утвердження конституційних засад судочинства — одне з головних завдань судової реформи в україні

Передбачивши функціонування в Україні єдиної системи судів загальної юрисдикції, Конституція України визначила й основні для них засади судочинства, які мають за мету забезпечити надійний судовий захист прав і свобод людини й громадянина. Перелік їх наведений у ст. 129 Конституції України. Це закон­ність, тобто рівність усіх учасників судового процесу перед зако­ном і судом; забезпечення доказовості вини, змагальність сторін і добровільність у наданні суду своїх доказів, у доведенні перед су­дом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового процесу, зокрема — його повне фіксування тех­нічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного ос­карження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, обо­в'язковість рішень суду. Конституція України, закріпивши основні засади судочинства, передбачила можливість визначати у законах інші засади судочин­ства в окремих судових юрисдикціях. Вони можуть бути реалізовані за умови виконання конституцій­них вимог щодо незалежності суддів у здійсненні правосуддя й підпо­рядкованості їх лише закону. Із законів, які регулювали судову діяльність, треба було насампе­ред виключити або змінити норми, які впливали на об'єктивність і неупередженість суду, посилити його незалежність від власних про­цесуальних обов'язків під час розгляду справи, особливо в криміналь­ному процесі, де суддя наділявся правом самостійно порушувати спра­ву, віддавати особу до суду, попередньо даючи оцінку й кваліфіка­цію злочину, а також наявності доказів для розгляду справи в су­довому засіданні. Суддя оголошував обвинувальний висновок, не­рідко сам досліджував докази на підтвердження обвинувачення, а керівник суду вищого рівня міг поставити питання про скасування вироку, наприклад, через те, що суд першої інстанції призначив м'я­ку міру покарання. Після внесення змін до чинного КПК України стадія віддання до суду (ст.ст. 237-256) замінена на попередній розгляд справи суддею. При чому про день досудового розгляду справи повідомляється не тільки прокурор (як було раніше), а й інші учасники процесу, які від­нині мають рівні права з прокурором. Суттєво змінена процедура провадження за протокольною формою досудової підготовки мате­ріалів, всі дії, які раніше виконував суддя: порушення кримінальної справи, обрання міри запобіжного заходу, формування обвинувачен­ня й інші передані до відання прокурора. Скасовано повноваження голів, керівників обласних і прирівняних до них судів, Верховного Суду України про порушення ними процедури перегляду судових рі­шень у судах вищого рівня. Виключно важливі зміни до чинного законодавства, які мають забезпечити принцип рівності всіх учасників судового процесу пе­ред законом і судом. Принцип рівності громадян перед законом і судом детально рег­ламентований у процесуальному законодавстві. Рівність громадян перед законом — поняття ширше, оскільки така рівність характеризує правове становище громадян у всіх сферах життя суспільства. Рівність перед судом стосується громадян у сфері правосуддя. Разом з тим рівність перед законом і судом взаємопов'язані, бо суд зобов'язаний діяти в рамках процесуального законодавства, яке не створює пере­ваг або обмежень залежно від обставин, які стосуються суб'єктів, на­приклад, кримінального процесу. Насамперед посутньо змінені в судочинстві функції прокурора як представника держави. На відміну від адвоката, прокурор поз­бавлений переваг, які він мав у судовому процесі: давати висновок після виступів сторін у цивільному процесі навіть тоді, коли він вис­тупав як позивач; вносити протести на судові рішення, які набрали чинності, або й призупиняти їх виконання, давати санкції на арешт громадянина, який звинувачується у скоєнні злочину. Ці функції відійшли виключно до судів, а прокурор як представник держави наділений правом, як і громадянин або його адвокат, звертатися до суду з клопотанням, направляти апеляційну скаргу чи касаційне подання на судове рішення відповідно до апеляційного або касацій­ного суду. 3 метою забезпечення реальності прав закон передбачає додат­кові гарантії особам, які з тих чи інших причин не можуть захистити свої права й інтереси. 3окрема, закон встановлює обов'язкову участь захисника у спра­вах неповнолітніх, німих, глухих, сліпих та інших осіб, які через свої фізичні або психічні вади не здатні самі здійснювати своє право на захист. Особам, які не володіють мовою судочинства, надається право користуватися рідною мовою за допомогою перекладача. Гарантією рівноправності учасників судового розгляду є закріп­лення в законі положення про те, що обмеження прав позивача, відпо­відача, підсудного, потерпілого під час судового розгляду справи — значне порушення вимог процесуального закону, яке спричинює ска­сування судового рішення (ст. 370 КПК, ст. 336 ЦПК України). Впроваджується в судочинство як його основна конституційна засада змагальність сторін і свобода в поданні ними своїх доказів та доведенні перед судом їх переконливості. Для цього внесено зміни в низку статей кримінально-процесуального кодексу, зокрема до ст. 48 КПК України, що визначає обов'язки й права захисника, до ст. 297, 299 КПК України, які регламентують порядок проведення су­дового слідства, участь сторін судового розгляду в дослідженні до­казів тощо. Після внесених змін до кримінального судочинства участь про­курора під час розгляду судом кримінальних справ — обов'язкова; крім випадків, коли розглядаються кримінальні справи приватного звинувачення і коли прокурор відмовився підтримати державне об­винувачення. Участь прокурора в розгляді кримінальних справ судом першої інстанції починається під час попереднього розгляду справи, де він доповідає про можливість призначення справи до судового розгля­ду, висловлює свою думку щодо клопотань, заявлених іншими учас­никами попереднього розгляду. В судовому засіданні прокурор підтримує державне обвинувачен­ня, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктив­ний розгляд справи, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону та міри покарання для підсудного. На відміну від положення, яке діяло раніше, за новим процесу­альним законом, у разі відмови прокурора від обвинувачення суд може продовжити розгляд справи, якщо цього вимагатиме потерпі­лий у справі. Як державний обвинувач прокурор обов'язково бере участь у розгляді справи апеляційним судом, а при незгоді з рішенням апеля­ційного суду прокурор, як й інші учасники процесу, має право на касаційне подання до касаційного суду, яким є Верховний Суд Ук­раїни. Конституція України визначила основну засаду судочинства — саме підтримання прокурором державного обвинувачення в суді, тобто поставила під сумнів участь у судочинстві представника гро­мадськості — громадського обвинувача. Через те внаслідок внесе­них до чинного кримінально-процесуального кодексу змін такий учасник кримінального процесу, як громадський обвинувач, відсут­ній. Для забезпечення обвинуваченому права на захист і реалізації вимог ст. 59 і 63 Конституції України, у кримінально-процесуально­му законодавстві детальніше врегульовано питання, які стосуються прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного й обов'язків досу-дового слідства та суду, прав і обов'язків захисника у кримінально­му процесі. Участь захисника передбачена також під час розгляду справ в апеляційному або касаційному суді. Принципове значення для реформації судочинства має впровад­ження апеляційного та касаційного порядку оскарження рішення суду. Вказана конституційна засада судочинства має забезпечити законність у сфері правосуддя. До чинних процесуальних кодексів увійшли нові глави, які регу­люють порядок перевірки судових рішень в апеляційній і касаційній інстанціях. Апеляційний перегляд судової справи передбачає, по суті, її но­вий розгляд судом другої інстанції, у ході якого перевіряються до­сліджені судом першої інстанції докази, з'ясовуються нові, оцінюється юридичний аспект відповідних відносин сторін у цивільній справі; чи юридична оцінка дій засудженого у кримінальній справі та виз­начена судом кримінальна відповідальність. Порядок розгляду справи в суді апеляційної інстанції багато в чому збігається з процедурою її розгляду в суді першої інстанції. 3о­крема, і в апеляційних судах судочинство здійснюється на засадах змагальності й рівності учасників процесу. Суд апеляційної інстанції має право залишити рішення суду пер­шої інстанції без зміни, змінити його або постановити нове рішення. 3а наявності значних порушень процесуального закону апеляційний суд може скасувати рішення й направити до суду першої інстанції на повторний розгляд, а кримінальну справу в передбачених зако­ном випадках — на додаткове розслідування. Касаційне провадження — це стадія судочинства, в ході якої ма­ють перевірятися законність судових рішень, в тому числі — й тих, які не були оскаржені в апеляційному порядку. Підставами касацій­ного оскарження, касаційного подання є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуально­го права. Судами касаційної інстанції є Верховний Суд України та Вищий господарський суд, який переглядає в касаційному порядку рішення апеляційних і місцевих господарських судів. Рішення Вищого господарського суду у випадках, передбачених процесуальним законом, також можуть бути перевірені в касаційно­му порядку Верховним Судом України. Після внесених змін чинне процесуальне законодавство передба­чає підстави й процедуру перегляду рішень судів першої апеляційної та касаційної інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами, пе­релік яких визначений ст. 347-2 ЦПК, ст. 400-4 КПК України (фаль­сифікація доказів, злочинні дії учасників процесу, інші обставини, які не були відомі суду під час винесення судового рішення і які самі по собі або разом з іншими мають суттєве значення у справі). Крім того, існує можливість виправити судову помилку завдяки перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку ви­ключного провадження та за винятковими обставинами. Розгляд таких справ здійснюється залежно від категорії справи судовою па­латою або на спільному засіданні двох судових палат Верховного Суду України. У процесуальному законодавстві чіткіше регулюється впровад­ження в судочинство гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами — як однієї із конституційних за­сад судочинства, що має забезпечити прозорість судової діяльності, суворе дотримання встановленої законом процедури судового засі­дання, повніший аналіз судом вищої інстанції всіх даних, які дослід­жувалися судом першої інстанції. Вимога учасників кримінального процесу щодо необхідності його фіксації технічними засобами — обов'язкова для суду, а її ігнорування є підставою для скасування судового рішення у кримінальній справі. Впровадження в судочинство основних конституційних засад, детальніше регламентування досудового слідства й судового проце­су в нових процесуальних кодексах, прийняття яких є невідкладним завданням з урахуванням потреб суспільства, мають за мету поси­лити захист прав, свобод і законних інтересів людини, юридичних осіб і держави.