onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:09
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про судоустрій України
1 (Відомості Верховної Ради України (ВВРУ). — 2002. — № 27-28. — ст. 180) (Із змінами, внесеними згідно з Рішенням Конституційного Суду № 20-рп/2003 (у020р710-03) від 11.12.2003 р.)   Цей Закон визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдик­ції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, а та­кож встановлює загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою. Розділ I ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ

Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Судова влада
1.   Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійсню­ють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.
2.   Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінально­го, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2003 від 11 грудня 2003 р. положення щодо утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду України (п. 3 ч. 2 ст. 18); складу Касаційного суду України, його повноважень, пов­новажень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Касаційного суду України (ст. ст. 32-37), строку утворення і початку здійснення Касаційним судом України повноважень щодо розгляду справ (підпункт 5 п. 3 розділу VII "Прикінце­ві та перехідні положення", визнані такими, що не відповідають Конституції Укра­їни (є неконституційними). 3. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що ви­никають у державі.

Стаття 2. Завдання суду Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права за­безпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інте­ресів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Стаття 3. Судова система України  
1.   Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.
2.   Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.  
3.   Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.  
4.   Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. 5.   Порядок організації і діяльності Конституційного Суду Украї­ни встановлюється Конституцією України (254к/96-ВР) та законом про Конституційний Суд України (254к/96-ВР).

Стаття 4. Законодавство про судоустрій України Судоустрій в Україні визначається Конституцією України (254к/96-ВР) та цим Законом.

Глава 2 ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ 

Стаття 5. Здійснення правосуддя виключно судами  
1.  Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегу­вання функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими ор­ганами чи посадовими особами не допускаються.
2.  Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, не­суть передбачену законом відповідальність.  
3.  Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя че­рез народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов'язком.  

Стаття 6. Право на судовий захист
1.  Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, сво­бод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утворе­ним відповідно до закону.
2.  Для забезпечення всебічного, повного та об' єктивного розгля­ду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій.  
3.  Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.  
4.  Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.
5.  Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадя­нами та юридичними особами України.  

Стаття 7. Рівність перед законом і судом Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учас­ників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переко­нань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Стаття 8. Правова допомога при вирішенні справ у судах  
1.   Кожен має право користуватися правовою допомогою при ви­рішенні його справи в суді.
2.   Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги визначаються законом. У випадках, передбаче­них законом, правова допомога надається безоплатно.

Стаття 9. Гласність судового процесу
1.   Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді ус­ної або письмової інформації щодо результатів розгляду його судо­вої справи.  
2.   Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, пе­редбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото-і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законом.
3.  Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.
4.  При розгляді справ перебіг судового процесу фіксується техніч­ними засобами в порядку, встановленому процесуальним законом.  

Стаття 10. Мова судочинства 1. Судочинство в Україні провадиться державною мовою.  
2.  Застосування інших мов у судочинстві здійснюється у випадках і порядку, визначених законом.
3.  Особи, які не володіють або недостатньо володіють держав­ною мовою, мають право користуватися рідною мовою та послуга­ми перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених про­цесуальним законом, це право забезпечується державою.  

Стаття 11. Обов'язковість судових рішень
1.  Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухва­люється іменем України.  
2.  Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого са­моврядування, їх посадовими особами, об' єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиціаль­ність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідс­тва, дізнання визначається процесуальним законом.  
3.  Судові рішення інших держав є обов'язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України.
4.  Невиконання судових рішень тягне передбачену законом від­повідальність. Стаття 12. Право на оскарження судового рішення Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.  

Стаття 13. Колегіальний та одноособовий розгляд справ
1.   Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноо­собово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у ви­падках, визначених процесуальним законом, — також судом при­сяжних.  
2.   Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.  
3.   Розгляд справ в апеляційному, касаційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегі­ально у складі не менше трьох професійних суддів відповідно до за­кону. Справи в порядку повторної касації розглядаються складом суддів відповідної судової палати (Військової судової колегії) Вер­ховного Суду України згідно з вимогами процесуального закону. Стаття 14. Самостійність судів і незалежність суддів  
1.  Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону.
2.  Гарантії самостійності судів і незалежності суддів визначають­ся Конституцією України (254к/96-ВР), цим та іншими законами.
3.  Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а та­кож юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї.
4.  Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасниками судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено процесуальним законом.  
5.  Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупе­редженість суду забороняється і тягне передбачену законом відпові­дальність.  
6.  Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення су­дових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунту­ється на вимогах закону.
7.  Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечу­ються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до від­повідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді, встановленою за­коном; особливим порядком фінансування та організаційного забезпе­чення діяльності судів, встановленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також іншими засобами їх правового за­хисту.  
8. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних зако­нів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Стаття 15. Недоторканність суддів  
1.   Недоторканність суддів гарантується Конституцією України (254к/96-ВР), законом про статус суддів та іншими законами.
2.   На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді обов'язків, пов'язаних із здійсненням правосуддя, поширюють­ся гарантії недоторканності суддів.

Стаття 16. Незмінюваність суддів
1.   Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади безстроково, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше. 2.   Судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п'яти років. До закінчення цього строку вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазна­чених у пунктах 3-9 частини п'ятої статті 126 Конституції України (254к/96-ВР). Стаття 17. Суддівське самоврядування Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування відповідно до цього Закону. Розділ II СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Глава 3 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Стаття 18. Види судів загальної юрисдикції  
1.  Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) будується за принципами територіальності і спеціалізації. 2.  Систему судів загальної юрисдикції складають:  
1)  місцеві суди;
2)  апеляційні суди, Апеляційний суд України; (Пункт 3 частини другої статті 18 втратив чинність як такий, що визнаний неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 20-рп/2003 (у020р710-03) від 11.12.2003 р.)
3)  Касаційний суд України;  
4)  вищі спеціалізовані суди;
5)  Верховний Суд України.  
3.  Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрис- дикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.  
4.  Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених за­коном; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосу­вання законів судами загальної юрисдикції; обов'язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суд­дівського самоврядування.

Стаття 19. Спеціалізація судів загальної юрисдикції
1. Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.  
2.  Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та ін­ші суди, визначені як спеціалізовані суди.
3.  У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Стаття 20. Порядок утворення судів  
1.  Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Прези­дентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.
2.  Місцезнаходження і статус суду визначаються з урахуванням принципів територіальності (адміністративно-територіального уст­рою) та спеціалізації.
3.  Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністра­тивно-територіального устрою, передислокація військ або реоргані­зація Збройних сил України, зміна визначеної цим Законом системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.
4.  Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням Голови Державної судової адміністрації України, погод­женим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідно­го вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду, та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.
5.  Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Пре­зидентом України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеці­алізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (що­до спеціалізованих судів — рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші адміністративні посади в судах, а також приз­начення (обрання) на адміністративні посади у Верховному Суді Ук­раїни та звільнення з цих посад здійснюється в порядку, встановле­ному цим Законом. Суддя може бути звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) в порядку, визначеному цією статтею, також за ініціативою Вищої ра­ди юстиції. Призначення судді на адміністративну посаду без додержання ви­мог цієї статті не допускається.  
6.   Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від здійснення повноважень судді відповідного суду, передбачених цим Законом.
7.   Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Припинення повноважень судді припиняє здій­снення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.  

Глава 4 МІСЦЕВІ СУДИ

Стаття 21. Види і склад місцевих судів  
1.   Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.
2.   Місцевими господарськими судами є господарські суди Авто­номної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворю­ються в округах відповідно до указу Президента України.
3.   Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного зас­тупника голови суду.  

Стаття 22. Повноваження місцевого суду  
1.   Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, від­несені процесуальним законом до його підсудності.  
2.   Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.  
3.   Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені про­цесуальним законом до їх підсудності.  
4.   Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управлін- ня та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдик- ції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового уп- равління, розгляд яких здійснюють військові суди.
5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Стаття 23. Суддя місцевого суду Суддя місцевого суду здійснює:  
1)  правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;
2)  процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;  
3)  контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;  
4)  інші передбачені законом повноваження.

Стаття 24. Голова місцевого суду та його заступник (заступники)  
1.  Голова місцевого суду:  
1)  здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;  
2)  визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;
3)  на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відпо­відний наказ;  
4)  приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, прис­воює їм ранги державного службовця у встановленому законом по­рядку, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;
5)  здійснює заходи щодо забезпечення формування складу народ­них засідателів;  
6)  організовує ведення судової статистики;
7)  організовує роботу щодо підвищення кваліфікації працівників апарату суду;
8)  представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;  
9)  здійснює інші передбачені законом повноваження. Голова місцевого суду з питань, що належать до його повнова­жень, видає накази і розпорядження.  
2.        Голова місцевого суду має заступника (заступників). Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених головою суду обов'язків бере участь в організації діяльності суду. У разі відсутності голови суду виконання його обов'язків здійснюється від­повідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організа­ції діяльності суду. 3.   Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 цього Закону.  
4.   Голова і заступники голови місцевого суду можуть бути приз­начені на адміністративні посади повторно. Глава 5 АПЕЛЯЦІЙНІ СУДИ Стаття 25. Види і склад апеляційних судів 1.  У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.
2.  Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Авто­номної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апе­ляційний суд Військово-Морських сил України, а також Апеляцій­ний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду об­ласті можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.
3.  Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господар­ські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апе­ляційних округах відповідно до указу Президента України.
4.  До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.
5.  В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі за­гального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалі­зованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.
6.  Апеляційний суд України діє у складі:    
1)  судової палати у цивільних справах;  
2)  судової палати у кримінальних справах;  
3)  військової судової палати.
7.   Судді апеляційного суду призначаються до складу відповідної судової палати розпорядженням голови апеляційного суду.
8.   В апеляційних судах для вирішення організаційних питань діє президія апеляційного суду відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 26. Повноваження апеляційних судів  
1. Апеляційні суди:
1)  розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;  
2)  розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);  
3)  ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальню­ють судову практику;
4)  надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам;  
5)  здійснюють інші повноваження, передбачені законом.
2. Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, в апеляційному порядку відповідно до вимог процесу- ального закону.

Стаття 27. Суддя апеляційного суду Суддя апеляційного суду здійснює:  
1)  правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;
2)  процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;
3)  контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участі судових рішень;
4) інші передбачені законом повноваження.

Стаття 28. Голова апеляційного суду  
1. Голова апеляційного суду:
1)  здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;
2)  розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;
3) на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припи- нення повноважень судді видає відповідний наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії суду їх персональний склад;  
4)  організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питан­ня і головує на засіданнях президії;
5)  організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідно­го суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;
6)  приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, прис­воює їм ранги державного службовця у порядку, встановленому за­коном, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;  
7)  організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апа­рату відповідного суду;  
8)  подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його ді­яльності;  
9)  представляє суд у зносинах з іншими органами державної вла­ди, органами місцевого самоврядування, громадянами та організа­ціями;
10) вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників;
11) здійснює інші передбачені законом повноваження. Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повно­важень, видає накази і розпорядження.  
2.  Голова апеляційного суду має першого заступника та заступ­ників голови суду — голів судових палат.
3.  Голова апеляційного суду призначається на посаду і звільня­ється з посади в порядку, встановленому статтею 20 цього Закону. Голова апеляційного суду може бути призначений на цю посаду пов­торно.  
4.  У разі відсутності голови апеляційного суду його обов'язки ви­конує перший заступник голови, а за його відсутності — старший за віком заступник голови апеляційного суду — голова судової палати.

Стаття 29. Заступники голови апеляційного суду 
1. Перший заступник голови апеляційного суду відповідно до розподілу обов'язків здійснює організаційне керівництво роботою структурних підрозділів суду та виконує інші обов'язки, визначені головою суду.
2. Заступник голови апеляційного суду — голова судової палати:  
1)  організовує роботу відповідної судової палати;  
2)  формує колегії суддів для розгляду справ, головує в судових за­сіданнях або призначає для цього суддів;
3)  організовує ведення судової статистики, аналіз та узагальнен­ня судової практики у справах, віднесених до компетенції палати; має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;
4)  інформує президію суду про діяльність судової палати;
5)  здійснює інші передбачені законом повноваження.    
3.  Перший заступник та заступники голови апеляційного суду призначаються на посаду з числа суддів та звільняються з посади в порядку, встановленому статтею 20 цього Закону. Вони можуть бу­ти призначені на адміністративні посади повторно.
4.  У разі необхідності голова апеляційного суду за погодженням з президією суду може з числа суддів цього суду призначити у складі судової палати заступника голови судової палати.
5.  Заступник голови судової палати апеляційного суду виконує доручення голови судової палати щодо організації її діяльності та здійснює обов'язки голови судової палати у разі його відсутності. За відсутності заступника голови судової палати обов'язки голови су­дової палати виконує старший за віком суддя палати.

дальше 1-2
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz