ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ МЕТОДИ КРИМІНАЛІСТИКИ
У криміналістиці поряд з окремими
(спеціальними) методами ефективно застосовують загальнонаукові методи пізнання
— спостереження, вимірювання, опис, порівняння, експеримент, моделювання,
ідентифікацію, математичні та ін.
У кожній галузі науки використання загальнонаукових
методів має певну специфіку, що зумовлюється об'єктом, завданнями та конкретними
умовами дослідження. Це стосується й криміналістики. Наприклад, застосування
експериментального методу у криміналістиці та хімії різниться не тільки
обсягом і завданнями дослідження, а й умовами. Встановлений законом правовий
режим слідчого експерименту істотно відрізняється від експериментального
методу, який використовують у будь-якій іншій сфері наукової та практичної
діяльності.
Спостереження як
систематичне цілеспрямоване безпосереднє сприйняття предмета чи явища широко
застосовують у криміналістиці як з науковою, так і з практичною метою: для
вивчення та узагальнення правозастосовчої практики, в експертних дослідженнях,
під час виконання слідчих та оперативно-розшукових дій тощо. Спостереження
можна здійснювати двома способами: візуально та за допомогою технічних засобів
(мікроскопів чи інших оптичних приладів, електронної техніки,
електронно-оптичних перетворювачів, рентгенівських установок, засобів
ультразвукового зондування, лазерної техніки та ін.). У сучасних наукових
дослідженнях у галузі криміналістики, а також у слідчій, експертній та
оперативно-розшуковій діяльності спостереження здійснюють переважно із
застосуванням технічних засобів. Для підвищення ефективності цього загальнонау-кового
методу необхідно дотримуватися певних умов: чітко визначати мету й завдання
спостереження, максимально концентрувати та підтримувати на певному рівні увагу
спостерігача, своєчасно усувати фактори, що відволікають увагу.
Вимірювання
є необхідним методом пізнання
різних просторових і часових величин. Простір і час — форми існування матерії, тому пізнання матерії,
вивчення закономірностей природи, суспільства та мислення неможливі без їх
кількісних та якісних характеристик. І в наукових дослідженнях, і у практичній
діяльності, пов'язаній з вивченням слідів злочинів, неможливо обійтися без
вимірювання лінійних і кутових величин, об'єму, концентрації, температури,
опору матеріалів, аналізу оптичних властивостей, а також без визначення різних
часових показників: тривалості того чи іншого явища, швидкості руху, часу
вчинення злочину, давності утворення слідів. Для розвитку та успішного
застосування цього методу велике значення має вдосконалення вимірювальної
техніки. Точність визначення просторових і часових величин у криміналістиці
(під час допиту, огляду, експертних досліджень) — одна з важливих умов
встановлення істини у справі.
У
криміналістиці, як і в інших науках, фіксація за допомогою опису кількісних
і якісних показників предметів і явищ, що вивчаються, є необхідною умовою
пізнання їх сутності. Без цього теоретичне пізнання неможливе. Як метод
пізнання опис має бути системним, як і підхід до вивчення реальної дійсності. В
описі відображається взаємозв'язок предметів і явищ дійсності. Саме тому
важливою є роль різних криміналістичних класифікацій, наприклад ознак
зовнішності людини, слідів рук, ніг, транспортних засобів, вогнепальної зброї,
гільз, куль, ознак почерку, письмової мови тощо. У процесі розвитку науки
вдосконалюють існуючі класифікації, створюють нові, і це сприяє підвищенню
ефективності боротьби зі злочинністю.
Існують різні форми та способи опису. Він може бути
усним і фіксованим. Останній здійснюється не тільки за допомогою письма (як
опис криміналістичних об'єктів у процесуальних актах, картотеках, каталогах), а
й із застосуванням технічних засобів (звукозаписувальної апаратури, оптики,
поліграфії, вимірювальної техніки). Форми та способи опису, які застосовують у
практичній діяльності з розслідування злочинів, мають певну специфіку, що
зумовлено передбаченою законом процесуальною формою фіксації результатів
пізнання об'єктивної істини у справі. Процесуальна форма фіксації доказів —
одна з гарантій запобігання їх фальсифікації.
Порівняння широко
застосовують у криміналістичній ідентифікації. Предмети й явища, які суттєво
різняться, як і їх характерні ознаки, легко диференціювати візуально. Завдання
ідентифікації об'єктів високого ступеня подібності розв'язують за допомогою
різних науково-технічних засобів.
Використання
оптичних приладів, спеціальних порівняльних мікроскопів, фотографічних,
хроматографічних, електронно-оптичних, спектрофотометричних та інших способів
виявлення й підсилення контрасту значно підвищує ефективність застосування
методу порівняння.
Необхідними умовами застосування порівняння у
криміналістичній експертизі є такі:
•
порівняння
однойменних об'єктів (наприклад, слідів одного й того ж знаряддя злому —
зубила, сокири; однієї й тієї ж ділянки досліджуваної поверхні);
• однакове просторове розташування порівнюваних
об'єктів;
• однакове освітлення об'єктів;
• однаковий масштаб збільшення.
Прийоми порівняння можуть бути різними: зіставлення
(візуальне чи за допомогою приладів), суміщення та накладення (фотоаплі-кація
у фотопортретній експертизі).
Експеримент також широко застосовують у криміналістиці. У
кримінальному судочинстві він називається слідчим експериментом. Незважаючи на
те що науковий і слідчий експерименти істотно різняться, основні, суттєві їх
ознаки однакові: експеримент необхідно здійснювати в певних, наперед створених
умовах, достовірність його результатів забезпечується їх сталістю за
неодноразового повторення з певною послідовністю варіацій. Експериментальний метод широко застосовують під час здійснення експертиз (так званий
експертний експеримент). Експериментальний метод застосовують також слідчі з
метою отримання порівняльних зразків для ідентифікаційних досліджень.
Достовірність експерименту забезпечується його ретельною підготовкою,
створенням відповідних умов для здійснення.
Суть методу моделювання
полягає в заміні реального
об'єкта пізнання моделлю, яку досліджують, а одержані результати інтерпретують
(переносять) на реальний об'єкт вивчення. Моделювання застосовують також з
метою вивчення властивостей і ознак об'єктів за їх моделями-зліпками,
фотозображеннями, сигнало- та відеограмами. Механізм події злочину найчастіше
відпрацьовують на уявній моделі, побудованій на матеріальних та ідеальних
відображеннях у матеріальному середовищі. Моделі, які
використовують у процесі пізнання, можуть бути матеріальними (предметними), наприклад гіпсова копія сліду взуття, план місця
події, макет будівлі; логічними
(ідеальними) — слідча
версія; структурними, що відображають внутрішню будову (структуру) об'єкта; функціональними (динамічними), які копіюють оригінал, що перебуває в динаміці,
наприклад слідча версія, модель певного технологічного процесу.
У криміналістиці широко застосовують усі види моделей,
але в розкритті злочинів, плануванні розслідування та оперативно-роз-шуковій
діяльності найважливішу роль відіграють логічне моделювання (гіпотетичне
пізнання), слідча й оперативно-розшукова версії (моделі).
Метод
ідентифікації (ототожнення) обгрунтовано зараховують до
загальнонаукових. Цей метод базується на вченні про діалектичну тотожність і
застосовується в усіх сферах наукового знання, коли необхідно вирішити
питання, чи є предмет або явище тим, з яким порівнюється, або визначити їх
належність до певної класифікаційної групи. У природничих і технічних науках
метод ідентифікації найчастіше застосовують для визначення групової належності
предметів і явищ. Завдання встановлення тотожності конкретного, індивідуально
визначеного об'єкта постає дуже рідко (за винятком таких сфер, як
мистецтвознавство й література, де іноді необхідно встановити автора
мистецького твору чи його
оригінальність). У криміналістиці індивідуальна ідентифікація має переважне
значення, бо питання про тотожність вирішується здебільшого щодо конкретних
речових доказів, виконавців і авторів документів, конкретних об'єктів, що залишили
сліди на місці події. З метою підвищення ефективності розв'язання експертних
ідентифікаційних завдань у криміналістиці розроблено теорію криміналістичної
ідентифікації, створено нові наукові методи для розв'язання ідентифікаційних
завдань у трасології, судовій балістиці, почеркознавстві,
техніко-криміналістичному дослідженні документів, ідентифікації людини за
ознаками зовнішності.
До
загальнонаукових належать також математичні
методи. Най-інтенсивніше їх
почали застосовувати останні два-три десятиріччя. Практика ідентифікаційних
експертиз потребувала від криміналістів пошуку об'єктивних критеріїв оцінювання
ідентифікаційних ознак для забезпечення надійності та достовірності експертних
висновків. З цією метою почали використовувати математичну статистику й теорію
ймовірності. Математика дала змогу впровадити у криміналістичну, автотехнічну
та інші види експертиз сучасні комп'ютери, створила
умови для розвитку
криміналістичного прогнозування, створення моделей типових слідчих ситуацій і
оптимального розв'язання практичних завдань розкриття злочинів.
Загальнонаукові методи
пізнання тісно взаємопов'язані. Наприклад, порівняння неможливе без
спостереження й опису, а систематизація та класифікація — без порівняння; спостереження
та порівняння завжди супроводжують один одного, а метод вимірювання пов'язаний
з математичними методами.
|
