onli-films.at.ua Главная
Регистрация
Вход
Приветствую Вас Гость | RSS
Четверг, 25.04.2024, 11:54
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (витяг) Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Кримінально-процесуального кодексу України такі зміни:  
1. Доповнити Кодекс статтями 161, 611, 871, 1651, 1652, 1653, 1871, 2491, 3011, 3151 такого змісту:

"Стаття 161. Змагальність і диспозитивність
Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і ви­рішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу. Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник. Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представ­ники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює не­обхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Функція розгляду справи покладається на суд";

"Стаття 611. Усунення захисника від участі у справі
Захисник може бути усунутий від участі у справі лише з підстав, передбачених статтею 61 цього Кодексу. Встановивши обставини, які відповідно до пунктів 1, 3, 4, 5 час­тини першої, частин другої і третьої статті 61 цього Кодексу виклю­чають участь захисника у справі, особа, яка провадить дізнання, слідчий виносять мотивовану постанову про усунення захисника від участі в справі та повідомляють про це захисникові і підозрювано­му, обвинуваченому, підсудному. На стадії дізнання та попереднього слідства питання про усунен­ня захисника від участі у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої або частиною четвертою статті 61 цього Кодексу, за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого вирішує суддя за місцем провадження розслідування. Суддя розглядає подання про усунення захисника від участі у справі, вивчає матеріали, якими об-грунтовується подання, вислуховує прокурора і захисника, при не­обхідності опитує підозрюваного, обвинуваченого, особу, у провад­женні якої знаходиться справа, після чого виносить мотивовану по­станову про усунення захисника від участі у справі чи про відмову в цьому. Постанова судді про усунення захисника оскарженню не підлягає. Під час судового розгляду питання про усунення захисника від участі у справі з підстав, передбачених статтею 61 цього Кодексу, вирішує суд. За наявності підстав особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд про усунення захисника від участі в справі повідомляють відпо­відному органу, адвокатському об'єднанню для вирішення питання про відповідальність адвоката";

"Стаття 871. Фіксування судового процесу технічними засобами
Повне фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції при розгляді справи по суті чи в апеляційному суді або за ініціати­вою суду. Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або під його керівництвом інший працівник суду. Про те, що з метою повного фіксування судового процесу засто­совуються технічні засоби, а також дані про їх технічні характерис­тики зазначається в протоколі судового засідання. До протоколу додається звіт секретаря судового засідання, у якому похвилинно зазначаються відомості про процесуальні дії, виконані в судовому засіданні. Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється на вимогу сторін чи за ініціативою суду. Аудіокасета чи інший носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес, зберігається при справі";

"Стаття 165.1. Постанова (ухвала) про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу
Про застосування, скасування чи зміну запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд — ух­валу. У постанові (ухвалі) про застосування чи зміну запобіжного за­ходу зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, вік, місце народ­ження особи, щодо якої застосовується чи змінюється запобіжний захід, вчинений нею злочин, відповідна стаття Кримінального ко­дексу України, обраний запобіжний захід і підстави його обрання чи зміни, а також визначається особа чи орган, які повинні здійсню­вати контроль за виконанням постанови (ухвали). У постанові (ух­валі) про скасування запобіжного заходу повинні бути зазначені підстави для його скасування. Постанова або ухвала негайно оголошуються під розписку особі, щодо якої вона винесена. Одночасно особі роз'яснюються порядок і строки оскарження постанови або ухвали. При оголошенні постанови про обрання запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, особі під розписку повинно бути роз'яснено, в чому полягає обраний запобіжний захід, обов'язки, які покладаються на неї у зв'язку з його застосуванням. Особа також попереджається, що у разі порушення покладених на неї обов'язків та її неналежної поведінки до неї може бути застосовано більш суво­рий запобіжний захід.

Стаття 165.2. Порядок обрання запобіжного заходу
На стадії попереднього розслідування справи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, обирає орган дізнання, слідчий, прокурор. Якщо орган дізнання, слідчий вважає, що є підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він вносить за зго­дою прокурора подання до суду. Таке ж подання вправі внести про­курор. При вирішенні цього питання прокурор зобов'язаний озна­йомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під вар­ту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення. Подання має бути розглянуто протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного чи обвинуваченого. Якщо в поданні ставиться питання про взяття під варту особи, яка перебуває на волі, суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого і доставку його в суд під вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватися більше сімдесяти двох годин; а в разі коли особа перебуває за межа­ми населеного пункту, в якому діє суд, — не більше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт. Після одержання подання суддя вивчає матеріали кримінальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, до­питує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхідності бере пояснення в особи, у провадженні якої перебуває справа, вислухо­вує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, і виносить по­станову:  
1)   про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його об­рання немає підстав;
2)   про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного за­ходу у вигляді взяття під варту. Відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваченому запобіж­ний захід, не пов'язаний із триманням під вартою. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрю­ваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представни­ком протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеля­ція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Якщо для обрання затриманому запобіжного заходу необхідно додатково вивчити дані про особу затриманого чи з'ясувати інші обставини, які мають значення для прийняття рішення з цього пи­тання, то суддя вправі продовжити затримання до десяти, а за кло­потанням підозрюваного, обвинуваченого — до п'ятнадцяти діб, про що виноситься постанова. У разі, коли така необхідність виникне при вирішенні цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправі відкласти його розгляд на строк до десяти діб і вжити заходів, спроможних забезпечити на цей період її належну поведін­ку або своєю постановою затримати підозрюваного, обвинувачено­го на цей строк.

Стаття 165.3. Порядок продовження строків тримання під вартою
За відсутності підстав для зміни запобіжного заходу чи у разі не­можливості закінчення розслідування справи в частині доведеного обвинувачення, слідчий за погодженням з відповідним прокурором або прокурор звертається до суду з поданням про продовження стро­ку тримання під вартою. У поданні зазначаються причини, у зв'язку з якими необхідно продовжити строк, обставини та факти, що нале­жить дослідити, докази, які підтверджують, що злочин вчинено осо­бою, яка тримається під вартою, і обгрунтування необхідності збе­реження цього запобіжного заходу. Подання про продовження строку тримання особи під вартою повинно бути подане до суду:  
1)   при продовженні строку тримання під вартою до чотирьох місяців — не пізніш як за п'ять діб до закінчення строку тримання особи під вартою;
2)   при продовженні строку тримання під вартою до дев'яти місяців — не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку триман­ня під вартою;
3)   при продовженні строку тримання під вартою до вісімнадцяти місяців — не пізніше двадцяти діб до закінчення строку тримання під вартою. Одержавши подання, суддя вивчає матеріали кримінальної спра­ви, при необхідності опитує обвинуваченого, особу, у провадженні якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, після чого залежно від наявності до того підстав вино­сить постанову про продовження строку тримання під вартою або відмовляє в його продовженні. На постанову судді до апеляційного суду прокурором, підозрю­ваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представни­ком протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеля­ція. Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді. Поста­нови судді апеляційного і Верховного Суду України оскарженню не підлягають, на них не може бути внесено подання прокурора";

"Стаття 187.1. Огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інфор­мації, знятої з каналів зв'язку
Огляд кореспонденції проводиться за рішенням суду в установі зв'язку з участю понятих із числа службовців цієї установи, а при необхідності — і з участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий відкриває і оглядає затриману кореспонденцію. У разі виявлення документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий проводить виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій з відповідних відправлень. При відсут­ності документів чи предметів, що мають доказове значення, слідчий дає вказівку про вручення оглянутої кореспонденції або про її за­тримання до визначеного ним терміну. Про кожен випадок проведення огляду, виїмки або затримання кореспонденції слідчий складає протокол. У протоколі повинно бути вказано, які саме відправлення були оглянуті, що з них вилучено і що повинно бути доставлено адресату або тимчасово затримано, з яких відправлень знято копії. Дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку, у необхідних випадках проводиться з участю спеціаліста. Слідчий прослуховує чи іншим відповідним способом вивчає зміст знятої інформації, про що складає протокол. При виявленні в інформації даних, що мають до­казове значення, в протоколі відтворюється відповідна частина за­пису, після чого слідчий своєю постановою визнає носій знятої інфор­мації доказом і приєднує його до справи";

"Стаття 249.1. Повернення справи прокурору
Суддя своєю постановою повертає справу прокурору у разі, якщо прокурором були суттєво порушені вимоги статей 228-232 цього Ко­дексу, для усунення виявлених порушень. Постанова про повернення справи прокурору оскарженню не підлягає, на неї може бути внесення подання прокурором";  

"Стаття 301.1. Перехід до судових дебатів після допиту підсудного
У разі, коли відповідно до частини 3 статті 299 цього Кодексу суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсуд­ного, він після допиту останнього виконує вимоги статті 370 цього Кодексу і переходить до судових дебатів";  

"Стаття 315.1. Судові доручення   
З метою перевірки і уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства, суд мотивованою ухвалою, а суддя — постано­вою вправі доручити органу, який проводив розслідування, викона­ти певні слідчі дії. В ухвалі (постанові) зазначається, для з'ясування яких обставин і які саме слідчі дії необхідно провести, та встанов­люється строк виконання доручення. Особа, яка виконує доручення, проводить відповідну слідчу дію з додержанням вимог, передбачених главами 11-18 цього Кодексу. Протокол слідчої дії та інші здобуті докази передаються суду, який дав доручення. Протокол слідчої дії та інші докази, що надійшли від органу, який виконував доручення, досліджуються в судовому засіданні і приєдну­ються до справи". 2. Розділ IV викласти у такій редакції:

ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ Глава 29 ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ

Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція
Апеляція може бути подана:
1)   на вироки, які не набрали законної сили, ухвалені місцевими судами;
2)   на постанови про застосування чи незастосування примусо­вих заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами. Апеляція також може бути подана: 1)  на ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом, про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування;
2)  на окремі ухвали (постанови), ухвалені місцевим судом;
3)  на інші постанови місцевих судів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію
Апеляцію мають право подати:  
1)   засуджений, його законний представник і захисник — у час­тині, що стосується інтересів засудженого;
2)   виправданий, його законний представник і захисник — у час­тині мотивів і підстав виправдання;
3)   законний представник, захисник неповнолітнього та сам не­повнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру, — у частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
4)   законний представник та захисник особи, щодо якої вирішу­валося питання про застосування примусового заходу медичного характеру;
5)   обвинувачений, щодо якого справу закрито, його законний представник і захисник — у частині мотивів і підстав закриття спра­ви;  
6)   обвинувачений, щодо якого справу направлено на додаткове розслідування;  
7)   цивільний відповідач або його представник — в частині, що стосується вирішення позову;
8)   прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор, який затвердив обвинувальний висно­вок, — у межах обвинувачення, що підтримував прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції;
9) потерпілий і його представник — у частині, що стосується інте- ресів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
10) цивільний позивач або його представник — у частині, що сто- сується вирішення позову;  
11) особа, щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду;
12)  інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. 

Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження
Апеляція, за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подається через суд, який постановив вирок, ухвалу чи постанову. До апеляції прокурора і захисника додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгля­ду, інтересів яких стосується апеляція. Якщо апеляція подана у встановлені частиною третьою цієї статті строки безпосередньо до суду апеляційної інстанції, він надсилає її до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених стаття­ми 350 і 351 цього Кодексу. Апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана протя­гом п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Протягом строку, встановленого для подання апеляції, справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов'язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість озна­йомитися з матеріалами справи. Апеляція на ухвалу чи постанову судді, винесену в порядку, пе­редбаченому статтями 525, 1652, 1653, 177, 205 цього Кодексу, подаєть­ся безпосередньо до апеляційного суду у строки, встановлені у цих статтях, і розглядається за правилами, встановленими статтею 382 цього Кодексу.

Стаття 350. Зміст апеляції
В апеляції зазначаються:
1)   назва суду, якому адресується апеляція;
2)   особа, яка подає апеляцію;
3)  вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;
4)  вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;
5)   прохання особи, яка подає апеляцію;
6)   перелік документів, які додаються до апеляції.
При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.
 
Стаття 351. Повідомлення про апеляцію
Про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає проку­рора, інших зазначених у статті 348 цього Кодексу осіб, інтересів яких стосується апеляція, направленням відповідних повідомлень та шля­хом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Протягом п'яти діб з часу поміщення оголошення зазначені особи мають право одержа­ти в суді копію апеляції або ознайомитися з нею в суді. Одночасно з врученням копії або з ознайомленням з апеляцією їм роз'яснюється право протягом п'яти діб з цього часу подати свої заперечення на апеляцію. Засудженому, що утримується під вартою, повідомлення про над­ходження апеляції та її копія вручаються через начальника відповід­ної установи. Одночасно йому роз'яснюється право протягом п'яти діб з часу вручення цих документів подати свої заперечення на апе­ляцію. Заперечення на апеляцію додаються до справи або передаються безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Стаття 352. Залишення апеляції без руху і розгляду
У разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог, перед­бачених статтею 350 цього Кодексу, головуючий своєю постановою залишає апеляцію без руху та повідомляє про необхідність виконан­ня зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Постанова оскарженню не підлягає. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, то апе­ляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. Постанову може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

Стаття 353. Наслідки порушення строку на апеляційне оскаржен­ня та порядок його відновлення
У разі подання апеляції з пропуском встановленого статтею 349 цього Кодексу строку і при відсутності клопотання про його відновлення апеляція постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. У разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заяви­ти клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку. Питання про відновлення строку вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день і час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. За результатами розгляду клопотання суд виносить ухвалу, по­станову, якою відновляє пропущений строк або відмовляє у його відновленні і визнає апеляцію такою, що не підлягає розгляду. Постанова судді чи ухвала суду, винесена відповідно до частини першої чи частини четвертої цієї статті, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який має право своєю ухвалою відновити про­пущений строк, визнати апеляцію такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог статті 351 цього Кодексу.

Стаття 354. Наслідки подання апеляції
Подання апеляції на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними законної сили та їх виконання, за винятком перед­бачених у цьому Кодексі випадків. Після виконання вимог, передбачених статтею 351 цього Кодек­су, суд, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, протя­гом семи діб передає справу разом з поданою апеляцією і заперечен­нями на неї до апеляційного суду і визначає дату розгляду ним спра­ви. Справа призначається до розгляду не пізніше трьох місяців з дня направлення її до апеляційного суду. Справа повинна надійти до апеляційного суду не пізніш як за один місяць до визначеної судом першої інстанції дати розгляду. Про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд пер­шої інстанції оповіщає заінтересованих осіб направленням відповід­них повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду. Засудженому, що утримується під вартою, про призначення справи до апеляційного розгляду повідомляється через начальника відповідної установи. Якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи виправданого, суд першої інстанції одночасно вик­ликає до суду апеляційної інстанції цих осіб, їх законних представ­ників, а також захисників, якщо їх участь у справі відповідно до ви­мог статті 45 цього Кодексу є обов'язковою.

Стаття 355. Доповнення, зміна і відкликання апеляції
До початку розгляду справи в апеляційному суді особа, яка пода­ла апеляцію, має право доповнити, змінити або відкликати її, а та­кож подати свої заперечення на апеляцію іншого учасника судового розгляду. Внесення до апеляції змін, які тягнуть за собою погіршення ста­новища засудженого або виправданого за межами строків на апеля­ційне оскарження не допускається. Захисник засудженого чи виправданого може відкликати свою апеляцію тільки за згодою підзахисного і його законного представ­ника. Захисник, який вступив до справи в апеляційному провадженні, може змінити чи доповнити апеляцію захисника, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, лише за згодою засуджено­го чи виправданого та їх законних представників. Засуджений або виправданий вправі відкликати свою апеляцію, а також апеляцію свого захисника, крім випадків, передбачених ча­стиною першою статті 45 цього Кодексу. Апеляція представника потерпілого може бути відкликана ним лише за згодою потерпілого, а також самим потерпілим.

РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ

Стаття 356. Суди, які розглядають справи в апеляційному порядку
Апеляції розглядаються апеляційними судами:
1)   Верховним Судом Автономної Республіки Крим, обласними, Київським і Севастопольським міськими судами — на судові рішен­ня районних (міських) судів та міжрайонних (окружних) судів;
2)   Військовими судами регіонів і Військово-Морських Сил — на судові рішення військових судів гарнізонів.

Стаття 357. Попередній розгляд справи апеляційним судом
Апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд справи. Попередній розгляд справи здійснюється в судовому засіданні суддею одноособово з обов'язковою участю прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Попередній розгляд справи починається з доповіді судді, який повідомляє про підстави, з яких справу було внесено на попередній розгляд. Прокурор, інші учасники судового розгляду висловлюють свої думки щодо питань, винесених на розгляд. Постанова судді ви­носиться в нарадчій кімнаті. При попередньому розгляді справи апеляційний суд може прий­няти одне з таких рішень:
1)  про питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляційного розгляду;
2)   про відмову в прийнятті апеляції до свого розгляду;
3)   про зупинення провадження в справі;  
4)   про повернення справи суду першої інстанції. При попередньому розгляді справи при необхідності ведеться протокол.

Стаття 358. Вирішення питань, пов'язаних з підготовкою справи до апеляційного розгляду
При попередньому розгляді справи апеляційний суд може роз­глянути такі питання, пов'язані з підготовкою справи до апеляцій­ного розгляду:  
1)   про необхідність проведення судового слідства та його обсяг;  
2)   про витребування у необхідних випадках додаткових доказів;
3)   про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання;
4)   про доручення суду першої інстанції;
5)   про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;  
6)   про виклик у необхідних випадках перекладача;  
7)   про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засі­данні;
8)   про день і місце розгляду справи;
9)   всі інші питання, які стосуються підготовчих дій до розгляду справи. Засуджений чи виправданий, їх законні представники підлягають обов'язковому виклику в апеляційний суд, якщо в апеляції ставить­ся питання про погіршення їх становища або суд визнає необхідним провести судове слідство. У цих випадках викликаються і їх захис­ники, якщо їх участь у справі відповідно до вимог статті 45 цього Кодексу є обов'язковою. Засуджений, що утримується під вартою, підлягає обов'язковому виклику в апеляційний суд також у випад­ках, коли про це надійшло його клопотання. Суд може визнати необхідним проведення судового слідства в повному обсязі чи частково, коли є підстави вважати, що судове слідство судом першої інстанції було проведено неповно чи одно­бічно. Апеляційний суд з метою усунення неповноти чи однобічності судового слідства в суді першої інстанції вправі дати цьому суду до­ручення про виконання окремих процесуальних дій. На виконання цього доручення суд першої інстанції проводить відповідну дію з додержанням вимог, передбачених главою 26 цього Кодексу. Про­токол судового засідання передається до апеляційного суду, який дав доручення, і приєднується до справи.
» Поиск
» Статистика

3.14.132.214

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2024Конструктор сайтов - uCoz