3.Завдання державної виконавчої служби України.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про державну
виконавчу службу” державна виконавча служба України входить до системи органів Мін’юста
і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також
посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням
державної виконавчої служби України є своєчасне, повне і неупереджене примусове
виконання рішень, передбачених законом.
Незважаючи
на те, що стаття має назву "Завдання державної виконавчої служби”, вона містить
в собі не тільки завдання, але й визначає організаційні моменти правового
статусу дежавної виконавчої служби України, а також закріплює основні принципи
виконання рішень, що складає основний зміст її діяльності.
Державна
виконавча служба України входить до системи органів Мін’юста, а її структура
визначена у статті 3 зазначеного Закону. Згідно з Положенням про Міністерство
юстиції України, затвердженим постановою КМУ від 14 листопада 2006 р. № 1577,
Мін’юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із
забезпечення реалізації державної правової політики. З цього випливає, що
організація та практичне виконання рішень судів та інших органів є невід’ємною
частиною державної правової політики. При цьому з огляду на те, що Мін’юст є
органом виконавчої влади, діяльність ДВС представляє собою один із проявів
практичної реалізації виконавчої влади.
Крім того, у
частині 1 вищезазначеної статті закріплено основу функцію ДВС, а саме практичне
виконання рішень різноманітних органів, що здійснюють правозастосування (судів,
третейських судів та інших органів).
Включення
ДВС у систему органів виконавчої влади і визначення її основної функції –
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), свідчить про те, що
практична реалізація виконавчої влади полягає не тільки в організації виконання
та практичному виконанні індивідуальних рішень правового характеру. Тим самим
закладаються основи механізму втілення у життя волі держави, відображеної в
рішеннях судів та інших органів.
Важливим
моментом, відображеним у частині 1 вказаної статті, є вказівка на те, що ДВС
здійснює виконання рішень відповідно до законів України. Це означає, що
процедура і принципи виконання рішень мають бути визначені виключно на
законодавчому рівні. Це положення також підкріплюється вимогою частини 2 ст. 19
Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині
другій цієї статті сформульоване завдання ДВС і зафіксовані принципи його
реалізації. Зокрема, виконання рішень має здійснюватися з дотриманням принципів
законності, своєчасності, повноти, неупередженості і примусовості.
Принцип
законності, в контексті основного завдання ДВС, полягає в тому, що виконанню
органами ДВС підлягають тільки рішення, передбачені законом або, іншими
словами, тільки ті, виконання яких віднесено законом до компетенції ДВС.
Принцип
своєчасності виконання рішень полягає в тому, що рішення має бути виконане
строго у термін, передбачений законом, або самим рішенням.
Принцип
повноти виконання рішення полягає в тому, що рішення має бути виконане в
повному обсязі, в точній відповідності з його змістом.
Примусовість
виконання рішення означає, що його виконання здійснюється ДВС незалежно від
бажання особи, відносно якої винесене це рішення, підкоряться йому чи ні.
Неупередженість
виконання рішень полягає в тому, що державний виконавець у процесі иконання
рішення має керуватись виключно вимогами закону та змістом виконуваного рішення
буз урахування власного ставлення до особи, відносно якої винесене рішення, а
також власної оцінки його доцільності та справедливості.
4.Правова основа діяльності державної виконавчої служби України.
У відповідності до статті 2 Закону України "Про державну
виконавчу службу” правову основу діяльності державної виконавчої служби
становлять Конституція України, Закон України "Про державну виконавчу службу”,
інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У статті 19
Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до цього ст. 2 встановлено коло нормативно-правових актів, які
становлять правову основу діяльності ДВС. Виходячи із юридичної сили правових
норм в ієрархії нормативно-правових актів ключове місце займає Конституція
України, яка встановлює загальні засади функціонування органів державної влади
та їх взаємовідносин з громадянами та іншими особами і служить основою для
інших законів, що становлять правову основу діяльності ДВС.
Наступними
за юридичною силою нормативно-правовими актами після Конституції України є
закони. Правову основу діяльності ДВС складає також досить велика кількість
законів, серед яких головне місце посідають закони "Про державну виконавчу
службу” та "Про виконавче провадження”.
Закон "Про
державну виконавчу службу” визначає основи організації та діяльності ДВС, її
завдання, правовий статус працівників органів ДВС та їх соціальний захист.
Закон "Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень
судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають
примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Якщо
зазначені закони повністю присвяченні регулюванню діяльності ДВС, то ціла низка
інших законів визначає окремі сторони їх діяльності або регламентує відносини,
тим чи іншим чином пов’язані з діяльністю ДВС. Наприклад, Закон України "Про
державну службу” визначає правовий статус працівників органів ДВС як державних
службовців. У подібному контексті можна розглядати, зокрема, Закону України
"Про податок з доходів фізичних осіб” частина 3 п.п. б) п. 18.5.1. ст. 18,
згідно з якою у разі коли уповноважена платником податку особа заповнює
декларацію за винагороду або зобов’язана здійснювати таке заповнення згідно з
нормами цього пункту, то зобов’язання щодо заповнення та подання декларації від
імені платника податку покладаються на державного виконавця, уповноваженого
вживати заходів щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника
податку, об’явленого в установленому порядку банкрутом. Відповідно до частини
1. ст. 43 Закону України "Про іпотеку” прилюдні торги проводяться в двомісячний
строк з дня одержання спеціалізованою організацією заявки державного виконавця
на їх проведення. Відповідно до ст. 308 Кодексу про адміністративні
правопорушення України (далі – КУпАП) у разі несплати правопорушником
штрафу у строк, установлений частиною 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про
накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу ДВС за
місцем проживання правопорушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в
порядку, встановленому законом.
Окремо слід
згадати ЦПК України та Господарський процесуальний кодекс України
(Господарський процесуальний кодекс України, прийнятий 6 листопада 1991 р.,
введений в дію постановою ВР N 1799-XII. від 06.11.91. // Відомості Верховної
Ради (ВВР). – 1992. – N 6. – Ст.56.) (далі – ГПК України). Зокрема, нормами
глави 31-Г ЦПК України "Скарги на рішення, дії або бездіяльність державного
виконавця чи інших посадової особи державної виконавчої служби” визначено
порядок провадження по скаргах на дії або бездіяльність державного виконавця. У
свою чергу, відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність
органів ДВС щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів можуть
бути подані стягувачем, боржникам або прокурором протягом десяти днів з дня
вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї
відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
5.Функціональні
особливості здійснення управлінської діяльності органів державної виконавчої
служби України.
У відповідності до статті 5 Закону України "Про державну
виконавчу службу” Мін’юст через Департамент ДВС Мін’юста здійснює керівництво
органами ДВС та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво
діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і
матеріально-технічне забезпечення органів ДВС, розглядає скарги на дії
державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає
роз'яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у
порядку, встановленому законом.
Головне управління юстиції Мін’юста в Автономній
Республіці Крим (далі – АРК), головні управління юстиції в областях, м.м. Києві
та Севастополі організовують виконання законів і здійснюють керівництво
відділами ДВС Головного управління юстиції Мін’юста в АРК, головних управлінь
юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі, районними, міськими (міст
обласного значення), районними в містах відділами ДВС, координують і
контролюють їх діяльність; організують професійну підготовку і атестацію
державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців;
заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової
дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення ДВС; організовують
виконання рішень відповідно до закону, надають рекомендації щодо виконання
державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.
Структура, склад та функціональні обов'язки Департаменту
ДВС Мін’юста, відділів ДВС Головного управління юстиції Мін’юста в АРК,
головних управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі, районних,
міських (міст обласного значення), районних у містах відділів ДВС відповідних
управлінь юстиції затверджуються Мін’юстом.
Дана стаття встановлює компетенцію органів юстиції з
організації діяльності ДВС, а також встановлює організаційні зв’язки між
органами ДВС на центральному і місцевому рівнях.
На
центральному рівні керівництво органами ДВС здійснює Мін’юст через свій
спеціально створений структурний підрозділ – Департамент ДВС. Компетенція
Департаменту ДВС Мін’юста визначена через відповідні функції, на здійснення
яких він уповноважений. Серед них можна виділити функцію безпосереднього
керівництва діяльністю ДВС, функцію кадрового забезпечення ДВС, функцію
фінансового і матеріально-технічного забезпечення, функцію методичного
забезпечення діяльності ДВС.
Функція
безпосереднього керівництва включає практичне керівництво органами ДВС,
контроль за їх діяльністю, організацію виконання рішень відповідно до закону та
розгляд скарг на дії державних виконавців.
Функція
кадрового забезпечення ДВС включає добір, розстановку кадрів та підвищення
професійного рівня державних виконавців. Добір кадрів має здійснюватись з
урахуванням вимог ст. 8 Закону України "Про державну виконавчу службу”.
Підвищення професійного рівня, у свою чергу, включає професійне навчання та
підвищення кваліфікації державних виконавців.
Фінансове та
матеріально-технічне забезпечення передбачає розподіл коштів державного бюджету
та коштів виконавчого провадження, виділених для забезпечення діяльності
органів ДВС, а також забезпечення цих органів приміщеннями, комп’ютерною та
оргтехнікою, транспортними засобами, засобами зв’язку тощо.
Фінансування
Мін’юста та його структурних підрозділів, як і інших органів виконавчої влади,
здійснюється в порядку кошторисно-бюджетного фінансування. Кошторис бюджетних
установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній
установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і
спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та
досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Правове
регулювання порядку та обсягів фінансування органів ДВС визначається Бюджетним
кодексом України, законами про Державний бюджет на відповідний рік та
спеціальним законодавством.
Матеріально-технічне
забезпечення здійснюється як шляхом придбання відповідних засобів за рахунок виділених
коштів, так й іншими шляхами. Так, відповідно до розпорядження КМУ від 11 липня
2002 р. № 387-р "Про передачу транспортних засобів, конфіскованих за рішенням
судів, органам ДВС” з метою зміцнення матеріально-технічної бази ДВС прийнято
пропозицію Мін’юста щодо передачі органам ДВС конфіскованих за рішеннями судів
транспортних засобів у кількості 719 одиниць у задовільному технічному стані на
безоплатній основі.
Функція
методичного забезпечення діяльності ДВС здійснюється через методичне керівництво
діяльністю державних виконавців, а також надання роз’яснень та рекомендацій
щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.
На місцевому
рівні всі зазначені функції покладені відповідно на Головне управління юстиції
Мін’юста в АРК, головні управління юстиції в областях, м.м. Києві та
Севастополі, які організують виконання законів і здійснюють керівництво
відділами ДВС Головного управління юстиції Мін’юста в АРК, головних управлінь
юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі, районних, міських (міст
обласного значення), районних у містах управлінь юстиції, координують і
контролюють їх діяльність. Для забезпечення ефективності управління органами
ДВС начальники відділів ДВС одночасно є заступниками начальників відповідних управлінь
юстиції.
Відповідно
до частини третьої статті 5 Закону України "Про державну виконавчу службу”
структура, склад та функціональні обов’язки органів ДВС затверджуються в межах
своїх повноважень Мін’юстом. На виконання цієї норми наказом Мін’юста від 3
березня 2007 р. № 83/5 затверджене Положення про районний, районний у місті,
міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ ДВС. Згідно з цим
положенням структура та склад відділу ДВС затверджуються Мін’юстом. Відділ
очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади
начальником Головного управління юстиції Мін’юста в АРК, начальниками головних
управлінь юстиції в областях, м.м. Києві та Севастополі за поданням начальника
регіонального органу ДВС. Начальник відділу є одночасно заступником начальника
районного, міського (міст обласного значення), районних у містах управлінь
юстиції. Начальник відділу здійснює керівництво діяльністю відділу, організовує
його роботу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ
завдань.
|
