onli-films.at.ua
Среда, 21.08.2019, 15:05
» Меню сайта
» Правознавство
1.ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

2.НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

3.КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

4.КРИМІНАЛІСТИКА

5.ИСТОРИЯ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ

6."МАЛА" СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ

7.ОБЩАЯ И КРИМИНАЛЬНАЯ СЕКСОЛОГИЯ

8.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

9.АНГЛІЙСЬКА МОВА ДЛЯ ЮРИСТІВ ENGLISH FOR LAW STUDENTS

10.СЛОВНИЧОК ЮРИДИЧНИХ ТЕРМІНІВ

11.КРИМІНОЛОГІЯ

12.ЖИТЛОВЕ ПРАВО УКРАЇНИ

13.СУДОВА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ

14.ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

15.ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

16.МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО

17.ЗАКОН УКРАЇНИ Про місцеве самоврядування в Україні

18.ТРУДОВІ СПОРИ

ВОГНЕПАЛЬНА ЗБРОЯ ТА II КЛАСИФІКАЦІЯ

Вогнепальна зброя — це пристрій, в якому для вильоту кулі з кана­лу ствола використовується енергія хімічного розкладу вибухових речовин. Для вирішення питання, чи належить предмет до вогнепаль­ної зброї, крім установлення загальної ознаки — цільового призна­чення, необхідно, щоб він задовольняв такі критерії.
•     для метання снаряда має бути використана енергія, яка утво­рюється під час згоряння вибухової речовини (пороху та ін.);  
•     предмет повинен мати ствол для спрямування руху снаряда;  
•     наявність у предмета пристроїв для замкнення каналу ствола та для запалення заряду;
•     достатня вражаюча дія снаряда;  
•     достатня міцність конструкції предмета. Перші три критерії можна визначити візуально, оглядаючи зброю на місці події. Критерій міцності конструкції передбачає, що з неї можна здійснити більш як один постріл. Вражаюча сила снаряда має становити щонайменше 0,005 кг/мм2. Судова балістика досліджує тільки ту вогнепальну зброю та боє­припаси до неї, які застосовують злочинці для вчинення злочинів. Такою є ручна стрілецька вогнепальна зброя. Знати її будову та кон­структивні особливості необхідно для одержання інформації про об­ставини злочинної діяльності із застосуванням зброї. Ручну вогнепальну зброю класифікують так:
•     за цільовим призначенням — бойова (гвинтівки, карабіни, авто­мати, пістолети, револьвери, рушниці гладкоствольні спеціаль­ного та бойового призначення тощо), мисливська (рушниці різних систем, мисливські карабіни, штуцери), спортивна (тре­нувальна та цільова зброя — дрібнокаліберні гвинтівки, спор­тивні пістолети);  
•     за ступенем автоматизації — неавтоматична, автоматична, самозарядна;
•     за способом заряджання — казнозарядна, дульнозарядна;  
•     за кількістю стволів — одно-, дво- та багатоствольна;
•     за кількістю зарядів — одно- та багатозарядна;  
•     за конструктивними особливостями ствола — гладкоствольна, нарізна, гладконарізна (з парадоксом);
•     за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середнього калібру (6,5-9 мм) та великокаліберна (понад 9 мм);
•     за способом виготовлення — заводська, кустарна (виготовлена майстром-зброярем або спеціалістом у кустарних умовах, без дотримання встановлених стандартів і, як правило, невеликими партіями) та саморобна (виготовляється, як правило, з наявних матеріалів, а інколи із частковим застосуванням окремих час­тин заводського виготовлення);
•     за особливістю конструкції — стандартна, нестандартна та атипова. Нестандартна зброя має певні конструктивні відхилення порів­няно зі стандартною зброєю аналогічного типу — меншу довжину ствола чи ложа. До цієї групи належать багатоствольні пістолети та револьвери, обрізи гвинтівок і мисливської зброї. Велике значення має питання про критерії розмежування обрізів та видів зброї, з яких вони виготовлені. Виявлено, що вкорочення ствола мисливської руш­ниці до 500 мм (включаючи патронник) є межею, поза якою рушни­ця втрачає балістичні властивості мисливської зброї і набирає ознак іншої зброї — бойової, призначеної для враження живої цілі на близьких відстанях. Якщо довжина ствола перевищує 500 мм і ложе не вкорочене, така рушниця належить до рушниць полегшеної кон­струкції. Атипова зброя також відрізняється нестандартною конст­рукцією, але основною її особливістю є маскування під будь-які побу­тові речі — авторучки, парасольки та ін. До цього типу належать та­кож пристрої для стрільби, перероблені з будівельно-монтажних та стартових пістолетів, ракетниць. Кожний вид зброї має специфічну конструкцію, що відповідає її цільовому призначенню; спільними ознаками є ствол, ударно-спуско­вий механізм (пристрій для запалювання вибухової речовини) і пристрій для закривання каналу ствола. Ствол призначений для спрямування польоту кулі (снаряда). Один кінець ствола дещо збільшений у діаметрі і називається патрон­ником, або казенною частиною, а другий — дулом, або дульною части­ною. У патронник вміщують патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки каналу ствола бойової та спортивної зброї мають гвинтоподібні канавки — нарізи. Тому така зброя називається на­різною. Виступи між нарізами називаються полями. У більшості моделей вітчизняної зброї є чотири нарізи, які в'ються зліва вгору направо. В окремих іноземних зразках передбачено понад чотири нарізи. Нарізи надають кулі обертального руху, який позитивно впливає на влучність стрільби. Стволи мисливської зброї не мають нарізів, тому її називають гладкоствольною. Для поліпшення бойо­вих якостей дульна частина ствола в окремих видах зброї має звужен­ня (чок), а інколи й нарізи (парадокс). Діаметр каналу ствола називають калібром. У нарізній зброї його вимірюють у міліметрах між двома протилежними полями. Бойова вітчизняна зброя має калібри 5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм; спортивна — 5,6 мм. Калібр мисливської, спеціальної, бойової гладкоствольної зброї — це поперечник (діаметр) каналу ствола; визначають його за кількістю круглих свинцевих куль, що за діаметром підходять до цьо­го ствола і відлиті з одного англійського фунта свинцю (453,5 г). Най­поширеніші вітчизняні мисливські рушниці мають калібри 12, 16, 20. Калібр зброї нанесений на казенній частині ствола і на денці гільзи. Ударно-спусковий механізм і затвор (пристрій для закривання ка­налу ствола) — взаємопов'язана система частин зброї, призначених для заряджання (подавання й досилання патрона до патронника), закривання каналу ствола в момент пострілу, розбиття капсуля (спус­ку курка з бойового зводу) і розряджання (виймання відстріляної гільзи з патронника), що відбувається під дією енергії порохових газів, які виникають під час пострілу, або вручну. Залежно від ступе­ня автоматизації та принципу дії ударно-спускового механізму й зат­вора вогнепальна зброя поділяється на автоматичну, самозарядну та неавтоматичну. В автоматичній зброї енергією порохових газів викидається сна­ряд, здійснюються перезарядка й установка зброї на бойовий звід. У результаті натискання на спусковий гачок відбувається один постріл, і весь цикл повторюється. Така зброя називається самозаряд­ною автоматичною. Це пістолети Токарєва (ТТ), Макарова (ПМ), "Парабелум". Якщо після натискання на спусковий гачок відбу­вається кілька пострілів, така зброя називається самострільною ав­томатичною, наприклад пістолет Стєчкіна, автомати АК, ПКШ, ПКС та ін. У неавтоматичній зброї перезарядку й установку затво­ра на бойовий звід здійснюють вручну. Так, для підготовки гвинтів­ки до стрільби слід відвести затвор назад, потім дослати вперед і зак­рити ствол; у мисливській рушниці — розкрити ствол, вкласти в ньо­го патрон і закрити ствол. До неавтоматичної зброї належать бойові гвинтівки, карабіни, револьвери, більшість мисливських рушниць. Для пострілу потрібний заряд, що складається з вибухової речо­вини (пороху) і снаряда (кулі, шроту). Сучасна ручна вогнепальна стрілецька зброя буває одно- та багатозарядною: першу після кожно­го пострілу потрібно перезаряджати вручну, а друга має спеціальний пристрій (магазин, барабан), в якому вміщується кілька готових за­рядів (це прискорює стрільбу).
» Поиск
» Статистика

18.206.15.215

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

» Карта

free counters
» Форма входа
Copyright MyCorp © 2019Конструктор сайтов - uCoz