onli-films.at.ua
Суббота, 17.08.2019, 22:06
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ  ЗЛОЧИННОСТІ

1.  Кримінологічна характеристика професійної та організованої злочинності.
2.  Причини й умови, що детермінують професійну та організовану злочинність.
3.  Основні напрями попередження професійної та організованої злочинності.    

16.1. Кримінологічна характеристика професійної та організованої злочинності
Упродовж усієї історії людства існував певний прошарок людей, які з тих чи інших причин способом свого життя (modus vivendi) обирали незаконне (злочинне) посягання на чужу власність в усіх її видах. Для того щоб не бути спійма­ними і засудженими, вони завжди відточували свою злочинну майстерність. Що вищий був рівень злочинної майстерності, то довше злочинець уникав розплати і водночас більші прибутки отримував від своєї "діяльності", що ставала основним або єди­ним джерелом його існування. Іншими словами, людина става­ла професіоналом злочинної справи, а отже, найнебезпечнішим злочинцем (до речі, посягання на власність часто пов'язані з посяганнями на особу, яка володіє цією власністю або захищає її). І в усі часи органи, що боролись зі злочинністю, спрямову­вали боротьбу насамперед проти осіб і їх угруповань, про які йдеться. Вперше про тип і поняття професійного злочинця згадується у класифікації злочинців, яку запропонував у 1897 р. Гейдель­берзький з'їзд міжнародної спілки криміналістів. Нині очевидно, що види злочинності професійна і організова­на тісно взаємопов'язані, але є окремими видами злочинності, до того ж найнебезпечнішими, що мають тенденцію до розростання. Поняття злочинності професійної і організованої фактично не мають нормативного визначення, існують різні погляди на сутність цих видів злочинності. Зауважимо, що професійну злочинність не можна ототож­нювати з рецидивною. Звичайно, вони мають багато спільних ознак, проте слід зважати на таке:  
•      професійним злочинцем може бути й не рецидивіст (тоб­то особа, що не має правових ознак попередніх судимос­тей, про які йшлося при розгляді рецидивної злочиннос­ті). Професійний злочинець може не мати судимості (особливо часто це спостерігається серед кишенькових злодіїв, шахраїв, карточних шулерів, злочинців у сфері економіки);  
•      і навпаки, злісний рецидивіст може не бути професіона­лом, що часто й спостерігається на практиці (особливо це стосується ситуативних рецидивістів, які вчиняють зло­чини "широкого профілю" і, звичайно, не може взагалі йтися про злочинний професіоналізм рецидивістів-хулі-ганів, ґвалтівників, тобто осіб, які вчиняють некорисливі злочини). Розглянемо основні характеристики професійного злочинця (за відомим російським кримінологом О. Туровим).
1.  Стійкий вид злочинної діяльності (спеціалізація), що зумов- люється систематичним вчиненням однорідних злочинів. У ре- зультаті у злочинця формуються певні звички, які стають норма- ми його поведінки з чіткою установкою на вибрану злочинну діяльність (розрізняють понад 100 видів злочинної професійної діяльності). Характерним тут є наявність певного злочинного ста- жу, який не завжди пов'язаний зі спеціальним рецидивом. Часто чинником спеціалізації є легальна робота, якою при­кривається злочинний професіонал або яка є необхідною схо­динкою до такого професіоналізму (особливо це характерно для економічної злочинності).  
2.  Необхідні знання і практичні навички (кваліфікація). Вони особливо важливі в епоху технічного прогресу, досяг- нення якого використовуються як злочинцями, так і у сфері захисту від злочинних посягань. Під кваліфікацією маємо на увазі:  
•      спеціальні прийоми злочинної діяльності, які потребують як теоретичних знань (скажімо, психології потенційних потерпілих), так і практичних, відпрацьованих до автома­тизму навичок (наприклад, використання "ляльки" шах­раями). На формування необхідних елементарних навичок "серйозний" кишеньковий злодій витрачає щонайменше півроку, навчаючись у визнаних професіоналів "козлятни­ків". Наприклад, в Італії існують школи кишенькових злодіїв, випускники яких здають три іспити. Це так зва­не шліфування. При цьому злочинці постійно шукають нові ефективні прийоми найменш небезпечного вчинення злочинів, удосконалюють системи міжособистісного взає­мозв'язку, а також зберігання здобутого у злочинний спо­сіб (злочинні спеціалізації розглянемо далі);  
•      поділ злочинної "праці" (внутрішньовидова спеціалізація), що зумовлюється таким: сприяє вчиненню злочинів, які потребують різних знань, навичок, умінь; гарантує вищий рівень ефективності і знижує рівень ризику викриття (на­приклад, розподіл обов'язків у "бригадах" викрадачів ав­тотранспорту).    
3.    Вчинення злочинів як засіб існування (як правило, осно­вний), причому безбідного, яке не можна порівнювати із забез­печеністю людей, що живуть за рахунок найманої праці.  
4.    Постійний зв'язок з кримінальним середовищем (коопе­рація). Професійний злочинець потребує більш-менш професій­них контактів з колегами, бо в цьому разі триває і поглиблю­ється його криміналізація, плануються і відпрацьовуються нові злочини, відбувається обмін досвідом, підбираються співучас­ники; злочинець почувається у відносній безпеці; проводить дозвілля. Для успішного протистояння діяльності правоохоронних ор­ганів, які ведуть боротьбу із злочинністю, представники профе­сійної злочинності виробили особливі кримінальні норми від­носин (на волі й у місцях позбавлення волі), які є не просто даниною традиціям і звичаям злочинного світу, а найраціо-нальнішою відповіддю у боротьбі за виживання кожного зло­чинця і всіх злочинців разом. До таких норм можна зарахувати безперечний авторитет злочинних ватажків, скликання злодій­ських сходок ("хевра", "стрілка") для вирішення питань поді­лу території і об'єктів прикладання "діяльності" окремих фор­мувань, "розборок" із зрадниками, створення своєрідної каси взаємодопомоги ("общак") для подання допомоги на перших порах злочинцям, які повернулись з місць позбавлення волі або перебувають там, а також їх сім'ям, наявність системи конспі­ративного зв'язку з вказаними місцями ("підігрів") та ін. Поглибленню криміналізації, забезпеченню безпеки і прове­денню відпочинку сприяє й особлива кримінальна субкультура, тобто блатна атрибутика: спеціальний жаргон, кримінальні прізвиська, татуювання різних частин тіла, кримінальний фольклор, "блатне" дозвілля (так зване вузьке розуміння кри­мінальної субкультури). Усе це напрацьовувалося роками, постійно модернізуючись. Особливі зміни спостерігаються останнім часом. Злочинець-професіонал — це особливий тип злочинця, для якого вчинення злочинів є засобом існування і який у процесі злочинної діяльності здобув необхідні знання, сформував на­вички, що забезпечують йому максимальний успіх при міні­мальному ризику, постійно контактує із злочинним середови­щем і вважає себе його невіддільною часткою. Професійна злочинність є окремим видом злочинності, що становить сукуп­ність злочинів, які вчиняють злочинці-професіонали. Професійна злочинність поділяється на корисливу й корис­ливо-агресивну. До професійних злочинців зараховують здебільшого крадіїв, розбійників, шахраїв, фальшивомонетників і розкрадачів. Розрізняють такі формування професійних злочинців (згід­но з термінологією КК України):
•      злочинна група — це дві й більше осіб, які заздалегідь домовляються про спільне вчинення злочину (або кількох злочинів);
•      організована злочинна група — це три і більше осіб, які беруть участь у підготовці чи вчиненні злочину, попе­редньо зорганізувавшись у стійке об'єднання для вчинен­ня злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функ­цій між учасниками групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;  
• злочинна організація — це стійке ієрархічне об'єднання кількох осіб (три і більше), члени якого або структурні складові якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї ор­ганізації, або керівництва чи координації злочинної діяль­ності інших осіб або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ст. 28 КК України). Різновидом злочинної організації є банда (ст. 257 КК Укра­їни), яку можна визначити як замкнуте формування тісно вза­ємопов'язаних тяжкими й особливо тяжкими злочинами членів, озброєних вогнепальною зброєю, в основі злочинної діяльності яких лежать напади на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб і здебільшого супроводжуються вбивствами, на­несенням тяжких тілесних ушкоджень, катуванням потерпілих. Злочинну організацію можна віднести до структур організо­ваної злочинності за наявності деяких інших ознак, про які йтиметься далі. Якщо професійна злочинність існувала завжди, то органі­зована в її сучасному розумінні виникла і почала розвиватись разом із виникненням і розвитком ринкової економіки розви­нутого капіталізму. Спираючись на вікові "досягнення" профе­сійної злочинності, організована злочинність водночас прони­кає в ринкову економіку, стає її неодмінним продовженням і часткою, використовує форми й методи її діяльності з тією лише відмінністю, що вони або заборонені чинним законодав­ством, або неврегульовані ним у якійсь частині. Визначення організованої злочинності у вітчизняному зако­нодавстві має формальний характер. У ст. 1 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" під організованою злочинністю розуміється су­купність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням і ді­яльністю організованих злочинних угруповань. У 1975 р. у СІЛА для практичного користування було введе­но таке нормативне визначення організованої злочинності: це діяльність будь-якої групи осіб, чиї основні заняття пов'язані з порушенням кримінальних законів з метою отримання неле­гальних прибутків, а також можливості займатися рекетом і в разі потреби складнішими фінансовими маніпуляціями. Погляди вчених розвинених країн на поняття організованої злочинності синтезував американський кримінолог В. Фокс у праці "Вступ до кримінології" (1980 р.). Він систематизував елементи організованої злочинності:  
•      організація злочинного бізнесу у формі рекету, прости­туції, контрабанди наркотиків, азартних ігор;
•      належність до групи, що наказує вчинення злочинів, які є джерелом існування;
•      удосконалення злочинної діяльності й ізольованість від суспільства;  
•      незаконна діяльність, що користується попитом у законо­слухняного суспільства;
•      наявність економічно виправданого ризику;
•      приховування злочинної діяльності;  
•      підтримка організованої злочинності з боку політиканів і поліції. Організована злочинність існує в усіх країнах світу й різ­ниться лише мірою згуртованості, що залежить від історичних, етнічних, економічних, соціальних шляхів розвитку того чи іншого суспільства: "тріади" в Гонконгу, "якудза" в Японії, "коза ностра" у СІА, "мафія" в Італії тощо. Нині організована злочинність має інтернаціональний характер. Доводиться констатувати, що організована злочинність — це не тільки особливе кримінальне явище, як професійна зло­чинність, а й суспільно-політичне, притаманне розвиненому ринковому суспільству. Так, якщо професійна злочинність як кримінальне явище, умовно кажучи, співіснує паралельно з життям законослухняного суспільства, створюючи власний таємний "світок", то організована злочинність, об'єднуючи злочинні угруповання на різних напрямах злочинної діяльно­сті (наркобізнес, порнобізнес, торгівля людьми, зброєю, рекет тощо) і створюючи "стартовий капітал" здебільшого у лідерів і їх найближчого оточення, аж ніяк не може цим задовольни­тися. Тому організована злочинність створює нібито два шари свого існування: нижчий — виконавці злочинів різного хара­ктеру (ці виконавці фактично є "звичайними" професійними злочинцями) і вищий — керівники угруповань і керівники цих керівників, які безпосередньо злочинів не вчиняють, але через ланки системи керують злочинною діяльністю, накопи­чуючи величезний капітал. Ці "брудні" гроші відмиваються через систему банківських операцій і стають легальними, піс­ля чого вкладаються в легальний бізнес, перетворюючи верхі­вку організованої злочинності на респектабельних громадян своїх країн, а то й у міжнародному масштабі. Керівники організованої злочинності стають поважними чле­нами суспільства. Для самоствердження і власної безпеки вони намагаються проникнути в усі рівні органів влади і управління самостійно або за допомогою завербованих за матеріальні блага, корумпованих службових осіб з метою здійснення власної полі­тики, насамперед у вирішенні на всіх рівнях економічних проб­лем для здобування максимальних прибутків. Вони намагають­ся спрямувати суспільне життя у потрібне їм русло, впливати на прийняття тих чи інших політичних рішень, законодавчих та інших нормативних актів з метою саботування або впроваджен­ня реформ у потрібному їм напрямі. Усе сказане неможливо здійснити без корумпування части­ни службових осіб усіх рівнів. Отже, корумпування є невід­дільною ознакою організованої злочинності. У ст. 1 Закону України "Про боротьбу з корупцією" наводиться таке поняття цього явища: це "діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг". Таким чином, під корупцією розуміється не тільки отриман­ня хабарів службовими особами. Хабар, як правило, є почат­ком корупційної діяльності посадової особи. Після цього вона починає одразу нібито працювати на двох службах, у двох орга­нізаціях: офіційній і злочинній. Корупція — це система відносин, побудованих на протиправ­них оборудках службових осіб із злочинцями на шкоду держав­ним і громадським інтересам [6]. Зазначені посадові особи перебувають на утриманні босів організованої злочинності, виконують їх вимоги і вже ніколи не можуть зійти з цієї "дистанції", бо їх діяльність задоку­ментована злочинцями. Поруч з "придбанням" "потрібних" людей в офіційних структурах організована злочинність уко­рінює туди і своїх "вихованців". До найважливіших належать такі ознаки організованої зло­чинності:  
•      корислива спрямованість, намагання отримати макси­мальні прибутки;  
•      агресивність і експансіонізм, у тому числі в міжнародно­му масштабі;
•      здатність до диверсифікації (швидка зміна профілю діяль­ності);
•      злиття, упровадження і організація легального бізнесу з метою відмивання "брудних" грошей і досягнення висо­кого становища в суспільстві;
•      наявність корумпованих зв'язків, за допомогою яких ви­рішуються питання безпеки босів організованої злочиннос­ті, розширення злочинної діяльності, впливу на рішення важливих для організованої злочинності питань, насам­перед економічних;
•      здійснення розвідувальної, контррозвідувальної, охорон­ної і терористичної діяльності з метою забезпечення ефек­тивного функціонування мафіозних структур;  
•      внутрішнє функціонування структури забезпечується ієрар­хічною будовою з чітким розподілом ролей і колегіальним органом вищого управління, наявністю матеріальної фі­нансової та інформативної бази, жорсткою дисципліною з каральними заходами аж до ліквідації суперників і своїх, що "проштрафились". Отже, мафіозне угруповання виконує три функції: органі­заційну, забезпечувальну і виконавчу. Зауважимо, що ці функ­ції постійно виконують одні й ті самі особи, що відокремлює організаційний і забезпечувальний напрями діяльності від без­посереднього виконавчого, а це дає можливість особам, які виконують перші дві функції, майже завжди уникати кримі­нальної відповідальності. З огляду на викладене можна навести таке визначення ор­ганізованої злочинності: це соціально негативне явище, що має вигляд неформальної розвиненої структури, побудоване із сис­теми усталених, керованих угруповань злочинців і діє з метою отримання максимальних прибутків, для чого намагається за допомогою корупції максимально впливати у своїх інтересах на розвиток соціальних процесів у суспільстві на всіх його рівнях за рахунок нелегальної діяльності в поєднанні з діяльністю ле­гальною. Доводиться також констатувати, що організованій злочин­ності тісно в національних кордонах. Як великий бізнес взагалі організована злочинність набрала всесвітнього характеру. Отже, наркобізнес, торгівля зброєю, викрадання і продаж авто­транспорту, торгівля "живим товаром" — усе, чим займається організована злочинність, не має кордонів. Об'єктивно цьому сприяють розвиток технологій комп'ютеризації і комунікації, їх поширення по всьому світу; руйнування так званого соціа­лістичного табору; зменшення в усьому світі значення націо­нальних кордонів. Отже, небезпека організованої злочинності полягає не лише в кількості й якості злочинів, а й у тому, що вона підриває правові основи держави; населення втрачає довіру до влади; по­силюються позиції тіньової економіки; на тлі соціальної і еко­номічної депресії частина молоді тягнеться до "красивого жит­тя" у структурах організованої злочинності, що у 99 випадках зі 100 закінчується погано. Організація об'єднаних націй вбачає такі тенденції в роз­витку організованої злочинності:  
•      різке поширення, пов'язане з використанням електрон­них засобів;
•      глибше проникнення в легальну економіку;
•      посилення корумпування чиновницького апарату (панує філософія безмежного "матеріалізму");
•      посилення розвитку наркобізнесу (невизначеність, яка ви­никла в результаті глобальної кризи в економічній, полі­тичній і соціальній сферах, штовхає людей на пошук за­собів для тимчасового забуття);  
•      тенденція до інтернаціоналізації (з доповіді Генсекретаря ООН, 1993). Мабуть, ці тенденції характерні й для вітчизняної організо­ваної злочинності.  
16.2. Причини й умови, що детермінують професійну та організовану злочинність
Очевидно, причини професійної та організованої злочинності криються у процесах розвитку суспільства. Професійна злочин­ність існувала в Російській Імперії, а потім у СРСР завжди (як і в усьому світі). Підвалини організованої злочинності почали закладатися за часів "застою", для якого були характерні тупикові ситуації в економічній, соціальній і духовній сферах суспільства. Це зумо­вило різкий розвиток "тіньової" економіки, що вбирала в себе значну частку національного доходу, широку наявність усіля­ких "дефіцитів", масові розкрадання державного і громадського майна. Війна з професійною злочинністю тіньовикам була ні до чого, адже вони потребували одне одного. Тіньовикам була по­трібна професійна злочинність для захисту, силового розв'язан­ня посталих проблем. Професійні ж злочинці від цього мали та­кий прибуток, якого не мали раніше ніколи. Водночас різко зросли алчність, моральне переродження знач­ної частини правлячої верхівки, чому наслідувала і значна час­тина державного апарату на всіх рівнях. Це стало сприятливою основою для корумпування, вирішення злочинними угрупован­нями своїх проблем з допомогою представників влади. Таким чином, у 80-ті роки XX ст. заклалися основи "три-ади" організованої злочинності. З настанням горбачовської "пе­ребудови" виникла можливість легалізувати і накопичувати капітал за допомогою кооперативів, які опинились поза конт­ролем. "Тіньова" економіка разом з професійною злочинністю і корумпованими державними чиновниками — складові основи організованої злочинності. Отже організована злочинність виникла не просто як кримі­нологічно новий вид злочинності, а як нове соціально-еконо­мічне явище в житті держави. Але організованій злочинності певною мірою було "незручно" в межах "соціалістичної" системи. З усуненням останньої ор­ганізована злочинність почала різко набирати класичних рис, адже перед нею розкрилися можливості подальшого накопи­чування капіталу і його легалізації в більших ніж доти мас­штабах. Американські кримінологи (Сатерленд, Шур, Кларк) до­вели, що суспільство, яке базується на приватній власності й вільній конкуренції, неминуче пов'язане з високим рівнем зло­чинності, ядром якої є організована злочинність. Високим є також рівень корумпованості державного апарату, адже кри­мінальні доходи від "співпраці" з організованою злочинністю істотно перевищують заробітну плату, особливо в тих країнах, де вона стабільно низька. Очевидно, що рівні й характер організованої злочинності в різних країнах ринкової економіки різні. Це залежить від ба­гатьох чинників, зокрема від стану економіки країни і мож­ливості державних органів, насамперед правоохоронних, вести наступальну й послідовну боротьбу з організованою злочин­ністю за допомогою ефективного законодавства, що водночас не відкидає демократичних засад. В Україні нині спостерігається покращення значної час­тини економічних показників. Проте експерти вказують і на значні утруднення, які сповна використовує організована злочинність. Серед них — недостатня кількість зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції, упровадження зару­біжних, не завжди пристосовних для України моделей розвит­ку, підвищення імпортної залежності за окремими стратегічно важливими видами сировини, деградація промислової бази, невизначеність науково-технічної політики, недостатній екс­портно-валютний контроль за діяльністю комерційних фірм, перетворення економіки на об'єкт протиборства політичних сил. Усе це породжує високу частку "тіньової" економіки в народному господарстві, низький відсоток високотехнологі-чної продукції в імпорті, кризу неплатежів, поширення безро­біття і збільшення кількості осіб, що перебувають за межею бідності, малозабезпеченість, нелегальну трудову міграцію за кордон, неприпустиму відмінність рівня життя багатих і бідних. Як результат спостерігається процес маргіналізації насе­лення, а маргіналу все одно, як здобувати засоби для свого існування. Збільшення випадків кримінального збагачення, які здебільшого залишаються безкарними, сприяє переоці­нюванню цінностей багатьма людьми, сприйманню протиза­конної діяльності як нормальної ділової активності або як неминучої альтернативи чесному способу життя. Як наслідок створюється духовна атмосфера егоїзму, вседозволеності, не­довіри до здатності державних структур реально боротися з організованою злочинністю. Бути злочинцем стає економіч­но вигідним, а отже, злочинність стає елементом способу життя певної частини населення. Організована злочинність максимально використовує цю ситуацію, вбирає в себе всі інші види злочинності й реорганізує їх для одержання над­прибутків. Водночас вона розширює відтворення злочинно­сті, впливаючи на масову свідомість і поширюючи, як ка­жуть американські кримінологи, так звану гангстерську культуру, тобто сприйняття злочинності як нормального й неминучого явища. Дедалі більше людей, які вважають себе законослухняними й навіть культурними, вживають жар­гонні слова, співають блатних пісень. Великого поширення дістало татуювання, милування злочинними "подвигами". Цьому значною мірою сприяють засоби масової інформації, насамперед телебачення. Як визначають дослідники, створюється порочне коло: з од­ного боку, дедалі більше людей потерпають від злочинності й вимагають посилення боротьби з нею, з іншого боку, органі­зована злочинність енергійно втягує в орбіту свого впливу знач­ні прошарки населення, які прямо чи опосередковано "пра­цюють на неї". До основних умов, що сприяють розвитку організованої зло­чинності, належать такі:  
•      відсутність загальнодержавної, матеріально забезпеченої програми боротьби з організованою злочинністю;
•      відсутність спеціального органу, який би боровся з органі­зованою злочинністю і корупцією у вищих і середніх щаб­лях;  
•      недостатність і недосконалість правової бази для боротьби з організованою злочинністю і корупцією;
•      недостатній рівень матеріально-технічної і кадрової забез­печеності структур, які нині безпосередньо ведуть бороть­бу з організованою злочинністю і корупцією.

» Поиск
» Статистика

18.205.176.100

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz