Л

Ліцензія — у підприємництві дозвіл на ок­ремий вид діяльності, який видається уповно­важеними державними органами.

Локально-правовий акт — акт, виданий місцевими органами влади й управління, ад­міністрацією підприємств, установ, організа­цій, обов' язковий для певного, встановлено­го законодавством, кола суб' єктів.

М

Магдебурзьке право — міське право у се­редньовіччі, надання якого королівською владою частково звільняло міста від повин­ностей щодо короля і феодалів та узаконюва­ло самоврядування. Виникло у XIII ст. у м. Магдебурзі (Німеччина) і до XVIII ст. функціонувало в Україні (Київ, Кременець, Вінниця, Чернігів, Полтава та ін.). З поши­ренням з 1775 р. в Україні загальноросійсь-ких царських законів М.п. припинило свою дію. Остаточно скасоване в Україні 1831 р. (у Києві — 1835 р.). У складі Австрії М. п. при­пинене у Львові 1786 р .

Майнові відносини — певне коло суспіль­них відносин з приводу матеріальних благ.

Майнові права — цивільні права, об'єк­том яких є майнові блага: право власності, права, що випливають із зобов' язань, майно і права авторів і винахідників, права на спадкоємство.

Мандат депутата — документ, що підтвер­джує повноваження депутата, надані йому внаслідок волевиявлення виборців.

Мандатна комісія Верховної Ради Укра­їни — обрана Верховною Радою група депу­татів, що створюється з метою вирішення пи­тань, пов'язаних з їхніми правами та повно­важеннями.

Материнство — встановлене чинним зако­нодавством України правове становище жін­ки, яка народила (усиновила), утримує й ви­ховує дітей.

Методи здійснення функцій держави — за­соби, способи і прийоми, за допомогою яких здійснюються спеціальні види діяльності дер­жави по реалізації її функцій. Виокремлюють такі методи: а) правотворчого виду діяльно­сті; б) управлінські (виконавчо-розпорядчі); в) правоохоронні; в) методи організаційної діяльності держави за здійсненням її функцій.

Метод правового регулювання — сукуп­ність прийомів і засобів, за допомогою яких упорядковуються суспільні відносини визна­ченого виду.

Механізм держави — система всіх держав­них організацій, що здійснюють покладені на них законодавством завдання і функції.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права — прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1968 р. Один із ос­новних документів міжнародного товариства з проблем забезпечення і захисту основних прав і свобод людини. Складається з шести частин та 63 статей, що деталізують поняття про громадянські й політичні права та визна­чають способи міжнародного гарантування прав, зафіксованих у Пакті. Має доповнення у вигляді факультативного протоколу, який визначає порядок його забезпечення.

Міжнародний пакт про економічні, соці­альні і культурні права — прийнятий Гене­ральною Асамблеєю ООН 1966 р. Знаходить­ся в єдиному пакеті із Загальною декларацією прав людини і Міжнародним пактом про громадянські й політичні права. Складається з п'яти частин і 31 статті, якими сформульо­вано поняття про обов'язки, покладені на кожну державу, у додержанні й гарантіях ре­алізації основних прав людини в економіч­ній, соціальній та культурній сферах. Ратифі­кований Україною.

Міжнародний суд — один з головних органів ООН, діяльність якого визначено статутом цієї міжнародної організації та власним статутом. Складається із 15 суддів, кожен з яких є громадянином різних держав. Члени М. с. обираються строком на дев'ять років, але протягом трьох років їхній склад поповнюється на третину, при недопущенні повторного обрання. Головне завдання М . с.— вирішення спорів між державами на основі положень міжнародного права. Однак розгляд справ допускається лише за згодою на це конфліктуючих держав.

Міліція — державний озброєний орган ви­конавчої влади, який захищає життя, здоро­в'я, права і свободи громадян, власність, при­родне середовище, інтереси суспільства і дер­жави від протиправних посягань.

Міна — бартер (від англ. barter — обмін) — договір, згідно з яким здійснюється обмін майна між сторонами. При цьому одна сто­рона водночас виступає продавцем майна, яке передає іншій стороні, і покупцем того майна, яке одержує в результаті договору. За договором міни застосовуються правила про договір купівлі-продажу.

Мінімальна міра покарання — найнижча межа, вказана у санкції закону, за якою кваліфікуються дії особи, винної у вчиненні злочину.

Мова судочинства — конституційний принцип, згідно з яким судочинство, розгляд справ у судах України ведуться державною мовою. В судах, розташованих у місцях про­живання більшості громадян іншої націо­нальності, можуть використовуватися поряд з державною мовою їхні національні мови. Учасникам процесу, які не володіють мовою ведення судочинства, забезпечується мож­ливість виступати в судах рідною мовою і ко­ристуватися послугами перекладача (ст. 19 КПК).

Монархія — форма державного правлін­ня, при якій вища державна влада здійсню­ється однією особою і передається у спадок.

Моніторинг екологічний — збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан навколишнього природного середовища з метою прогнозування змін у довкіллі, роз­робки рекомендацій для прийняття управлі­нських рішень.

Мораль — система загальних правил по­ведінки людини (соціальних норм), заснова­них на критеріях добра і зла, порядності і не­порядності, справедливості і несправедли­вості.

Мораторій — відкладення органами дер­жави платежів та інших обов'язкових дій, встановлене на певний час у зв'язку з подіями чи діяннями непереборної сили.

Н

НБСЄ (Нарада з питань безпеки та співро­бітництва в Європі) — об'єднання європейсь­ких держав, метою якого є забезпечення ста­більного миру і безпеки на континенті, по­годжене вирішення проблем роззброєння та співробітництва між державами. Членами НБСЄ є США та Канада.

Набуття спадщини — перехід майна після смерті громадянина (спадкоємця), якому це майно належало, до інших осіб (спадкоємців) на підставі норм спадкового права.

Нагороди (державні, громадських об'єд­нань, художньо-мистецьких організацій)— встановлені згідно з Конституцією України та чинним законодавством відзнаки для гро­мадян України та іноземних громадян за ви­датні досягнення у різноманітних галузях і сферах суспільного життя.

Надурочні роботи — вид трудової діяль­ності, що виконується понад встановлену для даної категорії працівників норму робочого часу.

Найом (майновий) — договір, за яким од­на сторона (наймодавець) зобов'язується на­дати іншій (наймачеві) майно у тимчасове ко­ристування за домовлену заздалегідь плату (ст. 759 ЦК).

Накази виборців — одна з форм здійснен­ня демократії, вираження волі та інтересів на­селення, вид безпосередньої участі громадян в управлінні справами держави і суспільства, засіб зміцнення двосторонніх зв'язків депу­татів зі своїми виборцями.

Наклеп — поширення завідомо неправди­вих вигадок, що ганьблять іншу особу.

Наркоманія — хвороба, що характери­зується непоборною пристрастю до нарко­тиків, що спричиняють у малих дозах ейфо­рію, у великих — хворобливий наркотичний сон. При наркоманії шкідливого впливу заз­нають внутрішні органи людини, виникають неврології і психічні хвороби, розвивається соціальна деградація.

Наркотики (наркотичні речовини) — гру­па речовин різноманітного складу (рослинні і синтетичні), що здійснюють одурманюючий, паралізуючий вплив або стан ейфорії.

Недбалість злочинна — правова ситуація, за якої особа не передбачала суспільно небез­печних наслідків, хоча за обставинами спра­ви повинна була й могла їх передбачити.

Недієздатність — нездатність суб'єкта права внаслідок малого віку, душевної хво­роби чи недоумства здійснювати своїми дія­ми суб' єктивні права та юридичні обов' язки. Факт недієздатності повнолітньої людини встановлюється лише рішенням суду.

Недонесення (приховування) — непові­домлення органам влади про достовірно ві­домі злочини, що готуються чи вже здійснені.

Недонесення про інші злочини, непередба­чені цими статтями, не є кримінально кара­ним (ст. 396 КК).

Недоторканість житла — одне з конститу­ційних особистих прав громадян, що полягає у забороні входу до житла без законної під­стави і проти волі осіб, які в ньому прожи­вають.

Недоторканість майна — одне з особистих прав громадян, яке полягає в тому, що вони не можуть бути позбавлені свого права влас­ності на належне їм майно, крім випадків, передбачених законодавством України.

Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут зброї, бойових припасів або вибухових речовин — карані законодав­ством діяння, якщо їх вчинено без відповід­ного дозволу уповноважених на це держав­них органів.

Незалежність суддів — один з кон­ституційних принципів правосуддя, що поля­гає в підпорядкуванні суддів у своїй ді­яльності виключно закону. Будь-яке втручан­ня в їх діяльність по здійсненню правосуддя є неприпустимим і тягне за собою відпові­дальність за законом (ст. 18 КПК).

Незастосування покарання — звільнення особи, яка вчинила злочин, від покарання за наявності підстав, передбачених законом.

Необережність злочинна — правова ситуа­ція, коли особа, яка вчинила злочин, перед­бачала можливість настання суспільно небез­печних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвер­нення або непередбачала можливості настан­ня таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

Необхідна оборона — дія, що хоча й підпа­дає під ознаки злочину, але вчинена у стані, коли уникнути її було неможливо (при за­хисті інтересів держави, громадських інте­ресів, особи чи прав того, хто обороняється, або іншої людини від суспільно-небезпечного посягання) без заподіяння посягаючому на вищезазначені об' єкти шкоди, якщо при цьо­му не було допущено перевищення межі не­обхідної оборони (ст. 36 КК).

Неосудність — психічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно небез­печного діяння не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу пси­хічної діяльності, недоумства чи іншого хво­робливого стану (ст. 19 ч. ІІ КК).

Неповнолітні — особи, які не досягли віку, з якого закон визнає їх повністю дієздатними (18 років).

Непокора владі — протиправна поведінка, що проявляється у відмові виконати законні вимоги представника міліції або іншої особи, якій державними органами доручено охоро­ну громадського порядку, при виконанні ними цього обов' язку.

Новелізація законодавства — внесення до законодавства нових положень, змін та до­повнень.

Норманська теорія походження Давньо­руської держави — проголошувалася німець­кими вченими (Байєр, Міллер, Шлецер), які в другій половині XVIII ст. працювали в Ро­сійській Академії наук. Головною ідеєю те­орії є твердження про те, що Давньоруська держава була утворена прибулими туди на запрошення новгородських слов' ян варягами (норманами). Між тим у слов' ян ще задовго до прибуття варягів на службу до княжих дружин існували влада, органи управління та інші політичні утворення, про що свідчать численні історичні докази.

Норма права — формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загаль­ний характер, встановлюється або санкціо-