onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:54
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

 КРИМІНОЛОГІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ І ПЛАНУВАННЯ ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.  Поняття і види кримінологічного прогнозування.
2.  Методи кримінологічного прогнозування.
3.  Значення кримінологічного прогнозування.
4.  Поняття, завдання і види кримінологічного планування.  

10.1. Поняття і види кримінологічного прогнозування
Прогнозування злочинності — це передбачення ймовірних змін тенденцій і закономірностей злочинності в майбутньому. Розроблені кримінологією прогнози про майбутній стан зло­чинності в тому чи іншому регіоні або у країні загалом є під­ґрунтям для планування заходів, спрямованих на попередження злочинів. Прогнозування взагалі — це процес наукового пізнання май­бутнього за допомогою вивчення тенденцій розвитку будь-якого явища, а прогноз є підсумковим судженням, висновком про­гнозування. Відповідно кримінологічне прогнозування (за А. Зелінсь-ким) — це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності або ймовір­ності вчинення конкретного злочину, а кримінологічний прог­ноз — це висновок, який отримують у результаті прогнозуван­ня, тобто судження про майбутній рівень, структуру і динаміку злочинності, а також про небезпеку вчинення злочину кон­кретною особою. Деякі вчені поняття "прогнозування злочинності" і "кримі­нологічне прогнозування" вважають тотожними, а інші, навпа­ки, підкреслюють їх відмінність. Останні аргументують свою думку тим, що поняття "кримінологічне прогнозування" шир­ше, оскільки охоплює прогнозування не лише злочинності, а й інших антисуспільних явищ, а також тенденцій і закономір­ностей розвитку правоохоронних органів, каральної практики, системи органів, що беруть участь у попередженні злочинів, тощо. Проте умовно вважатимемо ці поняття тотожними. Отже, основна мета прогнозування злочинності полягає у визначенні найзагальніших показників, що характеризують розвиток (зміну) злочинності в майбутньому, виявленні її пози­тивних і негативних тенденцій, а також у пошуку на цій осно­ві способів зміни або стабілізації цих тенденцій у необхідному для суспільства і держави напрямі. Особливою наукою про закони й методи прогнозування є прог­ностика. Значення цієї науки в усіх галузях людської діяль­ності важко переоцінити. Хоча прогноз завжди є ймовірним судженням, це не суперечить його об'єктивності. Злочинність належить до явищ, розвиток яких підпорядковується тільки законам теорії ймовірності. Як масове явище злочинність ста­новить відносно стійку імовірнісну систему, параметри і дина­міка якої підпорядковуються статистичним закономірностям. Визнання злочинності імовірнісною системою зі стійкими пара­метрами теоретично обґрунтовує принципову можливість на­дійного кримінологічного прогнозування. Максимальне підвищення надійності кримінологічного про­гнозування є одним з найосновніших завдань сучасної науки. Ступінь імовірності кримінологічного прогнозу залежить від урахування комплексу факторів, які використовують у прогно­зуванні. У процесі прогнозування необхідно враховувати не тільки статистичні дані про злочинність і осіб, які вчинили злочини, а й дані, що характеризують розвиток (зміну) інших соціальних процесів, які в будь-який спосіб впливають на зло­чинність. Факторів, що безпосередньо й опосередковано впли­вають на злочинність, дуже багато. Прогнозуючи, зокрема, зло­чинність слід ураховувати такі фактори, як появу нових форм власності, підвищення або зниження рівня достатку населення, розшарування населення на багатих і бідних, безробіття, мігра­цію, стан моралі, ставлення населення до норм права, діяльно­сті правоохоронних органів. Важливою обставиною, що впливає на прогноз злочинності, є зміни, що вносяться у кримінальне законодавство. Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища і може здійсню­ватися на кількох рівнях:
•      злочинності загалом;
•      певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);
•      окремих видів злочинів (вбивство, вимагання, бандитизм та ін.). Прогнозування може здійснюватися також в межах різних соціальних груп, що сформовані за певними ознаками, такими як сімейний стан, вік, професія, освіта. За територіальною ознакою розрізняють прогнозування за­гальнодержавне, регіональне і місцеве. Існує також відомче кримінологічне прогнозування — у відповідній галузі народно­го господарства, на окремому підприємстві. За тривалістю прогностичного періоду прогнози злочин­ності можуть бути короткостроковими (на один-два роки), се-редньостроковими (на 3-5 років) і довгостроковими, або перс­пективними (на 10-20 років). Крім загального прогнозування злочинності самостійне зна­чення має індивідуальне прогнозування (передбачення інди­відуальної злочинної або правомірної поведінки). На відміну від прогнозування злочинності взагалі прогнозування індиві­дуальної злочинної поведінки теоретично розроблене ще недо­статньо, а на практичному рівні зроблено тільки перші кроки. Методологічне обґрунтування можливості прогнозування поведінки людини пов'язане з детерміністичною концепцією поведінки, яка розглядається як результат складної взаємодії особи, середовища і конкретної життєвої ситуації. Безумовно, складна сутність людини і різні властивості її природи зумов­люють труднощі методології пізнання і прогнозування поведін­ки, ускладнюють їх практичне здійснення, але не роблять їх неможливими. На думку А. Зелінського, індивідуальне прогно­зування повинно виходити з психології особи та її минулої ді­яльності. Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини або припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуаль­ного прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного кон­тингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати ін­дивідуальних попереджувальних (профілактичних) заходів з метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому. На практиці досвідчені працівники органів внутрішніх справ можуть здійснювати чіткий прогноз щодо дій тих чи інших осіб, які скомпрометували себе антигромадською поведінкою. Маючи інформацією про властивості таких осіб і середовище, в якому вони перебувають, працівники органів внутрішніх справ своєчасно виконують профілактичну роботу, запобігаючи тим самим вчиненню злочинів. Кримінологічне прогнозування повинно бути неупередже-ним, обґрунтованим і надійним. Вимога неупередженості прогнозування полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину. Вимога обґрунтованості прогнозування полягає в тому, що воно повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів в їх динаміці. Вимога надійності полягає в тому, що високий ступінь про­гнозу має здійснюватися з достовірності.  
10.2. Методи кримінологічного прогнозування
Для кримінологічного прогнозу злочинності використову­ють дані, які отримують у результаті аналізу й узагальнення соціальної, економічної та правової інформації з використан­ням методів кримінології. У процесі прогнозування злочинності застосовують найріз­номанітніші методи. Метод — це спосіб, прийом отримання й аналізу інформації, що необхідна для розв'язання завдань про­гнозування злочинності. Найширше при прогнозуванні злочин­ності застосовують методи екстраполяції, моделювання і екс­пертних оцінок. Необхідно розрізняти прогнозування зареєстрованої злочин­ності й передбачення її реального стану, оскільки латентна зло­чинність істотно ускладнює прогнозування і може призвести до спотворення прогнозу. Для передбачення змін у динаміці й структурі злочинності найчастіше використовують метод екстраполяції. Цей метод призначений для пошуку показників майбутнього виходячи з того, що тенденції минулого й теперішнього діятимуть і в по­дальшому. Аналіз показників динаміки злочинності та її окре­мих видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тен­денцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності). На підставі цього за допомогою спе­ціальних математичних розрахунків можна визначити, як кое­фіцієнти змінюватимуться в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови відносної стабільності кримі­ногенних факторів, і тому його застосовують тільки для корот­кострокового прогнозування. Основний недолік цього методу полягає в ігноруванні криміногенних факторів — їх зміни у прогнозованому майбутньому. Сучаснішим і складнішим є метод математичного моде­лювання, що передбачає побудову кількісної моделі злочин­ності, яка відбиває її залежність від дії низки факторів. Під­ставивши в модель значення факторів злочинності на планований період, визначають майбутній стан злочинності. Складність цього методу полягає в недостатньому пізнанні факторів злочинності й механізму їх дії, ступені зв'язку цих факторів із злочинністю. Проте за окремими даними такі мо­делі можна побудувати. Зокрема, можливою є побудова про­гнозу злочинності на основі демографічного прогнозу змін у чисельності та структурі населення. Дані про соціально-демо­графічний склад правопорушників накладають на припустиму демографічну структуру, внаслідок чого визначають імовір­ний рівень злочинності. Найефективнішим цей метод є для короткострокових прогнозів. Перспективне (довгострокове) прогнозування здійснюють здебільшого за допомогою методу експертних оцінок, який по­лягає в отриманні думок спеціалістів щодо можливих змін тен­денцій і закономірностей злочинності на планований період. Існують суворі процедури збирання думок експертів, їх аналізу і розрахунку експертних оцінок. Найпопулярнішим є так зва­ний дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом опитування експертів здійснюють у та­кий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання і відповіді уточнюються; у разі відхилення прогнозів від думки більшості, експерти об­ґрунтовують свою думку. До експертизи можуть залучати дода­ткових експертів. Так формується мережа експертів, яких мо­жна використати для повторної експертизи. Прогнозування індивідуальної поведінки полягає у визна­ченні ймовірності вчинення конкретною особою злочину або навпаки її виправлення й відмови від злочинної діяльності. З цього приводу заслуговує на увагу думка А. Зелінського, який піддає критиці позицію вчених-кримінологів, які заперечують взагалі можливість індивідуального кримінологічного прогно­зування. Свою позицію А. Зелінський обґрунтовує так. Людські стосунки завжди будуються на передбачуванні вчинків, а харак­теристика особи в кінцевому підсумку полягає в судженні про імовірну поведінку в певних умовах. Аргументом, яким обґрун­товують свою думку опоненти індивідуального кримінологічно­го прогнозування, є посилання на унікальність і неповторність індивіду, внаслідок чого до нього не можна застосовувати ста­тистичні закономірності. Безперечно, кожна людина унікаль­на як особа, проте всі люди мають багато спільного. Імпульсив­ний, спонтанний характер людських вчинків не перекреслює стандартності поведінки у більшості вчинків, а типовим є те, що часто повторюється. Групові статистичні закономірності і отримані на їх основі прогнози поширюються й на окремих людей, але достовірність прогнозу знижується внаслідок інди­відуальних відмінностей. В однорідних групах прогноз індиві­дуальної злочинної поведінки особи буде достовірніший. Мен­ша надійність прогнозування індивідуальної поведінки (порівняно з прогнозами масових явищ) не перекреслює його пізнавального та практичного значення. Таке прогнозування дає змогу своєчасно зупинити особу на шляху до злочину й попередити злочин. Імовірні судження про майбутню поведінку підсудного є під­ставою для прийняття судових рішень при розгляді криміналь­них справ, визначають необхідність застосування тих чи інших запобіжних заходів щодо обвинуваченого та підсудного при здійсненні попереднього розслідування. Побудова прогностичної моделі передбачає два підходи:
•      прогнозування на основі узагальнення біографії індивіда;
•      прогнозування на основі аналізу внутрішнього духовного життя індивіда, його установок і мотивів. Відомості про дії осіб, які раніше вчиняли злочини й були засуджені, можна отримати з офіційних документів (зокрема, вироків, довідок). Ці відомості створюють можливість для про­гнозування рецидиву злочинів. Для вирішення такого завдан­ня метод екстраполяції малопродуктивний, у цьому разі ефек­тивніше застосовувати метод моделювання або кібернетичний метод розпізнавання образу.  
10.3. Значення кримінологічного прогнозування
Завдання підвищення ефективності боротьби зі злочин­ністю зумовлює необхідність обґрунтованого прогнозування злочинності. Прогноз злочинності є насамперед інформацією для потреб практики, причому такою інформацією, на під­ставі якої визначають і оцінюють можливості боротьби із злочинністю в майбутньому з урахуванням усіх наявних сил і засобів. По суті прогноз злочинності є основою для організації бо­ротьби зі злочинністю взагалі, що здійснюється не тільки дер­жавними органами, а й громадськими організаціями. Прогноз є важливим етапом планомірної боротьби зі злочинністю — тільки на основі прогнозу можна вирішити питання прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, її види, причини, що її породжують, і умови, які їй сприяють. Кримінологічний прогноз сприяє зміцненню і розвитку сис­теми органів, що реалізують попереджувальні та інші заходи боротьби зі злочинністю. Оцінюючи рівень, структуру, динамі­ку та інші характеристики злочинності з позицій теперішнього й майбутнього, ці органи в разі потреби ставлять перед законо­давцями питання про внесення змін і доповнень у чинне кри­мінальне, кримінально-процесуальне та кримінально-виконав­че законодавство. Отже, кримінологічне прогнозування забезпечує визначення не тільки оптимального варіанта науково обґрунтованої стра­тегії й заходів підвищення організаційної діяльності держав­них і громадських органів у сфері боротьби зі злочинністю, а й тактики і методики цієї боротьби. Прогнозування злочинності тісно взаємопов'язане з плану­ванням боротьби зі злочинністю, хоча вони різняться цілями і завданнями. Прогнозування має на меті виявити можливі варіанти зміни злочинності в майбутньому й обставини, які сприятимуть зниженню (збільшенню) рівня злочинності, а план встановлює, що для цього необхідно зробити, в який тер­мін, які потрібні ресурси, засоби тощо. Прогнозування злочин­ності передує формуванню плану в часі й визначає його сут­ність і зміст. Прогнозування є науковою основою для складання планів боротьби зі злочинністю та її попередження. Між надійністю прогнозу й обґрунтованістю плану існує прямий зв'язок: що точніший прогноз, то більше підстав для забезпечення опти-мальності плану.  
10.4. Поняття, завдання і види кримінологічного планування
Розглянуте кримінологічне прогнозування є вихідним ета­пом кримінологічної політики. Кримінологічна політика (за А. Зелінським) — це науково обґрунтована стратегія і тактика попередження злочинності із застосуванням системи профілактичних заходів соціально-кри­мінологічного характеру, а також шляхом запобігання й при­пинення конкретних злочинів. Політика профілактики злочи­нів реалізується з урахуванням зміни соціальної та економічної ситуації в державі на основі кримінологічного прогнозування і планування. Кримінологічне планування охоплює процес підготовки, скла­дання і затвердження планів попередження злочинів. План — це окреслена система заходів, що передбачає їх певний поря­док, послідовність і строки виконання, а також відповідальних виконавців. Планування є однією з форм координації попереджувальної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом. Розрізняють територіальне (регіональне) і відомче (галузе­ве) планування профілактики злочинів. За змістом такі плани є комплексними, оскільки охоплюють велику кількість суб'єк­тів профілактики і передбачають різні заходи впливу. Відомчі плани, як правило, мають функціональний харак­тер, що відповідає профілю відомства (наприклад, план профі­лактики дорожньо-транспортних пригод УДАІ УМВС області). Ці плани називають ще функціонально-відомчими. Територіальне кримінологічне планування може здійснюва­тись у масштабі адміністративного району, міст, областей, Ав­тономної республіки Крим, України загалом. За строком дії (виконання) розрізняють плани короткостро­кові (на один-два роки), середньострокові (до 5 років) і перспек­тивні (на 10-15 років). Можливе також поточне планування профілактичних захо­дів на нетривалі проміжки часу (наприклад, літній сезон, свят­кові дні). Процес планування складається з п'яти основних етапів:
•      організаційно-підготовчого;
•      інформаційно-аналітичного;  
•      безпосередньої розробки плану;
•      організація виконання плану;  
•      оцінювання попереджувальної діяльності й висновки. На першому, організаційно-підготовчому етапі відповід­ний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попе­редньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечен­ня роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє обов'язки. На другому, інформаційно-аналітичному етапі комісія ви­вчає й аналізує злочинність у регіоні, її динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні до­слідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрі­шніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регі­ону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціа­льно-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо. Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:
•      статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцін­ку і формулювання висновків;  
•      кримінологічне прогнозування на певний строк;
•      розробку планових попереджувальних заходів з визначен­ням строків виконання і конкретних виконавців;
•      узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування і доопрацювання;
•      затвердження плану. Організація виконання комплексного кримінологічного пла­ну полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визна­ченні строків подання звітності, встановленні контролю за ви­конанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями. Попереджувальну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективнос­ті, тобто за станом правопорядку в регіоні. До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:
•      планування повинно бути колективним як за колом учас­ників складання плану, так і за колом його виконавців;  
•      виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;
•      намічені заходи повинні взаємоузгоджуватись і не супе­речити один одному;  
•      заходи слід планувати з урахуванням конкретної обстано­вки в регіоні (відомстві) і своєчасно коригувати з ураху­ванням її змін. Форми плану можуть бути різноманітними. Найпоширені­шою є форма плану, що складається з назв заходів, виконавців, строків виконання, відповідальних за виконання. Можуть ви­користовуватися й інші форми плану.    

Контрольні питання

1.   Сутність кримінологічного прогнозування.
2.   Що таке кримінологічний прогноз?  
3.   На яких рівнях може здійснюватися прогнозування зло­чинності?  
4.  Які види прогнозування злочинності розрізняють за озна­ками територіальності й тривалості прогностичного пе­ріоду?
5.  Сутність індивідуального прогнозування злочинної пове­дінки.
6.  Вимоги, що висуваються до кримінологічного прогнозування.  
7.  Які методи використовують для побудови кримінологіч­ного прогнозу?
8.  Обґрунтування можливості прогнозування індивідуальної поведінки.
9.  Значення кримінологічного прогнозування злочинності.  
10.   Сутність кримінологічного планування.
11.   Види кримінологічного планування.  
12.   Основні етапи процесу планування.

» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz