onli-films.at.ua
Суббота, 17.08.2019, 22:06
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ГРУПОВОї НАЛЕЖНОСТІ    
 ПОНЯТТЯ, НАУКОВІ ЗАСАДИ Й ВИДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

Ідентифікація (від лат. identificare — ототожнювати) — це встанов­лення тотожності об'єкта з іншими за певними ознаками, властивостя­ми. Це також процес дослідження об'єкта, форма пізнавальної ді­яльності. Ідентифікацію застосовують у різних сферах знань, зокрема у кримінальному судочинстві для встановлення істини у кримінальній справі. За визначенням М. Селіванова, ідентифікація — це процес вста­новлення тотожності індивідуально визначеного об'єкта чи класифіка­ційної групи, до якої належить досліджуваний об'єкт [19]. Методологічною основою ідентифікації як форми пізнавальної діяльності є закони формальної логіки (переважно закон тотожності) і категорії матеріалістичної діалектики. Учення про діалектичну то­тожність виходить із визнання індивідуальності об'єктів матеріаль­ного світу. І сама людина, і все, що її оточує, є індивідуальним. Інди­відуальність об'єкта полягає в тому, що, з одного боку, він дорівнює сам собі, а з іншого — відрізняється від усіх інших. Суть закону то­тожності полягає в тому, що будь-яка думка про предмет тотожна собі, хоч би скільки разів вона повторювалася. Отже, суть ідентифі­кації полягає у встановленні одного й того самого в різних об'єктах або одного об'єкта в різних станах. Таким чином, закон тотожності відображає структуру розгляду будь-чого: свідчення існування будь-якого факту, події, явища; встановлення різних станів об'єкта: на цей час, у минулому та майбутньому; визначення моментів часу. Ідентифікація — загальнонауковий метод криміналістики, який застосовують також у фізиці, кібернетиці, хімії, біології, генетиці та інших науках. Суть цього методу полягає у встановленні тотожності, виокремленні індивідуального, конкретного із загального. За допомогою криміналістичної ідентифікації розв'язують вузькі ідентифікаційні завдання, що зводяться до встановлення тотожності конкретного об'єкта, який має стійку зовнішню форму. Такі завдан­ня виникають під час розслідування окремих видів злочинів, коли не­обхідно встановити, наприклад, вид, клас або модель пістолета, кон­кретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл у потерпілого, або знайти й ототожнити саме те знаряддя злому, яке залишило сліди. У процесі доказування прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе використання й імовірнісних суджень про клас, вид або родову належність конкрет­ного об'єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, який застосовують у різних сфе­рах знання. У процесі ідентифікації як загального методу встановлю­ють тотожність групи, виду, роду, класу, а у процесі криміналістич­ної ідентифікації (конкретного методу) — тотожність індивідуально­го конкретного об'єкта. Криміналістичний метод ідентифікації є окремим (спеціальним), бо завдання, які розв'язують за його допомогою, зводяться до вста­новлення тотожності конкретного об'єкта — особи, предмета, події, факту. Методологічними засадами теорії ідентифікації є такі положення матеріалістичної діалектики та логіки як інструменту пізнання:
•     існує загальний взаємозв'язок явищ у природі та суспільстві (якщо є наслідок, то обов'язково була причина, немає наслідку без причини, злочинів без слідів);
•     усі об'єкти матеріального світу індивідуальні (згідно з Г. Геге­лем, немає двох однакових речей); будь-який об'єкт, подія, яви­ще індивідуальні й можуть бути ототожнені;
•     усі об'єкти рухаються й видозмінюються, тому об'єкт залиша­ється собою тільки певний час, що залежить від швидкості змін (час, протягом якого об'єкт залишається відносно незмінюва­ним і його можна ототожнювати, називається ідентифікацій­ним періодом. Так, ідентифікаційний період каналу ствола зброї залежить від кількості здійснених пострілів, а леза сокири — від його зносу). За допомогою криміналістичної ідентифікації в судовій і слідчій практиці встановлюють конкретні події, механізм злочину й осіб, які його вчинили, а також розшукують і розпізнають будь-які об'єкти злочинного діяння. Тому доказування у кримінальній справі можна інтерпретувати як ідентифікаційний процес, який здійснюють різни­ми методами пізнання істини, зокрема методом криміналістичної ідентифікації. Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації за різни­ми критеріями. За характером встановлюваної тотожності криміналістичну ідентифікацію поділяють на індивідуальну, у процесі якої вирішують­ся питання тотожності індивідуально визначеного об'єкта, і групову (родову), за допомогою якої ототожнюють класифікаційну групу, до якої належить досліджуваний об'єкт. Останню називають класифіка­ційним дослідженням. Під час групової та індивідуальної ідентифікації встановлюють тотожність, а не подібність. Об'єкти, що належать до однієї класифі­каційної групи, схожі за ідентифікаційними ознаками, якими харак­теризується ця класифікаційна група, але подібними можуть бути й об'єкти з різних класифікаційних груп. Тому критерій подібності об'єктів не може бути достатнім для формулювання висновку про належність досліджуваного об'єкта до тієї чи іншої групи. У кожно­му окремому випадку треба встановити, чи є тотожними класифі­каційні групи. Чітке розмежування індивідуальної та групової іден­тифікації необхідне насамперед для того, щоб правильно оцінити до­казове значення результатів ідентифікаційних досліджень. У слідчій та судовій практиці траплялося, що висновок про групову тотож­ність тлумачився як тотожність індивідуально визначеного об'єкта і, отже, переоцінювалося доказове значення результатів групової іден­тифікації. Неправильно було б і недооцінювати значення групової ідентифікації. Безперечно, у кримінальній справі встановлення кон­кретного об'єкта у процесі ідентифікації важливіше, ніж встановлен­ня того, до якої групи належить цей об'єкт. Але це не дає підстав твердити, що завжди групова ідентифікація відіграє в судовому дока­зуванні меншу роль, ніж індивідуальна. Так, негативний висновок ек­сперта після виконання групової ідентифікації, як правило, має не менше доказове значення, ніж висновок про тотожність індивідуаль­но визначеного об'єкта. Наприклад, якщо експерт дійшов висновку, що вилучена з трупа куля була вистрілена з пістолета "Маузер", то вилучений у підозрюваного пістолет Макарова до цього пострілу жодного стосунку не має. Цей приклад підтверджує також висновок про те, що за допомогою групової ідентифікації (групофікації, класи­фікації) можна звузити коло об'єктів, які піддаються перевірці, і здійснювати більш цілеспрямований і успішний пошук необхідного об'єкта. Значення групофікації полягає в тому, що в багатьох дослі­дженнях вона є першим необхідним етапом встановлення індивіду­альної тотожності. За природою об'єктів, що ідентифікуються, виокремлюють іденти­фікацію за матеріальними та ідеальними відображеннями (слідами пам'яті, уявними образами). Така класифікація є загальноприйнята. Відомий вчений М. Селіванов розглядає також ідентифікацію цілого за його частинами. Ідентифікація за уявним образом передбачає врахування законо­мірностей і умов сприйняття об'єкта, властивостей пам'яті особи, яка впізнає, створення найсприятливіших умов пред'явлення об'єкта для впізнання, особливостей відтворення уявного образу та інших пси­хологічних закономірностей. Зовсім інші особливості характеризують ідентифікацію за мате­ріально фіксованими відображеннями та ідентифікацію цілого за його частинами. У цьому разі застосовують переважно експертні методи дослідження, багато уваги приділяють аналізу механізму виникнен­ня матеріально фіксованих відображень, використовують порівняль­ні зразки, здійснюють окремі та порівняльні дослідження об'єктів, що ідентифікуються, і тих, за допомогою яких виконують ідентифікацію. Ідентифікація цілого за частинами передбачає не тільки вивчення слідів поділу цілого (слідів розриву, розпилювання, розрізу), а й ана­ліз структури та складу речовини (матеріалу) досліджуваних частин цілого. Ідентифікацію за суб'єктом ототожнення поділяють на слідчу та експертну. Якщо для розв'язання ідентифікаційного завдання немає потреби застосовувати спеціальні знання, слідчий здійснює ідентифі­кацію самостійно за допомогою подавання для впізнання особи чи предмета або безпосередньо аналізуючи та порівнюючи об'єкти під час слідчого огляду, обшуку, виїмки, а також допиту та очної ставки, коли слідчий впевнюється в особі допитуваного за паспортом чи ін­шим документом або порівнює об'єкт за описом допитуваного. До цього виду ідентифікації належить також ототожнення об'єктів опе­ративними працівниками у процесі оперативно-розшукової діяль­ності, а також судом у процесі судового розгляду. Експертну криміна­лістичну ідентифікацію здійснюють за постановою слідчого чи суду відповідні спеціалісти в певній сфері криміналістичної експертизи. За об'єктом дослідження виокремлюють ідентифікацію людини, предметів, речей, речовин, тварин, процесів, станів, явищ. За сферою криміналістичної техніки криміналістичну ідентифі­кацію поділяють на дактилоскопічну, судово-балістичну, трасоло-гічну, почеркознавчу, техніко-криміналістичну, за ознаками зовніш­ності тощо. За процесуальною формою ідентифікація поділяється на процесу­альну та непроцесуальну. Процесуальна здійснюється під час слідчих і судових дій, а непроцесуальна — під час оперативно-розшукової діяльності. Кожний вид ідентифікації має специфічні завдання та методи дос­лідження. Криміналістична ідентифікація як метод має такі ознаки:
•     її об'єктами є всі тіла живої та неживої природи, що мають стій­ку зовнішню форму;  
•     її здійснюють за матеріальним та ідеальним відображеннями ознак зовнішньої будови об'єктів;
•     її застосовують у процесі доказування у кримінальних справах під час спеціальних слідчих дій (упізнання та судової експертизи).
» Поиск
» Статистика

18.205.176.100

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz