onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:17
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

Конституційно-правові засади здійснення .правосуддя в Україні  

Правосуддя — самостійна галузь державної діяльності, яку здійс­нює суд шляхом розгляду й вирішення у судових засіданнях в особливій установленій законом процесуальній формі цивіль­них, кримінальних та інших справ. Існування судової влади поряд із законодавчою та виконав­чою є ознакою демократичності держави. Головне призначення судової влади — охорона членів суспіль­ства від будь-якого свавілля — як від свавілля громадян, так і від неправильних дій самої держави, її органів, посадових осіб. Без здійснення подібної діяльності держава не може вважатися правовою. Разом із законодавчою й виконавчою владами судова влада включена до системи народовладдя. Вона забезпечує реаліза­цію важливих конституційних прав і свобод людини та грома­дянина, прав колективів і народу в цілому. Демократичні ос­нови організації та діяльності самої судової влади (участь суд­дів із народу — присяжних і засідателів, гласність, незалежність суддів, змагальність і рівноправність сторін) дозволяють роз­глядати її як особливий канал реалізації волі народу. Судова влада має всі ознаки державної влади. Рішення, що їх приймають судові органи в межах своєї компетенції, обо­в'язкові для всіх державних органів, посадових осіб і грома­дян. Судові органи застосовують різноманітні види державно­го примусу. Правомірною є характеристика судової влади як форми соціального регулювання у відповідній сфері суспіль­них відносин. Від інших властей судову владу відрізняють такі специфічні ознаки: — винятковість — "правосуддя в Україні здійснюється ви­ключно судами" (стаття 124 Конституції України); —   особливий статус і режим діяльності посадових осіб — суддів, які здійснюють судову владу; —   особлива система контролю за діяльністю судової влади (тільки контроль за законністю судових рішень і дотри­манням судом процедури їх прийняття). Основу судової влади в Україні становлять судові органи, різні за компетенцією та юрисдикцією. На підставі статті 124 Конституції України судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та суда­ми загальної юрисдикції, а на підставі статті 125 — система судів загальної юрисдикції повинна будуватися за принципами територіальності та спеціалізації. Перший з них означає, що до системи цих судів входять районні (міські), міжрайонні (окружні), обласні та прирівняні до них суди та Верховний Суд України. Другий передбачає спеціалізацію суддів зазначе­них судів, запровадження відповідних організаційних струк­тур — галузевих судів для розгляду окремих категорій справ, зокрема кримінальних, цивільних, сімейних, як це передба­чено Концепцією судово-правової реформи в Україні, схвале­ною 28 квітня 1992 р. Верховною Радою України. Нині в Україні функціонує система загальних судів, уста­новлена на підставі статті 20 Закону України "Про судоустрій" (1981р.). Вона включає Верховний Суд України, обласні суди, Київський міський суд, районні (міські) суди. Найвищим судовим органом, як встановлює стаття 125 Конституції України, у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Він діє в складі Пленуму Верховного Суду України, судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України, судової колегії в кримінальних справах Верхов­ного Суду України, військової колегії. Для розгляду організа­ційних питань роботи Верховного Суду України утворюється президія Верховного Суду України. До повноважень Верховного Суду України належать: —   розгляд справ як судом першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду й у зв'язку з нововиявленими обставинами; —   вивчення й узагальнення судової практики, аналіз судо­вої статистики й надання керівних роз'яснень судам з питань застосування українського законодавства, що ви­никають при розгляді судових справ. Керівні роз'яснен­ня Пленуму Верховного Суду України є обов'язковими для судів, інших органів і службових осіб, котрі застосо­вують закон, щодо якого дано роз'яснення; —   здійснення контролю за виконанням судами України ке­рівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України; —   вирішення окремих питань, що випливають із міжнарод­них договорів України; —   вирішення інших питань, передбачених законодавством України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів за Кон­ституцією України мають бути відповідні вищі суди. Спеціа­лізація судів і суддів у розгляді справ певних категорій спри­ятиме поглибленому знанню суддями окремих галузей за­конодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму суддів і, отже, більш надійному захисту прав і свобод людини, прав і законних інтересів юридичних осіб. Спеціалізація судів певною мірою діє в Україні й сьогодні. За чинним Законом України "Про судоустрій" як спеціалізовані діють військові та арбітражні суди, а в обласних, Київському та Севастопольському міських судах і у Верховному Суді Ук­раїни діють спеціалізовані судові колегії тощо. Основною ланкою системи загальних судів є (і залишаться в перспективі, після прийняття нового закону про судоустрій в Україні) місцеві суди: районні (міські), військові суди гарні­зонів і арбітражні (господарські) суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Це суди лише першої інстанції, які розглядають переважну більшість цивіль­них, кримінальних, адміністративних і господарських справ. Судочинство проводиться суддею одноособово, колегією суддів або судом присяжних. Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є: —   законність; —   рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; —   забезпечення доведеності вини; —   змагальність сторін і свобода в наданні ними своїх до­казів суду й у доведенні перед судом їх переконливості; —   підтримання державного обвинувачення в суді прокуро­ром; —   забезпечення обвинуваченому права на захист; —   гласність судового процесу та його повне фіксування тех­нічними засобами; —   забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом; —   обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. Правосуддя в Україні здійснюється (стаття 4 Закону Украї­ни "Про судоустрій"): —   шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях ци­вільних справ по спорах, що стосуються прав та інтересів громадян, державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єд­нань, інших громадських організацій; —   розгляду в судових засіданнях кримінальних справ і за­стосування встановлених законом мір покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або виправдання невинних. Носієм судової влади є суддя. Стаття 1 Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. проголошує, що "судді та залучені у визначених законом випадках для здій­снення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від за­конодавчої та виконавчої влади". Судді є посадовими особами судової влади, які в конс­титуційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній ос­нові в Конституційному Суді України, Верховному Суді Ук­раїни, Верховному Суді Автономної Республіки Крим, облас­них, Київському та Севастопольському міських, районних (міських), міжрайонних (окружних), військових судах, у Ви­щому арбітражному суді України, арбітражному суді Автоном­ної Республіки Крим, обласних, Київському та Севастополь­ському міських арбітражних судах. Конституція України (стаття 126) закріплює непорушний принцип правосуддя — незалежність і недоторканність суддів під час здійснення правосуддя. Він гарантується також Зако­ном України "Про статус суддів", окремими статтями інших законів. На підставі статті 11 Закону України "Про статус суддів" незалежність суддів забезпечується встановленим зако­ном порядком їх обрання (а тепер на підставі Конституції Ук­раїни і призначення), зупинення їхніх повноважень і звіль­нення з посади; особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових судів; передбаченою законом проце­дурою здійснення правосуддя; таємницею прийняття судового рішення та забороною її розголошення; забороною під загро­зою відповідальності втручання в здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; правом судді на відставку; недоторканністю суддів; створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів; матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відпо­відно до їх статусу; особливим порядком фінансування судів; системою органів судового самоврядування. Зі статті 126 Конституції України випливає, що будь-яке втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя та вплив на нього в будь-який спосіб забороняється й тягне за собою відповідальність згідно із законодавством. Стаття 127 Конституції України встановлює, що правосуддя здійснюють професійні судді та (у визначених законом випад­ках) народні засідателі й присяжні. Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький ман­дат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, окрім наукової, викладацької та творчої. Конституція України та Закон України "Про статус суддів" висувають конкретні вимоги до кандидатів на зайняття судо­вої посади. На посаду судді може бути рекомендований (стат­тя 127 Конституції України) кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менш як 3 роки, проживає в Україні не менше 10 років та володіє дер­жавною мовою. Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції таких судів. Ці судді відправляють правосуддя лише в складі колегій суддів. Вимоги до суддів Конституційного Суду України, Верхов­ного Суду України, Арбітражного суду України встановлюють­ся в окремих законах. Так, на підставі Закону України "Про статус суддів" суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який на день обрання досяг 35 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціаль­ністю не менше 10 років, у тому числі не менше як 5 років на посаді судді. Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Консти­туційного Суду України та тих, які призначаються на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснюється Президентом України. Усі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково в поряд­ку, встановленому законом. Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з неї шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом. Правосуддя в господарських справах здійснюють арбітражні суди України. На підставі Закону України "Про арбітражний суд" від 4 червня 1991р. (зі змінами й доповненнями) систему арбітражних судів України складають Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, арбі­тражні суди областей, міст Києва та Севастополя. Завдання арбітражних судів полягають у захисті прав і охо-ронюваних законом інтересів учасників господарських право­відносин; сприянні зміцненню законності у сфері господар­ських відносин; внесенні пропозицій, спрямованих на вдо­сконалення правового регулювання господарської діяльності. Найвищим органом у вирішенні господарських спорів і здійсненні нагляду щодо рішень, ухвал, постанов арбітражних судів України та контролю за їх діяльністю є Вищий арбітраж­ний суд України. Він складається з Голови, першого заступника Голови, заступників Голови та арбітрів і діє в складі Пленуму Вищого арбітражного суду, Президії Вищого арбітражного су­ду та арбітражних колегій по розгляду спорів і перегляду рі­шень, ухвал і постанов. У межах своїх повноважень арбітражні суди: — вирішують господарські спори, віднесені до їх компе­тенції, розглядають справи про банкрутство; —   переглядають у порядку нагляду свої рішення, ухвали, постанови; —   вивчають і узагальнюють практику застосування законо­давства, аналізують статистику вирішення господарських спорів, вносять Вищому арбітражному суду України пропозиції, спрямовані на вдосконалення правового ре­гулювання господарської діяльності та практики вирі­шення господарських спорів; —   ведуть роботу, спрямовану на попередження правопору­шень у сфері господарських відносин; —  здійснюють інші повноваження, надані їм законом. Вищим колегіальним органом Вищого арбітражного суду України згідно із Законом України "Про арбітражний суд" є Пленум, який діє у складі Голови Вищого арбітражного суду України, його заступників, арбітрів Вищого арбітражного су­ду, голови арбітражного суду Автономної Республіки Крим, голів арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя за посадою. Пленум скликається не менше як два рази на рік. Повноваження Пленуму викладено в статті 16 Закону України "Про арбітражний суд". У Вищому арбітражному суді України утворюється Прези­дія в складі Голови, його заступників за посадою та кількох арбітрів. Арбітром є посадова особа арбітражного суду. Йому надаються повноваження, необхідні для вирішення господар­ського спору, які визначаються Законом України "Про арбіт­ражний суд" від 4 червня 1991 р. зі змінами, внесеними до нього Законом України від 20 лютого 1997 р., та Арбітражним процесуальним кодексом України від 6 листопада 1991р. зі змінами, внесеними до нього Законом України від 13 травня 1997 р. На посаду арбітра арбітражного суду Автономної Респуб­ліки Крим, арбітражних судів областей і міст Києва та Сева­стополя призначається особа, яка досягла на день призначен­ня 25 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи за спеціальністю, як правило, не менше 3 років. На посаду арбіт­ра Вищого арбітражного суду України призначається особа, яка досягла на день призначення 30 років, має вищу юридич­ну освіту та стаж роботи за спеціальністю, як правило, не мен­ше 5 років. Статус арбітра мають Голова Вищого арбітражного суду Ук­раїни, його заступники, голови арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей і міст Києва та Севастополя та їх заступники. На арбітрів поширюється конституційний принцип право­суддя — їх незалежності та недоторканності під час здійснення правосуддя. Голова Вищого арбітражного суду України призначається безстроково Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради. Заступники Голови Вищого арбітражного су­ду України, голови обласних і прирівняних до них арбітраж­них судів та їх заступники призначаються безстроково Верхов­ною Радою за поданням Голови Вищого арбітражного суду України. Однією з найважливіших гарантій забезпечення незалеж­ності судів і суддів України є суддівське самоврядування. Закон України "Про органи суддівського самоврядування" від 2 лю­того 1994 р. встановлює, що суддівське самоврядування в Ук­раїні здійснюється через конференції суддів загальних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севас­тополя, конференцію суддів військових судів України, збори суддів Верховного Суду України, збори суддів Вищого арбіт­ражного суду України, конференцію суддів арбітражних судів України, з'їзд суддів України. Завданням органів суддівського самоврядування є створен­ня найсприятливіших умов для забезпечення діяльності судів; удосконалення підготовки кадрів, підвищення кваліфікації суддів, надання їм методичної допомоги; зміцнення незалеж­ності суддів, захист від втручання в їхню судову діяльність. Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України. Він обирає з числа суддів загальних судів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; розглядає пи­тання надання суддям методичної допомоги та підвищення їхньої кваліфікації; порушує питання про необхідність роз'яс­нень застосування законодавства Пленумом Верховного Суду України, пленумом Вищого арбітражного суду України; вно­сить пропозиції щодо організаційного та матеріально-техніч­ного забезпечення діяльності судів України; розглядає питан­ня, пов'язані з виконанням Закону України "Про статус суд­дів", порушує перед Конституційним Судом України питання про відповідність роз'яснень пленумів Верховного Суду Украї­ни та Вищого арбітражного суду України Конституції та зако­нам України; обговорює інші питання організації діяльності судів. З'їзд суддів України скликається не рідше одного разу на 5 років. Він відкритим голосуванням обирає Раду суддів Украї­ни, кількісний склад і представництво в якій визначаються з'їздом. Рада суддів зі свого складу відкритим голосуванням обирає голову та секретаря. У період між з'їздами Рада суддів організовує виконання рішень з'їзду. Вона підзвітна з'їзду, має право прийняти рішення про скликання позачергового з'їзду суддів України. На підставі статті 148 Конституції України та статті 8 Зако­ну України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. з'їзд суддів України призначає шість суддів Конститу­ційного Суду. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від кількості обраних делегатів з'їзду суддів України. Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні створе­но новий орган — Вищу раду юстиції. Загальні положення про неї, порядок її утворення, організація роботи, вирішення пи­тань, що належить до її компетенції, організаційне та інфор­маційне забезпечення її діяльності викладені в Законі України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 р. До її відання належить внесення подання про призначення суддів на посади чи їх звільнення з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями та прокурорами вимог щодо не­сумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосов­но суддів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, розгляд скарг на рішення про притягнення до дисцип­лінарної відповідальності суддів апеляційних і місцевих судів, а також прокурорів. Діяльність Вищої ради юстиції покликана, з одного боку, не допустити проявів корпоративності у формуванні суддівсь­кого корпусу, а з іншого — забезпечити гарантію незалежності суддів у здійсненні правосуддя від можливого тиску з боку представників виконавчої та законодавчої гілок державної вла­ди шляхом використання процесу призначення суддів. Тому склад Вищої ради юстиції формується таким чином, щоб жод­на з гілок державної влади не мала вирішального голосу під час прийняття рішення щодо кандидата на посаду судді чи при­тягнення його до відповідальності. Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих на­вчальних закладів і наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція пра­цівників прокуратури — двох членів. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Значне місце в державному механізмі України належить органам прокуратури. Згідно зі статтею 121 Конституції Украї­ни Прокуратура України становить єдину систему, на яку по­кладаються: —   підтримання державного обвинувачення в суді; —   представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом; —   нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; —   нагляд за додержанням законів під час виконання судо­вих рішень у кримінальних справах, а також застосуван­ня інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Систему органів прокуратури становлять Генеральна про­куратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокура­тури, а також військові. До останніх належать військові про­куратури регіонів і військова прокуратура Чорноморського Флоту та Військово-Морських Сил України (на правах місь­ких). Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор Укра­їни, який призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верхов­на Рада України може висловити недовіру Генеральному про­куророві України, що має наслідком його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора України — 5 років. Організація й порядок діяльності органів прокуратури Ук­раїни визначається Законом України "Про прокуратуру" від 5листопада 1991р. (зі змінами й доповненнями, внесеними законодавством у наступні роки). У пункті 9 Перехідних положень Конституції України за­значається, що прокуратура продовжує виконувати відповід­но до чинних законів функцію нагляду за додержанням і за­стосуванням законів і попереднього слідства до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів і до сформування системи досудового слідства, введення в дію законів, що регулюють її функціонування. Діяльність прокуратури спрямована на зміцнення демокра­тичної, соціальної, правової держави та забезпечення націо­нальної безпеки України. Вона має завданням сприяти утвер­дженню верховенства права, дотриманню прав і свобод людини та громадянина, захисту конституційного ладу, суверенітету, зміцненню законності та правопорядку шляхом підтримання державного обвинувачення, нагляду за додержанням законів, представництва інтересів громадян або держави в суді. Органи прокуратури зобов'язані реагувати на порушення закону й забезпечувати їх усунення в установленому законом порядку. Законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх ор­ганів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян. Вони виконуються невідкладно чи в передбачені за­коном або визначені прокурором строки. Проте вимоги про­курора не є обов'язковими для суду. Забороняється будь-яке втручання органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, засобів масо­вої інформації, політичних партій, об'єднань громадян у ді­яльність прокуратури щодо виконання нею конституційних функцій. Вплив на прокурора в будь-якій формі з метою пе­решкодити виконанню ним службових обов'язків або домог­тися прийняття неправомірного рішення тягне за собою пе­редбачену законом відповідальність. За змістом Конституції України посада прокурора та слідчо­го прокуратури є несумісною з посадою в будь-якому іншому органі державної влади, місцевого самоврядування, а також із належністю до партії чи іншої політичної організації. Проку­рор і слідчий також не мають права суміщати службову ді­яльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої в позаробочий час. Важливу роль в Україні покликана відігравати Адвокатура України, яка згідно із Законом України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним за Конституцією України сприяти захисту прав і свобод і представляти законні інтереси грома­дян України, іноземних громадян, осіб без громадянства та юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Стаття 59 Конституції України встановлює, що кожен має право на правову допомогу; у випадках, передбачених зако­ном, ця допомога надається безоплатно; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та на­дання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. її діяль­ність базується на принципах верховенства закону, незалеж­ності, демократизму, гуманізму та конфіденційності. Види адвокатської діяльності: —   надання консультацій і роз'яснень з юридичних питань; —   надання усних і письмових довідок щодо законодавства; —   складання заяв, скарг та інших документів правового ха­рактеру; —   засвідчення копій документів у справах, які ведуть адво­кати; —   здійснення представництва в суді, інших державних ор­ганах, перед громадянами та юридичними особами; —   надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям; —   здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; —   виконання адвокатами обов'язків відповідно до кримі­нально-процесуального законодавства в процесі дізнан­ня та попереднього слідства. Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомо­ги, передбачені законодавством. Закон України "Про адвокатуру" визначає права й обов'яз­ки адвоката, гарантії адвокатської діяльності. Згідно з цим Законом для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів у Авто­номній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі утворюються строком на 3 роки кваліфікаційно-дисцип­лінарні комісії адвокатури (у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної). Порядок їх організації та діяльності ви­значається відповідним Положенням, яке затверджується Пре­зидентом України. При Кабінеті Міністрів України утворюється Вища кваліфі­каційна комісія адвокатури, яка розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та має право скасовувати чи змінювати їхні рішення. її діяльність та­кож регулюється відповідним положенням, яке затверджуєть­ся Президентом України. До складу Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури входять по одному представнику від кож­ної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вер­ховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz