Г

Галузь права — система юридичних норм, що регулюють певну сферу суспільних відно­син специфічним методом правового регулю­вання.

Галузеві принципи права — керівні засади, що виражають найважливіші сторони і зміст визначеної галузі права і тільки їй притаманні.

Гарантії законності — система матеріаль­них і нематеріальних умов і засобів, які за­безпечують реальність законності. Види га­рантій законності: економічні, політичні, іде­ологічні, спеціальні (правові).

Гарантії прав і обов'язків — умови та кон­кретні засоби, які забезпечують фактичне здійснення прав і свобод людини та виконан­ня покладених на неї обов'язків.

Гетьманщина — політично-державний уст­рій в Україні в період з 1648-го по 1764 рік. У 1663 р. Гетьманщина була поділена на Право­бережну і Лівобережну. Починаючи з 1700 р., після скасування Польщею козацтва на Право­бережжі, Г. існувала лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г. — Чигирин, Батурин, Глу-хів. Усі форми центральних та місцевих органів адміністрації та суду Г. підпорядковувалися ви­борному принципу. Управляв Г. гетьман, який формально обирався на загальній козацькій Раді, а згодом призначався або затверджувався царським урядом. У 1722-му і 1734-1750 рр. тимчасово, а 1764 р. остаточно скасовано ца­ризмом посаду гетьмана, а 1781 р. Г. ліквідова­но і замінено на загальнодержавний устрій Ро­сійської імперії.

З 29 квітня 1918 р. до листопада цього ж року в Україні діяв гетьманський уряд на чолі з П. Скоропадським.

Геноцид — винищення окремих груп насе­лення певної країни або загарбання країни з расових, національних або релігійних мо­тивів.

Герб України — закріплений у законо­давстві офіційний умовний знак, який через графічне та кольорове зображення окремих фігур і символів виражає коло певних ідей політичного характеру та символізує сувере­нітет держави.

Гіпотеза — складова частина норми права, що визначає умови, за наявності яких суб' єкти права повинні здійснювати свої права й обо-в' язки, визначені в диспозиції цієї норми.

Гласність судового розгляду — один із конституційних принципів кримінального процесу, який полягає в тому, що розгляд ци­вільних і кримінальних справ у всіх судах Ук­раїни провадиться у відкритих для всіх гро­мадян, які досягли 16 років, засіданнях суду. Преса та інші засоби масової інформації мо­жуть висвітлювати хід і результати цих засі­дань та вільно коментувати їх (ст. 20 КПК).

Грабіж — відкрите викрадення державно­го, колективного чи індивідуального майна громадян. Грабіж може бути поєднаний з на­сильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, або з погрозою засто­сування такого насильства (ст. 186 КК).

Громадські організації — добровільні об' єднання людей, утворені для досягнення їхніх особистих і громадських цілей, діючі на засадах самофінансування, самоврядування і самоокупності.

Громадянин — особа, яка перебуває у юридичному взаємозв' язку з певною держа­вою, що знаходить свій вираз у наявності в особи відповідного громадянства.

Громадянство України — постійні правові взаємовідношення особи та Української дер­жави, які знаходять свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках. Право на громадянст­во є невід'ємним правом людини. Ніхто не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство. Українська дер­жава забезпечує охорону прав, свобод та ін­тересів своїх громадян як усередині країни, так і за її межами. (Див. Закон України "Про громадянство України").

Громадянське суспільство — спільність вільних, рівноправних людей, кожному з яких держава забезпечує юридичні можли­вості бути власником, користуватися еконо­мічною свободою і надійним соціальним за­хистом, а також брати участь у політичному житті.

Гонорар авторський — винагорода, що за авторським правом виплачується авторам за використання їхніх літературних творів, творів мистецтва, технічних винаходів тощо.

Господарські спори — правові спори, що виникають між суб'єктами господарської діяльності при укладенні й виконанні госпо­дарських договорів, а також спори про відшкодування збитків, спричинених нена­лежним виконанням чи невиконанням ос­танніх.

Д

Давність позовна — строк для судового за­хисту права за позовом особи, право якої по­рушено.

Дарування — безоплатна передача однією стороною (дарувальником) іншій стороні (обдарованому) за її згодою майна у влас­ність (ст. 717 ЦК).

Демократія соціальна — народовладдя, влада більшості населення країни, що здійс­нюється через політичну систему (організа­цію) суспільства з дотриманням основних прав усіх його членів.

Декрет — правовий акт Кабінету Міністрів України, із застосуванням якого реалізуються делеговані парламентом пов­новаження законодавчої влади (у випадках, передбачених законодавством).

Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєне право­порушення (делікти).

Демократичний режим — здійснення дер­жавної влади з повним дотриманням основ­них прав людини. При цьому забезпечуються легальні можливості вільного виявлення і вра­хування інтересів усіх груп населення через де­мократичні інститути (вибори, референдуми тощо) і вільної діяльності різноманітних гро­мадянських об' єднань, що представляють інтереси громадян і впливають на формування та здійснення державної політики.

Демократична республіка — форма дер­жавного устрою, за якого формальне право участі у виборах вищих органів влади нале­жить населенню країни, яке досягло визначе­ного віку.

День прав людини — встановлений ООН на честь прийняття 1948 р. Загальної декла­рації прав людини. Відзначається в Україні щорічно 12 грудня, як у багатьох інших краї­нах світу.

Департизація — заборона створювати осе­редки політичних партій в органах державної влади, прокуратури, збройних силах, на дер­жавних підприємствах, в установах, організа­ціях; припинення діяльності вже існуючих партійних осередків у цих органах.

Депутат — повноважний та відповідаль­ний представник народу у парламенті країни чи виборців свого виборчого округу та насе­лення регіону у відповідних місцевих Радах народних депутатів. Депутат покликаний ви­ражати й захищати суспільні інтереси та інте­реси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції представницького органу.

Депутатська група — об'єднання депу­татів законодавчого (представницького) органу за територіальними, партійними та іншими ознаками для досягнення певної мети і ефективного виконання депутатських пов­новажень.

Депутатські комітети і комісії (постійні й тимчасові) — утворюються в парламенті, у місцевих Радах народних депутатів з числа обраних депутатів, маючи своїм завданням підготовку законопроектів, рішень місцевих Рад і розгляд інших питань, що входять до компетенції представницьких органів зако­нодавчої влади і самоврядування, контроль за втіленням у життя прийнятих ними за­конів, рішень та інших правових актів.

Депутатська недоторканість — встановле­на законом гарантія недопущення притягнен­ня депутата до кримінальної, адміністратив­ної чи іншої відповідальності без згоди на це відповідного представницького органу.

Депутатські повноваження — визначаються Конституцією та законами України для депу­татів усіх рівнів, а також наказами виборців.

Держава — організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально-неоднорідному суспільстві, яка, зберігаючи його цілісність та безпеку, здійснює керівниц­тво ним в інтересах цієї частини, а також уп­равління загальносуспільними справами.

Держава соціальної демократії — організа­ція політичної влади трудящих — власників, що становлять більшість суспільства, яка, ке­руючи суспільством відповідно до їх волі, за­безпечує реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації та народу, а також задоволення соціальних потреб на загально­людських засадах свободи, справедливості і солідарності.

Держава соціально-демократичної орієн­тації — організація політичної влади біль­шості населення, яка забезпечує необхідний консенсус усіх його частин, груп та перехід до створення умов, потрібних для реального і безперешкодного здійснення основних прав людини, прав націй (народу) та прогресу сус­пільства на засадах соціальної демократії.

Державна влада — як ознака держави ха­рактеризується суверенністю, універсальні­стю і загальністю примусового впливу на по­ведінку людей.

Державна дисципліна — точне дотриман­ня всіма організаціями та громадянами вста­новленого державою порядку діяльності дер­жавних органів, підприємств, установ, орга­нізацій, посадових осіб по виконанню покла­дених на них обов'язків. Формами державної дисципліни є планова, фінансова, договірна, штатна, технологічна, службова та ін.

Державна зрада — умисно вчинене грома­дянином України діяння на шкоду сувереніте­ту, територіальній недоторканості, оборо­ноздатності або державній безпеці України, перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці, шпигунство, допомога іноземній державі чи організації або їх пред­ставникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Державна реєстрація підприємства — акт, з моменту підписання якого підприємство на­буває статусу юридичної особи.

Державне правління — спосіб організації вищої державної влади. Д. п. характеризує по­рядок утворення, структуру і правове поло­ження органів державної влади та встановле­ний порядок їхніх взаємовідносин. Визначаль­ною ознакою Д. п. є правовий статус глави держави. Види сучасного Д. п.: президентська республіка, парламентська республіка, на-півпрезидентська республіка, парламентська монархія, дуалістична монархія.

Державне обвинувачення — в криміналь­ному процесі діяльність уповноважених зако­ном органів та осіб, що полягає у доведенні вини особи, яка притягнута до кримінальної відповідальності. В суді України державне обвинувачення підтримує прокурор.

Державний кордон — лінія, що визначає межі сухопутної і водної території України. Вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, є кордоном повітряного простору і надр України.

Державно-правовий режим — сукупність засобів, прийомів реалізації державної влади, що відображає її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних і авторитар­них засад. Групи правових режимів: демокра­тичний, недемократичний (авторитарний, тоталітарний та інші).

Державний режим — спосіб здійснення дер­жавної влади певними методами й засобами.

Державний устрій — спосіб поділу держа­ви на певні складові частини та розподіл вла­ди між нею та цими складовими частинами.

Державні інспекції — спеціальні державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням усіма суб'єктами встановлених відповідними правовими актами правил — санітарних, пожежних, ветеринарних та ін.

Дієздатність — закріплена законом здат­ність суб'єктів права (людей, їхніх об'єднань або спільностей) дотримуватися своїми діями своїх суб'єктивних прав та юридичних обо-в' язків.

Джерело підвищеної небезпеки — в цивіль­ному праві — діяльність, пов'язана з вико­ристанням технічних засобів, матеріалів, предметів, устаткування тощо, які створю­ють підвищену небезпеку для оточення.

Дискримінаційна норма — норма, яка по­збавляє особу певних загальновизначених прав.

Дізнання — початкова форма попередньо­го розслідування. Основна функція Д. — про­ведення оперативно-розшукових заходів та невідкладних слідчих дій з метою виявлення ознак злочину та осіб, які його здійснили.

Диспозиція — складова частина норми права, що визначає саме правило поведінки, згідно з яким дозволяється, забороняється, рекомендується проведення певних дій.

Дія злочинна — активна, суспільно небез­печна, заборонена кримінальним законом, усвідомлена вина поведінки особою, яка за­подіяла шкоду об'єктам, що перебувають під охороною кримінального закону.

Добровільна відмова від злочину — оста­точна, з власної волі, з будь-яких мотивів від­мова від завершення злочину при усвідом­ленні можливості доведення його до кінця.

Довірена особа — особа, яка в період ви­борчої кампанії по виборах до Рад народних депутатів має завдання ознайомити виборців з кандидатом в депутати відповідної Ради, ве­сти за нього передвиборчу агітацію.

Довіреність — письмове уповноваження, дане довірителем іншій особі (довіреному) для засвідчення певних прав перед третіми особами.

Договір міжнародний — угода між двома або кількома державами чи іншими суб'єкта­ми міжнародного права, що встановлює їхні взаємні права і обов'язки в політичних, еко­номічних чи інших відносинах.

Донос завідомо неправдивий — повідом­лення відомостей суду, прокурору, слідчому чи органу дізнання про здійснення злочину, який реально не був скоєний.

Допит — у кримінальному процесі слідча або судова дія, яка полягає в одержанні і зак­ріпленні (фіксації) усних відомостей (свід­чень) про істотні для цієї справи обставини.

Дорадче опитування (консультативний ре­ферендум) —провадиться з метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих пи­тань загальнодержавного та місцевого зна­чення.

Дотримання норми права — форма реалі­зації права, яка полягає в утриманні від скоє­ння діяння, забороненого нормами права.

Дрібне хуліганство — нецензурна лайка в громадських місцях, образлива поведінка у ставленні до громадян та інші подібні дії, які порушують громадський порядок і спокій громадян (ст. 173 КАП).

Дублікат — другий примірник документа, що має ту ж силу, що й оригінал.

Е

Екологічне право — система юридичних норм (галузь права), яка регулює суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального ви­користання природних ресурсів.

Експертиза судова — дослідження пи­тань, що мають важливе значення для пра­вильного вирішення судової справи, яке здійснюється експертом (спеціалістом з пев­ної галузі знань) відповідно до процесуаль­ного законодавства.

Ж

Житловий кодекс України — єдиний зако­нодавчий акт, що регулює житлові відносини в Україні, пов'язані з гарантіями і забезпечен­ням права громадян держави на житло. Ко­декс передбачає правові заходи по належно­му використанню та забезпеченню житлово­го фонду усіх форм власності.

Житлові пільги — передбачені житловим законодавством пільги і переваги для окре­мих категорій громадян при забезпеченні житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду і фонду житлово-будівельних кооперативів, при визначенні розміру плати за комунальні послуги тощо.

Житлове право — система правових норм, що регулюють умови і порядок надання жит­лових приміщень громадянам, умови корис­тування і розпорядження ними, а також зміни в користуванні цими приміщеннями і припи­нення цього права.

Житловий фонд — певна сукупність жит­лових будинків, а також житлових при­міщень в інших будівлях (нежитлових), які знаходяться на території України і призна­чені для проживання громадян.