onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:13
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРИСЛИВИХ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ 

1.  Кримінологічна характеристика корисливих злочинів проти приватної власності.
2.  Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності.
3.  Попередження корисливих злочинів проти приватної власності.  

19.1. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів проти приватної власності
Йдеться про злочини, пов'язані з корисливим посяганням на особисту власність, споживацьку і виробничого призначення. Ця власність є приватною, але такою, що не пов'язана безпосе­редньо з підприємницькою діяльністю. Згідно зі ст. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду Укра­їни "Про судову практику у справах про корисливі злочини проти приватної власності" № 12 від 25 грудня 1992 р. пред­метом посягання на приватну власність громадян є майно, яке належить громадянам: жилі будинки, квартири, предмети до­машнього господарства, продуктивна і робоча худоба, наса­дження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. Це майно може належати як одній особі, так і кільком особам за умови, що воно перебуває в їх спільній су­місній або частковій власності і якщо їх об'єднання не є юри­дичною особою. Корисливі посягання проти приватної власності є "вічни­ми" злочинами, що разом з некорисливими насильницькими злочинами створюють "ядро" кримінальної злочинності в усіх країнах світу й дістають дедалі більшого поширення. Корисливі посягання проти приватної власності поділяють­ся на такі види:
•      не пов'язані з насильством над особою ("тихі" злочини): крадіжка — таємне викрадення майна (ст. 185 КК Укра­їни); грабіж без насильства — відкрите викрадення майна (ч. 1 ст. 186 КК України); вимагання без насильства (ч. 1 ст. 189 КК України); шахрайство — заволодіння майном або здобуття права на майно шляхом обману чи зловживан­ня довірою (ст. 190 КК України);
•      пов'язані з насильством над особою ("гучні" злочини): умисне вбивство з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України); грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України); розбій (ст. 187 КК України); вимагання, поєдна­не з насильством (ч. 2-4 ст. 189 КК України); бандитизм (ст. 257 КК України). Окрім корисливих злочинів проти приватної власності спо­живацького і виробничого призначення такі самі злочини вчи­няються і проти інших форм власності. У кримінології їх роз­глядають окремо, оскільки характер їх вчинення багато в чому різниться і особи, які вчиняють ці злочини, здебільшого різні, особливо якщо це кваліфіковані злочинці. До того ж злочини, пов'язані з посяганням на приватну власність, вчиняються зна­чно частіше, і кримінологічна чутливість населення до них на­багато вища. Отже, корисливі злочини проти приватної власності — це дії, спрямовані на незаконне заволодіння цією власністю не­насильницьким шляхом (крадіжка, шахрайство, грабіж без насильства, вимагання без насильництва) або з насильством (грабіж поєднаний з насильством, розбій, вимагання з насиль­ством, вбивство з корисливих мотивів, бандитизм). Предметом корисливих і корисливо-насильницьких злочинів проти при­ватної власності здебільшого є гроші та споживацькі товари підвищеного попиту й легкої реалізації: коштовності, предме­ти антикваріату, хутро й шкіряні носильні речі, відео- і ауді-оапаратура, автотранспорт, комп'ютерна техніка, раритетні книги, музичні інструменти тощо. Саме такі злочини мають резонансний характер, на їх тлі здійснюються "непримітні" посягання на власність на городах, з льохів, кишенькові, пляжні тощо, яких, звичайно, більше, але й набагато вища їх латентність. Охарактеризуємо окремі види злочинів. Крадіжки — найпоширеніший вид злочинів проти приват­ної власності. Вони становлять понад 40 % усіх злочинів, що зареєстровані карним розшуком. Серед крадіжок найнебезпеч-нішими і резонансними вважаються крадіжки квартирні й ав­тотранспорту. Перші становлять 32 % усіх зареєстрованих кра­діжок, другі — 5 %. До найпоширеніших належать також крадіжки на транспор­ті, кишенькові, худоби (у сільській місцевості), у місцях спіль­ного проживання (гуртожитках, готелях). Квартирні крадіжки вчиняють здебільшого вдень (від 10 до 16 години) у так званих спальних районах, крадіжки автотран­спорту — найчастіше ввечері й уночі. Способи вчинення крадіжок, з одного боку, залишаються тра­диційними: входження у довіру, підбирання ключів, викорис­тання відмичок та іншого злочинного інструменту, відчинення кватирок, вікон, даху, дверей балконів, розрізання кишень і дамських сумок. З іншого боку, вони набирають агресивності: ламання дверей, зривання замків, проломи стін і перекриттів стелі тощо. Поруч з "аматорами" такі злочини часто вчиняють профе­сіонали. Найбільше їх серед кишенькових і автотранспортних злодіїв. Останні частково становлять підструктуру організованої злочинності. У "бригаду" входять спеціалісти, які відчиняють дверцята автомобілів, усувають протиугінні засоби, заводять двигун, розбирають агрегати, перебивають номери, виготов­ляють фальшиві документи, шукають клієнтів для купівлі, пе­реганяють крадені автомобілі до "місця призначення". Професійною вважається також діяльність кишенькових злодіїв, які крадуть усе, що є на людині або при ній. Це один з високолатентних злочинів, тому їх відсоток серед зареєстрова­них крадіжок незначний — до 5 %. Кишеньковий злодій вчи­няє щомісяця близько 25 результативних крадіжок. Половину цих злочинів злодії вчиняють у групі. Це відбувається переваж­но в міському транспорті, магазинах, на ринках: 75 % — у го­дини пік; 80 % потерпілих — жінки. Кишенькових злодіїв розрізняють за способом крадіжок:
•      "писаки", "писальщики", "технарі" — розрізають одяг, сум­ки гострими предметами (найчастіше заточеною монетою);
•      "ширмачі" — вчиняють крадіжки під прикриттям різних предметів (плащів, сумок, букетів);
•      "риболови" — крадуть із сумок і кишень за допомогою гачків;
•      "хірурги" — працюють за допомогою пінцетів;
•      "трясуни", "ручники" — виштовхують предмети з ки­шень, сумок точними ударами;
•      "щипачі" — працюють групою в натовпі;
•      "сумочники" — крадуть з дамських сумок;  
•    "дубила", "верхівники" — крадуть з господарських сумок.
Особливу корпорацію крадіїв становлять викрадачі ікон, творів мистецтва, орденів і медалей ("антикварщики"). Біль­шість викраденого вони продають за кордон. Розрізняють кра­діїв цінностей з музеїв, приватних колекцій, квартир, церков; крадіїв "на довір'ї", скупщиків краденого ("купців"); посеред­ників; оцінників ("комісіонерів"); контрабандистів з міжнарод­ними зв'язками; ростовщиків, які використовують "вибивал" для повернення ссуди. Усі вони добре оснащені технічно і бага­то з них обізнані в антикваріаті. Існують ще такі види крадіжок: у гуртожитках, готелях, на робочих місцях, у роздягальнях, кафе, ресторанах, банях, теат­рах, на пляжах, у сільській місцевості. Шахрайство вчиняють двома способами: через обман або зловживання довірою, тобто повідомлення завідомо неправди­вих відомостей або приховування обставин, що вводять потер­пілого в оману. Шахрайські дії різні за характером. Розрізняють близько 50 видів шахрайства. Поруч з "вічними" видами злочинних професій з'явилися й нові:  
•      розповсюдження незабезпечених "цінних" паперів;  
•      "оформлення" документів для виїзду за кордон;  
•      обдурювання при продажу автомобілів, будинків тощо ("кидали");
•      продаж фальшивого антикваріату, коштовностей як справжніх ("фармазон");  
•      продаж фальшивих квитків: залізничних, проїзних, лоте­рейних тощо;
•      обдурювання під час гри в карти, наперстки ("катали"), гральні автомати ("лохотрон");  
•      обдурювання через гадання, знахарство, "наукові" поради і консультації;  
•      обдурювання при продажу валюти ("ломщики") ;
•      обдурювання під виглядом продавця ("лялькарі") або же­ниха (шлюбні аферисти);  
•      здійснення незаконних обшуків з видаванням себе за пра­цівників правоохоронних органів ("розгон");
•      "збирання" коштів для благодійних цілей, організації екс­курсій, а також штрафів, податків, митних зборів тощо;
•      видавання себе за видатних і відомих людей (вчених, ко­респондентів тощо), що потрапили у скрутне становище, або виконують розпорядження родичів і знайомих потер­пілих. Під час здійснення цих та інших шахрайських дій злочинці використовують фальшиві документи, "кукли", фальшиві кош­товності, формений одяг тощо. Предметом шахрайства є гроші (85 %), цінні речі, іноді не­рухомість. Особливо небезпечним своєрідним видом шахрайства є фаль­шування грошей. Питома вага шахрайства серед злочинців проти приватної власності невелика — близько 5 %. Але шахрайство високола-тентне, бо багато потерпілих не подають заяв про вчинення ша­храйства, тому що їхня поведінка небездоганна — від злочин­ної до смішної в очах інших; потерпілі не усвідомлюють себе ошуканими; не розраховують на те, що міліція зможе повер­нути втрачене, або не хочуть пояснювати походження втраче­них цінностей. Серед шахраїв багато "гастролерів" і рецидивістів. Чимало з них постійно "працюють" над своїм іміджем і поведінкою. Во­ни, як правило, мають риси товариськості, артистичності, рі­шучості у своїх вчинках, можуть зосередити увагу співрозмов­ників, зацікавити їх, справити приємне враження. Багатьом шахраям притаманні витончена хитрість, вміння прикидатися й здатність до перевтілення. До відкритого заволодіння майном без насильства належать здебільшого зривання капелюхів і виривання сумок. Проте переважна більшість грабежів і, звичайно, розбої вчиня­ються з насильством, яке стає дедалі зухвалішим. Часто злочинці застосовують вогнепальну і холодну зброю, вбиваючи потерпілих або наносячи їм тяжкі тілесні ушкодження (серед злочинів грабе­жі становлять близько 5 %, розбої — близько 1,5 %). До характерних видів грабежів і розбоїв (корисливо-насиль­ницьких злочинів) належать такі:
•      вуличні ("гоп-стоп") — у малолюдних місцях, на вулицях, у парках, скверах, найчастіше у вечірній час, у під'їздах і ліфтах (здебільшого на жінок);  
•      напади на касирів, продавців у магазинах, працівників в офісах (часто із застосуванням зброї);  
•      напади на водіїв "таксі" та інших, що погодилися "підвез­ти" (часто пов'язані з вбивством);
•      напади на громадян у їх власних оселях з проникненням під виглядом почтальонів, працівників комунальних служб, мі­ліції, з дорученням від родичів і співробітників ("громили"). Часто злочинці діють групами, у масках, застосовують зброю, тортури. Вимагання (рекет) виражається у вимозі передати злочинцю особисте майно потерпілого; право на майно, наприклад з оформ­ленням договору дарування; вчинити певні дії майнового хара­ктеру, наприклад знищити боргову розписку або заповіт; "при­йняти" захист, заступництво, протежування з боку рекетирів за велику винагороду; взяти "своїх" на керівну або фіктивну роботу на фірму. Зброєю вимагачів є погроза скалічити або вбити потерпі­лого, його родичів або близьких або поєднана з викраданням людей, в тому числі дітей — "кіднепінг" (при підозрі затриман­ня вбивство може бути вчинено); погроза знищити цінне май­но, застосування вибухів; погроза розголошення ганьбливих ві­домостей, а здебільшого розголошення про злочинну діяльність (метод Остапа Бендера). Дрібний рекет здійснюється практично в усіх сферах, де є то­рговельний прибуток: на ринках, базарах, у кафе тощо. У вузь­кому розумінні рекет — це вимагання постійної сплати ("по­датків"). Вимагання високолатентне, бо залякані рекетирами люди здебільшого бояться звертатися до міліції. Вбивства з корисливою метою вчиняються під час розбійних і бандитських нападів й через інші обставини: з метою позбу­тися кредитора, комерційного конкурента, жінки, якій сплачу­ються аліменти, потерпілого, якому сплачуються гроші у зв'я­зку з каліцтвом, тощо. Відомі випадки вбивства потерпілих, що самотньо прожи­вають у приватизованих приміщеннях, після укладення з ними договору згідно зі ст. 425 Цивільного кодексу України про до­вічне утримання з подальшим переходом житла після смерті до другої сторони договору. Вбивства вчиняються і на замовлення. Раніше такі факти траплялись у зв'язку з бажанням позбутися жінки, чоловіка або співмешканця. Тепер такі вбивства вчиняються до конку­рентів у легальній або злочинній діяльності ("розбірки"). До злочинних професій належать також забезпечувальні по­слуги, які надають лихварі, "розвідники", навідники, "контр­розвідники", охоронники, скупувачі краденого і його перепро­дувачі. У розглядуваному виді злочинності переважають чоловіки. Жінки мають великий відсоток серед шахраїв (30-40 %), кра­дійок "на довірі", "підсидчиць", проституток, які часто є наві­дницями, пособників — переховувачів злочинців і краденого. Багато злочинців не мають певних занять або працюють "ви­падково". Високим є спеціальний рецидив. Часто рецидивісти перебувають на нелегальному становищі, бо розшукуються за раніше вчинені злочини. Особливим є контингент найманих убивць — кілерів. "Кор­порації вбивць" в Україні не існує, а тому наймані вбивці різ­няться за грошовими можливостями замовника і колом його зв'язків. Частину вбивств на замовлення вчиняють особи, які не мають "необхідної підготовки". У результаті іноді потерпілі уникають смерті через поранення або навіть без них. Трапля­ється, що кілери вбивають "не того". Але є й прояви (їх менше) "високої професіоналізації". Людину без фізичної охорони можна вбити будь-де: на вулиці, у домі, натовпі. Тих же, хто їздить тільки на автомобілі з охоронцями, "дістати" набагато складніше. Типологія злочинців проти приватної власності така:
• випадкові (нестійкі) — не мають стійкої паразитичної антигромадської орієнтації, виявляють корисливість, бажання задовольнити потребу в алкоголі ("завіятись"), не відстати від друзів; у частини мотивом є забезпечення себе і близьких найнеобхіднішим;
•      ситуативні — такі, що вчиняють злочини за сприятливих обставин, не здатні утриматися від спокуси (грабіжники, крадії на пляжах, у гуртожитках тощо);  
•      злісні — професіонали або такі, що наблизились до них, мають паразитичний погляд на своє місце в житті, визна­ють злочинне середовище як своє, сприймають його суб­культуру, значна частина має судимість, характерна підго­товка до вчинення злочину, сформована антигромадська установка;
•      особливо злісні — злочинна еліта ("вори в законі", "авто­ритети", "відморозки"), якій властиві особлива злочинна укоріненість, злочинна філософія, призирство до норм за­гальнолюдської моралі, ненависть до правоохоронних ор­ганів. Властивості більшості злочинців проти приватної власності такі:
•      корисливо-споживацьке прагнення до паразитичного існу­вання за рахунок злочинного вилучення майна громадян;  
•      стійка деформація свідомості, нігілістичне ставлення до законів, перекручування суспільних принципів і мораль­них правил життя, некритична і завищена оцінка себе як особи;
•      укорінення розпусти (алкоголізм, вживання наркотиків, захоплення азартними іграми, випадкові статеві сто­сунки). Тенденції корисливої злочинності проти приватної власності:  
•      різке зростання (абсолютне й відносне) у 1990-1995 рр. З початком стабілізації в 1996 р. подальша укоріненість, певне зниження показників;  
•      "омолодження";
•      зростання вагомості жінок;
•      поява нових видів злочинів — рекет, кіднепінг, "пірамі­ди" тощо;
•      зростання спеціалізації злочинних угруповань;  
•      підвищення рівня професіоналізації і спеціального рецидиву.
19.2. Причини й умови, що детермінують корисливі злочини проти приватної власності
Стан злочинності загалом і окремих її видів багато в чому відображує ситуацію, що складається в суспільстві. Особливо це стосується корисливої злочинності. Усунення або блокування негативних процесів одразу ж по­значається на уповільненні темпів поширення злочинності, її стабілізації й навіть зниженні. До основних негативних чинників (причин), що детермі­нують корисливу злочинність на рівні макросередовища, нале­жать такі:
•      економічного характеру — різке зниження обсягів вироб­ництва, відплив коштів за кордон, нестача енергоносіїв, пов'язані з цим безробіття, високі для більшості людей ціни, несвоєчасне отримання заробітної плати тощо;  
•      соціального характеру — різке розшарування суспільства з дуже великим діапазоном від бідності до багатства;  
•      морального характеру — підвищення соціального напру­ження у суспільстві; втрата поняття недоторканості чу­жого майна; активізація антисоціальних приписів виправ­довування моральності посягання на приватне майно (будь-що взяти "свою частку"); збільшення кількості лю­дей, готових здійснити злочин з метою первісного накопи­чення капіталу, "утримання на плаву", а для значної час­тини — грошей на алкоголь і наркотики (кількість цих категорій збільшується);  
•      правового характеру — правова система не повною мірою відповідає вимогам дійсності, має багато "пробілів", не­ефективність профілактичних заходів злочинності;
•      організаційного характеру — остаточно не приведені у відповідність з вимогами структури правозастосовчих ор­ганів, які ведуть боротьбу з корисливою злочинністю, вони мають недостатній рівень забезпечення матеріальни­ми, технічними засобами, а також кадрами. До суттєвих негативних чинників, що детермінують корис­ливу злочинність на рівні мікросередовища, належать: нега­тивне побутове оточення, пияцтво, крадіжки тощо. Подекуди майбутній злочинець не в змозі протистояти тиску обставин мікросередовища. Усе викладене призводить до формування корисливо-пара­зитичної мотивації, потягу до "красивого життя", зневажливо­го ставлення до чесної праці, яка такого "життя" не може дати, вирішення, що злочинний шлях не тільки не гірший за чесний, а й такий, якому потрібно віддавати перевагу, бо тільки в та­кий спосіб можна або "вибитися в люди", або мати гроші на за­доволення пристрастей, низький рівень культури й моральнос­ті, глухота до чужої біди. До недоліків у роботі правоохоронних органів належать такі:
•      відсутність подекуди глибокого аналізу оперативної обста­новки на місцях;
•      недостатня взаємодія служб щодо профілактичної діяль­ності в цьому напрямі;  
•      недоліки у використанні підрозділів патрульно-постової служби і в роботі чергових частин;
•      недоліки в боротьбі з алкоголізмом, поширенням наркоти­ків, утриманням домів розпусти, проституцією, збутом кра­деного;  
•      невелика кількість житла, узятого під централізовану охо­рону;
•      слабка індивідуально-профілактична робота з особами, ра­ніше засудженими за корисливі злочини або схильними до їх вчинення;
•      недостатня робота з населенням щодо профілактики вік-тимної поведінки;
•      повільне відродження ефективних форм залучення насе­лення до профілактики злочинів (загонів самоохорони бу­динків, дач, стоянок автомобілів, човнів тощо);
•      недоліки у провадженні дізнання і слідства, слабке вико­ристання результатів попереднього слідства у профілак­тичній роботі. Серед інших умов, що сприяють розглядуваним злочинам, зазначимо такі:  
•      зниження захищеності житла, освітленості вулиць, кіль­кості діючих телефонів-автоматів;
•      примітивізм або відсутність технічних засобів попереджу­вального характеру — замків, протиугінних засобів, пере­говорних пристроїв тощо;
•      можливість подекуди виробляти зброю на робочих місцях і вдома;
•      відсутність контролю за майном громадян на виробництві, у гуртожитках, санаторіях, готелях тощо;
•      віктимна поведінка потерпілих — безтурботливе ставлення до укріплення домівки, охорони автомобіля, перебування в небезпечних місцях, часто в нетверезому стані; довірли­вість (купівля фальсифікованих товарів, гра на вулиці в азартні ігри, впускання до квартири незнайомих людей). До того ж потерпілі часто не бажають з різних мотивів спів­працювати з міліцією, подавати заяву про скоєний злочин, з'являтися на виклик до міліції тощо.  
19.3. Попередження корисливих злочинів проти приватної власності
Вирішальну роль у зниженні кількості корисливих злочинів повинні відігравати загальносоціальні заходи, спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища у країні, а та­кож заходи виховного, правового і організаційного характеру. Спеціальні профілактичні заходи передбачають таке:  
•      упровадження оперативного диспетчерського зв'язку же-ків з метою контролю за допомогою технічних засобів за входами в під'їзди, підвали, на горища тощо;  
     встановлення охоронної сигналізації (як централізованої, так і регіональної), переговорних пристроїв, поліпшення якості замків;  
•     належне освітлення вулиць, подвір'їв, під'їздів;
•      організація платних автостоянок, кооперативних гаражів, стоянок, човнів;
•      організація за допомогою працівників жеків та міліції груп самоохорони, залучення платних охоронців будин­ків (зокрема консьєржів), дачних ділянок тощо. Наприклад, у Франції функціонує асоціація "Сусід допомо­жи сусіду". Сусіди встановлюють між собою локальний зв'я­зок, по черзі чергують у під'їздах, наглядають за квартирами сусідів, коли хазяїв немає вдома. До функцій правоохоронних органів належать такі:
•      систематичний аналіз оперативної обстановки;
•      організація взаємодії різних служб;
•      удосконалення організації охоронних служб із залучен­ням формувань громадськості й урахуванням особливостей криміногенної ситуації в мікрорайонах; перевірка місць збирання злочинних елементів;
•      профілактична робота з п'яницями, наркоманами, бродя­гами, проститутками, особами, схильними до корисливих злочинів, що мають задокументовані дрібні крадіжки, "дрібні" грабежі в неповнолітніх тощо;
•      профілактична робота з раніше засудженими, подання їм допомоги, активне використання можливостей адмініст­ративного нагляду; недопущення формування злочинних груп;
•      рішуче застосування заходів адміністративного і криміна­льного впливу до правопорушників, що дає значний профілактичний ефект щодо їх оточення;  
•      своєчасне реагування на сигнали і заяви громадян про дріб­ні крадіжки, підозрілу поведінку окремих осіб тощо;  
•      рішуча боротьба з незаконним виготовленням зброї на ви­робництві й у навчальних закладах, незаконне її зберіган­ня, продаж, викрадання тощо;
•      максимальне використання можливостей правової про­паганди, інформаційно-виховних заходів: доведення до населення способів вчинення окремих злочинів, особли­во з урахуванням сучасної ситуації, рекомендації щодо поведінки у квартирі, на роботі, в готелі тощо; інформа­ції про охорону квартир (встановлення спеціальних зам­ків, "вічок" на дверях тощо); застосування протиугінних пристроїв, маркування частин автомобіля, човна, цінних речей тощо;
•      організація цільових рейдів і оперативно-профілактичних операцій "Квартира", "Гастролер", "Нічне місто" тощо для боротьби з крадіями, шахраями, грабіжниками із за­лученням громадськості; перекриття каналів збуту краде­ного, місць концентрування злочинних елементів тощо;
•      активне створення громадських формувань для забезпе­чення охорони житла, дач, огородних ділянок, гаражів, стоянок, човнів тощо; створення оперативних громадсь­ких формувань для боротьби з кишеньковими та іншими крадіями;
•      продумане використання пошукових груп для кваліфіко­ваної боротьби з квартирними, автомобільними крадіжка­ми, кишеньковими та пляжними злочинцями, шахрайсь­кими проявами тощо;
•      індивідуальна робота дільничих інспекторів міліції з меш­канцями будинків, двірниками, ліфтерами, поштарями щодо виявлення підозрілих осіб, злочинців, які перебу­вають у розшуку, тощо;  
•      робота зі службовими особами щодо освітлення вулиць і приміщень, улаштування гардеробів в організаціях, уста­новах, встановлення телефонів тощо;
•      удосконалення слідчої роботи з цією категорією справ, обов'язкове внесення подань у відповідні інстанції за під­сумками слідства. Як свідчить практика, активна профілактична робота дає позитивні результати. У багатьох містах активно функціонують пересувні опера­тивно-пошукові групи, які попереджують квартирні крадіжки. Через поштовиків розповсюджуються пам'ятки населенню, як устерігати квартиру від посягань. Позитивно впливає на ситуацію з квартирними крадіжками охорона будинків силами мешканців будинку або найнятими охоронцями. Основне завдання охоронців полягає у своєчасно­му виявленні підозрілих осіб, що потрапляють у поле зору, і негайне повідомлення про них телефоном черговому районного відділу внутрішніх справ, який направляє на місце оперативну групу.    

Контрольні питання

1.   Поняття і види злочинів проти приватної власності.
2.   Способи вчинення злочинів проти приватної власності.
3.   Кримінологічна характеристика особи злочинця.
4.   Причини й умови, що детермінують корисливі злочини про­ти приватної власності.
5.   Спеціальні профілактичні заходи щодо злочинів проти приватної власності й практика їх застосування.

» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz