Затримання — у кримінальному процесі короткочасна міра примусу, що застосо­вується до особи, яка підозрюється у вчи­ненні злочину, з метою з'ясування її причет­ності до злочину і вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу — взяття під варту.

Захищеність особи — наявність розвине­них і ефективних процедурно-юридичних за­собів (механізмів) для вільного здійснення, охорони та захисту основних прав людини.

Заходи громадського впливу — заходи ви­ховного характеру, що здійснюються гро­мадськими організаціями і трудовими ко­лективами, а також колективами громадян за місцем проживання до осіб, які порушу­ють правила співжиття, у тому числі у перед­бачених законом випадках, і до правопо­рушників.

Збитки — витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна; не одержані кредитором доходи, які він міг одержати за умови виконання боржником зо­бов' язання.

Звичай — правило поведінки людей, що склалося в процесі їх співжиття внаслідок тривалого його застосування. 

Звичаєве право — формально обов'язкові до виконання звичаї загального характеру, санкціоновані і забезпечувані державою.

Звільнення з роботи з ініціативи власника —розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставах і в порядку, передбаченому законо­давством.

Звільнення з роботи з ініціативи працівни­ка — одна з підстав припинення трудового договору, коли працівник протягом двотиж­невого терміну попереджає власника про своє звільнення, а за наявності поважних причин останній зобов'язаний звільнити пра­цівника у терміни, вказані ним у заяві.

Зворотна чинність закону — поширення дії виданого закону на відносини, що мали місце до набуття ним чинності, з моменту їх виник­нення.

Земельне право — система юридичних норм, що регулюють суспільні відносини по раціональному використанню та охо­роні земель.

Зловживання владою або службовим стано­вищем — умисне, з корисливих мотивів або іншої особистої зацікавленості, використан­ня особою свого службового становища всу­переч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або захищеним законом правам та інтересам окремих громадян.

Зловживання довірою — виражається у свідомому використанні винним особливих, заснованих на довір'ї, фактичних чи юридич­них відносин з особою, яка є власником май­на або відає державним чи колективним май­ном, з метою звернути це майно на свою ко­ристь.

Злочин — передбачений кримінальним за­коном суспільно небезпечний вчинок, що по­сягає на суспільні відносини, які охороняють­ся законом (ст. 11 КК).

Змагальність у судовому процесі — умова провадження справ у загальних та арбітраж­них органах, що надає рівні можливості учас­никам процесу наводити аргументи на доказ своєї правоти; суд при розв'язанні справи не зв'язаний позицією сторін.

Зміст правовідносин — поділяється на фактичний — поведінка суб'єктів, та юри­дичний, тобто суб' єктивне право та юридич­ний обов' язок.

Знахідка — річ, загублена власником або особою, якій її передав власник у володіння, і ким-небудь знайдена.

Зобов'язальне право — інститут цивільно­го права, система норм, які регулюють май­нові відносини, пов'язані з використанням товарно-грошової форми відносин у суспіль­стві. 3. п. регулює відносини економічного обігу, що виникають у зв'язку з передачею майна, використанням робіт, наданням по­слуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав (гл. 47-51 ЦК).

Зовнішні функції держави — основні на­прями і сторони діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими дер­жавами, світовими громадськими організа­ціями і світовим суспільством у цілому. Види з. ф. д.: а) організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин; б) захист державного суверенітету; в) під­тримка мирного співіснування всього світо­вого суспільства.

І

Імперія — складна багатонаціональна дер­жава, що утворилася шляхом завоювань чи приєднань нових територій, в якій залежність її складових частин від верховної влади є аб­солютною.

Ініціативна група — добровільне об'єд­нання громадян, що є офіційним представни­ком певного кандидата у передвиборній кам­панії. Створюється для збирання підписів на його підтримку.

Інкорпорація — спосіб систематизації за­конодавства, який полягає в об' єднанні за певним критерієм групи нормативно-право­вих актів в одному збірнику.

Іноземні громадяни, особи без громадян­ства — особи, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами Украї­ни; особи, які не належать до громадянства будь-якої держави.

Інстанція судова — державний судовий орган, наділений конституційними повнова­женнями на розгляд і вирішення криміналь­них, цивільних та інших справ та перевірку правильності їх вирішення.

Інститут права — система юридичних норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин у межах галузі права.

К

Канонічне право — сукупність норм хрис­тиянського права, встановлених церковними соборами, що визначають організацію церк­ви, її внутрішній розпорядок, відправлення культу, а також норми моралі, родинних від­носин і певною мірою норми цивільного, кримінального та судового права (за умови, якщо вони санкціоновані і забезпечуються державою).

Касація — у судочинстві форма оскаржен­ня і перевірки судом другої інстанції вироків, рішень, ухвал і постанов судів першої інстан­ції, що не набрали законної сили.

Касаційне подання — процесуальний акт, який подається прокурором до суду другої інстанції у випадках незгоди з вироком або рішенням суду першої інстанції, що не набра­ли законної сили (ст. 32 п. 15 КПК).

Кваліфікація виробнича — характеристи­ка даного виду роботи, що встановлюється за ступенем її складності, точності й відпові­дальності, а також присвоєння працівникові розряду, категорії, класу або диплому на ос­нові його особистих знань і навичок під час виконання цієї роботи.

Кодекс — єдиний законодавчий акт, в якому систематизовано норми, що належать до пев­ної галузі (інституту) права чи законодавства.

Кодифікація — спосіб удосконалення, сис­тематизації законодавства, що полягає у змістовій переробці й погодженні певної, по­в'язаної спільним предметом регулювання, групи юридичних норм та об'єднанні їх в єдиному нормативному правовому акті.

Колегія судова — розгляд справи кількома суддями (ст. 17 КПК).

Колективні трудові спори — розбіжності, що виникли між сторонами щодо встанов­лення або зміни існуючих соціально-еконо­мічних умов праці та виробничого побуту (на рівні підприємства), укладання і зміни колек­тивного договору або угоди та їх виконання.

Комісії по трудових спорах — первинний орган для розгляду індивідуальних трудових спорів, що обирається загальними зборами трудового колективу з числом працюючих не менше 15 осіб.

Компетенція — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обо-в' язків державного органу або службової особи, що визначаються Конституцією.

Конвергенція — концепція про зростаючу подібність між соціалізмом і капіталізмом; схожість ознак і остаточне злиття двох систем.

Конституційний суд України — незалеж­ний орган у системі судової влади, поклика­ний забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів органів законодав­чої, виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав і свобод особи.

Конституція України — Основний Закон України, що визначає її державний та сус­пільний лад, правову систему, проголошує і закріплює основні права і обов'язки грома­дян, окреслює компетенції і повноваження законодавчої, виконавчої та судової влади.

Контрабанда — переміщення товарів, ва­люти, цінностей та інших предметів через мит­ний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, що вчинене у великих розмірах спеціально організованою групою осіб. (ст. 201 КК).

Конфедерація — союз держав, що зберіга­ють свою незалежність і роздільне існування, створений для певних цілей, переважно зов­нішньополітичних і військових.

Конфіскація — примусове, безоплатне ви­лучення у власність держави всього або час­тини майна, що є особистою власністю засуд­женого. К. майна може бути призначена ли­ше у випадках, передбачених Кримінальним кодексом.

Колективний договір — двостороння уго­да, що укладається профспілковим комітетом за уповноваженням трудового колективу з власником або уповноваженим ним органом.

Кооператив — колективне добровільне об' єднання громадян для спільної господар­ської діяльності.

Корупція — підкуп державних, політич­них, громадських діячів, службовців держав­ного апарату, вчинений особою у певних вузькокорпоративних (кланових) інтересах.

Крадіжка — таємне викрадення державно­го, колективного чи індивідуального майна (ст. 185 КК).

Крайня необхідність — дія, що хоч і підпа­дає під ознаки діяння, передбаченого кримі­нальним законом, але вчинена у стані, коли інші дії були неможливими, для усунення не­безпеки інтересам держави, громадським інте­ресам, особі чи правам людини (ст. 39 КК).

Кримінальна відповідальність — вид юри­дичної відповідальності, основним змістом якої є покладання на винного примусового обов'язку зазнати у встановленому законом порядку державного осуду його особи, а та­кож у випадку призначення понести передба­чене кримінальним законом покарання.

Кримінальне право — система встановле­них Верховною Радою України норм, які ви­значають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також встановлюють, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинять.

Кримінологія — наука про злочинність, її причини, особу злочинця, шляхи і засоби по­передження злочинності і перспективи її ліквідації.

Купівля-продаж — договір, за яким одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (річ, товар) у власність іншій стороні (покупцеві), яка має прийняти майно і сплати­ти за нього певну грошову суму (гл. 54 ЦК).

дальше 5-6