onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:41
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ! ЗЛОЧИННОСТІ 

1.  Кримінологічна характеристика економічної злочинності.
2.  Причини й умови, що детермінують економічну злочинність.
3.  Попередження економічної злочинності.  

17.1. Кримінологічна характеристика економічної злочинності
Поняття "економіка" (від грецьк. еко — оселя, середовище і номос — закон) означає сукупність суспільно-виробничих від­носин, що характеризують суспільно-економічний лад суспіль­ства. У світі немає жодної держави, економіка якої абсолютно була б схожа на економіку іншої держави. Проте схожими мо­жуть бути типи власності, засоби виробництва, співвідношення державної і приватної власності тощо. В економіці будь-якої держави є суперечності й недоліки, які використовує злочинність. Це стосується економіки України. Відкинувши концепцію державного монополізму в еконо­міці, Україна здійснює перехід до ринкової економіки і приват­ного бізнесу. Відсутність досвіду, невдосконалені правова база, механізм регулювання такою економікою створюють можливо­сті для злочинного збагачення. Економічна злочинність погіршує життя суспільства зага­лом, а тому боротьба з нею є одним з пріоритетних завдань не тільки правоохоронних органів, а й всіх структур держави. Насамперед наведемо ознаки злочинів, які належать до еко­номічних. По-перше, такі злочини несприятливо впливають на відносини у сфері економіки; по-друге, мають корисливий характер; по-третє, їх вчиняють здебільшого службові особи, які обіймають (постійно або тимчасово) на підприємствах, в устано­вах і організаціях незалежно від форм власності посади, пов'яза­ні з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністратив­но-господарських обов'язків або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями, а також особи, яким чуже майно було ввірене чи перебувало в їх віданні або які завдають шкоди економічним відносинам так би мовити "ззовні" (напри­клад, контрабандисти). Західні кримінологи до ознак економічних злочинів зарахо­вують ще й такі: шкода, яку вони завдають державі, суспільст­ву, приватній підприємницькій діяльності, окремим групам громадян; складність встановлення в багатьох економічних злочинах конкретного суб'єкта — фізичної особи; економічний злочинець не вважає себе злочинцем і не ототожнює себе із зло­чинним світом; економічна злочинність завдає суспільству ве­ликої матеріальної шкоди і водночас це майже не тривожить переважну більшість членів суспільства, частина з яких взагалі не вбачає суспільної небезпеки в цих діяннях. Єдиного міжнародно визнаного визначення економічної злочинності не існує через певні відмінності економіки різних країн, а також через розбіжності думок різних кримінологів щодо кола злочинів, які слід вважати економічними. Економічну злочинність можна визначити як протиправну діяльність, що посягає на інтереси економіки держави загалом, а також на інтереси окремих груп громадян, приватну підпри­ємницьку діяльність, має здебільшого усталений характер і здійснюється з метою здобуття наживи під прикриттям закон­ної економічної діяльності або з використанням її можливостей шляхом зловживання довірою потерпілих. Економічні злочини можна класифікувати так:
•      злочини, що полягають у розкраданні чужого майна шля­хом його привласнення чи розтрати особами, яким воно було ввірено чи перебувало в їх віданні, а також шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України);
•      злочини, що посягають на фінансові інтереси й фінансову систему держави: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї (ст. 199), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та ін­шими засобами доступу до банківських рахунків, облад­нанням для їх виготовлення (ст. 200), контрабанда (ст. 201), ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207), ухилення від сплати податків (ст. 212) та деякі інші (ст. 208-211, 215-217, 233-235);
•      злочини, що посягають на порядок отримання й викорис­тання депозитного капіталу і такі, що завдають шкоди кре­диторам і гарантам: фіктивне підприємництво (ст. 205), фіктивне банкрутство (ст. 218), доведення до банкрутства (ст. 219), приховування стійкої фінансової неспроможнос­ті (ст. 220), незаконні дії в разі банкрутства (ст. 221), шах­райство з фінансовими ресурсами (ст. 222), порушення порядку випуску (емісії) й обігу цінних паперів (ст. 223), виготовлення, збут і використання підроблених недержав­них цінних паперів (ст. 224);
•      злочини, що посягають на встановлений порядок вільної конкуренції в економіці: змова про зміну чи фіксування цін або примушування до їх зміни чи фіксування (ст. 228), незаконне використання товарного знака (ст. 229), пору­шення антимонопольного законодавства (ст. 230), незакон­не збирання з метою використання або використання відо­мостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231), розголошення комерційної таємниці (ст. 232), протидія за­конній господарській діяльності (ст. 206); у багатьох ви­падках ці діяння пов'язані з комп'ютерними злочинами (ст. 361-363);
•    злочини, що посягають на встановлений порядок зайняття підприємницькою діяльністю: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202), зайнят­тя забороненими видами господарської діяльності (ст. 203), незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспорту­вання з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204) та деякі інші (ст. 213, 214);
•    злочини, пов'язані зі сприянням службовими особами в корисливих цілях підприємницькій діяльності (так зване комерційне хабарництво, ст. 368), і деякі інші злочини у сфері службової діяльності, вчинені з вказаною метою: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), службове підроблення (ст. 366);
• злочини, що посягають на права споживачів: обман по­купців і замовників (ст. 225), фальсифікація засобів вимі­рювання (ст. 226), випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227). На Заході до економічних злочинів часто відносять ще зло­чини проти довкілля і безпеки виробництва. Зауважимо, що останні тридцять років на Заході спостері­гається справжній бум економічних злочинів. Наприклад, у Німеччині 40 % розкрадань шляхом привласнення, розтрат і підробок на фірмах, у банках і корпораціях здійснюють їх спів­робітники. Збитки від цього становлять десятки мільярдів ма­рок. У СІЛА збитки внаслідок розкрадання з використанням комп'ютерних мереж становлять мільярди доларів, а витрати приватних фірм для захисту власної майнової та інформаційної безпеки перевищують сто мільярдів доларів. Видатний американський кримінолог Е. Сатерленд назвав економічну злочинність злочинністю "білих комірців" (на від­міну від злочинності "синіх комірців", тобто простолюдинів). Економічний і організований види злочинності тісно взаємо­пов'язані, хоча серед злочинців у сфері економіки багато та­ких, що не пов'язані зі злочинністю організованою. Водночас верхівка організованої злочинності всіма можливими способа­ми намагається легалізувати ("відмити") здобуті злочинним шляхом гроші, вкладаючи їх в усі форми законної економічної діяльності. Це надає можливість тим, хто входить у цю верхів­ку, одержувати статус респектабельних осіб, виходити з еконо­мічної "тіні", обіймати керівні посади в банківській сфері, ак­тивно займатися зовнішньоекономічною діяльністю, "іти в політику", привносячи в усі зазначені сфери діяльності гангс­терське забарвлення. За радянських часів економічна злочинність у країні (а от­же, і в Україні) завжди перебувала на високому рівні й базува­лася на розкраданні державного та колективного майна. І в су­часних соціально-економічних умовах економічна злочинність залишається на високому рівні, до того ж до неї додалося бага­то нових видів злочинів, притаманних ринковій економіці. За­уважимо також, що економічні злочини мають високу латент­ність, а окремі з них дуже високу (наприклад, комерційне ха­барництво). У зв'язку зі значним зниженням обсягів виробництва у структурі економіки епіцентр злочинної діяльності переміс­тився в інші її сфери. Нині економічна злочинність найбільшу активність проявляє в паливно-енергетичному та аграрно-промисловому комплексі, у сферах приватизації, кредитно-фі­нансовій (у тому числі банківській), зовнішньоекономічній та бюджетній. Велику загрозу економічній безпеці в Україні створює ви­ключно висока за світовими вимірами "тінізація" економіки (понад 50 %), зокрема великого поширення дістало ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. На високому рівні перебувають також контрабандні прояви, фа­льшування грошей, комерційне хабарництво, зловживання, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів (у тому числі призначених для виплати заробітної плати), зло­чини з підакцизними товарами. Зауважимо, що абсолютна більшість злочинів у сфері госпо­дарської діяльності вчиняються з метою розкрадання коштів і майна, привласнення нерухомості й земельних паїв. Нині глобального характеру набирають прояви розкрадання з використанням електронних розрахунків. Всесвітнє комп'ю­терне "мереживо-павутиння" (насамперед Інтернет) докорінно змінило систему кредитно-фінансових і банківських операцій, водночас породивши невідомі раніше можливості використан­ня її у злочинних цілях. Наприклад, один західний банк зазнав збитків у розмірі 140 млн дол. від "нальоту" московських хаке-рів (зломщиків комп'ютерних мереж). Проте керівництво бан­ку навіть не зробило про це офіційної заяви, бо приховувало "брудні" капітали. За заявою ФБР американські бази даних щомісяця зазнають понад тисячу "нальотів" іноземних хакерів. В Україні розкрадання із застосуванням комп'ютерних ме­реж поки що не набуло широкого розмаху. Його здійснюють здебільшого особи, які мають офіційний доступ до відповідних банків даних. Зазначимо також, що в Україні з'явились і банкоматні роз­крадачі. Одним з поширених злочинів є ухиляння від сплати подат­ків. Податки — це ефективне знаряддя реалізації державної політики щодо життєдіяльності суспільства, а саме перерозпо­ділу національного продукту в соціальному, віковому, тери­торіальному та галузевому аспектах, компенсації недоліків ринкових механізмів розміщення ресурсів, забезпечення сус­пільними благами, заохочення бізнесу, ділової активності, мо­тивації праці, підтримки рівня зайнятості, стабілізації ринко­вої кон'юнктури, нарешті, сплачування заробітної плати і пенсій. Розрізняють такі основні способи ухиляння від сплати по­датків:
•      шляхом завищення цін над фактичним рівнем торговель­ної і постачально-збутової націнки при реалізації продук­ції й заниження їх розміру в декларації;
•      ухиляння від сплати податків на прибуток від торговель­но-закупівельної діяльності шляхом подання фіктивних декларацій і розрахунків про використання коштів нібито на здійснення підприємством власного будівництва;  
•      ухиляння від сплати податків на прибуток шляхом скла­дання фіктивних договорів про надання благодійних по­слуг;
•      ухиляння від сплати податків на прибутки, отримані від реалізації товару, шляхом перерахування частини сплаченого на особисті рахунки керівників комерцій­них структур;
•      ухиляння від сплати податків на прибуток шляхом непо­дання декларації й розрахунків при закупівлі підприєм­ством за власні кошти матеріальних цінностей у громадян за односторонніми актами закупівлі, де не зазначаються дані про продавця;
•      ухиляння від сплати податку, мита або акцизного збору при вивезенні (ввезенні) товару через кордон шляхом оформлення документів про фіктивні бартерні оборудки з іноземними фірмами (неіснуючими, банкрутами, ліквідо­ваними тощо), а також товару, нібито ввезеного як тран­зит;
•      здійснення комерційної діяльності без реєстрації (як фі­зичних, так і юридичних осіб);
•      заниження обсягів реалізації продукції (у тому числі че­рез підміну митної декларації);
•      неоприбуткування наявної готівки (виручки) за реалізо­вану продукцію і надані послуги;
•      безфактурне відпускання товарів, тобто реалізація без супровідних документів; при цьому отримані від оборудок гроші привласнюються без відображення в бухгалтерсь­ких звітах;  
•      вчинення фінансових операцій з використанням рахунків інших підприємств за домовленістю. Порушення податкового законодавства є масовим явищем. При перевірках воно виявляється у 70-75 % організацій. Широкий розмах дістало перераховування валютної вируч­ки за кордоном. На думку експертів, обсяги перетікання капі­талів за кордон становлять щонайменше 25 млрд дол. Протиправні дії, пов'язані з порушенням податкового зако­нодавства у зовнішньоекономічній діяльності, організації здій­снюють у кілька способів. Деякі з них:
1.     Складають оборудку з комерсантами далекого зарубіжжя на постачання у країну товарів. Сплату здійснюють за цінами кон'юнктури, а в супровідних документах ціни завищують. За­лишки грошей від цієї ділової угоди залишаються за кордоном. Потім з особистих рахунків комерсантів їх переводять в офшор-ні зони (Кіпр, Мальта, Багами), де створюють підставні фірми, і це дає можливість уникати обкладання податками і отриму­вати додаткові прибутки. З підставними фірмами комерсанти складають договори від імені своїх фірм в Україні і здійснюють оборудки.  
2.     У вантажну декларацію вносять наперед неправдиві дані про наявність валютних рахунків підприємства-експортера в уповноважених банках. Митники не завжди перевіряють наяв­ність таких рахунків. А тому отримана валютна виручка осідає на рахунках фірм-посередників за кордоном.
3.     У документах, які подають для митного оформлення експортних контрактів, зазначають, що оборудка, яка реалі­зується, має бартерний характер. Насправді ж товар реалі­зують за валюту. З отриманих коштів частину витрачають на придбання товарів для зустрічних поставок. Але більша час­тина виручки залишається за кордоном.
4. Здійснюють афери з якістю вивезеного товару. У деклара­ціях як товар відображують металобрухт, відходи виробницт­ва, шлак тощо. А фактично за безцінь вивозять чорні й кольо­рові метали, вугілля, паливо-мастильні матеріали, цукор тощо. Різниця між цінами "осідає" на закордонних рахунках. Знайти валютні рахунки за кордоном дуже важко. Банки зберігають таємницю, бо мають у цьому свій інтерес. Останнім часом великого поширення дістало створення фік­тивних підприємницьких структур. Третина всіх зареєстрова­них суб'єктів підприємницької діяльності (СПД) нею не займа­ється і податків не сплачує. Використовуючи фіктивні СПД, злочинні структури накопи­чують величезні кошти. Під прикриттям цих фірм укладаються договори з державними металургійними підприємствами для на­дання посередницьких послуг при експорті металопродукції іно­земним фірмам, а отримавши продукцію, іноземні фірми не роз­раховуються за ці послуги або розраховуються частково. Українські фірми після таких оборудок ліквідуються і за домовленістю з іноземними фірмами ділять валютну виручку, яку залишають за кордоном. Перекачування валюти за кордон і її "відмивання" здійсню­ються за рахунок фіктивно створюваних спільних підприємств (СП), що дає можливість отримувати кредити і переводити їх за кордон. Після цього СП ліквідуються. В Україну не надхо­дить 70 % валютного прибутку, який осідає на рахунках закор­донних банків, відкритих на підставних осіб. Фіктивні фірми використовують також для скоєння злочи­нів у кредитно-фінансовій сфері, зокрема для фінансових шах-райств, розкрадання кредитів, незаконної конвертації грошей у вільно конвертовану валюту та їх переказ за кордон тощо. При здійсненні подібних злочинів використовують схему, згідно з якою кошти неодноразово переказують з рахунка на рахунок, з однієї фіктивної фірми в іншу і на одному з етапів вилучають, після чого ці "фірми" припиняють існувати або ого­лошують себе банкрутами. Фіктивні фірми широко використовують також для ухилян­ня від сплати податків. Поширені також незаконне (необгрунтоване) одержання та нецільове використання кредитних ресурсів. Небезпека таких дій полягає в такому: часто одержані кошти переводять у готів­ку і привласнюють або переказують за кордон з метою незакон­ної конвертації і зберігання на незаконно відкритих рахунках в іноземних банках. Це спричинює до прямих збитків держави, прискорення інфляційних процесів, купівлі валюти (як пра­вило, за завищеним курсом) для приховування її за межами України. Досліджена правоохоронними органами одна із схем здійс­нення цих злочинів така:
•      створюють щонайменше дві фірми — суб'єкти господа­рювання, для яких планується одержувати кредити. За­сновниками, власниками цих фірм є одні й ті самі осо­би — співучасники злочину. В окремих випадках керівниками фірм (директор, головний бухгалтер) є під­ставні особи, які, як правило, не мають відповідної ква­ліфікації для виконання покладених на них обов'язків, тому беззаперечно виконують вказівки осіб, які їх най­няли;
•      розроблюють так звані пакети підробних документів, які видають банківські установи для надання кредитів; при цьому одна з фірм є одержувачем кредиту, інші — парт­нерами угод (купівлі-продажу, поставок та ін.), що "об­ґрунтовують" необхідність і господарську доцільність одержання (надання) кредиту;
•      зазначений "пакет" документів особисто або через по­середників (у тому числі підставних керівників фірм) по­дають до банківської установи, де одночасно члени зло­чинної групи вступають у зговір з керівником, який видає кредити, даючи йому хабара (як правило, у доларах у роз­мірі 20-50 % суми кредиту — так званий відкат). Після цього підписуються кредитні договори та інші документи (наприклад, договір про страхування кредиту) і на раху­нок фірми перераховуються кредитні ресурси;
•      на завершальному етапі гроші протягом одного-трьох днів перераховуються на рахунки наперед підібраних суб'єктів господарювання, де здійснюється їх конвертація за окре­мо розробленою схемою. У результаті частина валюти над­ходить керівництву банківської установи як хабар, а реш­ту привласнює злочинна група. Згідно з даними правоохоронних органів дедалі частішають факти отримання хабарів службовими особами місцевих адмі­ністрацій та органів приватизації за оформлення необхідних документів з приватизації підприємств, за зниження вартості об'єктів приватизації, безпідставне списання основних фондів, завищення кредиторської заборгованості тощо. За слідчими да­ними ставка аудитора за зниження вартості підприємства, що приватизується, становить 5 % суми, на яку він знижує вар­тість. У зовнішньоекономічній діяльності хабарі дають за отриман­ня ліцензій на придбання високоліквідних товарів або сирови­ни і вивезення їх за кордон. Багато злочинів вчиняється і в аграрно-промисловому ком­плексі. Нині у зв'язку з розпаюванням землі й сільськогосподар­ського реманенту виявляється багато службових злочинів, які тісно переплітаються з розкраданням, зокрема це безпідставне занесення осіб у списки одержувачів земельних паїв, завищен­ня строків перебування в колгоспі, що надає пільги при отри­манні певної частки колгоспного майна, тощо.  
17.2. Причини й умови, що детермінують економічну злочинність
Причини економічної злочинності в Україні мають як об'єк­тивний, так і суб'єктивний характер. Соціально-економічні обставини Перехід на рейки ринкової економіки відбувався в умовах розвалу колись єдиної країни, що призвело до розірвання ви­робничих і торговельних зв'язків багатьох економічних парт­нерів колишніх союзних республік. Особливих втрат зазнали підприємства військово-промислового комплексу (ВПК), що становили базу радянської економіки і на яких працювала більшість працездатного населення. В Україні (як і в інших країнах СНД) не було чіткого і по­слідовного розуміння напрямів входження в ринок. Звідси було зроблено непродумані кроки у вирішенні економічних і пра­вових проблем, які базувалися на "романтичному" сприйнятті ринку, якому треба дати простір і він все вирішить без втручан­ня держави. Через неврегульованість або неефективне вирішення важ­ливих економічних питань у країні почалося "первісне нако­пичування капіталу", часто з прямим порушенням або в обхід законодавства. Значна частина промисловості, що має дотаційний характер (ВПК, вугледобувна промисловість та ін.), досі не може повною мірою вписатися в ринкові відносини. Відкритість зовнішньо­економічної діяльності країни призвела до напливу товарів іно­земного виробництва, з яким українські товаровиробники (і в сільському господарстві, і у промисловості) не завжди спро­можні конкурувати. Створена ще за радянських часів "тіньова" економіка наби­рає оберти, паразитуючи за рахунок державної і водночас не сплачуючи податків. Значних помилок припущено при прове­денні приватизації державних об'єктів. Населення країни, яке не мало досвіду існування в ринковій економіці, чекало (і чекає дотепер) від держави вирішення всіх проблем, воно було (і залишається) надто довірливим. Усе це вигідно злочинцям, які продовжують створювати усілякі "піра­міди". Націлена на прибуток діяльність комерційних банків не від­повідала завданням структурної перебудови економіки. Це при­звело до різкого зниження темпів і обсягів виробництва в усіх галузях народного господарства, зменшення національного продукту і національного прибутку, гіперінфляції, яку було подолано монетарними засобами, а отже, до різкого зниження рівня життя населення. У результаті різко зменшились обсяги товарообороту, оптової та роздрібної торгівлі, що спричинялося до невпорядкованості ціноутворення. Організаційно-управлінські обставини Після розпаду СРСР колишні соціалістичні республіки не змогли оптимально поєднати розвиток ринкової економіки з необхідним державним регулюванням і контролем, що харак­терно для розвинених капіталістичних країн світу. Зокрема, в Україні система контролю за банківськими роз­рахунками і діяльністю комерційних банків з боку НБУ була недосконалою. Держава значною мірою втратила контрольні функції у сфері економіки, було ліквідовано органи народного контролю, відомчого ревізійного апарату, торговельної інспекції та ін. В Україні не було на належному рівні налагоджено систему міжбанківських розрахунків. Вона була багатоступінчастою, і це призводило до тривалих затримок зі сплатою грошей за опе­раціями, з'явилась можливість тимчасового використання гро­шей не за призначенням, було відмінено щотижневі звірки взаєморозрахунків. Це дало можливість злочинним елементам вільно використовувати канали банківських розрахунків для розкрадання великих сум за підробними кредитними докумен­тами авізо, платіжними дорученнями тощо. У структурах НБУ і правоохоронних органів спостерігалася недостатність фахівців з ринкової економіки, у той час як зло­чинці вчились у кращих центрах підготовки фахівців за кор­доном.

дальше 1-2
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz