onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:06
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

напрями подальшої судово-правової реформи в україні

Пакет законодавчих актів, прийнятий Верховною Радою Украї­ни 21 червня 2001 р., дав змогу розпочати реформування судової си­стеми України відповідно до вимог Конституції України на принци­пах територіальності й спеціалізації, впровадити в судочинство кон­ституційні засади здійснення правосуддя, законодавчо забезпечити вирішення ряду інших важливих питань щодо посилення судового захисту прав і свобод громадян. Разом з тим окремі конституційні вимоги щодо реформування судочинства, посилення незалежності судів залишилися нереалізова­ними. Насамперед необхідно вирішити питання законодавчого забез­печення конституційної вимоги щодо участі представників народу в здійсненні правосуддя судами України. Форми такої участі в судо­чинстві визначені в ст. 124 Конституції України, яка проголошує: народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через на­родних засідателів і присяжних. За чинним законодавством кримінальні справи про злочини, за які можливо призначити кримінальне покарання у вигляді довічно­го позбавлення волі, розглядається апеляційними судами першої інстанції колегією суддів у складі двох професійних суддів і трьох народних засідателів. Всі інші судові справи розглядаються в першій інстанції суддею одноособово або у складі трьох професійних суддів при розгляді кримінальної справи, визначеної законом певної кате­горії залежно від тяжкості злочину. В апеляційній та касаційній судових інстанціях справи розгляда­ються у складі не менше трьох професійних суддів. Досвід залучення до судочинства народних засідателів у нас є — до 1992 р. в Україні всі справи у першій інстанції розглядалися судами у складі одного судді та двох народних засідателів. Повне скасування законодавства, яке передбачало участь пред­ставників народу в розгляді цивільних справ, не можна вважати виправданим. Окремі категорії цивільних справ стосуються інтере­сів суспільства або ж пов'язані із позбавленням громадян важли­вих повноважень. Так, наприклад, було б доцільно залучити представників народу до розгляду таких цивільних справ, як надання судом дозволу на усиновлення (удочеріння) дітей — громадян України іноземними громадянами, визнання громадян недієздатними або обмежено дієздатними, позбавлення батьківських прав та деякі інші категорії справ. Реалізація конституційної вимоги щодо залучення народних за­сідателів до розгляду окремих категорій цивільних справ заповнить існуючу прогалину в судочинстві, забезпечить якісніше вирішення конфліктів, які цікавлять суспільство і які пов'язані з охороною кон­ституційних прав і свобод громадян. Щодо створення суду присяжних, то Україна має прийняти важ­ливе рішення щодо вибору форми діяльності такого суду. Світовий досвід у країнах, де функціонує суд присяжних знає дві форми суду присяжних у кримінальному судочинстві: перша, так звана англо-американська, коли присяжні засідателі окремо від про­фесійного судді після дослідження доказів, заслуховування аргу­ментів обвинувача і захисту виносять свій вердикт щодо доказан-ності пред'явленого обвинувачення у скоєнні злочину (винен чи не винен), а професійний суддя на підставі позитивного висновку суду присяжних призначає міру кримінального покарання. Саме таку форму організації суду присяжних успадкувала і судова система Російської Федерації. Судові системи континентальної Європи використовують іншу форму діяльності суду присяжних: представники народу в складі 5-9 чол. разом з професійними суддями беруть участь у дослідженні доказів, разом приймають рішення щодо доказанності пред'явлено­го обвинувачення й призначають винним відповідне кримінальне по­карання. Аналіз роботи суду присяжних за англо-американським типом, сьогоденна інформаційність членів суспільства, їх взаємовідносини й можливі попередні суб'єктивні оцінки обставин справи, складність організації роботи при такій формі роботи суду присяжних, а також непомірні витрати на його утримання викликає схвальнішу оцінку та вибір суду присяжних за прикладом судочинства країн континен­тальної Європи. Практика роботи судової системи України на нових засадах су­дочинства показала очевидну необхідність продовження реформу­вання як судової системи, так і судочинства в напрямках, визначе­них Конституцією України. Передусім учасникам судового процесу з усіх кримінальних справ необхідно забезпечити рівність перед законом і судом, а також пра­во на апеляційне й касаційне оскарження рішення суду. Чинне кримінально-процесуальне законодавство передбачає роз­гляд апеляційними судами першої інстанції кримінальних і цивіль­них справ, визначених законом категорій. Учасники судового про­цесу в таких справах позбавлені права на апеляційне оскарження рішення, вироку, ухвали суду. їх скарги розглядаються безпосеред­ньо Верховним Судом України, який є касаційною інстанцією. Отже, для перевірки судових рішень, винесених апеляційним судом першої інстанції, необхідно створити Апеляційний Суд України. Результати піврічної роботи Верховного Суду України в якості касаційної інстанції показали значне перевантаження судових палат Верховного Суду України, які перевіряють судові рішення судів Ук­раїни у касаційному порядку. У другому півріччі 2001 р. для розгляду в касаційному порядку до Верховного Суду України надійшло 10971 цивільних, 11899 кримі­нальних і 643 господарські справи. Цього треба було очікувати після ліквідації багатьох наглядових інстанцій на рівні областей і держави, які раніше перевіряли рішен­ня судів за скаргами учасників процесу в порядку нагляду. Створення в якості касаційної інстанції вищих спеціалізованих судів типу Вищий кримінальний суд і Вищий цивільний суд супере­чило б положенням Конституції України, яка передбачає під вищи­ми судами структуру спеціалізованих судів, чого в Україні зробити сьогодні просто неможливо. Вихід зі становища, що склалося, ба­читься у створенні Касаційного суду України, який би займався пе­ревіркою судових рішень, прийнятих апеляційними судами України з точки зору правильного застосування ними матеріального та про­цесуального законодавства. Верховний Суд України як найвищий судовий орган держави перевіряв би в порядку повторної касації рішення Вищих апеляцій­них судів і Касаційного суду України на відповідність їх Конституції та законам України, забезпечував би однакове застосування зако­нодавства судами різних судових юрисдикцій. Конституційні положення щодо незалежності суддів і недопущен­ня впливу на них у будь-який спосіб вимагають подальшої рефор­мації взаємовідносин виконавчої та судової гілками державної вла­ди. Існуюча система забезпечення судової діяльності з боку Міністер­ства юстиції суперечить конституційним принципам здійснення пра­восуддя незалежним і неупередженим судом. Органи юстиції, здійсню­ючи фінансування судів, матеріально-технічне, кадрове забезпечен­ня, мають значні важелі впливу на судову діяльність, на прийняття рішення у конкретній судовій справі. Сумніви громадян щодо об'єктивного й неупередженого суду при вирішенні їх конфліктів з державою, органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами особливо прояв­ляються, коли відповідачем або його представниками у справі є саме Міністерство юстиції чи його структурні підрозділи на місцях. Такі спори виникають при оскарженні в суді дій органів юстиції, пов'яза­них з контролем за дотриманням статуту політичними партіями, іншими громадськими об'єднаннями, при відмові у їх реєстрації, при скасуванні судом відомчих нормативних актів, зареєстрованих в органах юстиції та в інших випадках. Саме ці та чимало інших об'єктивних обставин вимагають ство­рення окремого державного органу — Державної судової адмініст­рації, яка під контролем органів суддівського самоврядування вико­нувала б тільки одну функцію — фінансове й матеріально-технічне забезпечення судів усіх рівнів, за винятком Верховного Суду Украї­ни і вищих спеціалізованих судів. Конституція України (ст. 130) передала вирішення питань внут­рішньої діяльності судів суддівському самоврядуванню. Закон Украї­ни "Про органи суддівського самоврядування" встановив, що до питань внутрішньої діяльності судів належить організаційне й кад­рове забезпечення судів, матеріально-технічне, фінансове забезпечен­ня функціонування судів і діяльності суддів, соціальний захист і по­бутове забезпечення суддів та членів їх сімей, інші питання, не пов'я­зані зі здійсненням правосуддя. Закон також передбачає, що рішення із зазначених питань мають прийматися в межах бюджетного фінан­сування та відповідно до чинного законодавства. Створення та функціювання Державної судової адміністрації під контролем органів суддівського самоврядування сповна відповіда­ло б вимогам Конституції України, законам України щодо забез­печення умов для здійснення незалежного й неупередженого пра­восуддя. Розширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виника­ють у державі, реформа судової системи й судочинства на засадах, визначених Конституцією України, вимагає посутньо інших підходів для забезпечення судової діяльності судів України, більшість яких не має придатних для правосуддя приміщень, необхідної матеріально-технічної бази та видатків, які бодай у мінімальних розмірах задо­вольняли б потреби судів, включаючи й компенсаційні виплати гро­мадянам, без яких судочинство здійснюватися не може ( адвокати, свідки, потерпілі, оплата експертиз і т. ін.). Збільшення штатної чисельності судів майже на 2000 посад на ділі реалізувати виявилось неможливим, оскільки робочих місць для суддів у судах немає. За напрямками судової реформи передбачається створення сітки адміністративних спеціалізованих судів на чолі з Вищим адміністра­тивним судом. Проблема їх розміщення, кадрового забезпечення в найближчому майбутньому є вельми серйозною, а реалізація таких намірів досить сумнівною. В Україні практично відсутня система підготовки юристів для роботи на посаді судді, а також система перепідготовки працюючих суддів, підвищення їх кваліфікації. Про необхідність створення дієвої бази для перепідготовки суддів і працівників судів, підвищення їх кваліфікації, свідчить не тільки якість правосуддя, а й темпи оновлення чинного законодавства в Україні (тільки в 2001 р. прийняті Кримінальний Кодекс, Цивільний Кодекс, Земельний і Сімейний Кодекси, суттєво змінено процесуаль­не законодавство). Указ Президента України про створення Академії суддів Украї­ни при Міністерстві юстиції України для вирішення вказаних питань залишився невиконаним. Вирішення більшості проблем судової влади можливе завдяки розробці Державної програми забезпечення судової діяльності судів України та реалізації в найближчі п'ять років конкретних заходів у цьому напрямку. Продовжити судову реформу можливо за умови прийняття ново­го закону України "Про судовий устрій", який дасть змогу оновити в повному обсязі процесуальне законодавство, започаткувати ство­рення нової системи спеціалізованих судів, перейти до реформуван­ня правоохоронних органів України, забезпечивши тим самим пра­вопорядок в Україні, характерний для правової держави.
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz