Оскарження рішення КТС. Формою оскарження рішення КТС з трудових спорів є
позовна заява працівника. Працівник може звернутися до суду за вирішенням
індивідуального трудового спору і у разі порушення строку розгляду його заяви в
КТС.
Згідно зі ст. 231 КЗпП, ст. 5 ЦПК заяву до суду
пов'язану з вирішенням індивідуального трудового спору може подати: а) власник
або уповноважений ним орган, коли він не згоден із рішенням комісії з трудових
спорів підприємства, установи, організації (підрозділу); б) прокурор, якщо він
вважає, що рішення КТС суперечить чинному законодавству; в) профспілки — на
захист прав та інтересів члена цієї організації, інші громадські організації чи
окремі громадяни у випадках, коли згідно із законом вони можуть звертатися до
суду, аби захистити права інших осіб.
Пропуск терміну, необхідного для оскарження рішення
комісії з трудових спорів, не є підставою для відмови суду прийняти заяву. Визнавши
причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по
суті. У разі, коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається,
і залишається в силі рішення комісії з трудових спорів.
Термін оскарження рішення комісії з трудових спорів у
суді вважається процесуальним, а тому його пропуск (ст. 85 ЦПК) — підстава
залишити заяву без розгляду.
Терміни й порядок виконання
рішення КТС. Рішення
комісії з трудових спорів підлягає виконанню власником або уповноваженим ним
органом у триденний строк по тому, як мине десять днів, передбачених на його
оскарження.
Згідно
зі ст. 235 КЗпП рішення комісії з трудових спорів про поновлення на роботі
незаконно переведеного на іншу роботу працівника, підлягає негайному
виконанню.
Якщо рішення комісії з трудових
спорів оскаржено до суду, воно не підлягає виконанню до винесення судом рішення
у справі і набрання ним законної сили.
Згідно
зі ст. 228 КЗпП у разі незгоди з рішенням КТС працівник чи власник або
уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний
строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.
Студенту необхідно знати порядок
виконання рішення комісії з трудових спорів. Невиконання рішення КТС у належні
терміни дає право працівнику вимагати примусового виконання рішення з трудового
спору. На підставі посвідчення, пред'явленого не пізніше тримісячного строку
до районного, міського (міста обласного значення), районного (у місті) відділу
державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рішення комісії з
трудових спорів у примусовому порядку. Посвідчення про примусове виконання
рішення з трудового спору можуть видавати й комісії з трудових спорів
підрозділів.
Посвідчення
про примусове виконання рішення з трудового спору, як виконавчий документ, за
змістом має відповідати ст. 230 КЗпП і ст. 19 Закону України "Про
виконавче провадження". Так, у посвідченні вказується:
• назва документа, дата видачі та назва органу, який
виніс рішення щодо трудового спору;
•
дата і
номер рішення, за яким видано виконавчий документ;
• прізвище, ім'я по батькові стягувача й боржника, їх
адреси, дата і місце народження боржника та його місце роботи (для громадян),
номери рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб);
•
резолютивна
частина рішення;
•
дата
набрання чинності рішенням;
• строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Посвідчення на примусове виконання рішення з трудового спору
має бути підписано головою або заступником голови
комісії з трудових спорів підприємства, установи, організації й скріплено
печаткою цієї комісії.
Посвідчення
не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся
у встановлений строк із заявою про вирішення трудового спору до місцевого суду.
Згідно зі
ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" посвідчення
комісій з трудових спорів може бути пред'явлено до виконання протягом трьох
місяців із дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення комісії з
трудових спорів. Роботодавець добровільно може виконати рішення комісії з
трудових спорів без обмеження будь-яким строком. Якщо посвідчення комісії з
трудових спорів на примусове виконання рішення з трудового спору було втрачено,
комісія з трудових спорів може видати працівнику дублікат цього посвідчення.
Питання щодо видачі дубліката посвідчення розглядається на засіданні комісії з
трудових спорів у присутності працівника та роботодавця.
Діловодство КТС. Студент повинен уміти вести діловодство комісії з
трудових спорів, складати документи щодо вирішення індивідуальних трудових
спорів у комісії з трудових спорів (рішення та протокол комісії з трудових
спорів, посвідчення на примусове виконання рішення з трудового спору та ін.).
Розгляд
трудових спорів у місцевих судах. Порядок
розгляду та вирішення індивідуальних трудових спорів у суді регулюється КЗпП і
Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК). Індивідуальні трудові спори, що
розглядаються у місцевих судах згідно зі ст. 231 КЗпП поділяються на дві групи.
До
першої групи входять індивідуальні трудові спори, що розглядаються у місцевих
судах на підставі заяв:
•
працівника,
власника або уповноваженого ним органу, в разі незгоди з рішенням КТС
підприємства, установи, організації (підрозділу);
•
прокурора,
якщо він вважає, що рішення комісії з трудових спорів суперечить чинному
законодавству.
До другої групи згідно з ч. 1 ст. 232 КЗпП входять
індивідуальні трудові спори, що підлягають безпосередньому розгляду в місцевих
судах.
Студент має знати, що безпосередньо в місцевих судах,
по-перше, розглядаються трудові спори за заявами працівників підприємств,
установ, організацій, де комісії з трудових спорів не обираються.
По-друге,
безпосередньо в місцевих судах розглядаються трудові спори на підставі заяв
працівників:
•
про
поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору;
• про зміну дати й формулювання причин звільнення;
•
про оплату
за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;
•
про
виключення з членів кооперативу, колективного сільськогосподарського
підприємства, іншої громадської організації.
Безпосередньо в місцевих судах розглядаються трудові
спори за заявами керівників підприємства, установи, організації (філії, представництва,
відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступників; головних
бухгалтерів підприємств, установ, організацій, їх заступників; службових осіб
митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні
звання; службових осіб державної контрольно-ревізійної служби й органів
державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються
чи призначаються на посади державними органами, органами місцевого
самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями
громадян; крім цього й спори щодо переведення на іншу роботу, накладення
дисциплінарних стягнень.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 1
листопада 1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні
правосуддя" роз'яснив, що суд не має права відмовити особі прийняти
позовну заяву лише на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в
передбаченому законом досудовому порядку (п. 8).
Відповідно до ч. 2 ст. 232 КЗпП безпосередньо в
місцевих судах розглядаються також спори про відмову в прийнятті на роботу:
•
працівників,
запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи,
організації;
•
молодих
спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку
направлені на роботу на підприємство, в установу, організацію;
•
вагітних
жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а
одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років; • виборних працівників після закінчення строку
повноважень;
•
працівників,
яким надано право поворотного прийняття на роботу;
•
інших
осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного
законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у
випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган
зобов'язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх,
направлених на роботу за бронею; осіб, які були звільнені у зв'язку з
направленням на роботу за кордон, призовом на строкову чи альтернативну
військову службу і повернулися після закінчення цієї роботи чи служби), або які
вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям,
передбаченим ст. 22 КЗпП.
Трудові
спори, які підлягають безпосередньому розглядові у місцевих судах, не можуть
розглядатися в КТС.
Слід знати, що спори про переведення, зміну істотних
умов праці можуть розглядатися і в комісії з трудових спорів.
У суді підлягають розглядові індивідуальні трудові
спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми
власності, виду діяльності й галузевої приналежності, у тому числі членів
кооперативів, їх об'єднань, членів інших громадських організацій, які
перебували з ними в трудових відносинах, осіб, які працюють за трудовим
договором із фізичними особами (ст. З і 221 КЗпП).
Необхідно враховувати, що спори, пов'язані з
відстороненням працівників від роботи за постановою прокурора або слідчого, не
підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства, а вирішуються
в порядку, встановленому для оскарження постанов цих органів. Після скасування
такої постанови трудовий спір вирішується в загальному порядку.
Важливо знати, що незалежно від того, порушена справа
працівником, власником або уповноваженим ним органом чи прокурором, після
вирішення спору в КТС, суд розглядає її в порядку позовного провадження, як трудовий
спір, що вирішувався в КТС, тобто, як вимогу працівника до підприємства,
установи, організації.
Згідно
зі ст. 38 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності" виборний орган профспілкової організації на підприємстві, в установі
або організації представляє інтереси працівників за їх дорученням при розгляді
трудових індивідуальних спорів, сприяє їх захисту.
Безпосередньо у місцевих судах
вирішуються спори про оплату часу вимушеного прогулу, хоч би працівник і не
вимагав поновлення на роботі. Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або
несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, то
він чується згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно
звільненому працівникові.
Підсудність трудових справ. За трудовими спорами встановлена альтернативна
підсудність. Позови, що випливають з трудових правовідносин, можуть подаватися
також за місцем проживання позивача, позови про поновлення трудових прав
можуть пред'являтися позивачем за місцем його проживання або за місцем
знаходження відповідача.
Позови
про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а
також втратою годувальника, можуть пред'являтися позивачем за його місцем
проживання чи за місцем заподіяння шкоди.
Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну
громадян або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння
шкоди (ч. 4 ст. 126 ЦПК).
Відповідно до ст. 24 ЦПК спори про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підвідомчі суду, якщо стороною в них є громадянин
(фізична особа). Підсудність цих справ визначається за правилами ст. 125 ЦПК,
тобто за місцем знаходження відповідача, крім випадків, коли законом позивачу
надано право вибору підсудності.
Після
прийняття позовної заяви суддя згідно зі ст. 143 ЦПК провадить підготовку
справи до судового розгляду, метою якої є забезпечення своєчасного та
правильного вирішення справи. Суддя провадить такі дії:
•
опитує
позивача по суті заявлених ним позовних вимог, з'ясовує у нього можливі з боку
відповідача заперечення та, якщо це необхідно, пропонує позивачеві подати
додаткові докази, а також роз'яснює йому всі процесуальні права й обов'язки
позивача;
•
у разі
необхідності викликає відповідача для попереднього опитування, пов'язаного з
обставинами справи, з'ясовує можливі з його боку заперечення проти позову,
роз'яснює йому всі його процесуальні права й обов'язки. Суддя з'ясовує у
відповідача, якими доказами він може підтвердити свої заперечення. В особливо
складних справах суддя може запропонувати відповідачеві подати письмові
пояснення. Виклик відповідача здійснюється одночасно з врученням йому копії
позовної заяви та поданих позивачем документів;
•
вирішує
питання про притягнення третіх осіб, опитує допущених до участі в справі
третіх осіб щодо обставин справи, готує справу до судового розгляду.
Слід
знати, що:
•
підготовка
справи до судового розгляду має бути проведена не більше як у семиденний строк,
а у виключних випадках, пов'язаних складними справами, цей термін може бути
продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви (ст. 146 ЦПК);
•
після
закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя виносить ухвалу, в якій
зазначає проведені ним підготовчі дії, і встановлює час розгляду справи (ст.
147 ЦПК);
•
призначені
до слухання трудові справи повинні бути розглянуті в семиденний строк (ст. 148
ЦПК);
• у справах про стягнення заробітної плати й
відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а
також втратою годувальника, суддя, приймаючи такі справи до свого провадження,
з власної ініціативи вирішує питання про забезпечення позову (ст. 149 ЦПК).
При
розгляді трудового спору суд має заслухати пояснення осіб, які беруть участь у
справі, показання свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими
доказами, можливо, оглянути речові докази.
Сторони та учасники трудових спорів. При вирішенні індивідуального трудового спору в
місцевому суді його сторонами є працівник і організація. Прокурор також учасник
процесу розгляду трудового спору в суді.
Працівник,
який подав позовну заяву до суду є позивачем, а організація, що оскаржує
вимоги працівника, — відповідачем. Якщо власник або уповноважений ним орган
звернеться із заявою до суду, коли вони не згодні з рішенням комісії з трудових
спорів підприємства, установи, організації (підрозділу), то відповідачем у
справі буде теж ця організація.
Організація виступає позивачем у трудовому спорі у
випадку пред'явлення позову щодо відшкодування працівником матеріальної шкоди
завданого цій організації.
Потрібно
знати, що згідно зі ст. 101 ЦПК здатність особисто здійснювати свої права в
суді (цивільна процесуальна дієздатність) належить громадянам, які досягай
повноліття. Неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років можуть
виступати в суді з індивідуального трудового спору особисто. Суд повинен
притягти батьків, усиновителів або піклувальників до участі в справі для
захисту інтересів неповнолітніх. Права й інтереси неповнолітніх, які не
досягай п'ятнадцяти років, захищають в суді їх законні представники — батьки,
усиновителі, опікуни чи піклувальники.
У справах про трудові спори допускається участь не
тільки представників сторін, а й представників профспілок і трудових
колективів (ст. 112 ЦПК). Представники громадських організацій і трудових колективів,
які не є стороною в справі, допускаються за ухвалою суду до участі в судовому
розгляді, аби висловити судові позицію організацій або колективів, які
уповноважили їх, з приводу справи, що розглядається судом.
Представники
громадських організацій і трудових колективів мають право ознайомитися з
матеріалами справи, бути присутніми на всіх судових засіданнях, подавати докази
й брати участь в їх дослідженні, ставити запитання особам, які беруть участь у
справі, свідкам та експертам, викладати свої доводи й міркування в усіх питаннях,
що виникають під час судового розгляду, брати участь у судових дебатах.
Повноваження
представників громадських організацій і трудових колективів стверджуються
виписками з постанов загальних зборів або виборного органу громадської
організації чи колективу, прийнятих з приводу справи, що розглядається судом.
Згідно ст.
113 ЦПК повноваження представників сторін і третіх осіб на ведення справи в
суді повинні бути стверджені такими документами:
• кооперативними організаціями, їх об'єднаннями, іншими
громадськими організаціями — витягом із протоколу засідання належного органу
управління, що уповноважив вести справу в суді;
• представників підприємств, установ, організацій —
довіреністю від імені підприємства, установи, організації;
• уповноважених профспілок — довіреністю відповідного
профспілкового органу;
•
адвокатів
— ордером, виданим юридичною консультацією;
• інших осіб — довіреністю чи усною заявою довірителя із
занесенням її до протоколу судового засідання.
Студент
повинен уміти оформити довіреність на ведення справи в суді (ст. 114 ЦПК).
Строки
звернення до суду за вирішенням трудового спору. Загальні строки звернення за вирішенням трудових
спорів встановлені ст. 225 і ст. 233 КЗпП.
Для
звернення до суду з заявою щодо індивідуального трудового спору встановлені
такі строки:
1) у справах про звільнення — місячний строк із дня
вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки;
2) щодо інших трудових спорів — тримісячний строк із дня,
коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; 3) у разі незгоди з рішенням КТС — у десятиденний строк
від дня вручення сторонам виписки з протоколу засідання комісії чи його копії;
4) у питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди,
заподіяної підприємству, установі, організації, встановлено строк в один рік
із дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Важливо знати, що в разі порушення законодавства про
оплату праці працівник має право звернутися до місцевого суду з позовом про
стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Передбачений
ст. 233 КЗпП
місячний термін для звернення до суду за вирішенням трудових спорів поширюється
на всі випадки звільнення з роботи незалежно від підстав припинення трудового
договору.
Пропуск
строку звернення до суду не визначено законом як підстава відмови суду
прийняти до розгляду заяву. Згідно зі ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків,
установлених ст. 233 КЗпП,
суд може поновити ці строки. У законі не визначено, які причини пропуску
строків звернення до суду в трудових справах (як і в комісію з трудових
спорів) є поважними. Оцінку причин пропуску встановлених строків як поважних
робить суд у кожному конкретному випадку, враховуючи всі обставини трудової
справи, які призвели до несвоєчасного звернення до суду.
Встановлені
ст. 228, 233 КЗпП
строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному
випадку суд зобов'язаний перевірити й обговорити причини пропуску цих строків,
а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим
поновити порушений строк.
Розглядаючи
трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з'ясовує й обговорює
дотримання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за
вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст. 225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.
Якщо
місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути
відмовлено з цих підстав. Коли пропущений десятиденний строк не буде
поновлено, заява відповідно до ст. 85 ЦПК і ст. 228 КЗпП залишається без розгляду.
Оскільки
через пропуск місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за
безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі
обставини справи, права й обов'язки сторін.
Під час
вивчення теми потрібно приділити увагу переліку одиниць часу, якими
вимірюються строки в трудовому праві. Строки виникнення і припинення трудових
прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями (ст. 241-1 КЗпП). ЦПК визначає можливість обчислення строків
роками, місяцями і днями (ст. 84-89 ЦПК).
Студенту необхідно вивчити
порядок визначення закінчення строку при обчисленні його роками, місяцями,
тижнями (ст. 241-1 КЗпП).
Строки обчислюються з дня, наступного після того, з якого починається строк.
Винесення судом рішення з
індивідуального трудового спору. Рішення
з трудових справ виноситься судом на підставі всебічного вивчення всіх матеріалів
трудової справи, показання сторін, інших учасників процесу. В рішенні суду з
трудової справи формулюється висновок суду щодо задоволення позову чи відмові у
задоволенні позову. При задоволенні позовних вимог суд формулює, які дії
необхідно провести відповідачу по виконанню рішення суду. Суд, постановляючи
рішення про стягнення грошових сум з юридичних осіб, зазначає в резолютивній
частині рішення конкретну грошову суму, що підлягає стягненню.
Суд обов'язково аналізує рішення комісії з трудових
спорів, може вийти за межі вимог позивача, якщо це випливає з позову. Наприклад,
суд може стягнути заробітну плату за вимушений прогул чи поновити працівника
на роботі навіть тоді , коли у заяві позивача до суду така вимога не вказана.
|
