onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:14
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

 КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ НЕОБЕРЕЖНИХ ЗЛОЧИНІВ 

1.  Кримінологічна характеристика необережних злочинів.
2.  Причини й умови, що детермінують необережні злочини.
3.  Попередження необережних злочинів.
4.  Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів.
 
20.1. Кримінологічна характеристика необережних злочинів
Необережні злочини є невіддільною складовою загальної злочинності, самостійним видом у її структурі, а також законо­мірним явищем у суспільстві. Необережна злочинність багатогранна. Необережні злочини вчиняють у багатьох сферах суспільного життя. Шкода від та­ких злочинів (кількість травмованих і матеріальні збитки) дуже велика й перевищує шкоду від умисних злочинів. Вод­ночас небезпека особи злочинців, які вчиняють необережні зло­чини, значно менша, аніж злочинців, які вчиняють умисні зло­чини. Необережні злочини пов'язані з порушенням певних правил поведінки, більшість з яких зафіксовані й регламентовані у відповідних законах та підзаконних нормативних актах, а та­кож правил поведінки в побуті. Необережна злочинність, на жаль, є вічною і з розвитком науково-технічного процесу має тенденцію як до кількісного збільшення, так і до збільшення її проявів та шкоди від її на­слідків. Достатньо пригадати катастрофу на Чорнобильській АЕС, що спричинилася через необережні злочинні дії. Основні види необережних злочинів пов'язані з такими по­рушеннями правил безпеки:
• при використанні техніки у промисловості, будівництві, сільському господарстві (ст. 267, 271-275 КК України);  
•      при охороні природи і використанні її ресурсів (ст. 236, 237, 239-245, 247, 250, 251 КК України);
•      при експлуатації транспортних засобів (ст. 276, 286-288, 291 КК України);  
•      при охороні або збереженні майна (ст. 196, 197, 270 КК України);
•      у службовій діяльності (ст. 367 КК України);
•      при використанні професійних обов'язків (крім названих випадків) і норм поведінки в побуті, а також правил, що захищають життя і здоров'я особи (ст. 119, 128, 131, 140, 264 КК України). Найнебезпечнішими за наслідками є необережні злочини при взаємодії людини з технікою. Необережний злочин — це передбачене кримінальним зако­ном суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчи­нене в результаті злочинної самовпевненості або недбалості. Необережна злочинність — це сукупність необережних зло­чинів, що вчинені в державі або регіоні за певний період часу (найчастіше за рік). У загальній структурі злочинності необережна становить 10-15 %. Структура необережних злочинів така: порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (до 80 %), порушення правил охорони майна, службова недба­лість (близько 10 %), порушення правил охорони праці й техні­ки безпеки (5 %), необережні злочини проти особи (4 %). Окре­мі необережні злочини мають високу латентність. Обсяг необережної злочинності залежить від позиції зако­нодавця до того, що треба криміналізувати, а що ні. Нині пере­лік необережних злочинів має тенденцію до збільшення через появу нових технологій, речовин, процесів у науці й техніці, що здатні не тільки бути корисними, а й призводити до побіч­ного ефекту та великої шкоди. Нагадаємо, що в необережних злочинах діяння може бути вчинене з необережності, але частіше його вчиняють умисно. Ставлення ж особи до наслідків діяння завжди необережне, і ці наслідки винний легковажно розраховує відвернути або не пе­редбачає їх настання, хоча повинен був і міг передбачити. В окремих випадках з превентивною метою законодавець вста­новив відповідальність лише за факт порушення певних правил і норм поводження з автомобілями, механізмами, речовинами (ч. 1 ст. 267, ч. 1 ст. 272, ч. 1 ст. 274 КК України), якщо лише факт порушення вже створює загрозу таких тяжких наслід­ків. Проте вивчення судової практики показує, що такі справи трапляються дуже рідко, хоча такі порушення в житті непо­одинокі. Тому в більшості випадків законодавець обмежується встановленням адміністративної відповідальності тільки при порушенні правил без тяжких наслідків (наприклад, ст. 121­124, 128 КАП України). Розглянемо особливості необережної злочинності порівняно із злочинністю умисною.
1.    Ці види злочинності відрізняються за формою вини, а отже, за психологічним механізмом вчинення злочину. Відмін­ність полягає у ставленні суб'єкта до вчинення діяння і його наслідків (до останніх ставлення тільки необережне).
2.    Різняться ці види злочинності за соціально-психологічни­ми причинами їх вчинення і характеристикою особи злочинця. Якщо суб'єкт умисних злочинів прямо або опосередковано про­тиставляє власну волю інтересам суспільства, то соціально-пси­хологічною причиною необережних злочинів є неуважність, безвідповідальне ставлення до існуючих в суспільстві правил поведінки. Тому загалом суб'єкт необережних злочинів має значно менший ступінь моральної шкідливості, аніж суб'єкт умисних злочинів.
3.    Сфера діяльності, де вчиняються ці злочини. Необережні злочини вчиняють на виробництві, у транспорті, у сфері управ­ління, побуту тощо. Там же можуть бути вчинені й умисні зло­чини, але перші порушують правила, норми, приписи, звичаї, що зумовлюють нормальний перебіг виробничих і побутових процесів.  
4.    Ці злочини різняться за характером наслідків. На від­міну від умисних злочинів, при вчиненні яких наслідки свідо­мо завдаються суб'єктом і, отже, спостерігається певна про­порційність між "злою волею" злочинця й тяжкістю завданої ним шкоди, при необережності такої пропорційності немає. При вчиненні необережного злочину характер завданої шкоди визначається не так ступенем моральної ушкодженості особи, як сферою діяльності суб'єкта, характером знарядь і засобів, які він використовує, ситуацією, в якій вчиняється діяння, а також іншими обставинами, які можуть бути випадковими для суб'єкта. Тому в необережній злочинності часто спостері­гається розрив, певна суперечність між особою злочинця (його соціально-моральною характеристикою) і тяжкістю наслідків, що настали [36]. Як зауважувалось раніше, у народному господарстві й побу­ті збільшується кількість і підвищується потужність джерел підвищеної небезпеки, інтенсифікується вплив на природне середовище. Водночас підвищується психологічна напруже­ність у суспільстві, збільшується кількість нервових і психіч­них захворювань, стресів, тривожності серед людей. Це спри­чинює підвищення рівня необережних злочинів, а їх наслідки за тяжкістю, як зазначалося, перевершують наслідки умисної злочинності. Так, загиблих внаслідок автотранспортних злочи­нів, злочинів, пов'язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці, злочинів у вигляді порушення встановле­них законодавством вимог пожежної безпеки та інших необере­жних злочинів значно більше, ніж внаслідок умисних вбивств. Дедалі гостріше відчувається "внесок" необережної злочин­ності в соціальну напруженість суспільства. Крім чорнобиль­ської трагедії, наслідки якої неможливо виміряти, зазначимо катастрофи на шахтах, що постійно відбуваються, забруднення довкілля: землі, атмосферного повітря, морів, знищення лісо­вих масивів тощо. Необережні злочини відіграють роль умов у вчиненні бага­тьох умисних злочинів, насамперед злочинів проти власності. Серед необережних злочинців переважають чоловіки (хоча серед порушень правил безпеки дорожнього руху збільшується чисельність жінок-водіїв) ближче до середнього віку. До морально-психологічних якостей необережних злочинців належать: приглушення почуття відповідальності, егоїзм, нех­тування вимогами закону і правилами, коли це вигідно і зруч­но, професійних знань, вмінь, навичок. Отже, для необережних злочинців характерна легковажно-безвідповідальна або егоїс­тично-споживча поведінка. Слабкий контроль і терпимість з боку суспільства до пору­шень, низька самодисципліна (коли неодноразово вчинені по­рушення не затавровуються) — усе це вбирає в себе майбутній необережний злочинець. Необережних злочинців поділяють на ситуативних, нестій­ких і злісних.
20.2. Причини й умови, що детермінують необережні злочини
Як зазначалося, до причин необережних злочинів належать егоїстично-споживацьке та легковажно-безвідповідальне став­лення до правил безпеки, необачність у професійній і побутовій діяльності. Формування зазначеної мотивації зумовлюється негатив­ними традиціями, несприятливою атмосферою сімейно-побу­тового і виробничого середовища; негативним прикладом і впливом осіб, які припускають відповідні порушення; тиском з боку вищестоящих посадових осіб, що вимагають розв'язан­ня проблем "будь-якою ціною"; атмосферою невимогливості, негативного ставлення до виконання наказів, вказівок, розпо­ряджень; оцінкою ситуації як песимістичної, що притаманна частині населення; впевненістю, що за гроші можна "вирі­шити все". Формуванню мотивації поведінки, що призводить до конкрет­ного необережного злочину, сприяють неритмічна робота багатьох підприємств, установ, закладів, будівництв, транспортних вуз­лів тощо; технічні й технологічні недоробки виробництва, тех­нічних комплексів, машин і механізмів; вкрай застарілий на багатьох підприємствах машинний, верстатний парк, порушен­ня вимог настанов та інструкцій; неефективна діяльність конт­ролюючих органів і інстанцій; низький професійний рівень працівників: операторів машин, механізмів, комплексів; пору­шення денного розпорядку і його подовженості у операторів; формальне ставлення частини службовців до контролю за без­пекою на виробництві; приклади уникання відповідальності за діяння, що не потягли за собою особливо тяжких наслідків; по­ширення пияцтва і випадків вживання на виробництві і в по­буті наркотиків і токсичних речовин. У широкому розумінні необережні злочини зумовлюються суперечностями між суб'єктивними обставинами (особа, її цілі, наміри, поведінка) і об'єктивними (ситуація, знаряддя або за­соби). При цьому зауважимо, що коли причиною конкретного злочину, вчиненого з необережності, є взаємодія особи з небез­печною ситуацією і засобами, то безпосередньо дефекти особи, небезпечні властивості ситуації, що призводить до криміналь­ної необережності, лежать у соціальних причинах і умовах. Механізм вчинення необережного злочину полягає у ство­ренні такої взаємодії суб'єктивного і об'єктивного, коли необе­режне заподіяння шкоди є результатом суперечностей між об'єктивними вимогами ситуації, що висуваються до особи, і неадекватним суб'єктивним сприянням особою цій ситуації, небажанням дотримуватись вимог цієї ситуації.    
20.3. Попередження необережних злочинів
Попередження необережних злочинів потребує великих вит­рат з боку держави, організацій усіх форм власності й окре­мих громадян. Постійні витрати потрібні для поліпшення умов праці, удосконалення технологічних і технічних проце­сів, оновлення обладнання, охорони навколишнього середо­вища, підвищення кваліфікації кадрів, підготовки нових кад­рів тощо. Необхідно рішуче боротися з порушеннями на виробництві, що мають дисциплінарний і адміністративний характер, у сфе­рі необережної поведінки, з пияцтвом на роботі й у побуті, з недоліками в підборі кадрів, "дрібними" порушеннями техно­логічної дисципліни тощо. До спеціальних профілактичних заходів щодо необережних злочинів можна зарахувати впровадження ефективних засобів техніки безпеки й охорони довкілля; удосконалення законодав­ства в цій галузі; підвищення ефективності роботи органів, що займаються попередженням необережних злочинів — еколо­гічної міліції і прокуратури, служби безпеки мореплавства, на повітряному транспорті, дорожнього руху, відділів техніки без­пеки на виробництві, екологічної служби тощо; виявлення фактів необережних злочинів, кваліфіковане розслідування і розгляд кримінальних справ цієї категорії; систематична робо­та з підвищення кваліфікації і додержання правил безпеки, особливо щодо осіб, які працюють з машинами і механізмами: підвищення вимог до керівників усіх рангів, оскільки необе­режні злочини можуть бути вчинені практично в будь-якій сфері; формування правильного світогляду громадськості на необережні злочини, непримиренність до них як до таких, що можуть завдати невиправної шкоди суспільству.  
20.4. Кримінологічна характеристика і попередження необережних автотранспортних злочинів
Автотранспортні злочини перетворилися в усьому світі на широкомасштабне лихо. Це зумовлено науково-технічним про­гресом у галузі автомобільного транспорту. У світі налічується понад мільярд одиниць автотранспорту "на ходу" (у СІЛА — близько 120 млн одиниць, в Україні — 6 млн одиниць). Це при­звело до перевантаження шляхів навіть у розвинених дер­жавах. У світі від автотранспортних злочинів щорічно гинуть сотні тисяч людей і мільйони людей травмуються. В Україні матеріальні збитки від автотранспортних злочинів становлять мільйони гривень. Як зазначалося, автотранспортні злочини становлять майже 80 % загальної кількості необережних злочинів. Левову частку роботи з їх профілактики виконує міліція, насамперед дорожня автоінспекція. Поняття "необережний автотранспортний злочин" охоплює чотири склади злочину: порушення правил безпеки дорожньо­го руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК України); випуск в екс­плуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації (ст. 287 КК України); порушення правил, норм і стандартів щодо убезпечення дорожнього руху (ст. 288 КК України); порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК України). Усі зазначені діяння без вказаних в статтях наслідків тяг­нуть за собою адміністративну відповідальність. Перелічені склади злочинів тісно взаємопов'язані, діяння, що вчиняються винними особами, призводять до фактично однакових наслід­ків (смерті, тілесних ушкоджень), що дають підставу зарахува­ти їх до автотранспортних злочинів. Від необережного автотранспортного злочину слід відрізня­ти дорожньо-транспортну пригоду (ДТП). До останньої крім злочинів входять також факти, коли винний у пригоді гине сам або отримує тілесні ушкодження (водій, пішохід), а також коли пригода обмежується майновою шкодою (адміністратив­ний і цивільно-правовий делікт). До найтиповіших порушень правил дорожнього руху стосов­но протиправної поведінки водія належать перевищення швид­кості; порушення правил обгону, маневрування і рядності; виїзд на смугу зустрічного руху; порушення правил переїзду перехре­стя вулиць; недотримання дистанції; осліплення світлом фар; порушення правил руху на залізничних переїздах; керування несправним транспортним засобом. Найвища аварійність спостерігається у квітні. Високий сту­пінь аварійності характерний для мототранспорту. Значною мірою ДТП пов'язані зі станом сп'яніння учасників дорожнього руху: водіїв і пішоходів. При цьому зауважимо, що кожний десятий водій зникає з місця скоєння ДТП незалежно від наявності його вини. Винуватцями переважної більшості ДТП є водії: дві третини з них недостатньо кваліфіковані (особливо це виявляється остан­німи роками). Рецидив ДТП становить 5 %; 98 % правопоруш­ників — чоловіки, 2 % — жінки. Частка жінок-водіїв не пере­вищує 10 %, отже з вини жінок пропорційно кількості водіїв трапляється у п'ять-шість разів менше ДТП, ніж з вини чоло­віків. Жінки дисциплінованіші, дуже рідко сідають за кермо в нетверезому стані. Для осіб, що скоюють ДТП, характерні байдужість до гро­мадських інтересів, здоров'я і життя людей, зневага до вимог закону, самовпевненість, невиправдане зухвальство, загальна недисциплінованість. Характерним прикладом байдужості до себе й інших є по­ширена відмова водіїв користуватися пасами безпеки. У сис­темі "людина — транспортний засіб — дорога" головним чин­ником є людина. До причин ДТП належать також вкрай незадовільний стан доріг (до 15 % ДТП), конструктивні недоліки транспортних за­собів, низький рівень ремонтних робіт, недостатній догляд за дорожнім рухом з боку дорожньої автоінспекції, часта безкар­ність порушень правил дорожнього руху. До недоліків організаційно-технічного, організаційно-право­вого і організаційно-управлінського характеру можна зарахува­ти такі:
•      низька якість шляхового покриття, слабка пропускна здатність доріг, недостатнє освітлення, погана розмітка, неоптимальне розміщення дорожніх знаків;
•      низький технічний стан транспорту, відсутність запасних частин;  
•      слабка пропаганда додержання правил дорожнього руху;
•      порушення робочого дня водіїв;  
•      слабка організація медичної допомоги потерпілим на шляхах. Коли йдеться про профілактику автотранспортних злочинів і ДТП, слід ураховувати, що це профілактика водночас і кри­мінальних, і адміністративних деліктів, і так званих казусів (невинного спричинення шкоди). Розмаїття причин ДТП зумовлює різноплановість заходів щодо їх попередження. Вони можуть мати соціально-економіч­ний, соціально-правовий, організаційно-технічний, психологіч­ний характер. Величезне профілактичне значення має прокладання нових сучасних автомагістралей і реконструкція наявних доріг, їх за­безпеченість інформаційно-вказівними знаками, відповідними огорожами тощо. Важливим напрямом профілактики є необхідний рівень під­готовки водіїв-професіоналів і аматорів. Необхідно постійно вносити зміни в конструкцію транспорт­них засобів, удосконалювати засоби пасивної безпеки (паси без­пеки, швидконадувні подушки, травмобезпечне укріплення до­рожніх знаків, підвищення ефективності післяаварійних дій тощо). Ефективний контроль за додержанням правил безпеки зо­бов'язані здійснювати підрозділи ДАІ. До функцій ДАІ нале­жать регулювання руху транспорту і пішоходів, виявлення і запобігання порушенню правил дорожнього руху, контроль за утриманням дорожньої межі, нагляд за технічним станом транспорту, реєстрація і облік автотранспортних засобів, об­лік і аналіз ДТП, виявлення причин і умов, що сприяють ДТП, розробка профілактичних заходів, приймання іспитів на право керування відповідними видами транспорту і видача відповідних посвідчень водія, застосування до порушників встановлених законом заходів впливу, організація і здійснен­ня виховної та агітаційно-пропагандистської роботи серед на­селення тощо. Підрозділи ДАІ тісно співробітничають з товариствами авто­мобілістів. Як бачимо, функції ДАІ мають насамперед профілактичний характер. Основна їх мета полягає в забезпеченні безпеки руху. Більшість співробітників ДАІ працюють у дорожньо-пат­рульній службі, основне завдання якої — підтримувати вста­новлений порядок дорожнього руху. Окремо зазначимо також агітаційно-пропагандистські відді­лення (відділи) ДАІ, що здійснюють велику виховну і право-освітню роботу серед населення. Розшукові підрозділи ДАІ займаються розшуком викраде­ного транспорту, а також водіїв, що скоїли автотранспортний злочин і зникли. Це сприяє попередженню нових злочинів на транспорті. Дільничні інспектори зобов'язані брати участь у боротьбі з водіями, що керують транспортом у нетверезому стані.

  Контрольні питання

1.   Поняття необережної злочинності та її відмінність від злочинності умисної.
2.   Структура необережної злочинності і її тенденції.
3.   Особа необережного злочинця.  
4.   Причини й умови, що детермінують необережну злочин­ність.
5.   Попередження необережної злочинності.
6.   Кримінологічна характеристика автотранспортних зло­чинів.
7.   Попередження дорожньо-транспортних пригод.

» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz