onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:56
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

Основні правила посвідчення угод, які підлягають обов'язковому нотаріальному оформленню

Угоди — це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлен­ня, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків (ст. 41 Цивіль­ного кодексу (ЦК) України [4]). Чинним законодавством чітко визначено види договорів, для яких передбачене обов'язкове нотаріальне посвідчення:
•   договори про відчуження (купівлю-продаж, міну, дарування, довічне утримання) жилого будинку, квартири, дачі, іншого неру­хомого майна (ст. 227, 242, 244, 426 ЦК України);
•   договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів (ст. 13 Закону України "Про заставу" [8]);  
•   договори про відчуження земельних ділянок, що перебувають у приватній власності (ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію земельних ділянок" [14]); •   договори купівлі-продажу майна державних підприємств [11];
•   шлюбні контракти (ст. 27 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]);  
•   заповіти (ст. 541 ЦК України);
•   доручення на укладення угод, що потребують нотаріальної форми посвідчення, а також на вчинення дій щодо підприємств, установ, організацій (окрім випадків, коли законом або спеціальними пра­вилами передбачена інша форма доручення) (ст. 64 ЦК України). За бажанням сторін можуть бути нотаріально посвідчені також інші угоди, для яких законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми. Нотаріальне посвідчення угод, які не потребу­ють обов'язкової нотаріальної форми, є добровільним нотаріальним посвідченням угоди, яке дедалі частіше застосовують на практиці, оскільки нотаріальне посвідчення угод має великі переваги. Нотарі­альна форма посвідчення угоди, по-перше, забезпечує законність і до­стовірність угоди; по-друге, вносить ясність і визначеність щодо фак­ту вчинення угоди та її змісту; по-третє, полегшує доведення факту угоди, її змісту та інших обставин у разі виникнення спору в суді. Нотаріальне посвідчення будь-якої угоди починається зі встанов­лення нотаріусом волевиявлення сторін на укладення саме цієї, а не іншої угоди, перевірки відповідності змісту посвідчуваної угоди справжнім намірам сторін, вимогам законодавства. Важливим моментом укладення угоди є встановлення особи грома­дянина, перевірка дієздатності чи правоздатності юридичних осіб. Якщо під час з'ясування дієздатності учасників угоди виникає сумнів щодо віку учасників, нотаріус вимагає документи, де зазначено вік учасників угоди. Угоди за неповнолітніх, які не досягли 15-річного віку, а також від імені громадян, визнаних у судовому порядку не­дієздатними, укладають батьки (усиновителі) або опікуни (ст. 14, 16 ЦК України). Особи віком 15-18 років мають право особисто брати участь у будь-яких угодах, підписують їх самостійно, діючи за згодою своїх батьків, усиновителів або піклувальників. Документом, що встановлює особу неповнолітнього віком 15-16 років, є його свідоцт­во про народження. На підтвердження факту підписання угоди непов­нолітнім віком 15-18 років нотаріус витребує у його представників заяву про те, що нотаріально посвідчену угоду підписав саме той не­повнолітній, законними представниками якого вони є. При нотаріальному посвідченні від імені неповнолітніх угод про відчуження майна, що їм належить, про поділ чи обмін житлової площі нотаріус витребує від батьків неповнолітнього або його опікунів чи піклувальників відповідного рішення органу опіки і піклування про дозвіл на право представників неповнолітнього на укладення від його імені угод. Особливо слід зазначити, що згідно зі ст. 146 Кодексу про шлюб та сім'ю [3] представники неповнолітнього (батьки, усинови­телі, опікуни, піклувальники) не мають права здійснювати дарування від імені підопічного. Якщо в угоді бере участь юридична особа, нотаріус повинен пере­вірити її правоздатність шляхом ознайомлення зі статутом чи положен­ням цієї юридичної особи. За участі в укладенні угоди представника нотаріус так само перевіряє його повноваження. Доручення, на якому базуються повноваження представника, подаються нотаріусу. Дійс­ність доручення, посвідченого в нотаріальному порядку, нотаріус пе­ревіряє за Єдиним реєстром доручень. Якщо від імені юридичної осо­би діє колегіальний орган, нотаріус витребує документ, що підтверд­жує повноваження на розподіл обов'язків між членами колегіального органу (статут, установчий договір та ін.). Угоди про відчуження або заставу майна, що є спільною влас­ністю, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, підписують усі співвласники цього майна чи уповноважені особи. Якщо предметом угоди про відчуження та заставу є майно, що підлягає державній реєстрації — жилий будинок, квартира, дача, са­довий будинок та інше нерухоме майно чи автотранспорт, — нотаріу­су обов'язково подаються документи, які підтверджують право влас­ності на майно, що відчужується або заставляється. Такі документи нотаріус приймає лише за наявності на них запису про державну реє­страцію. Угоди про відчуження або заставу майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, можуть бути посвідчені нота­ріусом лише за наявності письмової згоди другого з подружжя (ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю [3]). Коли така згода подається нотаріусу безпосередньо, то засвідчення справжності підпису одного з подружжя не потрібне, якщо ж другий із подружжя не присутній під час оформ­лення угоди щодо спільного майна подружжя, то подана його письмо­ва заява про згоду на відчуження або заставу спільного майна має бути засвідчена в нотаріальному порядку. Для посвідчення договору про відчуження або заставу майна від імені особи, яка не має чоловіка або дружини (неодружена чи неодру­жений, у шлюбі не перебуває, вдова, вдівець), відчужувач подає нота­ріусу про це письмову заяву. Нотаріус доводить зміст цієї заяви до відома іншого учасника угоди, який на підтвердження того, що ця об­ставина йому відома, підписується на заяві. Визначивши справжні наміри сторін і те, що угода відповідає чин­ному законодавству, встановивши особу громадян, їхню дієздатність і правоздатність юридичних осіб — учасників угоди, оглянувши всі витребувані документи на майно, що підлягає державній реєстрації, якщо воно є предметом реєстрації, нотаріус складає проект угоди що­найменше у двох примірниках. Текст примірників угоди, що видають­ся сторонам, викладається на спеціальних бланках суворої звітності. Один примірник угоди залишається у справах нотаріуса. Після підпи­сання сторонами всіх примірників угоди нотаріус посвідчує їх. По­свідчення угоди полягає у вчиненні на угоді посвідчувального напису. Такі написи вчиняються в чітко визначеній для певних обставин формі. Усі форми посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах затверджені наказом Міністерства юстиції України від 07.02.94 № 7/5. Посвідчувальний напис є висновком нотаріуса про по­свідчення угоди і містить перелік його дій стосовно посвідченої угоди. Договір про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, повинен бути поданий для реєстрації за місцем обліку цього майна, як правило, до Бюро технічної інвентаризації (БТІ), про що нотаріус за­значає у посвідчувальному напису й роз'яснює сторонам. Якщо сторони добровільно бажають розірвати нотаріально по­свідчену угоду, вони можуть зробити це в нотаріальному порядку. Угода сторін про розірвання нотаріально посвідченого договору про відчуження майна може бути оформлена у вигляді окремого докумен­та, що додається до примірника договору, який знаходиться у справах нотаріуса. Цю угоду підписують сторони і посвідчує нотаріус. На всіх примірниках договору робиться відмітка про розірвання договору із зазначенням номера за нотаріальним реєстром і дати посвідчення уго­ди про розірвання. Угоди про розірвання нотаріально посвідчених до­говорів укладаються за згоди обох сторін договору. Якщо посвід-чується угода про розірвання договору про відчуження жилого будин­ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки та іншого нерухомого майна, нотаріус перевіряє, чи є заборона на відчу­ження або арешт. Про розірвання договору про відчуження майна, що підлягає державній реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган (БТІ), який здійснює таку реєстрацію, якщо такий договір до його ро­зірвання було цим органом зареєстровано.
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz