НАУКА - Тема 18. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИХ НЕКОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ

У кримінологічній класифікації злочинів як окремий вид вирізняють насильницькі злочини. Під насиллям у кримінальному праві розуміють фізичний або психічний вплив особи на іншу людину, який порушує її право на особисту недоторканість, з метою досягнення певного злочинного результату. Зазначимо, що згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Насильницькі злочини поділяються на три групи:

• некорисливі;

• корисливі;

• які посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади і місцевого самоврядування. Насильницькі некорисливі злочини (суто насильницькі) кульмінацією мають безпосередньо насильство, вчинивши яке, злочинець вважає, що досяг своєї мети. Мотивами цих злочинів можуть бути помста, ревнощі, заздрість, хуліганські спонукання, гіпертрофований статевий інстинкт, садистські нахили. Але завжди в основі механізму злочинної поведінки виявляється агресивно-зневажливе, цинічне ставлення до особи, її життя, фізичного і психічного здоров'я, честі й гідності. Злочинне діяння може бути спрямоване як на конкретну особу, так і на невизначене коло осіб. Отже, до некорисливих насильницьких злочинів насамперед належать такі умисні злочини, як вбивство (ст. 115-118 КК України, крім вбивства з корисливих мотивів), усі види тілесних ушкоджень (ст. 121-125 КК України), побої і мордування (ст. 126 КК України), катування (ст. 127 КК України), погроза вбивством (ст. 129 КК України), зґвалтування та інші статеві злочини (ст. 152-156 КК України), хуліганство (ст. 296 КК України), наруга над могилою (ст. 297 КК України), нищення, руйнування чи псування пам'яток історії або культури (ст. 298 КК України), жорстоке поводження з тваринами (ст. 299 КК України) та деякі інші. В останніх трьох злочинах психічне насильство над особою виявляється не обов'язково в момент вчинення діяння, це може статися й пізніше при виявленні їх наслідків (зіпсована пам'ятка культури, знищена могила, труп тварини тощо). Насильницькі (як і корисливі насильницькі) злочини вважаються "ядром" загальнокримінальної злочинності, такими, що існуватимуть завжди, при будь-якому суспільно-політичному устрої. Що ж до другої і третьої груп насильницьких злочинів, то насильство в них є лише першим етапом досягнення суб'єктом інших цілей, воно є засобом для вчинення інших злочинних дій, в основі яких лежать інші спонукальні мотиви. До корисливих насильницьких злочинів можна зарахувати грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України), вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України), бандитизм (ст. 257 КК України), які мають на меті злочинне збагачення. Насильницькі злочини, що посягають на основи національної або громадської безпеки, а також на авторитет органів державної влади й місцевого самоврядування: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК України), посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК України), захоплення заручників (ст. 147 КК України), масові заворушення (ст. 294 КК України), наруга над державними символами (ст. 388 КК України), мають на меті через насильство змінити характер діяльності владних структур, примусити їх виконувати незаконні дії, державних службовців перейти межі їх повноважень, водночас підриваючи авторитет зазначених структур. Вивчення кола некорисливих насильницьких злочинів дає підстави умовно класифікувати їх на три групи:

• побутові;

• дозвільні;

• статеві.

Побутовий злочин — це діяння, вчинене на грунті конфліктних особистісних або громадсько-побутових відносин з потерпілим. У цьому разі конфлікт полягає в зіткненні інтересів, гострих суперечностях злочинця і потерпілого, що взаємопов'язані певними відносинами: особистісними (подружжя, родичі, сусіди, коханці) або громадсько-побутовими (пасажир — кондуктор, покупець — продавець). Такий характер конфлікту є обов'язковою ознакою побутових злочинів. Що ж до місця й часу (позаро-боче хоча б для одного з учасників конфлікту), які обмежені побутовими справами і заняттями, то вони мають певні статистично визначені ознаки, але не є обов'язковими, факультативними (скажімо, більшість побутових злочинів вчиняється за місцем проживання злочинця чи потерпілого, але траплялося, коли син вбивав на побутовій основі батька на роботі, чоловік дружину — у бібліотеці тощо). Дозвільний злочин — це діяння, рішення вчинити яке виникає і реалізується при проведенні вільного часу, причому як дозвільне його можна кваліфікувати тільки за відсутності побутового конфлікту між злочинцем і потерпілим. Для дозвільних злочинів саме час (вільний від роботи й побуту у вузькому розумінні цього поняття) є атрибутивною, тобто обов'язковою, ознакою. Дозвільний злочин нібито виростає з певних видів вільного проведення часу (насамперед різних видів "гуляння"). В окремих випадках дозвільний злочин може бути здійснений в якійсь швидкоплинній особистісно-конфліктній ситуації: помста товариша по чарці за поведінку, сприйняту як образливу або справді таку, розправа з особою за зроблене зауваження тощо. Як правило, дозвільний злочин має конкретного потерпілого, але може мати також неперсоніфікований, безадресний характер — суто хуліганська мотивація у вигляді п'яного зухвальства, бажання принизити оточуючих, викривлений потяг до самоствердження, демонстрування нехтування елементарними нормами моралі. Дещо специфічними виглядають злочини третьої підгрупи — статеві (у вузькому розумінні цього поняття). Якщо взяти найпоширеніші з них — зґвалтування, то їх вчиняють як до знайомої особи, так і до незнайомої. У першому випадку злочинець розраховує на те, що потерпіла особа упокориться тому, що сталося і з різних міркувань не подасть заяви до правоохоронних органів. До таких випадків належать також факти насильницького інцесту: зґвалтування батьками своїх дочок, синами — матерів тощо. Як правило, такий злочин вчиняє одна людина, зрідка — з допомогою пособників (умовно це називається "зґвалтування-любов"). У другому випадку зґвалтування (або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом) — це напад на незнайомих осіб, яке здебільшого вчиняє група (умовно це називається "зґвалтування-пристрасть") і часто в основі такого діяння лежать хуліганські мотиви. Отже, насильницькі злочини розглядуваної категорії можна визначити як некорисливі агресивні діяння, які вчиняються на грунті конфліктів у сфері побутових відносин або при проведенні вільного (дозвільного) часу і мають особистісно-конфлікт-ну, хуліганську або сексуальну мотивацію. Як і інші види загальнокримінальної злочинності, некорисливі насильницькі злочини мали тенденцію до збільшення їх кількості до 1996 р. з подальшим різким зниженням (на жаль, це не стосується вбивств). Істотно зменшилась кількість тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтувань і хуліганств. Зазначені чотири види злочинів становлять "ядро" некорисливої насильницької злочинності. її структура (за даними 2000 р.) є такою: умисні вбивства — 13 %, тяжкі тілесні ушкодження — 19 %, зґвалтування — 3 %, випадки хуліганства — 65 %. Інші злочини становлять малий відсоток. До того ж зазначимо, що велика кількість вбивств вчиняється з корисливих мотивів. До 70 % вбивств вчиняють особи, які не займалися суспільно корисною діяльністю. Вбивства з використанням вогнепальної зброї становлять 5 %, з використанням "холодної" зброї і підручних засобів — 40 %, вбивства у стані сп'яніння — близько 60 %. Зокрема, жінок серед вбивць 13 %. Переважна більшість некорисливих насильницьких злочинів має ситуативний характер. Щодо побутових злочинів, мотивами яких є ненависть, помста, ревнощі, хуліганство тощо, то конфлікт між злочинцем і потерпілим у більшості випадків має затяжний, в'ялотекучий характер і часто завершується скоєнням злочину. При цьому зауважимо, що найчастіше наперед неможливо передбачити, хто буде потерпілим, а хто злочинцем. За часом більшість розглядуваних злочинів вчиняється у вечірню пору, а також у дні відпочинку й свят. Більшість побутових злочинів вчиняють особи віком 25 років і старше, водночас дозвільні і статеві злочини скоюють і особи віком до 25 років. Останнім часом у світі почастішали випадки групових насильницьких злочинів, що мають характерну мотивацію. Насамперед це вандалізм, що пов'язаний з актами агресивної поведінки негативно "зарядженого" угруповання людей (натовпу), найчастіше молоді. Така поведінка виявляється, зокрема, у руйнуванні обладнання в культурних і спортивних установах, підпалюванні будинків, пограбуванні автомобілів, битті вітрин, знущанні над людьми. Вандалізм може мати й "локальніший" характер, що виявляється у руйнуванні пам'ятників, заляпуванні фарбою виробів мистецтва, битті скла у вагонах транспорту тощо. Поруч з проявами вандалізму з політичних, ідеологічних, релігійних мотивів, частішають випадки так званого безмотивного вандалізму, що є "підсвідомим викликом суспільству". Така форма вандалізму спирається на так звану "молодіжну субкультуру", що базується на сприйманні "ідолів" сучасної музики (насамперед важкого року), спорту (футбольні фанати), а також через постійне вживання наркотиків і алкоголю. Велика небезпека вчинення насильницьких злочинів походить також з боку так званих тоталітарних сект. Зокрема, світовий центр сатанізму розміщується у Сан-Франціско (СІЛА). Засновником і головними провідником сатанинської церкви є Ентоні Лавей — автор "Сатанинської Біблії". Філії сатанинської церкви ("печери") існують у багатьох країнах світу. Останнім часом вони з'явились і в Україні. Сатаністи схильні до вандалізму, статевих злочинів, наруги над могилами і православними обрядовими речами, водночас вчиняють і вбивства. Виключно велику небезпеку становлять так звані серійні вбивці-маніяки, переважна більшість з яких є сексуальними маніяками. Це садисти, які спочатку задовольняють власну сексуальну пристрасть, знущаються над жертвами, після цього вбивають їх. Маніяків, які вчиняють статеві акти з трупами, називають некрофілами. Частина сексуальних маніяків водночас є канібалами. Одним з найвідоміших сексуальних маніяків у 80-ті роки був Чикотило, який закатував 53 жертви на території Росії (кілька в Україні). Серед серійних вбивць відомі також маніяки несексуального плану. Таким був, наприклад, Онопрієнко. Він закатував 52 жертви, частина з яких були діти. Щодалі збільшується кількість злочинів, які вчиняються з особливою жорстокістю і мають зовні немотивований характер. Жорстокість стала невіддільною складовою буття, серед її прибічників є навіть діти. Переважна більшість осіб, що вчиняють насильницькі злочини, мають низький рівень освіти і кваліфікації, з-поміж них великий відсоток п'яниць, алкоголіків, наркоманів, токсикоманів, осіб без певних занять. Для цієї категорії злочинців характерні егоцентризм, несприй-мання чужого страждання, чужого лиха; зневажання правових норм і заборон; агресивність; прагнення вирішити будь-який конфлікт із застосуванням грубої сили, позиція самовиправдання своїх вчинків. Злочинців цієї категорії класифікують так:

• випадкові — особи, що потрапляють у конфліктну ситуацію й неадекватно реагують на неї, часто у стані сп'яніння;

• особи, що замкнулися на конфлікті й неправовому його вирішенні (при тривалому характері конфлікту);

• негативно орієнтовані — націлені на конфлікт, тобто такі, що бажають його створення і злочинного вирішення;

• злісні — особливо жорстокі особи, що виявляють агресивність, вбачають у вчиненні злочину особливий сенс свого існування. До основних тенденцій насильницької злочинності в Україні належать такі:

1. Значне збільшення їх кількості в 1991-1996 рр. з певною стабілізацією останніми роками (і навіть зменшенням їх кількості).

2. Збільшення кількості злочинів, вчинених з особливою жорстокістю, у тому числі серед неповнолітніх.

3. Зростання жіночої насильницької злочинності, в тому числі її найбільш небезпечних проявів.

4. Поява нових мотивів при вчиненні насильницьких злочинів: вандалізм, сатанізм тощо.

5. Збільшення кількості злочинців з відхиленнями психіки.

18.2. Причини й умови вчинення насильницьких некорисливих злочинів

Агресивна насильницька спрямованість особи формується здебільшого в підлітковому віці. Серед обставин, що сприяють такій спрямованості, основними є такі:

• вирішення сімейних конфліктів через насилля (пиятики, бійки, жорстокість);

• негативний вплив мікросередовища в побуті й за місцем навчання (неформальні групи антисоціальної спрямованості, для яких характерні бійки, вживання алкоголю і наркотиків, знущання над слабшими);

• вплив пропаганди жорстокості, сексу, збагачування за будь-яку ціну, цинічне ставлення до оточуючих, людської честі й гідності. Як вважають вчені, риси майбутнього вбивці, гвалтівника, хулігана починають формуватися у дитини вже у 5-7 років. Особливо небезпечно, якщо через зазначені обставини молоді люди затаюють злобу на людство загалом і на кожну людину окремо, у тому числі й на батьків, родичів. Негативні норми поведінки, позиції й погляди ці підлітки намагаються перенести до школи, училища, на виробництво, у гуртожитки, в армію. У групах кримінальної спрямованості вони передають свій досвід, втрачаючи залишки моралі, самостверджуються за рахунок зневаги до людського життя, через прояви насильства й глуму. Формальні структури — навчальні заклади і виробництво — часто не мають реальних важелів впливу на членів колективу, які потребують корекції. У кращому разі вони примушують виконувати правила поведінки під час навчання або на виробництві, але не в побутовій і дозвільній сферах. Водночас на показники насильницької злочинності істотно впливає також макросередовище, соціальний стан суспільства. В Україні соціально-економічна криза в суспільстві спричинила зубожіння значної частини населення, безробіття, майновий розкол. У свою чергу, це призвело до появи морального вакууму, зниження рівня загальної культури, нехтування загальнолюдськими цінностями, поглиблення правового нігілізму, втрати почуття соціальної перспективи. З огляду на викладене зазначимо, що посилився вплив традиційних криміногенних чинників, об'єктивних і суб'єктивних передумов вчинення насильницьких злочинів. За таких обставин у маргинальних осіб пробуджуються брудніші інстинкти, посилюється відчуття безкарності і вседозволеності. Безумовно негативний вплив на становище з насильницькою злочинністю мають також призвичаєння населення до фактів такої злочинності, страх перед її "могутністю", небажання "втручатись" у боротьбу з нею (звідси відмова потерпілих подавати заяви, свідків — давати показання тощо), суттєве зниження рівня виховної роботи в навчальних закладах, організації культурного дозвілля за місцем проживання. Це пояснюється відсутністю коштів, різким згортанням мережі безплатних культурних, освітніх і спортивних закладів, відпливом працівників цих закладів у зв'язку з низькою оплатою їх праці. Комерціалізація дозвілля робить його доступним для меншості, здебільшого низькопробним, таким, що негативно впливає на свідомість молоді. Водночас спостерігається різкий сплеск вживання алкогольних і наркотичних засобів, високий рівень вік-тимної поведінки потерпілих. Злочинною або аморальною є поведінка потерпілих при вчиненні таких злочинів, як вбивство у стані сильного душевного хвилювання, при перевищенні меж необхідної оборони, у взаємній бійці, з обґрунтованих ревнощів і тілесні ушкодження за таких самих обставин. Легковажною часто буває поведінка потерпілих від сексуальних злочинів, що створює враження про їх доступність. У дітей, що стали жертвами злочинців, у сім'ї часто не формували необхідних навичок обачливої поведінки. Насильницьким злочинам сприяють такі недоліки діяльності правоохоронних органів:

• недостатній рівень розкритих злочинів;

• недоліки в роботі патрульно-постової служби (велика кількість "вуличних" злочинів), що пов'язано з її малочисельністю, недостатньою кваліфікацією і плинністю кадрів;

• непоодинокі випадки нереагування, насамперед дільничих інспекторів міліції, на погрози вбивством, побої, "квартирні" хуліганства, сексуально неадекватну поведінку, що іноді передують вбивствам, нанесенню тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтуванням;

• недостатня боротьба з розкраданням, нелегальним виробленням, незаконним придбанням і недбалим зберіганням вогнепальної та холодної зброї;

• неефективна діяльність, пов'язана з попередженням рецидивів насильницьких злочинів;

• неповнота виявлення осіб, що страждають на психічні захворювання й патологію психіки, неприйняття до них передбачених законом медичних заходів.

18.3. Попередження насильницьких некорисливих злочинів

Загальносоціальне попередження насильницьких злочинів багато в чому залежить від ефективного вирішення у країні соціальних і економічних завдань, що повинно сприяти утвердженню загальносоціальних цінностей, гуманізації морального клімату, реалізації принципів соціальної справедливості. До передумов ефективної боротьби з насильницькими злочинами належать такі:

• рішуче посилення виховної роботи у школах, запобігання відсіву учнів на "вулицю";

• запобігання занепаду системи професійно-технічних училищ, де перебуває більшість педагогічно запущених підлітків;

• розширення діяльності на некомерційній основі технічних, мистецьких, спортивних секцій, гуртків і клубів;

• організація дозвілля молоді в межах культурної поведінки (дискотеки, містечки розваг тощо);

• боротьба з пропагандою насильства, жорстокості, садизму і порнографії в засобах масової інформації;

• ефективна робота працівників служб у справах неповнолітніх в сім'ях антисоціальної спрямованості, а також профілактична робота з "важкими" підлітками;

• поліпшення статевого виховання молоді, організація антиалкогольної і антинаркотичної пропаганди. Запобіганню насильницьких злочинів багато уваги приділено в Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки. Так, планується здійснити комплекс організаційно-практичних заходів, спрямованих на виявлення каналів незаконного обігу і крадіжок вогнепальної зброї, боєприпасів і вибухових речовин; відновити діяльність громадських формувань з охорони громадського порядку у вищих навчальних закладах із залученням до їх роботи викладачів і студентів; вжити заходів переорієнтації телебачення з демонстрації культу жорстокості, цинізму і насильства на прищеплення молоді загальнолюдських цінностей; організувати всеукраїнські акції "Антинаркотик", "Тверезість" тощо; розробити й забезпечити реалізацію регіональних програм організації фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи. Завдання правоохоронних органів, насамперед органів внутрішніх справ, місцевих органів влади і громадськості з метою профілактики насильницьких злочинів полягають у такому:

• постійно здійснювати ефективний аналіз ситуації, яка складається; здійснювати всебічну оцінку стану й тенденцій насильницької злочинності, кримінологічне прогнозування і планування профілактичних заходів із цільовим залученням відповідних сил і засобів;

• збирати інформацію про групи кримінально-насильницької спрямованості, сприяти їх роз'єднанню, нейтралізації та знешкодженню лідерів і найактивніших членів;

• боротися з пияцтвом і немедичним вживанням наркотиків, психотропних речовин і прекурсорів, здійснювати антинаркотичну пропаганду;

• запобігати розкраданню зброї, її надходженню з-за кордону, незаконному виготовленню, продажу, зберіганню; сприяти проведенню операції "Зброя", спрямованої на добровільну видачу зброї, що незаконно зберігається, а також перевіряти місця її можливого приховування; запобігати розкраданню і злочинному застосуванню боєприпасів і вибухових речовин;

• активно виявляти побутові конфлікти, що загрожують можливим вбивством, тяжкими тілесними ушкодженнями тощо, виконувати цілеспрямовану роботу, пов'язану з профілактикою таких конфліктів;

• здійснювати постійний і наполегливий пошук осіб, що можуть вчинити насильницькі злочини, проводити з ними профілактичну роботу;

• запобігати вчиненню насильницьких злочинів (проводити цільові рейди в місцях скупчення осіб, схильних до агресивної поведінки, алкоголіків, наркоманів; перевіряти блокування дахів і підвалів; перевіряти охорону у виробничих приміщеннях, на будівництві, складах, станціях, вокзалах, у закладах, де реалізуються спиртні напої; перевіряти функціонування освітлення на вулицях, подвір'ях, поверхах будинків, наявність у ліфтах і будинках звукових переговорних пристроїв, можливості термінового зв'язку з міліцією);

• рішуче боротися з розповсюдженням порнографії, притонів розпусти, пропагування насильства і жорстокості; сприяти підвищенню рівня несення патрульно-постової служби;

• покращити оперативну роботу чергувальних частин для швидкого реагування на побутові й дозвільні конфлікти, на повідомлення про травми з медичних закладів тощо; • притягувати до адміністративної і кримінальної відповідальності осіб, які припустилися "незначних" правопорушень, що сприяє профілактиці тяжких злочинів;

• своєчасно виявляти психічно хворих з агресивними нахилами і порушувати перед лікувальними закладами питання про їх лікування;

• широко залучати громадські організації (ДНД тощо) до загальної і індивідуальної профілактики насильницьких злочинів;

• здійснювати загальну та індивідуальну профілактику вік-тимологічної спрямованості серед неповнолітніх, що зловживають алкоголем, жінок, схильних до сумнівних зв'язків, сімейних дебоширів тощо;

• здійснювати правову пропаганду серед усіх верств населення, особливо серед молоді й батьків;

• активізувати профілактичну роботу за підсумками розслідувань кримінальних справ, яку зобов'язані виконувати слідчі й дізнавачі;

• сприяти взаємодії у роботі органів внутрішніх справ, прокуратури, служби неповнолітніх, медичних і освітніх закладів.

Контрольні питання

1. Поняття некорисливих насильницьких злочинів і їх виокремлення серед інших насильницьких злочинів.

2. Види некорисливих насильницьких злочинів і їх характеристика.

3. Кримінологічна характеристика некорисливих насильницьких злочинів і їх тенденції.

4. Причини й умови вчинення некорисливих насильницьких злочинів.

5. Попередження насильницьких некорисливих злочинів.

» Поиск

» Статистика

3.145.206.169

Онлайн всего: 1

Гостей: 1

Пользователей: 0

» Карта

» Форма входа

onli-films.at.ua	Главная Регистрация Вход

Приветствую Вас Гость \| RSS

Пятница, 26.04.2024, 04:25