюється, наприклад, такий відомий факт, що шко­лярки і студентки краще і швидше засвоюють навчальний ма­теріал, ніж хлопчаки того самого віку. Загальне визнання у ХХ ст. примату соціальних чинників у детермінантах злочинності повною мірою відобразилось і на жіночій злочинності, хоча притаманні жінкам особливі біоло­гічні чинники відкидати не можна. Саме соціальні чинники насамперед визначають зазначені відмінності у жіночій і чоло­вічій злочинності. І річ тут не у переважаючій буцімто духов­ності жінок. Повинно йтися про відмінність, яка історично склалася в житті й соціальних ролях жінок і чоловіків, що ціл­ком послідовно відбивається і на формуванні відмінностей в їх поведінці, у тому числі у сфері протиправних чинників. Розглянемо особливості чинників, що впливають на злочин­ність жінок сьогодні [2]. Характерний для ХХ ст. і дотепер про­цес емансипації жінок поруч з позитивними має й негативні ас­пекти. Жінки втрачають властивий їм раніше соціальний статус, дедалі частіше опановують чоловічі професії (армія, по­ліція, політика, спорт тощо), у зв'язку з чим багато з них не можуть (або не хочуть) вести сімейне господарство і виховува­ти дітей. Чоловіки ж традиційно не воліють братися за госпо­дарські справи в родині. Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що штовхає певну їх частину до "чоловічих" злочинів (вбивства, нанесення тілесних ушкод­жень, шахрайство, грабежі, розбої). Розширення кола активно­го втручання жінок у соціальне життя підвищує їх частку в та­ких злочинах, як службові, господарські, майнові. Збільшення чоловічих рис у характері жінок дедалі ширше втягує їх неодружену частину у статеве життя, часто безладне, зловживання алкоголем (кожна десята жінка), тютюном (кож­на п'ята), наркотиками, які значно швидше, ніж у чоловіків, призводять до залежності від них при гірших показниках до виліковування. Ці чинники сприяють становленню частини жінок на шлях злочинності і проституції. Так, 30 % злочинів жінки вчиняють у нетверезому стані. Часто жінка стає "пов­ноправним" учасником протиправних дій чоловіків, а подеку­ди навіть організовує й очолює такі дії. (Наприклад, Любов С. у Києві створила організовану групу вбивць. Особисто брала участь у вбивстві чотирьох чоловіків. Підручні боялися її біль­ше, ніж суду. Мала прізвисько "Леді смерть"). До речі, цікаві процеси спостерігаються в італійській ма­фії. За останні роки сотні її босів заарештовані й засуджені. І тепер кланами керують переважно їх жінки — "хрещені ма­тері". Головне полягає в тому, що ці "босині" діють не гірше від своїх чоловіків, і тому мафіозні "маси" визнають їх і не ма­ють заперечень проти їх керівництва. Водночас вольові якості пересічної жінки м'якші, вона шви­дше піддається навіюванню, що часто дає змогу чоловікам-зло-чинцям з її оточення втягувати жінку у кримінальну діяль­ність, особливо коли це стосується інтересів чоловіка, батька, сина, коханця. При вчиненні посягань на власність жінка зде­більшого виправдовується тим, що "всі так роблять" і "жити хочеться не гірше від інших". Для жінок, які вчиняють кра­діжки, шахрайство, характерними є небажання чесно працюва­ти, неорганізований побут, безладне статеве життя. До речі, останнє, як і проституція, міцно пов'язане з жіночою злочин­ністю взагалі. Негативні явища спостерігаються і в сім'ї. її послабленню сприяють потяг жінки до суспільного виробництва, з одного боку, як прояв емансипаційної хвилі, з іншого — як сувора по­треба підтримати життєздатність родини, яку не може мате­ріально забезпечити чоловік, не кажучи вже про родини без чо­ловіка (майже 15 %). Це відбувається у частині сімей на тлі саморуйнівної поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного, а то й обох членів подружжя. Усе перелічене призводить до поширення конфліктів у сім'ях, збільшення їх тривалості й агресивності. У сімейних конфліктах підвищується активність саме жінок, їх поведінка часто набирає провокуючого характеру або вони стають "рівно­правними" учасниками конфлікту з непередбачуваними наслід­ками щодо того, хто буде в ньому зрештою злочинцем, а хто жертвою. Кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому ґрунті вчиняють жінки безпосередньо або хтось на їхнє замовлення. Спостерігається також збільшення конфліктів між матір'ю й дітьми, коли вона на них зганяє злобу за "життя, яке не вда­лося". Часто відбувається не просто лайка, а побої й мордуван­ня, відмова у годуванні, вигнання з дому. На ґрунті розпачу від самотності, вагітності без чоловіка, через небажання виховува­ти дитину у складних матеріальних умовах або щоб утримати коханця спостерігаються факти вбивства матерями своїх дітей і не лише новонароджених. Зазначені негативні явища відбуваються на тлі подальшого зростання конфліктності й агресивності в суспільстві загалом, зниження моралі, посилення напруження і побоювання за май­бутнє, подальшого матеріального розшарування суспільства. Це призводить до збільшення кількості жінок так званого пси­хологічного типу "контініо", коли особа постійно заряджена на конфлікт, негативно ставиться до переважної більшості людей, не має до них ані жалю, ані поваги. Отже, до основних специфічних причин жіночої злочиннос­ті належать такі:
•      значно більша і дедалі зростаюча активність жінок у сус­пільному виробництві й соціальному житті як наслідок емансипації;  
•      набуття жінками чоловічих рис, "захоплення" керівних позицій (окремі дослідники передрікають настання в не­далекому майбутньому ери матріархату);  
•      значне послаблення основних соціальних інститутів і на­самперед сім'ї;
•      поширення серед жінок наркоманїї, алкоголізму, прости­туції, бродяжництва;  
•      вплив на лабільну жіночу психіку зростаючого в суспіль­стві напруження і конфліктності. Інші причини жіночої злочинності збігаються з причинами чоловічої злочинності. Тепер розглянемо біологічні чинники, які можуть негатив­но впливати на психіку жінки і призвести до протиправної її поведінки. Вони можуть бути умовами певних злочинів, які скоюють жінки, але не мають домінуючого значення. Насам­перед це фази менструального циклу, вагітність і післяполого­вий період, а також період клімаксу. Жодні соціальні умови не усувають явищ передменструаль-ного синдрому (напруження), коли загострюється емоційний стан жінки; хворобливого стану психіки під час вагітності й після пологів (п. 4 ч. 1 ст. 66 КК України розглядає вчинення злочину жінкою у стані вагітності як обставину, що пом'якшує покарання). До неї не може бути застосовано покарання у ви­гляді довічного позбавлення волі (ч. 2 ст. 64 КК України) або через клімактеричні зміни у психіці (скажімо, маячіння, рев­нощі). Усе це треба враховувати, оцінюючи злочинну поведін­ку жінки. У світовій художній, психологічній і кримінологічній літе­ратурі дістали, як нам здається, зайвого поширення тверджен­ня про особливу мстивість жінок, які кохали чоловіка й були ним зраджені. Такі історичні й літературні приклади відомі, проте не можна вважати, що такі факти мають поширений ха­рактер. Так, іноді жінки з істеричними реакціями вважають своїх чоловіків (або коханців) особистою власністю. їхня зрада тягне жінок до помсти, проте абсолютну більшість останніх циві­лізація і страх перед відповідальністю відвертають від злочину. Що ж до випадків помсти покинутих жінок, то їх називають "синдромом Медеї". За першоджерелом зміст п'єси "Медея" (431р. до Р. Х.) великого стародавнього грецького драматурга Еврипіда полягає в тому, що дочка колхідського царя Медея закохалася у ватажка грецького загону Ясона, який прибув до Колхіди за золотим руном. Вона зрадила батькові, через смерть свого брата допомогла Ясону заволодіти золотим руном і втек­ла разом з ним. Через деякий час Ясон кинув Медею, щоб одру­житися з дочкою царя Коринфу. Медея жорстоко помстилася за зраду: вона вбила царя Коринфу і його доньку, а згодом і своїх двох синів від Ясона. Здійснюючи індивідуальну профілактичну роботу, слід ураховувати що психіка чоловіка раціональніша і він здатен швидше переключатися з однієї особи й події на інші. Жінка ж частіше "зациклюється" на хворобливих ситуаціях, пов'яза­них з особистими стосунками. Серед інших синдромів, які мо­жуть "мати вихід" у злочин, можна назвати синдром "Леді Мак­бет" (героїня однойменної трагедії Шекспіра). Це так звана фатальна жінка, яка вміє підкоряти чоловіків і для досягнення своєї мети підбурює їх на злочини. Щодо синдрому "Мюнхаузена", який зустрічається і серед чо­ловіків, то йдеться про випадки, коли людина здатна на все зара­ди того, щоб на неї звернули увагу, щоб опинитися в епіцентрі подій, які вона може спровокувати, перейшовши межу закону. Специфічний для жінки злочин, коли вона робить завідомо неправдиву заяву про її зґвалтування. Причинами цього най­частіше бувають звинувачення колишнього чоловіка (або ко­ханця) з метою його засудження як акт помсти, ревнощів; отримання грошей за рахунок шантажу ("заплатиш — заберу заяву"); примушування взяти шлюб; виправдання своєї вагіт­ності чи аборту ("приховування гріху"); присилування роди­чів.  
14.3. Кримінологічні проблеми проституції
Поняття "проституція" (від лат. ртовШиНо — осквернення, збезчещення) означає продаж свого тіла для задоволення сек­суальних бажань. Вважається ще найстародавнішою профе­сією, бо не потребує великих здібностей і вміння. З давніх часів проституцію поділяють на жіночу й чоловічу. Розглянемо проблему жіночої проституції, що значно поширеніша й небез­печніша для суспільства. Згідно із законодавством під проституцією розуміється сис­тематичне надання сексуальних послуг з метою отримання до­ходу (ст. 303 КК України). У сучасному суспільстві проституція вважається амораль­ною поведінкою. Що ж до її визнання правопорушенням існу­ють різні погляди: від визнання її злочином (частина мусуль­манських країн) до дозволу при дотриманні певних правил зайняття проституцією (так звана регламентація). В Україні систематичне зайняття проституцією вважається злочином (ст. 303 КК України). Слід визнати, що проституція є одним з найтісніше пов'яза­них із злочинністю фонових явищ. Вони значною мірою зумов­люють одне одного. По-перше, проституцію як засіб наживи широко використовує злочинність, яка на її основі створює сис­тему сексбізнесу зі звідниками, утримувачами будинків розпус­ти, сутенерами й охоронцями. По-друге, проституток (повій) широко використовують як співучасниць крадії, грабіжники, вимагачі, шахраї. По-третє, повії й самі вчиняють багато злочи­нів, передусім крадіжок у клієнтів. По-четверте, для того щоб мати можливість платити повіям і їх господарям, скоюється ба­гато корисливих злочинів. По-п'яте, повії є найактивнішими поширювачами венеричних хвороб і СНІДу. По-шосте, прости­тутки часто самі стають потерпілими від корисливих і насильни­цьких злочинів або гинуть під впливом алкоголю чи наркотиків. Проте основним негативним чинником поширення прости­туції є значне зниження моралі суспільства. А це означає, що суспільство погоджується з аморалізмом і це безпосередньо не­гативно впливає на підлітків і молодь. На жаль, нині спосте­рігається тенденція до збільшення кількості повій і підви­щення попиту на них, а наступальної боротьби з цим явищем достатньою мірою не ведеться. Класифікують повій за категоріями (наприклад, за місцем "роботи", вартістю послуг):
•      валютні (путани), які "працюють" у готелях, ресторанах, барах, театрах і мають стосунки з іноземцями за валюту (проте не гребують і "своїми"). Частина з них має вищу освіту, володіє іноземною мовою, має приємний зовнішній вигляд, як правило, усі "охоплені" сутенерами й рекети­рами;
•      які "працюють" за кордоном; частина їх виїздить сама, а частину вивозять "організовано" постачальники "живого то­вару", іноді їх вивозять обманним шляхом. Для виявлення бажаючих злочинці використовують оголошення у пресі, рекламні щити тощо. "Організовані" повії за кордоном ді­ють під контролем "своїх" і місцевих сутенерів, "неоргані­зовані" — на власний ризик;
• "за викликом", тобто які "працюють" під керівництвом "секс-бригади", яка поставляє їх у певне місце на замов­лення і "прикриває", тобто збирає платню, захищає від мордувань тощо. Перелічені категорії можна умовно зарахувати до вищих верств світу повій. Нижчими є повії вокзальні (місцеві й заїж­джі), які "промишляють" на автострадах, у кемпінгах (так звані плечові). На найнижчому щаблі перебувають вуличні повії, зде­більшого алкоголічки, наркоманки, тобто покидьки суспільства. У сучасних умовах на шлях проституції жінки стають з різних причин. Іноді до цього жінок штовхає скрутне матері­альне становище (матері-одиначки з малим заробітком, через тяжку хворобу когось із членів незаможної родини тощо). Ві­домі випадки примусу з боку злочинців. Але навіть за умов сьогодення не ці чинники зумовлюють проституцію як соці­альне явище. Рівень проституції, яка, як і злочинність, є постійним супу­тником цивілізації, багато в чому залежить від морального ста­ну суспільства. Це спотворені погляди на поняття честі, гіднос­ті, на ставлення суспільства до себе і своєї "професії", коли для жінки стає привабливішим заробляння грошей у такий спосіб. Значну частину повій їх спосіб життя засмоктує й робить пси­хічно залежними так само, як алкоголь або наркотики. Звичайно, проституцію стимулюють також розшарування суспільства, поява чоловіків, які здатні витратити на повій ве­ликі гроші; недостатня боротьба з цим явищем правоохоронних органів; можливість для повії дивитись на жінок, які чесно працюють, як на людей жалюгідних, не здатних "проявити" себе у вирі життя.  
14.4. Попередження жіночої злочинності й проституції
Без сумніву профілактика правопорушень з боку жінок буде ефективною лише тоді, коли жіноча доля, жіночі проблеми стануть головними в державі й суспільстві. Нагально потрібно розробити і втілити в життя дійові програми допомоги сім'ї, материнству й дитинству. Держава це розуміє, але скрутний економічний стан, соціальна напруженість не дають фактичної змоги реалізувати такі програми, хоча певні кроки щодо цього робляться. В основу таких програм повинні закладатися за-гальносоціальні заходи. Кабінет Міністрів України постановою № 479 від 6 травня 2001 р. затвердив Національний план дій щодо поліпшення становища жінок і сприяння провадженню гендерної рівності в суспільстві на 2001-2005 роки. Ця постанова зазначає, що в галузях економіки зайнято понад 6,5 млн жінок. Водночас серед безробітних частка жінок стано­вить 60 %, серед звільнених — 62,6 %, а при прийнятті на робо­ту — 45 %. Рівень середньої заробітної плати жінок становить 73 % середньої заробітної плати чоловіків. Значних масштабів на­брали проблеми насильства в сім'ї, торгівля й вивезення жінок за кордон з метою сексуальної експлуатації. У згаданому Плані передбачений комплекс пріоритетних і першочергових заходів на 2001-2005 роки. Щодо поліпшення становища жінок, зокрема, передбачається реалізувати на все­українському та регіональному рівнях такі програми: "Велика родина", "Моя власна справа", "Сільська жінка", "Жінки ма­лих міст". Реалізація запланованих заходів сприятиме розв'язанню комплексу соціально-економічних проблем щодо становища жінок. Як засвідчують соціологічні дослідження, більшість працю­ючих жінок, не заперечуючи проти емансипації як такої, пого­дилися б залишити роботу і присвятити себе сім'ї, якби мали для цього матеріальну можливість. Жінкам, які мають дітей, але бажають працювати, має бути надана можливість працю­вати скорочений робочий день без зниження заробітної платні. Матерям-одиначкам і багатодітним сім'ям необхідно подавати матеріальну допомогу у значно більших розмірах. Потребує розробки концепція виховання дітей і особливо дівчат. В її основу повинна бути покладена моральність і поряд­ність. Без оголошення рішучої боротьби з аморалізмом, пропага­ндою вседозволяючої сексуальності й насильства, які значною мірою панують нині в духовній сфері суспільства, не може бути й мови про нормальне виховання підростаючого покоління. У зазначеній концепції потрібний чіткий і розумний розподіл форм, методів і кінцевої мети виховання хлопчиків і дівчат. Властиві їм від природи особливості фізичної і психічної струк­тури мають не нівелюватись, а повністю використовуватися для досягнення мети виховання. Можливо, доцільно поверну­тися до ідеї роздільного навчання у школі дітей різної статі. Розвіювання образу повії як привабливого для жінки — важ­ливе завдання засобів масової інформації, усіх, хто займається вихованням. Нині ж спостерігається відсторонений погляд на цю проблему, а подекуди відбувається приховане милування "найстародавнішою професією". На поширення проституції на­цілені пропозиції, які закликають до її легалізації, завдяки якій держава буцімто отримуватиме надзвичайні доходи у ви­гляді податків. Суспільство повинно боротися з такими про­явами. Треба позитивно оцінити встановлення в новому Кримі­нальному Кодексі України кримінальної відповідальності за систематичне зайняття проституцією. Зауважимо, що Кабінет Міністрів України своєю постановою від 25 вересня 1999 р. № 1768 затвердив Програму запобігання торгівлі жінками і дітьми. Необхідно рішуче змінити ставлення до боротьби із секс- біз­несом, який наживається на проституції. Нове кримінальне за­конодавство за прикладом багатьох країн світу створило систе­му норм, які передбачають відповідальність усіх, хто прямо чи опосередковано паразитує на проституції (ст. 301-303 КК Укра­їни). Потрібно створити повноцінну службу у структурі карного розшуку міліції і перші кроки в цьому напрямі вже зроблені. Гуманними є положення нового Кримінального Кодексу Ук­раїни про звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей. У разі призначення покарання у виді об­меження волі або позбавлення волі вагітним жінкам або жінкам, які мають дітей віком до семи років, крім засуджених до позбав­лення волі на строк більше п'яти років за тяжкі й особливо тяж­кі злочини, суд може звільнити таких засуджених від відбування як основного, так і додаткового покарання з встановленням іспи­тового строку в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною семирічного віку (ч. 1 ст. 79 КК України). Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жі­нок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк біль­ше п'яти років за умисні тяжкі й особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною три­річного віку (ч. 1 ст. 83 КК України). Безсумнівно, потребують теоретичної й практичної розробки методи групової та індивідуальної профілактичної роботи з жін­ками різного віку як тих, від кого можна очікувати вчинення злочину, так і тих, кого вже було засуджено і звільнено від від­бування покарання. Важливого значення набуває виховна робота із засудженими жінками до позбавлення і обмеження волі з метою зниження рецидиву. Потрібно впровадити комплексну систему психоло-го-педагогічного впливу на засуджених із застосуванням ауто-генних тренувань, індивідуальних програм самовиховання, за­нять у споріднених групах, семінарів, бесід, вікторин, лекцій з правових та інших питань. Завдання цих заходів мають поля­гати в самопізнанні засуджених, їх умінні володіти власними емоціями, прагненні до вдосконалення, формуванні почуття впевненості у собі, створенні позитивних установок. Усе це спри­ятиме ресоціалізаціїї особи засудженої жінки, потягу до пере­осмислення власної особистості й шляху свого подальшого життя. А в основу всієї роботи мають бути покладені повага, чуйність і доброта.  

Контрольні питання

1.   Структура жіночої злочинності.
2.   Особливості й тенденції жіночої злочинності.
3.   Причини і умови жіночої злочинності.
4.   Синдроми (комплекси) "Медеї", "Леді Макбет", "Мюнха-узена".
5.   Кримінологічні проблеми проституції.
6.   Класифікація повій.  
7.   Попередження жіночої злочинності і проституції.

» Поиск
» Статистика

3.215.77.88

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2024Конструктор сайтов - uCoz