onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:07
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІ ЯКОСТІ ЮРИСТА    
 
Загальні вимоги до юристів.
Професійно-особисті якості юристів конкретних спеціальностей.  
   
6.1. Загальні вимоги до юристів
Юристи повинні мати певні якості:
•       у соціальній сфері — намагання встановити істину, справед­ливість; гуманізм; чесність;
•       у пошуково-пізнавальній сфері — спостережливість (цілеспрямо­ване сприйняття предметів та явищ через призму професійно-юридичної діяльності); уважність (увага у психічній діяльності до певних об'єктів);
•       у сфері реконструктивно-конструктивної діяльності — вміння всебічно аналізувати отриману інформацію, формулювати гіпотези; творчий, оригінальний підхід до розв'язання завдань; проникливість;  
•       у сфері засвідчувальної діяльності — розвинута письмова мова; вміння швидко узагальнювати інформацію; вміння письмово описувати юридичні явища;  
•       у сфері організаційної діяльності — самодисциплінованість, цілеспрямованість, наполегливість; організаторські здібності;
•       у сфері комунікативної діяльності — емоційна врівнова­женість; тактовність; вміння чітко формулювати свої думки. Існують також особистісні якості, які є негативними для юриста:
•       у соціальній сфері — цинізм, нечесність, владолюбство, жор­стокість, авантюризм;  
•       у пошуковій сфері — неуважність, відсутність пошукової домі­нанти (юридичний азарт);
•       у реконструктивній сфері — низький рівень інтелекту, стерео­типність і консервативність мислення;
•       у засвідчувальній сфері — недбалість, невміння швидко переда­вати усну мову письмово;  
•       в організаційній сфері — нецілеспрямованість, відсутність організаційних здібностей;  
•       у комунікативній сфері — імпульсивність, надмірна сором'яз­ливість, груба поведінка.  
6.2. Професійні та особисті якості юристів конкретних спеціальностей
Професіограма слідчого — це складна ієрархічна структура, в якій всі аспекти професійної діяльності, а також особисті якості, навички і вміння взаємопов'язані. В основі професіограми слідчого лежить пошуковий аспект його діяльності, що полягає у реалізації намагання слідчого розкрити злочин і проявляється у збиранні слідчим необхідної інформації для вирішення професійних завдань. Особливе значення пошуковий аспект діяльності слідчого має на першому етапі розслідування. Сутність цього аспекту полягає у виок­ремленні з навколишнього середовища криміналістично важливої інформації (слідів злочинця, потерпілого, зброї, засобів злочину та ін.), що дає можливість достовірно відтворити події злочину. Оглядаючи місце злочину, слідчий шукає відповіді на питання, що трапилось, які сліди залишились після скоєння злочину. Для правильно­го розв'язання таких завдань важливе значення мають особисті якості слідчого: насамперед здібності слідопита, криміналістичні знання (про сліди, способи скоєння злочинів), досвід професійний (навички знаход­ження опорних фактів та побудова контуру подій) та життєвий. Ефек­тивність збирання доказів значною мірою залежить від знань слідчого про інформаційні якості різних матеріальних об'єктів, від його індиві­дуального інформаційного запасу. Наступним є комунікативний аспект діяльності, коли слідчий пови­нен отримати необхідну інформацію для розкриття злочину від людей шляхом спілкування з ними. На допиті часто вирішується доля допитуваного та інших причетних до справи людей. При цьому слідчому допомагають спеціальні наукові знання у сфері психології і тактики ведення допиту, а також май­стерність, яка проявляється у професійному вмінні та навичках ведення допиту. Слідчий повинен вміти організовувати власний психічний стан. Професійний слідчий вміє управляти власною волевою і емоціональ­ною сферою та в межах закону — емоціями допитуваного. Уся отримана в результаті наукової і комунікативної діяльності інформація слідчого у процесі засвідчувальної діяльності передається у спеціально передбачених законом формах (протокол, постанова та ін.). Для цього слідчий повинен вміти письмово передавати фактичний мате­ріал, власну точку зору. Слідчий відіграє також роль організатора розслідування. Приймаючи відповідні рішення, він намагається їх реалізувати, при цьому органі­зовує діяльність людей, які беруть участь у розслідуванні. Практична робота потребує від нього зібраності, точності та організованості. Розглянемо реконструктивний аспект діяльності слідчого. Мовою кібернетики є блок обробки інформації і прийняття рішення. Важливе значення при цьому має загальний та спеціальний інтелект слідчого. Сучасний слідчий повинен знати багато: кримінальне право, криміналь­ний процес, криміналістику і педагогіку, бухгалтерський облік і судову балістику. І це ще не повний перелік наукових дисциплін, на які спи­рається спеціальний інтелект слідчого під час опрацювання початкової інформації, розгляду гіпотез, версій та розробки планів розслідування. Завершує структуру професіограми соціальний аспект, коли слідчий є організатором боротьби зі злочинністю у підлеглому районі чи на дільниці. Найважливішим у боротьбі зі злочинністю є для слідчого вияв­лення її причин і умов, а також здійснення заходів для їх ліквідації. Суддя — одна з найскладніших юридичних професій. У діяльності судді реалізується велика кількість спеціальних якостей і навичок, що органічно входять до структури особи судді й визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності. Основними аспектами професіограми судді є соціальна, реконструк­тивна, комунікативна, організаційна, засвідчувальна. Розглянемо кож­ний з них. Соціальний аспект. Суддя повинен не тільки правильно, згідно із за­коном розглядати і вирішувати кримінальну чи громадську справу, а й максимально використовувати судову практику ведення процесів з ме­тою запобігання злочинних проявів та інших порушень законності. Суддя реалізує ідеї, закладені в законодавстві. Одночасно він вико­нує виховну функцію. Для судді з великим досвідом роботи характерні принциповість, високий рівень відповідальності за власну діяльність, прийняті рішення. Він постійно перебуває в центрі уваги учасників су­дового процесу. Будь-яке його зауваження привертає увагу й високо оцінюється присутніми. Досвідченого суддю відрізняють також витрим­ка і неупередженість. Реконструктивний аспект. Це поточний і завершуючий аналіз зібраної по справі інформації, результатом якого є винесення справедли­вого вироку чи рішення, що відповідає чинному законодавству. У ре­конструктивній діяльності судді реалізуються загальний і спеціальний інтелект, пам'ять, уява, аналітичне і синтетичне мислення, інтуїція. Мислення судді повинно бути об'єктивним, всебічним, конкретним і певним; інтуїція та уява беруть участь тільки в оцінюванні інформації на початкових етапах дослідження доказів. Комунікативний аспект. Передбачає спілкування з людьми під час судового процесу, яке здійснюється в межах кримінально-процесуаль­ного регулювання; суддя є основним його організатором. При цьому ре­алізуються такі особисті якості судді, як чуйність, емоційна врівнова­женість, вміння слухати, говорити. Організаційна діяльність. Це керування процесом судового розгля­ду головою суду в межах процесуального закону. Як свідчать дослід­ження, у цій діяльності виокремлюють два аспекти: самоорганізо-ваність судді та керування всіма особами, які діють у сфері судового процесу. При цьому реалізуються такі особисті якості судді, як воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливість. Засвідчувальна діяльність. Завершує професіограму судді й спрямо­вана на подання добутої під час процесу інформації у спеціально перед­бачених законом формах (наприклад, протокол, вирок, визначення). У такій діяльності реалізуються загальна і спеціальна культура письмової мови судді, його професійні навички щодо складання документів у письмовій формі. Розглянемо якості прокурора та його помічника. Для досягнення ус­піху у діяльності прокурор та його помічник повинні мати певні якості. Мислення, яке розкриває причини будь-яких явищ, називається при-чинно-наслідковим. Саме такий характер має мислення прокурора, ос­кільки основним змістом його розумової діяльності є встановлення наслідків. Такі особливості мислення прокурора передбачають наявність у нього певних якостей, зокрема:  
• глибина — вміння якнайглибше проникати у бачене, у суть фактів, зрозуміти зміст того, що трапилось, передбачити най­ближчі та віддалені, прямі та побічні результати явищ і дій;  
•       широта — вміння охоплювати широке коло питань і фактів, зас­тосовуючи знання з різних галузей наук та практики;  
•       мобільність — здібності до продуктивного мислення, мобілізації та використання знань у складних та звичайних умовах;
•       швидкість — вміння якнайшвидше розв'язувати завдання, швид­ко оцінювати обстановку і вживати необхідних заходів;
•       самостійність — вміння ставити мету і завдання, а також шляхи їх реалізації без сторонньої допомоги;  
•       цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на розв'я­зання певного завдання, здібність тривалий час тримати його у свідомості, а також послідовно, планомірно думати над його роз­в'язанням;
•       критичність — вміння осмислювати повідомлення, факти, пропо­зиції, включаючи помилки та перекручування, розкривати при­чини їх виникнення;  
•       гнучкість — вміння розглядати явища з різних точок зору, вста­новлювати їх залежність і зв'язки; перебудовувати власну діяль­ність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової ситуації. Комунікативний і засвідчувальний аспекти діяльності прокурора нерозривно пов'язані з використанням мови в її основних формах — ус­ної та письмової. Для прокурора важливо вміти передавати свої думки так само, як і вміти мислити, слухати, чути, а також говорити. Проку­рор повинен виявляти неабиякі вольові якості; його професійна діяльність часто потребує особистої ініціативи, наполегливості, ціле­спрямованості та організаційних здібностей. Якості адвоката. Успішна діяльність адвоката багато в чому залежить від вміння спілкуватись, від підходу до підзахисного, взаємодії з суддею, слідчим, прокурором. Велику роль відіграє також організаційна діяль­ність адвоката: підготовка до процесу; складання плану; застосування прийомів та засобів, сформованих практикою і професійним досвідом. Вчасна підготовка до захисту, обміркована лінія його здійснення, складений план — усе це дає адвокату можливість чітко сформулювати свої погляди в суді, орієнтуватись у різних ситуаціях, помічати неточності у висловлюваннях учасників процесу, а також вносити у складений план поправки при виявленні під час процесу нових обставин. Адвокат повинен грунтовно обміркувати всі питання, які необхідно з'ясувати як під час підготовки до судового засідання, так і у процесі судового слідства. Адвокат повинен добре знати також особистість підзахисного, його психологію, мотиви злочину, причини та умови скоєння злочину. Тільки вивчивши, проаналізувавши і зробивши висновки про особу підзахисного, логічно обміркувавши власну лінію захисту, адвокат може досягти позитивних результатів. Захисник повинен мати моральне право брати участь у вирішенні пи­тань правосуддя, оцінювати вчинки людей, розкривати їх психологічний зміст. А це означає, що адвокат повинен бути принциповим, чесним, не­примиренним до порушення прав і законних інтересів підзахисного. Адвокат повинен не тільки обстоювати інтереси підзахисного, а й виховувати його, утверджувати в нього почуття законності. Успішність діяльності адвоката багато в чому залежить від його вміння знаходити серед великої кількості доказів такі, які б допомогли виправдати підза­хисного чи пом'якшити його вину. А це потребує пошуку, творчого мислення, орієнтації в обставинах справи. Виступаючи на процесі, ад­вокат дотримується певної лінії захисту і чітко визначеної мети, для до­сягнення якої йому необхідно виконувати певні дії, приймати рішення. Тому дуже важливими є такі його риси, як самостійність, воля, вміння протистояти іншим учасникам процесу, наполегливість і рішучість. Дуже небезпечним для адвоката є відсутність власної точки зору, невміння об­стоювати свої погляди, позиції, переконання. У цьому разі адвокат буде пасивний, інертний і захист здійснюватиме на низькому рівні. Робота адвоката складається з трьох етапів:  
•       формування загальної концепції;
•       розробка тактики захисту;  
•       застосування (реалізація) захисту. На першому етапі основне місце займає реконструктивна діяльність адвоката. Такі якості, як пам'ять, мислення (аналітичне і синтетичне), уява, реалізуються і на першому, і на другому етапах діяльності. На третьому етапі діяльності поряд із зазначеними реалізуються також якості комунікативної групи. У комунікативній діяльності адвоката виокремлюються два аспекти:  
1)    психологічний контакт з підзахисним, який відбувається в основ­ному ще до початку судового процесу; під час приватних бесід;
2)    психологічний контакт зі складом суду та іншими учасниками судового процесу; при цьому реалізуються якості адвоката як су­дового оратора. Як адвокат, так і прокурор повинні подати свої докази суду в обгрун­тованій і визначеній формі, ретельно проаналізувавши особу підсудного, встановивши психологічні причини та мотиви скоєного ним злочину. Як виправдання підсудного за рахунок применшення соціальної не­безпеки злочину, так і передчасна відмова від боротьби є однаково шкідливі для підсудного зокрема і суспільства загалом. Вміння поєднувати при захисті інтереси суспільства і підзахисного, не протиставляючи їх, а також вміння підкреслити соціальне значення захисту при обстоюванні по суті приватного інтересу — це, безумовно, одна з важливих якостей професійної культури адвоката. Якості юрисконсульта. Вони схожі на якості адвоката, оскільки схожий зміст їх діяльності. Залежно від виду діяльності розрізняють такі якості юрисконсульта:  
•       в організаційній діяльності — вміння завойовувати авторитет у колективі, організаційні здібності;
•       у засвідчувальній — акуратність, точність, принциповість;  
•       у комунікативній — доброзичливість, уважність, вміння слухати, переконувати. Якості нотаріуса. У психологічному аналізі професійної діяльності нотаріуса розрізняють такі її види: пізнавальну (аналогічна пошуковій діяльності) — професійне дослідження поданих нотаріусу документів; комунікативну — організація психологічного контакту із громадянами, які звертаються по допомогу до нотаріуса; засвідчувальну — досягнен­ня основної професійної мети і розв'язання завдання. Для кваліфікованого нотаріуса характерні такі якості: терпе­ливість, уважність, акуратність, вміння завойовувати довіру, душевна щедрість, готовність (у межах професійного обов'язку) виконувати обо­в'язки попри всі перешкоди. Якості інспектора карного розшуку. Робота у карному розшуку потре­бує від людини таких особистих якостей: сміливості, спритності, доброї пам'яті, вміння швидко приймати рішення, врівноваженості, високого рівня самоорганізованості, настирливості, емоційної стабільності. До діяльності інспектора карного розшуку належать такі самі аспек­ти, які входять до структури професіограми слідчого. Пошукова діяльність полягає у виявленні слідів злочинця і складанні його "портре­ту", тобто характеристик, за допомогою яких можна розшукати та іден­тифікувати особу (наприклад, дактилоскопічні відбитки пальців, словес­ний портрет). З огляду на це інспектору карного розшуку повинна бути притаманна така риса, як спостережливість. Висока ефективність спосте­реження забезпечується наявністю точно сформульованого завдання. Зрештою, головну роль при спостереженні відіграє інтелект. Спостереження як психічний процес і форма діяльності сприяє фор­муванню такої інтелектуальної якості, як "професійна спостереж­ливість". Оскільки спостережливість інспектора кримінального розшу­ку має в основному пояснювальний характер, то цим забезпечується проникнення в суть спостережуваного явища. Таку спостережливість можна назвати проникливістю — рисою, яка так само дуже важлива для інспектора карного розшуку. Існує також психологічна спостережливість — вміння підмічати зовнішні прояви внутрішнього стану людей, розуміти їх почуття, пере­живання, мотиви, цілі, розпізнавати психічні якості особи, її дії. Важливою ознакою психологічної спостережливості є вміння спос­терігати за собою, аналізувати власні вчинки і дії, помічати власні по­милки і вчасно їх виправляти. Одним із завдань інспектора карного розшуку є відтворення карти­ни минулого за доказами (слідами минулого), які залишились у тепері­шньому. Комунікативна діяльність інспектора карного розшуку полягає в організації отримання інформації від різних людей про особу злочинця, його прикмети, можливе місцезнаходження тощо. Засвідчувальна діяльність інспектора передбачає фіксацію отрима­ної інформації у спеціальній письмовій формі. Розглянемо тепер організаційний аспект його діяльності інспектора карного розшуку. Протягом дня йому доводиться виконувати багато дій: виїжджати на місце події, зустрічатись з великою кількістю людей, відвідувати медичні установи (для бесіди з потерпілим) та ін. Тому інспектор повинен мати високий рівень самодисципліни і вміти плану­вати власний час і час інших людей, знаходити добровільних по­мічників і користуватись їх допомогою. Реконструктивна діяльність полягає у відтворенні (разом із слідчим) картини подій злочину, розробці основних версій, що стосуються спра­ви, і складанні плану, спрямованого на успішне розслідування злочину. Практичне мислення інспектора у процесі трудової діяльності нази­вають оперативним. Розрізняють образне, абстрактне і конкретне мис­лення. У діяльності інспектора перелічені види взаємодіють і безперерв­но переходять один в інший. Аналіз і синтез у його мисленні мають од­накове значення. Через складність, суперечності та великий обсяг матеріалів, що стосуються розслідування, процес розслідування немож­ливий без його точного аналізу. Однак розуміння матеріалу, підготов­леного аналізом, досягається в результаті синтезу. Версії, план розслі­дування, оцінювання доказів — усе це продукти синтетичного мислен­ня. Отже, мислення потребує гармонійного взаємозв'язку аналізу і синтезу. З огляду на соціальний аспект у своїй діяльності інспектор карного розшуку насамперед намагається запобігти злочину, створити умови, які б перешкоджали здійсненню злочинних намірів. У роботі інспектора розкриваються його знання про кримінальний контингент, вміння швидко орієнтуватись у складній оперативній об­становці. Найбільш динамічні ситуації спостерігаються в момент затримання порушника. У цей момент необхідно чітко визначити, який спосіб зат­римання найефективніший, яким є затримуваний — риси його характе­ру, можливі прояви опору при затримуванні, тобто потрібний індивіду­альний підхід. Інспектору повинні бути притаманні такі якості: манев­реність, об'єктивний погляд на обстановку, вміння правильно обирати шляхи розв'язання завдань з урахуванням конкретної ситуації за умови отримання правових розпоряджень. Особливе значення серед психологічних якостей юриста має мислен­ня, тобто процес пізнання об'єктів, їх якостей і ставлення до реального світу. Розглянемо характерні ознаки творчого мислення. Проблемний характер підходу до явищ, що вивчаються, — якість творчого мислення, що проявляється в умінні поставити питання, яке необхідно з'ясувати, дослідити; знайти в розслідуваній справі проблем­ну ситуацію. Проблемний характер мислення юрист використовує у ре­конструктивній і пошуковій діяльності, точніше — на їх межі. Оперативність мислення — вміння знаходити під час розшукових операцій найважливіші речові докази та юридичні факти. До оператив­ності мислення належить вміння швидко визначати методи і засоби, за допомогою яких справу буде вирішено швидко і якісно. У пошуковій діяльності юриста оперативність мислення забезпечує оптимальне по­єднання спостережливості, уяви та інтуїції. Динамічність мислення — вміння швидко орієнтуватись у конк­ретній справі, виявляти творчий підхід до справи, вміння швидко ви­значати головне і другорядне. Широта мислення. Проявляється у продуктивності творчої роботи при розв'язанні багатьох проблем. Глибина мислення. Виражається у виявленні основних якостей, зв'язків і відносин між предметами і явищами. Глибина мислення тісно пов'язана з відбірковістю, це й зрозуміло: що вужча проблема, явище, то більше якостей, деталей можна розглянути при її вивченні.

      Література
 Васильев В. Я. Юридическая психология. — М.: Юрид. лит., 1991.

» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz