НАУКА - Правовий статус депутатів

Статус депутата — це його правове положення в представницьких органах державної влади, яке визначається сукупністю правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з політико-правовою природою депутатського мандата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також їх підзвітністю, підконтрольністю та відповідальністю. У конституційному праві окремо розглядають правовий статус народних депутатів України та правовий статус депутатів місцевих рад. Статус народного депутата України визначається Конституцією України та Законом України "Про статус народного депутата України" від 17 листопада 1992 р. (зі змінами й доповненнями, внесеними до нього пізніше законами України). Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України та відповідальними перед ним. Вони покликані виражати й захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь у здійсненні законодавчої (установчої) та контрольної функцій Верховної Ради України. Виконуючи свої функції та повноваження, народні депутати України керуються Конституцією, законами України та загальновизнаними нормами моралі. На підставі частини другої статті 76 Конституції України та пункту 5 статті 3 Закону України "Про вибори народних депутатів України" від 24 вересня 1997 р. депутатом може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21 року та проживає в Україні протягом останніх 5 років. Частина третя статті 76 Конституції України та пункт 6 статті 3 Закону містять застереження, що депутатом не може бути обраний громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена й не знята у встановленому законом порядку. Стаття 1 зазначеного Закону встановлює, що народні депутати України обираються громадянами України на основі загального, рівного та прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою. На виборах народних депутатів України, які відбулися в березні 1998 р., обиралося 450 народних депутатів, із них 225 — в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва. Основні характеристики статусу народного депутата України: — здійснення депутатських повноважень на постійній основі; — несумісність статусу депутата із зайняттям будь-якої іншої виробничої чи службової посади, за винятком викладацької, наукової та іншої творчої роботи; — непорушність депутатських повноважень; — гарантування державою необхідних умов для здійснення депутатських повноважень; — недоторканність; — рівноправність. Повноваження народного депутата починаються від дня відкриття першої сесії Верховної Ради України з моменту складення ним присяги (зміст якої викладений у статті 79 Конституції України) і закінчується в день відкриття першої сесії Верховної Ради України наступного скликання. Відмова скласти присягу на вірність Україні має наслідком втрату депутатського мандата. Проте ні Конституція України, ні закони не регулюють відповідальності народного депутата за порушення складеної ним присяги, особливо в частині зобов'язань "боронити суверенітет і незалежність України". На підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус народного депутата України"» від 25 вересня 1997 р. повноваження народного депутата України за рішенням Верховної Ради України припиняються достроково: — у зв'язку з особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень; — у разі визнання народного депутата судом недієздатним, безвісно відсутнім; — у разі припинення народним депутатом України громадянства України чи виїзду його на постійне проживання за межі України; — у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього; — у разі смерті народного депутата. Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України за поданням комітету, до компетенції якого входять питання діяльності народних депутатів. Повноваження народного депутата України можуть припинятися також на підставі рішення суду. Подання до суду мають право подавати Голова Верховної Ради України за власною ініціативою чи ініціативою не менше 25 народних депутатів України у зв'язку з обранням або призначенням народного депутата на посаду, зайняття якої не сумісне з виконанням повноважень народного депутата України, якщо депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а також у разі, якщо протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не залишив попереднє місце роботи й не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України. Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі. Статус депутата не сумісний з виконанням будь-якої іншої діяльності за сумісництвом з отриманням матеріальної винагороди, за винятком викладацької чи наукової роботи та літературної, художньої й мистецької діяльності у вільний від роботи час. Закон встановлює й інші обмеження на позадепутатську діяльність народного депутата України. Зазначений Закон від 25 вересня 1997 р. вніс зміни й доповнення до Закону України від 17 листопада 1992 р., проте не вніс ясності до його статті 7, яка регулює взаємовідносини народного депутата України з виборцями. Так, частина друга цієї статті встановлює, що "депутат відповідальний перед виборцями свого округу і їм підзвітний", а частина третя — що "депутата, який не виправдав довір'я виборців, може бути відкликано ними на підставах і в порядку, встановлених чинним законодавством". Водночас нова редакція статті 3 Закону від 25 вересня 1997 р. вже не містить положення про те, що повноваження депутата достроково припиняються також відповідно до Закону України "Про відкликання народного депутата України", яке було в редакції статті 3 Закону від 17 листопада 1992 р. Такі положення відсутні й у Конституції України. Непорушність депутатських повноважень означає, що ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, за винятками, передбаченими Конституцією України та Законом України "По статус народного депутата України". Депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються навіть у разі запровадження надзвичайного та військового стану. Недоторканність народного депутата України полягає в тому, що він не може бути притягнений до кримінальної відповідальності, заарештований або підданий заходам адміністративного стягнення, яке накладається в судовому порядку, без його письмової згоди чи згоди Верховної Ради України. Не допускається догляд, обшук, затримання депутата, огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних розмов і застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата. Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України. Необхідно зауважити, що на проголошеному Президентом України Всеукраїнському референдумі за народною ініціативою, що відбувся 16 квітня 2000 р., громадяни України висловилися за обмеження недоторканності народних депутатів України, тобто фактично за внесення відповідних змін до Конституції України (вилучення у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України). Верховна Рада зобов'язана розглянути волевиявлення громадян України за встановленим Конституцією порядком. Гарантування державою необхідних умов для здійснення народними депутатами України депутатських повноважень полягає в забезпеченні їх непорушності; недоторканності народного депутата; встановленні законом процедури одержання згоди Верховної Ради України на його притягнення до відповідальності; забезпеченні його інформаційними матеріалами та юридичною допомогою; можливості використання ним засобів масової інформації та технічних засобів; відповідальності посадових осіб за невиконання обов'язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності та його законних вимог; захисті трудових прав народного депутата; належній оплаті праці; відшкодуванні йому витрат, пов'язаних із депутатською діяльністю; обов'язках виконавчих органів рад і органів місцевої державної адміністрації забезпечувати належні умови для виконання народними депутатами депутатських повноважень; створенні належних житлово-побутових умов; наявності штатних помічників-консультантів і таких, які працюють на громадських засадах. Народний депутат України має депутатське посвідчення й нагрудний знак, які видаються йому після визнання Верховною Радою України його повноважень. Закон України "Про статус народного депутата України" детально визначає права та обов'язки народного депутата, зокрема у Верховній Раді України та її органах, у виборчому окрузі та за його межами. До першої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 10—15 Закону України "Про статус народного депутата України" належать такі: — мати ухвальний голос під час розгляду всіх питань на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Цього права він набуває з моменту визнання його повноважень Верховною Радою; — мати один голос у Верховній Раді та її органах, членом яких він є; брати участь у роботі будь-якого органу Верховної Ради, членом якого він не є, з правом дорадчого голосу; обирати й бути обраним до органів Верховної Ради України; пропонувати питання для розгляду Верховною Радою України чи її органами; право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України; ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про винесення його на народне обговорення чи референдум; вносити проекти постанов, інших актів, а також поправки до них; вносити пропозиції та поправки до проектів законів та інших законодавчих актів, а також пропозиції щодо порядку голосування; висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються Верховною Радою України; звертатись із запитами, брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам і головуючому на засіданні, вимагати відповіді на запит; виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій із мотивів голосування, давати довідки; ставити питання про недовіру складу органів, створених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено чи затверджено Верховною Радою України; порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства; брати участь у перевірках додержання законів державними органами та органами об'єднань громадян, підприємствами, установами та організаціями; брати участь у депутатському розслідуванні; передавати головуючому на засіданні Верховної Ради України текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції та зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою, для включення до протоколу та стенографічного звіту засідання; — одержувати по одному примірнику офіційних видань Верховної Ради України, текстів виступів, що не підлягають опублікуванню, інформаційних матеріалів Верховної Ради та її органів, інформаційні й додаткові матеріали, які офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами та органами об'єднань громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів, текстами своїх виступів у стенограмах і протоколах засідань Верховної Ради України та її органів до опублікування; — оголошувати на засіданнях Верховної Ради та її органів, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян або їх об'єднань, якщо ці документи мають суспільне значення, а також безплатно користуватися засобами зв'язку, розмножувальною технікою у Верховній Раді України; — вносити до Верховної Ради та її органів пропозиції з будь-яких питань, що входять до відання Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозиції закріплено Конституцією України за певним органом чи посадовою особою. Поправки, пропозиції та зауваження, внесені депутатами на сесії Верховної Ради, розглядаються та враховуються під час опрацювання та прийняття законопроектів або рішень Верховної Ради. У разі їх відхилення депутату за його зверненням надається мотивована відповідь відповідним комітетом Верховної Ради України. Порядок реалізації зазначених прав встановлюється Законом України "Про статус народного депутата України", Регламентом Верховної Ради України, Законом України "Про постійні комісії Верховної Ради України", який після внесення до нього змін Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про постійні комісії Верховної Ради України"» від 14 липня 1998 р. отримав назву "Про комітети Верховної Ради України", іншими законодавчими актами. Право законодавчої ініціативи народного депутата України у Верховній Раді реалізується у формі внесення проекту нового закону або закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування; обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавчої пропозиції); пропозицій і поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою України. Дуже важливим є право народного депутата України на депутатський запит — заявлену на сесії Верховної Ради України вимогу до підконтрольних і підзвітних Верховній Раді органів і посадових осіб дати офіційну відповідь із питань, віднесених до їхньої компетенції, якщо його попередні депутатські звернення до них не було задоволено. Депутатський запит вноситься депутатом або головуючим на сесії Верховної Ради до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників органів, призначених Верховною Радою України, щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами влади та управління України, а також із питань, що мають загальнодержавний характер. Народні депутати мають право об'єднуватися в депутатські групи (фракції). Порядок їх утворення та особливості діяльності у Верховній Раді визначаються Регламентом Верховної Ради України та іншими законодавчими актами України, що регулюють депутатську діяльність. Депутатські групи (фракції) мають право обнародувати інформацію про свою діяльність в офіційних виданнях Верховної Ради. їм надається можливість мати консультантів, правовий статус і умови діяльності яких визначаються Положенням про консультантів депутатської групи (фракції), що затверджується Верховною Радою України. Обов'язки народного депутата України у Верховній Раді та її органах регулюються статтею 16, а його відповідальність за невиконання депутатських обов'язків у Верховній Раді та її органах — статтею 17 Закону України "Про статус народного депутата України". Народний депутат України зобов'язаний: — бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано, виконувати їх доручення, додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; у разі неможливості прибути на сесію чи засідання він повідомляє про це Секретаріат Верховної Ради та голову відповідного комітету Верховної Ради; — брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України та рішень її органів; — інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання їх доручень. У разі невиконання депутатом своїх обов'язків у Верховній Раді чи її органах, порушення ним встановленого порядку їх роботи питання про поведінку депутата може бути розглянуто Верховною Радою чи відповідно створюваними нею органами. Народний депутат України може бути виведений зі складу комітету чи тимчасової комісії Верховної Ради за систематичну неучасть у їх роботі. До другої групи прав народного депутата України згідно зі статтями 18—22 Закону України "Про статус народного депутата України" належать такі: — брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань, що зачіпають інтереси громадян і організацій; — звертатися до державних органів і органів об'єднань громадян, до підприємств, установ і організацій, посадових осіб з питань своєї депутатської діяльності; — відвідувати будь-які державні органи й органи об'єднань громадян, підприємства, установи та організації з питань своєї депутатської діяльності; — невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій з питань депутатської діяльності; — брати участь із правом дорадчого голосу в сесіях сільських, селищних, міських, районних у місті, районних і обласних рад; — перевіряти за власною ініціативою (із залученням у разі необхідності представників державних органів і органів об'єднань громадян) відомості про порушення закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом; — вимагати від відповідних органів і посадових осіб припинення порушень закону, прав та інтересів громадян і організацій, що охороняються законом; — одержувати повну й достовірну інформацію з питань, пов'язаних зі здійсненням депутатських повноважень, від усіх державних органів і органів об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій і посадових осіб; — проводити збори виборців округу, зустрічі з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями громадян; — брати участь у засіданнях об'єднань народних депутатів, виборців, органів громадського самоврядування, зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.

onli-films.at.ua	Главная Регистрация Вход

Приветствую Вас Гость \| RSS

Среда, 08.05.2024, 18:32