onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:09
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

Правовий статус депутатів

Статус депутата — це його правове положення в представ­ницьких органах державної влади, яке визначається сукуп­ністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з політико-правовою природою депутатського ман­дата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повно­важеннями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також їх підзвітністю, підконтрольністю та відповідальністю. У конституційному праві окремо розглядають правовий статус народних депутатів України та правовий статус депутатів місцевих рад. Статус народного депутата України визначається Консти­туцією України та Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. (зі змінами й до­повненнями, внесеними до нього пізніше законами України). Народні депутати України є повноважними представника­ми народу України у Верховній Раді України та відповідаль­ними перед ним. Вони покликані виражати й захищати сус­пільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої (установчої) та контрольної функцій Верховної Ради України. Виконуючи свої функції та повноваження, народні депута­ти України керуються Конституцією, законами України та за­гальновизнаними нормами моралі. На підставі частини другої статті 76 Конституції України та пункту 5 статті 3 Закону України "Про вибори народних де­путатів України" від 24 вересня 1997 р. депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року та проживає в Україні протягом ос­танніх 5 років. Частина третя статті 76 Конституції України та пункт 6 статті 3 Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчи­нення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку. Стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що народні депу­тати України обираються громадянами України на основі за­гального, рівного та прямого виборчого права шляхом таєм­ного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. На виборах народних депутатів України, які відбулися в бе­резні 1998 р., обиралося 450 народних депутатів, із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної біль­шості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політич­них партій, виборчих блоків партій у багатомандатному за­гальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Основні характеристики статусу народного депутата Ук­раїни: —   здійснення депутатських повноважень на постійній ос­нові; —   несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої ін­шої виробничої чи службової посади, за винятком ви­кладацької, наукової та іншої творчої роботи; —   непорушність депутатських повноважень; —   гарантування державою необхідних умов для здійснення депутатських повноважень; —   недоторканність; —   рівноправність. Повноваження народного депутата починаються від дня відкриття першої сесії Верховної Ради України з моменту скла­дення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Консти­туції України) і закінчується в день відкриття першої сесії Вер­ховної Ради України наступного скликання. Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги, особливо в частині зобо­в'язань "боронити суверенітет і незалежність України". На підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус народного депутата України"» від 25 вересня 1997 р. повноваження народного депутата Ук­раїни за рішенням Верховної Ради України припиняються до­строково: —   у зв'язку з особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень; —   у разі визнання народного депутата судом недієздатним, безвісно відсутнім; —   у разі припинення народним депутатом України грома­дянства України чи виїзду його на постійне проживання за межі України; —   у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним ви­роком щодо нього; —   у разі смерті народного депутата. Рішення про дострокове припинення повноважень народ­ного депутата України приймається більшістю від конститу­ційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних де­путатів. Повноваження народного депутата України можуть припи­нятися також на підставі рішення суду. Подання до суду мають право подавати Голова Верховної Ради України за власною ініціативою чи ініціативою не менше 25 народних депутатів України у зв'язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої не сумісне з виконанням повноважень народного депутата України, якщо депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а також у разі, якщо протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не за­лишив попереднє місце роботи й не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України. Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Статус депутата не суміс­ний з виконанням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викла­дацької чи наукової роботи та літературної, художньої й мис­тецької діяльності у вільний від роботи час. Закон встановлює й інші обмеження на позадепутатську діяльність народного де­путата України. Зазначений Закон від 25 вересня 1997 р. вніс зміни й допов­нення до Закону України від 17 листопада 1992 р., проте не вніс ясності до його статті 7, яка регулює взаємовідносини на­родного депутата України з виборцями. Так, частина друга цієї статті встановлює, що "депутат відповідальний перед виборця­ми свого округу і їм підзвітний", а частина третя — що "де­путата, який не виправдав довір'я виборців, може бути від­кликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством". Водночас нова редакція статті 3 Закону від 25 вересня 1997 р. вже не містить положення про те, що пов­новаження депутата достроково припиняються також відпо­відно до Закону України "Про відкликання народного депута­та України", яке було в редакції статті 3 Закону від 17 листопа­да 1992 р. Такі положення відсутні й у Конституції України. Непорушність депутатських повноважень означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, за винятками, передбаченими Конституцією України та Зако­ном України "По статус народного депутата України". Депу­татські повноваження народного депутата України не обмежу­ються навіть у разі запровадження надзвичайного та військо­вого стану. Недоторканність народного депутата України полягає в то­му, що він не може бути притягнений до кримінальної відпо­відальності, заарештований або підданий заходам адміністра­тивного стягнення, яке накладається в судовому порядку, без його письмової згоди чи згоди Верховної Ради України. Не допускається догляд, обшук, затримання депутата, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних розмов і застосування інших за­ходів, що обмежують свободу депутата. Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України. Необхідно зауважити, що на проголошеному Президентом України Всеукраїнському референдумі за народною ініціа­тивою, що відбувся 16 квітня 2000 р., громадяни України ви­словилися за обмеження недоторканності народних депутатів України, тобто фактично за внесення відповідних змін до Конституції України (вилучення у зв'язку з цим частини тре­тьої статті 80 Конституції України). Верховна Рада зобов'язана розглянути волевиявлення громадян України за встановленим Конституцією порядком. Гарантування державою необхідних умов для здійснення народними депутатами України депутатських повноважень полягає в забезпеченні їх непорушності; недоторканності на­родного депутата; встановленні законом процедури одержан­ня згоди Верховної Ради України на його притягнення до від­повідальності; забезпеченні його інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; можливості використання ним за­собів масової інформації та технічних засобів; відповідальності посадових осіб за невиконання обов'язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності та його законних вимог; за­хисті трудових прав народного депутата; належній оплаті пра­ці; відшкодуванні йому витрат, пов'язаних із депутатською діяльністю; обов'язках виконавчих органів рад і органів місце­вої державної адміністрації забезпечувати належні умови для виконання народними депутатами депутатських повноважень; створенні належних житлово-побутових умов; наявності штат­них помічників-консультантів і таких, які працюють на гро­мадських засадах. Народний депутат України має депутатське посвідчення й нагрудний знак, які видаються йому після визнання Верхов­ною Радою України його повноважень. Закон України "Про статус народного депутата України" детально визначає права та обов'язки народного депутата, зокрема у Верховній Раді України та її органах, у виборчому окрузі та за його межами. До першої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 10—15 Закону України "Про статус народного депу­тата України" належать такі: —   мати ухвальний голос під час розгляду всіх питань на за­сіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Цього права він набуває з моменту визнання його повноважень Верховною Радою; —   мати один голос у Верховній Раді та її органах, членом яких він є; брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради, членом якого він не є, з правом дорадчого голосу; обирати й бути обраним до органів Верховної Ради Ук­раїни; пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України чи її органами; право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; ставити питання про визнання законопроекту терміно­вим та про винесення його на народне обговорення чи референдум; вносити проекти постанов, інших актів, а також поправ­ки до них; вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо по­рядку голосування; висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, признача­ються чи затверджуються Верховною Радою України; звертатись із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам і головуючому на засіданні, вима­гати відповіді на запит; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій із мотивів голосування, давати довідки; ставити питання про недовіру складу органів, створених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено чи затверджено Верховною Ра­дою України; порушувати питання про перевірку діяльності підпри­ємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинно­го законодавства; брати участь у перевірках додержання законів державни­ми органами та органами об'єднань громадян, підприєм­ствами, установами та організаціями; брати участь у депутатському розслідуванні; передавати головуючому на засіданні Верховної Ради Ук­раїни текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропо­зиції та зауваження з питань, що розглядаються Верхов­ною Радою, для включення до протоколу та стенографіч­ного звіту засідання; —   одержувати по одному примірнику офіційних видань Верховної Ради України, текстів виступів, що не підля­гають опублікуванню, інформаційних матеріалів Вер­ховної Ради та її органів, інформаційні й додаткові ма­теріали, які офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами та органами об'єднань громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів, текстами своїх виступів у стенограмах і протоколах засі­дань Верховної Ради України та її органів до опубліку­вання; —   оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян або їх об'єднань, як­що ці документи мають суспільне значення, а також без­платно користуватися засобами зв'язку, розмножуваль­ною технікою у Верховній Раді України; —   вносити до Верховної Ради та її органів пропозиції з будь-яких питань, що входять до відання Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропо­зиції закріплено Конституцією України за певним орга­ном чи посадовою особою. Поправки, пропозиції та зауваження, внесені депутатами на сесії Верховної Ради, розглядаються та враховуються під час опрацювання та прийняття законопроектів або рішень Вер­ховної Ради. У разі їх відхилення депутату за його зверненням надається мотивована відповідь відповідним комітетом Вер­ховної Ради України. Порядок реалізації зазначених прав встановлюється Зако­ном України "Про статус народного депутата України", Регла­ментом Верховної Ради України, Законом України "Про по­стійні комісії Верховної Ради України", який після внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про постійні комісії Верховної Ради України"» від 14 липня 1998 р. отримав назву "Про комітети Верховної Ради України", іншими законодавчими актами. Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді реалізується у формі внесення проекту ново­го закону або закону про зміни чи доповнення до чинного за­кону або про його скасування; обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (за­конодавчої пропозиції); пропозицій і поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України. Дуже важливим є право народного депутата України на де­путатський запит — заявлену на сесії Верховної Ради України вимогу до підконтрольних і підзвітних Верховній Раді органів і посадових осіб дати офіційну відповідь із питань, віднесених до їхньої компетенції, якщо його попередні депутатські звер­нення до них не було задоволено. Депутатський запит вноситься депутатом або головуючим на сесії Верховної Ради до Президента України, Голови Вер­ховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників органів, призначених Верховною Радою України, щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, по­станов та інших актів, прийнятих вищими органами влади та управління України, а також із питань, що мають загальнодер­жавний характер. Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські групи (фракції). Порядок їх утворення та особливості діяльності у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України та іншими законодавчими актами України, що регу­люють депутатську діяльність. Депутатські групи (фракції) ма­ють право обнародувати інформацію про свою діяльність в офіційних виданнях Верховної Ради. їм надається можливість мати консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Положенням про консультантів депутатської групи (фракції), що затверджується Верховною Радою України. Обов'язки народного депутата України у Верховній Раді та її органах регулюються статтею 16, а його відповідальність за невиконання депутатських обов'язків у Верховній Раді та її органах — статтею 17 Закону України "Про статус народного депутата України". Народний депутат України зобов'язаний: — бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її ор­ганів; у разі неможливості прибути на сесію чи засідання він повідомляє про це Секретаріат Верховної Ради та го­лову відповідного комітету Верховної Ради; —   брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України та рішень її органів; —   інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання їх доручень. У разі невиконання депутатом своїх обов'язків у Верховній Раді чи її органах, порушення ним встановленого порядку їх роботи питання про поведінку депутата може бути розглянуто Верховною Радою чи відповідно створюваними нею органами. Народний депутат України може бути виведений зі складу комітету чи тимчасової комісії Верховної Ради за систематич­ну неучасть у їх роботі. До другої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 18—22 Закону України "Про статус народного депу­тата України" належать такі: —   брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань, що зачіпають інтереси громадян і органі­зацій; —   звертатися до державних органів і органів об'єднань гро­мадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності; —   відвідувати будь-які державні органи й органи об'єднань громадян, підприємства, установи та організації з питань своєї депутатської діяльності; —   невідкладного прийому керівниками та іншими посадо­вими особами державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій з питань депутатської діяльності; —   брати участь із правом дорадчого голосу в сесіях сіль­ських, селищних, міських, районних у місті, районних і обласних рад; —   перевіряти за власною ініціативою (із залученням у разі необхідності представників державних органів і органів об'єднань громадян) відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняють­ся законом; —   вимагати від відповідних органів і посадових осіб при­пинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом; —   одержувати повну й достовірну інформацію з питань, пов'язаних зі здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій і посадових осіб; —   проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями громадян; —   брати участь у засіданнях об'єднань народних депутатів, виборців, органів громадського самоврядування, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz