onli-films.at.ua
Суббота, 17.08.2019, 22:04
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ПРАВОВА СТАТИСТИКА І її ЗАСТОСУВАННЯ У КРИМІНОЛОГІЇ

1.  Поняття правової статистики.
2.  Етапи статистичного дослідження у кримінології.    

4.1. Поняття правової статистики
Ефективність кримінологічного дослідження залежить не лише від повноти і чіткості програми, правильно поставлених завдань і вдало сформульованої гіпотези, а й багато в чому від вибраних методів дослідження, що забезпечують отримання якісної, повної та надійної інформації, відсутність якої неми­нуче призводить до суб'єктивізму. Дослідження, у тому числі й кримінологічні, неможливо здійснювати без використання статистичних даних, а також методів статистики, за допомогою яких аналізують отриману інформацію. Одним з найважливі­ших методів збирання й аналізу кримінологічної інформації є статистичний. Кримінальна статистика почала розвиватись у 30-ті роки XIX ст. у Франції та Бельгії, де було започатковано збирання статистичних даних про злочинність. Першими статистами на­зивають В. Петті (1623-1687) і А. Кетле (1794-1874). Російська кримінальна статистика бере початок з XIX ст., коли в міністерстві внутрішніх справ і міністерстві юстиції почали нагромаджувати дані кримінальної статистики. Судова реформа 1864 року сприяла розвитку російської кримінальної статистики, яка з технічного погляду посідала одне з перших місць у світі. У Росії щорічно видавалися "Своды статистичес­ких сведений по делам уголовным". А в 1888 р. вперше було опубліковано статистичні дані з кримінальної злочинності у країні. Безпосередньо правовою статистикою займаються органи внутрішніх справ, прокуратури, суду і юстиції. Статистика, як і інші суспільні науки, вивчає різні суспільні явища, проте на відміну від інших наук досліджує лише кіль­кісний аспект суспільних явищ, застосовуючи для цього розроб­лені нею особливі наукові прийоми. Отже, предметом статис­тики є кількісний аспект суспільних явищ і процесів. Статистика — це наука, яка вивчає кількісні законо­мірності масових суспільних явищ у нерозривному зв'язку з їх якісним змістом. Таким чином, статистика надає суспільним наукам необхідний матеріал для подальших теоретичних уза­гальнень, забезпечення постійного зв'язку з практикою. Вона уможливлює зв'язок теорії з практикою, оскільки будь-яке на­укове положення ґрунтується на фактах, що дістали у статис­тиці узагальнене вираження. Однією з галузей статистики є правова статистика, яка дос­ліджує кількісні аспекти різних правових порушень — кримі­нальних, адміністративних, цивільних, їх структуру і динаміку, причини й умови, що сприяють їх вчиненню, сукупність захо­дів боротьби з цими порушеннями. На відміну від інших галузей статистики (економічної, де­мографічної, медичної) правова статистика враховує результа­ти діяльності всіх державних органів, що здійснюють кримі­нально-правову, адміністративну та цивільно-правову охорону суспільного й державного устрою, власності, особи, прав та інтересів громадян, підприємств, установ і організацій. Пред­метом правової статистики є кількісні закономірності зло­чинності й заходів боротьби з нею, цивільних та адміністратив­них правопорушень і заходів їх запобігання. За характером правових порушень, які враховує правова статистика, і правових установ, які здійснюють облік цих по­рушень, розрізняють три галузі правової статистики:  
•      кримінально-правову, безпосереднім об'єктом якої є кіль­кісний аспект злочинності й заходів її запобігання;
•      цивільно-правову, об'єктом якої є порушення, що розгля­даються в цивільних та арбітражних судах, нотаріаті;  
•    адміністративно-правову, об'єктом якої є кількісний аспект адміністративних порушень і заходів боротьби з ними. Отже, правова статистика відображає у вигляді показників усі стадії кримінального, цивільного та адміністративного про­цесів.    
4.2. Етапи статистичного дослідження у кримінології
Статистичне вивчення злочинності — це процес, що скла­дається з таких обов'язкових етапів:
•      статистичного спостереження;
•      статистичного зведення і групування отриманих матеріа­лів;  
•      статистичного аналізу і узагальнення отриманих даних. Ці етапи статистичної діяльності тісно взаємопов'язані й здійснюються за попередньо розробленим планом, який пови­нен охоплювати всі розділи статистичного дослідження.  
1. Статистичне спостереження — це реєстрація і збиран­ня окремих фактів про досліджуване явище (злочинності) та його властивості згідно з попередньо розробленою програмою. Статистика вивчає масові процеси, де діє закон великих чи­сел, і тому статистичне спостереження охоплює певний масив окремих елементів досліджуваного явища. У статистиці цей масив називають сукупністю, або об'єктом, спостереження, а окремі його елементи — одиницями сукупності. У процесі до­слідження злочинності об'єктом спостереження, або статистич­ною сукупністю, є злочинність, а окремий злочин — одиницею сукупності, яка є основою розрахунку. Спостереження, у тому числі й статистичне, можна здійсню­вати за допомогою суцільного або вибіркового методу. Якщо реєстрації підлягають усі одиниці сукупності, таке спостере­ження називають суцільним. Наприклад, це реєстрація в орга­нах внутрішніх справ усіх вчинених злочинів і осіб, які їх вчи­нили, що здійснюється за допомогою заповнення слідчим статистичних карток форми № 1 на вчинений злочин і форми № 2 на особу, яка вчинила злочин. Якщо уявлення про сукуп­ність отримують дослідженням лише її частини, таке спостере­ження називають вибірковим. За способом урахування фактів у часі статистичне спосте­реження може бути:  
•    поточним (безперервним), коли факти реєструються по­стійно з моменту їх виникнення (реєстрація заяв і по­відомлень про злочини й пригоди у чергових частинах ор­ганів внутрішніх справ);
•    перервним, коли реєстрація фактів не пов'язана з часом їх виникнення, а відбиває їх стан на певну дату або на кон­кретний момент (наприклад, стан злочинності за квартал, півріччя, рік). Центральне місце в організації статистичного спостережен­ня посідає розробка програми статистичного спостереження. Програма статистичного спостереження — це перелік запитань, на які необхідно отримати відповіді кожної одиниці досліджуваної сукупності. Запитання програми розміщують на спеціальному бланку — статистичному формулярі. Розрізняють дві основні системи формулярів:  
•      карткову, коли кожна одиниця сукупності й усі її ознаки реєструють на окремій картці (картка ф. № 1 на зареєст­рований злочин);
•      спискову, коли в одному журналі або формулярі реєст­рують відомості про кілька одиниць спостереження. Основною формою статистичного спостереження, за допомо­гою якої здійснюється збирання отриманої систематичної інфор­мації, є звітність. Звітність — це сукупність звітних документів, що містять відповіді на запитання програми статистичного спостереження за певний (звітний) період. Розрізняють звітність загальнодержавну і відомчу. Загально­державна є обов'язковою для всіх підприємств, установ, органі­зацій незалежно від їх відомчої належності, а відомча призна­чена для потреб підприємств, установ та організацій одного певного відомства. До основних належать такі об'єкти кримінально-правової статистики:  
•      злочини — суспільно небезпечні діяння, передбачені кри­мінальним законом;
•      злочинець — особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, розглядуване законом як злочин;  
•     покарання — захід державного примусу за вчинений злочин. Зазначимо, що в 1966 р. у колишньому СРСР було вста­новлено єдину систему обліку і звітності з показниками, що характеризують стан злочинності (діяльність органів внутріш­ніх справ, прокуратури, суду). Облік злочинів і осіб, які їх вчинили, а також рух порушених кримінальних справ здійснюються за допомогою заповнення слідчими, працівниками органів дізнання та прокуратури ста­тистичних карток: ф. № 1 — на виявлений злочин; ф. № 1.1 — на розкритий злочин та інші наслідки розслідування; ф. № 2 — на особу, яка вчинила злочин; ф. № 3 — на рух кримінальної справи. Програми кримінально-статистичного спостереження (зміст статистичних карток) багаторазово змінювалися на різних ета­пах розвитку суспільства. Нині в Україні діють єдині та обо­в'язкові форми статистичних карток (ф. № 1; 1.1; 2; 3), затвер­джені спільним наказом Генерального прокурора України і Міністра внутрішніх справ України № 22/835 від 21 грудня 1995 р. Змінювати і доповнювати зміст карток забороняється. Заповнені картки підписують начальник органу внутрішніх справ і прокурор, після чого їх направляють для обліку в уп­равління оперативної інформації УМВС області. Ці картки є вихідним матеріалом для ведення статистичної звітності. Заповнення статистичних карток є першим етапом статис­тичного дослідження (спостереження). У результаті заповнення карток або журналу первинного обліку, кожний з яких харак­теризує окрему одиницю сукупності, нагромаджується значний масив матеріалу. Цей матеріал потребує обробки (зведення) і групування з метою отримання узагальненої характеристики досліджуваного явища. Ці завдання виконуються на наступно­му етапі.  
2. Статистичне зведення і групування отриманих ма­теріалів. Статистичне зведення передбачає обробку даних первин­ного обліку і об'єднання їх у сукупність за певними ознаками. Зведення можуть бути централізованими та децентралізо­ваними. При централізованих зведеннях документи направляють до центру, в якому їх оброблюють. У кримінальній статис­тиці застосовують здебільшого децентралізовані зведення, коли орган, що здійснює спостереження, самостійно оброб­лює дані й направляє до центру вже зведені матеріали (звіти) для подальшого складання зведення по області й по країні загалом. За способом виконання розрізняють зведення ручні й меха­нізовані. Нині у кримінальній статистиці широко застосовують механізовані зведення з використанням ЕОМ. Статистичні дані впорядковують, систематизують і розпо­діляють на групи за певними ознаками за допомогою групу­вання. Групування — це розподіл одиниць досліджуваного сус­пільного явища за суттєвими ознаками. За допомогою групуван­ня виокремлюють типи явищ, характеризують склад сукупності або взаємозв'язок у зміні варійованих ознак. При групуванні статистичних матеріалів необхідно виконувати таке основне правило: одиниці досліджуваної сукупності повинні бути об'єд­нані в якісно однорідні типи явищ. Розрізняють три види групування: типологічні, варіаційні та аналітичні. Типологічними називають групування, що розподіляють дос­ліджувану сукупність на однорідні за якісною ознакою (на­приклад, групування за видами злочинів, місцем вчинення зло­чину). Варіаційними називають групування, що розподіляють до­сліджувані явища за кількісною (варійованою) ознакою. Цей вид групування застосовують при вивченні вікового складу зло­чинців, строків позбавлення волі, рецидиву. Аналітичні групування мають на меті встановити взаємо­зв'язок досліджуваних явищ, наприклад, між злочинністю і пияцтвом, злочинністю й родинним станом, злочинністю й ос­вітою. Отримані дані про злочинність або інші правові явища після зведення і групування об'єднують у статистичні таблиці, що дає змогу викласти й узагальнити дані про суспільні явища за допомогою цифр, які розташовують у певному порядку. Стати­стичні таблиці у кримінальній статистиці мають важливе зна­чення, оскільки відомості про злочинність у них систематизу­ються й наочніше, ніж текст, характеризують той чи інший аспект злочинності. Особливість статистичних таблиць полягає в наявності в них одного чи кількох підсумків по вертикалі або горизонталі. Основою для побудови статистичних таблиць є групувальні ознаки. Як правило, їх розташовують у рядках, а кількісні ха­рактеристики об'єкта — у графах. Статистична таблиця має вигляд своєрідного статистично­го речення, що має підмет і присудок. Підметом статистичної таблиці є об'єкт дослідження, тобто те, про що йдеться в таблиці, присудком — те, що йдеть­ся про підмет, тобто присудок є кількісним описом об'єктів. Як правило, підмет розташовують у лівій частині таблиці у виг­ляді назв рядків, а праву частину таблиці (графи) займає при­судок. Після зведення і групування статистичних даних, а також складання відповідних статистичних таблиць розпочинається наступний етап — статистичний аналіз і узагальнення.
3. Статистичний аналіз і узагальнення отриманих даних є заключним і найвідповідальнішим етапом статистичного вив­чення злочинності. Зібраний і згрупований статистичний мате­ріал у результаті цього аналізу стає основою для докладної та багатоаспектної характеристики досліджуваного явища. Основна мета статистичного аналізу полягає у виявленні закономірно­стей, встановленні впливу одного явища на інше, констату­ванні взаємозв'язку певних явищ. Статистичний аналіз — це процес вивчення і порівняння от­риманих цифрових як між собою, так і з іншими даними, а та­кож їх узагальнення. Виходячи з основних функцій статистики виокремлюють чотири завдання статистичного аналізу: описа­ти, порівняти і виявити закономірності, здійснити прогноз і зробити висновки. До основних завдань статистичного вивчення злочинності належать:  
•      визначення стану злочинності, її рівня, структури й ди­наміки;
•      виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину;
•      вивчення особи злочинця;  
•      вивчення системи заходів боротьби із злочинністю. Необхідно ураховувати, що під час вивчення окремих пи­тань злочинності й боротьби з нею необхідно порівняти дані кримінальної статистики з даними інших галузей статисти­ки — демографічної, економічної тощо. Наприклад, аналізую­чи склад засуджених за статтю, віком, соціальним станом і ос­вітою, для порівняння використовують дані демографічної статистики. Дані про чисельність населення та її зміни вико­ристовують для розрахунку коефіцієнта злочинності. Вивчаю­чи злочини проти особи або хуліганство, показники їх рівня, динаміки і структури порівнюють з показниками споживання алкоголю (економічна статистика). Отже, статистичне дослідження злочинності передбачає ши­роке використання матеріалів статистичної звітності органів внутрішніх справ, прокуратури, суду, статистичних даних еко­номіки, демографії, культури, а також даних, отриманих шля­хом спеціальних вибіркових досліджень. На основі кримінально-статистичної інформації, обробленої та дослідженої за допомогою статистичних методів, можна точ­но оцінити стан злочинності, виявити закономірності її розвит­ку й визначити заходи боротьби з нею.    

Контрольні питання

1.   Предмет правової статистики.
2.   Етапи статистичного дослідження у кримінології.
3.   Види статистичного спостереження.
4.   Складові програми статистичного спостереження.
5.   Сутність статистичного зведення і групування.
6.   Сутність статистичного аналізу.
7.   Які завдання розв'язують шляхом статистичного вивчен­ня злочинності?


» Поиск
» Статистика

18.205.176.100

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz