onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:12
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ОСНОВНІ ЮРИДИЧНІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ        

Загальна характеристика юридичної професії.
Основні характеристики юридичних спеціальностей.    

4.1. Загальна характеристика юридичної професії
Спочатку наведемо визначення поняття "юрист". Юрист — це спеціаліст, який має юридичні знання, причому не за­гальні відомості з права і держави, а професіональні, тобто фундамен­тальні та спеціалізовані знання. Фундаментальними називають глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права. Вони складаються з твер­дих знань усіх важливих юридичних понять і категорій. Спеціалізованими називають конкретні юридичні знання, які вико­ристовують для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності, на­приклад слідча чи прокурорська діяльність. Отже, юрист — це спеціаліст, який використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання юридичних документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у процесі вирішення юридичної справи, які належать до його професійної компетенції. Розглянемо основні характеристики юридичної професії.  
1. Це гуманна професія, тобто спрямована насамперед на забезпе­чення прав і свобод людини:  
•       створення організаційних умов для їх реалізації;  
•       охорону прав і свобод від їх порушень;
•       захист прав і свобод у випадку їх порушення;  
•       відновлення порушених прав і свобод.  
2.     Це соціально значуща професія, тому що пов'язана з державою і правом, важливими соціальними явищами; при цьому часто юристи мають великі владні повноваження.
3.     Це високоінтелектуальна професія, оскільки повинна охоплю­вати всі сфери життя суспільства з урахуванням складних заплутаних юридичних проблем.  
4.     Це творча професія, оскільки пов'язана з вирішенням нестан­дартних юридичних ситуацій; при цьому "творчість" не повинна вихо­дити за межі права, що потребує від юриста ще більшого мистецтва щодо розв'язання юридичних проблем.  
5.     Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату.  
6.     Ця професія має організований характер, тому що завдання юриста полягає в організації дотримання юридичних заборон, вико­нання обов'язків, використання прав.  
7.     Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити складні нестандартні ситуації, які виника­ють у діяльності юриста, але ця свобода повинна перебувати в межах закону.  
8.     Це відповідальна робота, оскільки завжди пов'язана з долею людей, і помилок не повинно бути. Поняття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу виконує юрист; воно дає змогу охарактеризу­вати всі важливі якості юридичної професії. Разом з тим види юри­дичної роботи різняться за змістом, конкретними функціями, профе­сійними якостями. Тому від юридичної професії необхідно відрізняти юридичні спеціальності, з яких вона складається. Основні юридичні спеціальності — слідчий, суддя, прокурор, адвокат, юрисконсульт, нотаріус. Спеціалізація — важлива гарантія дотримання законності, яка створює можливість, по-перше, правильно і кваліфіковано вирішува­ти юридичні питання, по-друге — перевіряти з різних сторін законність і обгрунтованість юридичних рішень (оскільки юридичні дії щодо однієї і тієї самої справи здійснюються різними юридичними органа­ми, наприклад адвокатом і прокурором).
4.2. Основні характеристики юридичних спеціальностей
Слідчий — це спеціаліст-юрист, працівник прокуратури, Міністер­ства внутрішніх справ, Служби безпеки України, який готує кримі­нальну справу для подальшого розгляду її в суді. Ця підготовка поля­гає в тому, що слідчий визначає, чи є конкретний випадок злочином. Якщо це злочин, то слідчий встановлює осіб, які скоїли його або при­четні до його скоєння, а також обставини скоєння злочину. Після за­вершення попереднього слідства слідчий передає кримінальну справу до суду, де здійснюється судове слідство, перевіряються і підтверджу­ються дані генерального слідства. Потім суд виносить виправдні або обвинувальні вироки і визначає конкретну міру покарання винного. Проведення попереднього слідства кількома відомствами зумовле­не різним характером кримінальних справ, їх значущістю для суспіль­ства. Від попереднього слідства необхідно відрізняти дізнання. Дізнання — це первинні невідкладні слідчі дії оперативно-пошуко­вого характеру, які здійснюють оперативні працівники міліції та інші посадові особи, зазначені у кримінально-процесуальному законі, з ме­тою закріплення слідів злочину та затримання злочинця після скоєння ним злочину (затримання по "гарячих" слідах). Найчастіше дізнання здійснюють інспектори карного розшуку. Це працівники міліції, які розкривають злочини, розшукують зло­чинців, допомагають слідчим розслідувати злочини, виконують ро­боту, пов'язану із запобіганням вчинення злочинів. За змістом їх ро­бота близька до роботи слідчого. У свою чергу, близькою до роботи інспектора карного розшуку є робота інспектора з боротьби з еконо­мічними злочинами. Розглянемо основні види діяльності слідчого, інспектора кримі­нального розшуку та інспектора з боротьби з економічними злочи­нами. Пошуково-пізнавальна діяльність. Спрямована на відшукування необхідних фактів, які стосуються злочину, та осіб, які його скоїли. Реконструктивна діяльність. Спрямована на відтворення подій скоєного злочину на підставі встановлених фактів. Засвідчувальна діяльність. Спрямована на перевірку, оцінювання і закріплення знайдених фактів, після чого вони стають юридичними до­казами. Організаційна діяльність. Передбачає управління роботою слідчо­го, інспектора кримінального розшуку, інспектора з боротьби з еконо­мічними злочинами, поведінкою учасників розслідування (звинувачу­ваного, свідка), а також координацію діяльності суб'єктів розсліду­вання. Комунікативна діяльність. Передбачає спілкування слідчого з іншими учасниками і суб'єктами попереднього розслідування. Суддя — це державна посадова особа, яка здійснює правосуддя, тобто виносить від імені держави остаточне рішення щодо юридичної справи. Діяльність судді має різнобічний характер. Існує спеціаліза­ція справ і судових органів (наприклад, арбітражні, військові суди). Основне завдання суду полягає у винесенні справедливого рішення по юридичній справі на основі глибокого всебічного дослідження всіх доказів та відповідно до чинного законодавства. Судова діяльність є центральною ланкою юридичної роботи, оскільки суд завершує юридичну справу, тобто визнає громадянина винним чи невинним, визначає наявність чи відсутність у громадянина прав. До основних видів судової діяльності належать такі:
•       реконструктивна — аналіз зібраної у процесі судового розслі­дування інформації з метою відтворення об'єктивної картини юридичної справи і подальшого винесення справедливого за­конного рішення;
•       організаційна — управління роботою судді, судовим процесом;  
•       засвідчувальна — передавання зібраної інформації в передба­ченій законом формі (наприклад, протокол, вирок, рішення). Прокурор — це державна посадова особа, яка здійснює нагляд за точним дотриманням закону державними органами та громадянами, а також підтримує державне звинувачення в суді по кримінальних спра­вах. Це особа, яка відповідає перед державою за стан законності, є її охоронцем, здійснює вищий нагляд за її дотриманням. Вищий нагляд за дотриманням законності означає таке:  
•       повноваження прокурору безпосередньо надає Верховна Рада;  
•       робота прокурора поширюється на всі сфери юридичної прак­тики, тобто на слідство, роботу міліції, установ, що виконують покарання, а також на всі державні сфери суспільного життя. Основним засобом реагування прокурора на порушення закон­ності є винесення протесту, тобто письмового документа, що передає вимогу про необхідність застосування заходів для подолання пору­шення закону. Протест направляється до органу (посадової особи), який порушив закон. Окрім того, у разі потреби прокурор може по­рушити кримінальну справу стосовно винних чи вимагати від відпо­відних органів застосування до винних заходів адміністративного чи дисциплінарного впливу, а в окремих випадках безпосередньо ліквідувати порушення законності, наприклад своїм рішенням звіль­нити незаконно заарештовану особу. Розрізняють такі види діяльності прокурора:  
•       пошукову — виявлення порушень законності;
•       організаційну — недопущення порушення законності;
•       засвідчувальну — передавання відповідним органам інформації у письмовій формі. Нотаріус — це юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов'яза­ну з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверд­жують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили. У результаті дій нотаріуса копії документів стають юридично дос­товірними документами. Дії, що виконуються у присутності нотаріуса, набирають характеру достовірності, істинності (наприклад, заповіт, що передається нотаріусу). Окремі юридичні дії вважаються здійсненими тільки в разі під­твердження нотаріусом (наприклад, купівля-продаж автомобіля). До видів діяльності нотаріуса належать такі:  
•       пошуково-пізнавальна — дослідження поданих нотаріусу до­кументів;  
•       комунікативна — спілкування нотаріуса з громадянами, які звертаються до нього;
•       засвідчувальна — підтвердження реальності та законності до­кументів і дій. Адвокат — це юрист, який подає правову допомогу громадянам і організаціям. Особливість роботи адвоката полягає в тому, що на відміну від слідчого, прокурора, судді, які захищають інтереси держави, він захи­щає інтереси своїх клієнтів, виконує дії відповідно до їх доручень. Ад­вокат допомагає громадянам та організаціям правильно формулювати їх законні вимоги, юридично правильно передавати їх, визначає най­ефективніші шляхи захисту прав. Значне місце в роботі адвоката займає його участь у попередньому і судовому слідстві; він забезпечує дотримання прав звинуваченого, змагальний судовий процес, який передбачає всебічність, повноту і об'єктивність розгляду справи. Захищаючи клієнта, адвокат під час кримінального процесу дає йому юридичні поради, складає прохання органам слідства і суду. Окрім того, виступає на судовому засіданні, передає докази невин­ності чи пом'якшення вини підсудного. Особливість роботи адвоката полягає в тому, що його відносини з клієнтом будуються на основі до­говору доручення, за яким адвокату доручається вести справи клієнта. Розрізняють такі основні види діяльності адвоката:  
•       пошукову — пошук фактів для пом'якшення вини підсудного чи доказу його невинності;
•       організаційну — організація дій клієнта та учасників процесу, яких запрошує адвокат;  
•       комунікативну — спілкування з учасниками процесу. Юрисконсульт — це юрист, який працює в державній чи недер­жавній установі та виконує функції правового забезпечення її діяль­ності. Робота юрисконсульта близька до роботи адвоката: вони дають консультації, складають необхідні юридичні документи, виступають у суді. Особливість роботи юрисконсульта полягає в тому, що він нама­гається запобігти можливим правопорушенням у власній організації. Основне завдання юрисконсульта — шляхом рекомендацій, порад, пропозицій щодо правових питань сприяти широкому використанню правових засобів для підвищення ефективності роботи організації. Основними видами діяльності юрисконсульта є такі:  
•       організаційна — організація правової роботи в установі, зак­ладі та підприємстві;  
•       комунікативна — спілкування з працівниками установи, а та­кож з юристами інших організацій;
•       засвідчувальна — візування правових документів на підпри­ємстві.

      Література
1.     Алексеев С. С. Введение в юридическую специальность. — М., 1976.
2.     Васильев В. Л. Юридическая психология. — М., 1991.

» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz