onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:09
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ВІКТИМОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ КОНКРЕТНОГО ЗЛОЧИНУ

1.  Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку.
2.  Основні поняття віктимології (жертва, потерпілий, віктимність, віктимізація).
3.  Віктимна поведінка і її види. Класифікація потерпілих від злочинів.
   
9.1. Віктимологія: загальне поняття й історія розвитку
З метою об'єктивного дослідження механізму конкретного злочину необхідно вивчати не тільки злочинця, а й жертву зло­чину. Це зумовлюється тим, що приводом до злочинного пося­гання і умовою, що полегшує його вчинення, іноді може бути й поведінка потерпілого. Таку поведінку у кримінології нази­вають віктимною, а розділ кримінології, що вивчає пов'язані з цим проблеми, — віктимологією. Буквально слово "віктимологія" означає "вчення про жерт­ву" (від лат. victima — жертва і грецьк. logos — вчення). Пред­метом віктимології, а точніше кримінальної віктимології, на відміну від інших її напрямків, є жертви злочинів, відносини, що пов'язують злочинця і жертву, а також ситуації, що пере­дують злочину. Віктимологія вивчає жертву щодо її морально-психологіч­них і соціальних характеристик, що впливають на її уразли­вість, і ситуації, що передують злочину, а також ситуації безпосереднього вчинення злочину. Це дає змогу отримати відповіді на запитання, як у цих ситуаціях, у взаємодії з по­ведінкою злочинця криміногенно-провокуюче виявляється поведінка жертви. Першу спробу системних досліджень проблеми потерпілого від злочину здійснив у 1948 р. німецький вчений Г. Гетіг. Він написав книгу "Злочинець і його жертва", де звернув увагу на потерпілого як фактор виникнення злочину, а також висунув ідею про розуміння під злочинністю відносин між особами, що завдають шкоду, і потерпілими. Г. Гетіг вважав віктимологію галуззю кримінології. Проти­лежної точки зору дотримувався румунський вчений Б. Мен­дельсон, який вважав віктимологію окремою наукою. На його думку, об'єктом віктимології повинна бути не тільки жертва злочину, а й потерпілий від нещасного випадку, стихійного лиха тощо. Отже, можна вважати, що у віктимології існують два напрями: у широкому розумінні віктимологія є окремою дисципліною, що вивчає всі види жертв; у вузькому розумінні кримінальна віктимологія — це наука, що вивчає тільки жертв злочинів. Більшість зарубіжних вчених (Г. Гетіг, Б. Мендельсон таін.) вважають віктимологію галуззю кримінології і термін "вік­тимологія" використовують для характеристики саме цього кримінального аспекту, тобто вивчення тільки жертв злочи­нів. Такого самого погляду на віктимологію і термінологію дотримується російський кримінолог Д. Рівман. Японський вчений Міядзава, поєднавши концепції різних вчених, розрі­зняє віктимність особистісну, що залежить від віку, статі, роду діяльності, соціального статусу тощо, і спеціальну, що залежить від нестійкості щодо психіки і психології відста­вання у розвитку інтелекту, алкогольної інтоксикації, без­вілля, емоційної нестійкості тощо. На думку Міядзяви, при накладанні цих двох різновидів ступінь віктимності особи підвищується. Поглиблено до розробки проблем віктимології вчені-кримі-нологи звернулися наприкінці 60-х років XX ст. Засновником розробки проблеми і розвитку віктимології на теренах колиш­нього СРСР був Л. Франк, який у 1972 р. написав працю "Ві­ктимологія і віктимність". Значний внесок у розвиток вік­тимології зробили Д. Рівман, В. Рибальська, В. Мінська, В. Полубінський та ін. Отже, віктимологія — це особливий напрямок криміноло­гічної науки, який вивчає роль жертви у виникненні криміно­генної ситуації і розроблює так званий віктимологічний аспект попередження злочинів, основним завданням якого є макси­мальне зменшення криміногенних ситуацій, що створюються безпосередньо потерпілими. Сутність віктимологічного аспекту попередження злочинів полягає в тому, що необхідно здійс­нювати профілактичну роботу не тільки серед потенційних правопорушників, а й серед потенційних потерпілих — людей, чия поведінка, образ життя, зв'язків, сімейний стан і вид ді­яльності створюють для них підвищений ризик опинитися в ролі жертви злочинного посягання. Віктимологічні дослідження значно поширені в багатьох країнах світу. Створене в Мюнстері (Німеччина) Міжнародне віктимологічне наукове товариство починаючи з 1973 р. про­вело багато міжнародних симпозіумів з питань віктимології. Однією з найактуальніших проблем віктимології є захист за­конних прав та інтересів осіб, що потерпіли від злочинних посягань. У багатьох розвинених країнах світу прийнято ін­ститут компенсації шкоди, що була завдана жертвам злочину. Ця проблема привертає до себе увагу всього світового співто­вариства. Генеральна Асамблея ООН 29 листопада 1985 р. затвердила Декларацію основних принципів правосуддя із за­хисту жертв злочинів та зловживання владою, згідно з якою визначено такі основні напрями підтримки й допомоги потер­пілим:
•      введення в національне законодавство міжнародних стан­дартів із забезпечення потерпілим доступу до системи пра­восуддя та державної підтримки;
•      кримінально-правова реституція;  
•      компенсація потерпілим з державних фондів;
•      подання потерпілим матеріальної, медичної, психологіч­ної та соціальної допомоги державними, громадськими і місцевими установами. Як зазначалося, більшість розвинених країн вже мають таке законодавство. В Україні, на жаль, робляться лише окремі спроби й окремі заяви щодо намірів відшкодування шкоди, за­вданої злочинними посяганнями. Реально більш-менш послі­довно виконуються тільки правові акти про відшкодування шкоди, завданої зловживанням владою при здійсненні право­суддя, а також жертвам політичних репресій минулих років. Усі інші потерпілі від злочинів залишаються без будь-якої під­тримки держави та правового захисту. Основною причиною та­кого стану є кризове становище економіки держави і недоско­налість чинного законодавства. А. Зелінський слушно зауважив, що для вирішення цієї проб­леми хоча б частково необхідно прискорити розробку і прийнят­тя законів про захист прав потерпілих від злочинів. Зокрема, він пропонує враховувати досвід інших країн:
•      значно розширити процесуальні права потерпілого як учас­ника процесу: висловлювати свою позицію щодо розмірів і способів відшкодування збитків, вимагати від суду рі­шення про забезпечення особистої безпеки і безпеки чле­нів його сім'ї;
•      під час відбування злочинцем покарання враховувати по­зицію потерпілого при застосуванні до засудженого умов­но-дострокового звільнення і заміни покарання більш м'я­ким;
•      з метою забезпечення особистої безпеки потерпілого по­відомляти йому, де саме засуджений відбуває покарання, коли і на якій підставі його звільнено;
•      покласти на адміністрацію виправно-трудових установ обов'язок повідомляти потерпілому про втечу засудженого з установи, де він відбував покарання. Необхідно зазначити, що вже зроблено певні позитивні кро­ки у вирішенні питання забезпечення особистої безпеки потер­пілого і членів його сім'ї. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 13 січня 2000 р. з метою реалізації вимог Закону України "Про забезпечення без­пеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" вне­сено відповідні зміни в КПК і КК України. Зокрема, у ст. 52-1 КПК України ("Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві") передбачається, що право на забезпечення безпеки поряд з іншими суб'єктами кримінально­го процесу мають потерпілий і члени його сім'ї. Цією ж стат­тею передбачається процесуальний механізм прийняття рішен­ня про застосування заходів безпеки. У ст. 52-3 КПК України ("Нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійсню­ються заходи безпеки") закріплюються основні шляхи і спосо­би забезпечення нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких здійснюється захист. Кримінальний кодекс України до­повнений ст. 181-1 і 181-2, які передбачають кримінальну відповідальність за невжиття заходів безпеки щодо осіб, узятих під захист, і розголошення відомостей про заходи безпеки щодо таких осіб. Разом з цим власне механізм застосування заходів безпеки та їх реалізація в обсязі, передбаченому законом, як щодо по­терпілого та членів його сім'ї, так і щодо інших суб'єктів кри­мінального процесу, залишаються ще нечітко відпрацьованими як через відсутність практики, так і через скрутне економічне становище держави.  
9.2. Основні поняття віктимології (жертва, потерпілий, віктимність, віктимізація)
Віктимологія оперує такими основними термінами: "жерт­ва", "потерпілий", "віктимність" і "віктимізація". Під жертвою з позицій віктимології розуміється постраж­дала від злочину фізична особа незалежно від того, чи визнана вона потерпілою у встановленому законом порядку і чи вважає себе такою. Потерпілий — це особа, якій злочином безпосередньо за­вдано моральної, фізичної або майнової шкоди і яка визнана потерпілою у встановленому законом порядку. Поняття "жертва" і "потерпілий" у віктимології вважаються тотожними. У віктимології потерпілий одночасно є основним об'єктом дослідження і одним із основних її понять. Певні напрями проблеми потерпілого і раніше вивчалися кри­мінологією, кримінальним правом, кримінальним процесом і судовою психологією. Проте віктимологія вивчає їх у комп­лексі на двох рівнях, які співвідносяться як злочин (окреме) і злочинність (загальне). Потерпілий насамперед вивчається віктимологією на першо­му, індивідуальному рівні як фактор, що може впливати на ви­никнення і розвиток наміру у майбутнього злочинця вчинити злочин, а також на механізм злочину. На другому рівні вивча­ється сукупність жертв, яким злочином завдано шкоди. Цей аспект вивчення необхідний для визначення реальних наслід­ків злочинності. У загальних рисах кінцевою метою вивчення жертв злочи­нів є підвищення ефективності попередження конкретних зло­чинів і злочинності загалом шляхом здійснення цілеспрямо­ваного впливу як на злочинців, так і на потенційних жертв злочинів. Віктимність окремої особи (індивідуальна віктимність) — це об'єктивно притаманна людині (реалізована злочинним ак­том або залишена в потенції) здатність, схильність стати в пев­них обставинах жертвою злочину. Залежно від особистісних якостей і поведінки конкретного індивіда ступінь його уразли­вості може перевищувати середній (підвищена віктимність) або бути нижчим від середнього (мінімізована віктимність). Інди­від не придбає віктимність у процесі життєдіяльності, а є вік-тимним з моменту народження і до смерті — він не може не бути віктимним, оскільки живе в суспільстві, де не ліквідована злочинність, отже, існує об'єктивна можливість стати жертвою злочину. Потенційна індивідуальна віктимність залежно від можли­востей її реалізації в ситуаціях більш-менш широкого кола зло­чинів у зв'язку з особистісними якостями і професійною зайня­тістю конкретної особи може розглядатися також з позиції її універсальності. З цієї позиції розрізняють віктимність загаль­ну і вибіркову (спеціальну). Віктимність окремої особи є відносним поняттям, оскільки завжди реалізується в певній ситуації, яка є для цього достат­ньою. Однакові особистісні якості, аналогічна поведінка можуть привести до різних наслідків залежно від конкретної ситуації (зовнішніх обставин, характеристики злочинця тощо). Іншими словами, необхідно розрізняти віктимність особисту і ситу­ативну. У реалізації віктимних потенцій жертви певну роль віді­грає взаємодія її суб'єктивних якостей і зовнішніх обставин. Ступінь віктимності особи є результатом складання ситуатив­ного та особистого компонентів. Тому, як правило, шкода, яку завдано жертві, є наслідком реалізації особистої і ситуа­тивної віктимності. Зокрема, ступінь вибіркової (спеціальної) віктимності значною мірою визначається професійною діяль­ністю (працівники міліції, охоронці, таксисти, інкасатори, касири та ін.), але разом з тим вибіркова віктимність є ситу­ативною, оскільки типовим для неї є перебування потенційної жертви в небезпечних ситуаціях. Водночас потенційна жертва може стати реальною вже тому, що опинилась у несприятливій ситуації, а її особисті якості й поведінка аж ніяк цьому не сприяли. Віктимізація — це процес реалізації віктимних потенцій у задаванні шкоди і результат цього процесу. Віктимологічні скла­дові механізму злочину складні й різноманітні і тому в цьому механізмі ролі злочинця й жертви іноді так переплітаються, що відмінність між ними малопомітна і тільки випадок вирішує, хто стане жертвою, а хто — злочинцем.  
9.3.Віктимна поведінка і її види.
Класифікація потерпілих від злочинів Роль жертви у кримінологічному механізмі злочину може бути найрізноманітнішою — від нейтральної до максимально провокуючої злочинця на вчинення злочину. Особливе вікти-мологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслі­док її високого віктимного потенціалу. Дуже часто така пове­дінка є приводом і джерелом конфлікту. Жертві може бути завдано шкоди і в результаті її необач­ливих дій, неправильної оцінки ситуації, а через це й непра­вильної поведінки. До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об'єктивна можливість вчинення злочину, належать також відсутність необхідної реакції на злочинні чи інші негативні дії, невчинення опору діям злочинця. Віктимологічно значущою може бути також позитивна пове­дінка жертви, якщо вона полягатиме у здійсненні захисту будь-якої особи від злочинних посягань, при виконанні служ­бових або громадських обов'язків. У таких випадках, якби жертва не діяла певним способом, вона б не викликала відпо­відної насильницької реакції з боку злочинця. Українські вчені-кримінологи НАВС України розрізняють такі види поведінки жертви:  
•      провокуюча — образа, приниження, напад, знущання тощо;
•      позитивна (не провокуюча);  
•      нейтральна щодо впливу на поведінку злочинця;
•      пасивна — найхарактерніша для взаємодії близьких ро­дичів. Схожу класифікацію видів поведінки жертви пропонують вчені-кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:  
•      негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивно сприяючу ситуацію;
•      позитивна, що виражається у протидії злочинцю, вико­нанні громадського обов'язку тощо;  
•          нейтральна — така, що не сприяла вчиненню злочину. А. Зелінський, класифікує віктимну поведінку за її харак­тером:
•      конфліктна, коли потерпілий створює конфліктну си­туацію або бере активну участь у конфлікті, що виник (є ініціатором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необ­хідна оборона, затримання злочинця, правозахисна актив­ність;  
•      провокуюча (демонстрування багатства, екстравагантна зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює уявлення про її доступність, тощо);  
•      легковажна (довірливість і наївність неповнолітніх та ін­ших осіб, що неспроможні опиратися нападаючому, ство­рення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водія­ми тощо). Кримінологічна значущість віктимної поведінки, що харак­терна для багатьох жертв злочинів, уможливлює певну їх кла­сифікацію. Класифікація потерпілих від злочинів має важливе значення для запобігання злочинам, оскільки мета її розробки полягає в підвищенні ефективності профілактики злочинів і забезпеченні охорони громадян як потенційних жертв. Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вва­жають, що до основних підстав для класифікації жертв злочи­нів належать стать, вік, професійна приналежність, мораль­но-психологічні особливості особи (що сприяє швидкому складанню особистісно-віктимологічної типології) та ін. Класифікація жертв за статтю важлива не лише тому, що жертвами окремих деяких злочинів можуть бути тільки жін­ки, а з огляду на певні елементи, характер поведінки, що типо­ва для ситуації, у якій завдається шкода. Класифікація жертв за віком необхідна вже тому, що підви­щена віктимність, наприклад, неповнолітніх і осіб похилого віку зумовлює необхідність розробки спеціальних заходів вік-тимологічної профілактики. Посадове становище і професійна діяльність також можуть зумовлювати підвищену віктимність, і останнім часом ця під­става стає дедалі актуальнішою. Як зазначалося, до такої ка­тегорії осіб належать працівники правоохоронних органів, ін­касатори, охоронці, касири, водії таксі, що працюють вночі. Останніми роками до професій, що мають підвищену віктим-ність, додалася й така, як зайняття бізнесом. Важливе значення має також класифікація жертв за ознака­ми їх ставлення до особи, що завдає шкоду, і насамперед за мо­рально-психологічними особливостями. У механізмі злочину "працюють" статева розбещеність і схильність до вживання ал­коголю й наркотиків; жадібність і деспотизм; агресивність і жорстокість; брутальність і боягузливість; сміливість і доброта; фізична сила і слабкість тощо. Усі перелічені якості виявля­ються в поведінці і за певних обставин можуть сприяти або пе­решкоджати вчиненню злочинів. Класифікація жертв за мо­рально-психологічними ознаками необхідна насамперед для характеристики категорій злочинів, в яких зазначені риси осо­би жертви є основою способу й форми вчинення злочину або приводом злочину. Особистісні якості жертв актуалізуються певними ситуа­тивними факторами, що дає підстави для такої їх класифі­кації:
•      агресивні жертви — особи, поведінка яких пов'язана з нападом на особу, що в подальшому завдає шкоду, або ін­ших осіб чи іншими подібними діями (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно уми­сне створення конфліктної ситуації;
•      активні жертви — особи, чия поведінка, хоча й не пов'я­зана з нападом або створенням конфлікту, проте активно сприяє завданню їм у кінцевому підсумку шкоди (зверта­ються з проханням про завдання їм шкоди або вчинення дій, що об'єктивно призводять до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шко­ди самі собі);  
•      ініціативні жертви — особи, поведінка яких має пози­тивний характер, але призводить до завдання їм шкоди;  
•      пасивні жертви — особи, які не опираються злочинцю з об'єктивних і суб'єктивних причин;
•      некритичні жертви — особи, для яких характерні необа­чливість, невміння правильно оцінювати життєві ситуа­ції;  
•      нейтральні жертви — особи, що не сприяють вчиненню проти них злочину. Кримінологи України НАВС вважають, що основним крите­рієм, на підставі якого необхідно класифікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найза-гальнішому вигляді віктимогенну деформацію особи, професій­ну, вікову віктимність і віктимну патологію. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:
•      випадкова жертва, тобто особа стає жертвою в результаті збігу обставин. Взаємовідносини, що виникають, не зале­жать ні від волі бажання жертви, ні від волі й бажання злочинця;
•      жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризи­ку й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;
•      жертва з підвищеними якостями ризику, тобто особа, сто­совно якої діє комплекс факторів ризику. До цієї групи належать два основних типи жертв: жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх поведінка у громадських місцях містить підвищену віктим-ність; жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвище­ний ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.). Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особ­ливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигля­ді тощо;
•      жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна де­формація такої особи практично не відрізняється від пра­вопорушників і характеризується стійкою її антисоціаль-ністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.). Як зазначалося, класифікація жертв необхідна не тільки для їх вивчення, а й більшою мірою для організації спеціально­го напрямку попереджувальної роботи — віктимологічної профілактики. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями попереджувальних заходів, об'єктами яких є віктимологічні ситуації; безпосередньо потенційні й ре­альні жертви на індивідуальному (індивідуальна віктимологіч-на профілактика) і груповому рівнях (загальна або індивідуаль­но-групова віктимологічна профілактика). При реалізації першого напряму необхідну увагу приді­ляють заходам, спрямованим на усунення віктимно небезпеч­них ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони й безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної й особистої безпеки та ін.). При реалізації другого напряму необхідно здійснювати захо­ди виховного впливу, професійного навчання, правової пропа­ганди, медичного характеру, забезпечення населення спеці­альними засобами захисту тощо. Отже, значення вивчення особи потерпілого полягає у та­кому:
•      визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочинів;  
•      вивченні зв'язку між поведінкою потерпілого і злочинця;  
•      вивченні формуючого впливу поведінки й особи потенці­альної жертви на особу частини злочинців;
•      розробці профілактичних заходів, спрямованих на усунен­ня причин, внаслідок дії яких особа може опинитися в ролі жертви;
•      більш повному вивченні особи злочинця й індивідуаліза­ції йому покарання за вчинений злочин.    

Контрольні питання

І.    Хто з вчених-кримінологів стояв у витоків розвитку вік­тимології?  
2.   Що означає віктимологія як напрям кримінології?
3.   Основні напрями підтримки і допомоги потерпілим, визна­чені Генеральною Асамблеєю ООН.
4.   У чому полягає відмінність понять "жертва" і "потерпі­лий"?  
5.   Сутність поняття "віктимність особи".  
6.   Що означає поняття "віктимізація"?  
7.   Основні види віктимної поведінки жертви.
8.   Класифікація жертв злочинів залежно від їх морально-пси­хологічних особливостей (за Д. Рівманом).
9.   На які групи поділяються потерпілі за ступенем віктим-ності? 10. Значення вивчення особи потерпілого.

» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz