onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:40
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ПРОФЕСІЙНА КУЛЬТУРА ЮРИСТА  
   
Політична культура юриста.
Правова культура юриста.
Етична культура юриста.
Естетична культура юриста.
     
Культура як історичне явище означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством, а також су­купність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності. Розвиток культури залежить від змін соціаль­но-економічних формацій і характеризується рівнем оволодіння люд­ством силами природи, а також рівнем розвитку кожної окремої люди­ни і людства загалом. Разом з тим культура має певну самостійність щодо змін своєї матеріальної основи. Така самостійність виявляється у спадкоємності та взаємодії культур різних народів. Термін "культура" означає не тільки сукупність людських досяг­нень у підкоренні природи, у розвитку техніки, науки, освіти, мораль­них устоїв, а й досягнутий рівень культури, ступінь досконалості в оволодінні будь-якою галуззю знання і діяльності. У такому значенні використовують термін "культурність". Розуміння культури саме як культурності в сучасній науковій літературі відображене в термінах "культура праці", "культура управління", "культура судового проце­су", "професійна культура юриста" та ін. Складовими професійної культури юриста є політична, правова, етична та естетична культура.  
7.1. Політична культура юриста
Політичній культурі належить важливе місце у професійній куль­турі юриста, оскільки його діяльність стосується таких важливих по­літичних сфер, як державна і правова. Політична культура — це сис­тема знань про політику, вміння реалізовувати ці знання, а також ре­ально втілювати їх у життя. Політика — це складна система ідей, відносин, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп. Охарактеризуємо складові цієї системи. Ідея — це сукупність думок про напрямок вирішення якої-небудь проблеми. Ідеї реалізуються за допомогою дій соціальних суб'єктів. У процесі діяльності соціальні суб'єкти вступають у політичні відносини. Зазначені ідеї, дії, відносини спрямовані на формування, формулю­вання і реалізацію інтересів соціальних суб'єктів. Формування — це розвиток, виховання інтересів. Формулювання — зовнішнє відобра­ження інтересів у вигляді програм, декларацій, інших документів і ви­мог. Реалізація — це задоволення інтересів. Політика спрямована на задоволення економічних, національних та інших життєво важливих інтересів великих соціальних груп (класів, націй, професійних угруповань тощо). Отже, враховуючи викладене, юрист повинен знати такі основні складові політики.  
1.     Життєво важливі інтереси політичних суб'єктів.  
2.     Політичні ідеї, спрямовані на реалізацію цих інтересів.
3.     Зміст і призначення політики на сучасному етапі.
4.     Можливі шляхи реалізації цих ідей.  
5.     Характер відносин між суб'єктами політики. Політична культура юриста проявляються у реалізації здобутих знань:
•       розумінні закономірностей виникнення конкретних політичних явищ;  
•       розумінні суті та призначення цих явищ;  
•       умінні прогнозувати політичні явища. Реальне втілення політичних знань і вміння проявляються в тому, що юрист у своїй діяльності враховує такі дані:  
•       держава і право, як і інші політичні інститути, існують для того, щоб забезпечувати нормальне життя індивіда;
•       загальнолюдські цінності та інтереси мають пріоритет перед груповими;  
•       громадський обов'язок повинен бути важливішим за особисті інтереси;
•       ідеологічні погляди не повинні впливати на професійний обов'я­зок юриста;  
•       дотримання ідей демократії і правової держави.
7.2. Правова культура юриста
Правова культура юриста — це знання юридичних теорій, чинного законодавства, вміння і навички його реалізовувати, а також дотри­мання цього законодавства. Ознаки правової культури юриста.  
1.     Глибокі та міцні знання юридичної теорії — основних юридич­них понять, категорій, термінів та закономірностей функціонування державно-правових явищ.  
2.     Знання чинного законодавства — досконале орієнтування у змісті основних законів (Конституція, інші конституційні закони) і глибоке знання юридичних норм з метою реалізації у професійній діяльності.
3.     Навички щодо реалізації законодавства — вміння тлумачити закони, тобто розуміти їх зміст, застосовувати юридичні норми в конк­ретних життєвих ситуаціях.
4.    Повага і дотримання чинного законодавства. Складовою правової культури є правосвідомість юриста. Правосвідомість — це знання права, а також психічні почуття, емоції про існуюче чи бажане право. Тому у правосвідомості виокрем­люють ідеологічний (знання права) і психологічний елементи (почут­тя, емоції про право).      
7.3. Етична культура юриста
Етична культура юриста — це знання юристом його моральних прав і обов'язків та використання їх у професійній діяльності. Мораль — це норми поведінки, які базуються на поняттях про доб­ро і зло, честь і обов'язок, правду і справедливість. Етика — сукупність елементарних правил поведінки, особливих навичок у реалізації яких не потрібно. Тому етична культура юриста включає два аспекти:
•     визнання існуючих моральних норм як необхідних регуляторів поведінки;
•       дотримання цих норм у професійній діяльності. Основні принципи етичної культури юриста:  
•       гуманне ставлення до людини;
•     чесність і правдивість (справедливості не можна досягти нечес­ним шляхом);  
•       доброзичливість і чуйність (юристам часто доводиться спілку­ватись з людьми, які потрапили у складні життєві ситуації. Од­нак ці риси не можна ототожнювати з всепрощенням);
•       простота і скромність (потрібні юристу для того, щоб не бути егоїстом і користолюбним);
•       дотримання професійної таємниці (об'єктивне і повне розсліду­вання кримінальної справи без демонстрації інтимного життя учасників юридичного процесу).      
7.4. Естетична культура юриста
Естетична культура юриста — це розуміння юристом правил зов­нішньої гармонії своєї професійної діяльності та реалізація їх на прак­тиці з метою ефективного розв'язання юридичних завдань. Охарактеризуємо складові естетичної культури юриста. Культура мови — це літературна мова, вільне володіння юридич­ною термінологією, відсутність слів-паразитів, уміння вибрати пра­вильний тон у розмові. Культура зовнішнього вигляду — це вміння добирати одяг, зачіску відповідно до віку, посади, часу. Для юристів характерні офіційність і стриманість в одязі, відсутність екстравагантності, тому що посада має державно-офіційний характер. Культура організації робочого місця — це створення естетичної обстановки діяльності юриста, комфортності. Однак юрист повинен орієнтуватись на відвідувачів, тому його робоче місце не повинно відволікати увагу відвідувачів. Культура підготовки юридичних документів — відсутність тех­нічних, структурних порушень, організаційних і пунктуаційних поми­лок, нерозбірливого рукописного тексту тощо. Отже, культура юриста складається з політичної, правової, етич­ної та естетичної культур. Необхідно підкреслити, що тільки високий рівень культури дає можливість юристу реалізувати своє високе со­ціальне призначення.

      Література

Юридическая деонтология. — Харьков, 1995.



» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz